Усі процеси руйнування гірських порід, що спричиняються рослинами і тваринами, називаються органічним вивітрюванням, яке дуже поширене на Землі і тісно зв'язане з фізичним і хімічним вивітрюванням.
Значний вплив на руйнування гірських порід має водна і вітрова ерозія. Ерозія (від латинського erosio — роз'їдання) — руйнування під впливом текучих вод або вітру гірських порід і грунтів. Ерозія — один з головних факторів формування рельєфу земної кори.
У водній ерозії значну роль відіграють річки і потоки, що утворюються внаслідок танення снігів. Розрізняють поверхневу ерозію (змив із схилів), яка сприяє згладжуванню нерівностей рельєфу, і лінійну ерозію (утворення ярів, балок, долин), які приводять до розчленування земної поверхні. Розвиток форм ерозійного рельєфу проходить завдяки боковій і глибинній ерозії. Під боковою ерозією розуміють підмив берегів (долин, ярів і т. п.), який проходить в результаті мандрування русла або бокового його зміщення під впливом обертання Землі. Глибинна ерозія приводить до врізання русла водопотоку.
Бічна і глибинна ерозія — найважливіший вид геологічної діяльності текучих вод.
Другий вид геологічної діяльності річок — перенесення частинок зруйнованих порід. Чим більша швидкість течії річки, тим більше вона переносить осадів. Кількість осадів різко зростає в період весняної повені і зменшується під час літнього мілководдя. Так, велика китайська річка Хуанхе виносить за один день під час повені 29 млн. м3 осаду, а під час мілководдя набагато менше — тільки 72 тис. м3. За рік Хуанхе виносить в море 900 млн.м3 мулу.
Відкладання і нагромадження річкових осадів — це третій найважливіший вид діяльності текучих вод. Води річок, несучи з собою величезну кількість різних за розміром частинок, проводять природне сортування цього матеріалу (алювію —від латинського слова albuvio — нанос). Великі і важчі частинки алювію швидко осідають на дно річки у верхній і середній течії, і тільки дрібний матеріал досягає нижньої течії — гирла річки і водойм, в які вони впадають.
Отже, основні види роботи річок, які руйнують гірські породи — розмивання, перенесення і нагромадження осадів.
Ерозійні процеси посилюються внаслідок діяльності людини. Так, на протязі останніх двох століть внаслідок інтенсивної і часто нераціональної діяльності людини, особливо в галузі лісового господарства, була порушена географічна рівновага гірської природи, де найчастіше спостерігаються різні форми водної ерозії, які руйнують гірські породи. Ці стихійні явища найчастіше зустрічаються в Українських Карпатах (Горганський і Полонинський райони) і гірському Криму.
Тут досягають значної інтенсивності і повторення дощові паводки, що в певних умовах мають характер селів, тобто буйних водно-кам'яних або грязе кам'яних потоків, які все руйнують на своєму шляху. Природною передумовою цих паводків є зливові опади в середньогірських ландшафтах і наявність крутих кам'янистих схилів, по яких швидко стікають дощові води, а посиленню їх сприяє вирубка лісів і чагарників у поясі водозбірних басейнів вздовж каналів стоку. Сприяє утворенню селевих потоків також захаращення каналів стоку неприбраними рештками деревини і хмизу в місцях лісорозробок і лісовивозу.
Дощові води, виходячи в передгір'я, значно зменшують свою швидкість і сильно підвищують рівні річок, які подекуди затоплюють не лише заплави, але й надзаплавні місцевості, завдаючи великої шкоди господарству.
На руйнування гірських порід впливає і вітрова ерозія. Вітер — дуже важливий перетворювач поверхні Землі. Він підхоплює і переносить на великі відстані дрібні уламки гірських порід і частинки мінералів у вигляді піску і пилу.
Піщинки, зустрічаючи на своєму шляху окремі камені і б'ючи по них, потроху полірують, шліфують їх, відокремлюють м'якші породи, які легше піддаються руйнуванню, залишаючи твердіші ділянки у вигляді гребенів та різних виступів.
Вітер знаходить у пустелях багато матеріалу для утворення сипучих пісків, що виникають переважно в результаті вивітрювання гірських порід. Крім того, в пустелях є багато пухкого алювію (відклади текучих вод), відкладів річок, що пересихають після весняної повені. Внаслідок дії вітру в пустелях утворюються дюни і бархани.
Отже, в пустелях і напівпустелях процеси вивітрювання і робота вітру завжди створюють багато пилу. Вітри переносять цей пил на величезні відстані. Наприклад, з Сахари пил летить і на північ —, в Європу, і на захід—в Атлантичний океан.