Показання до інтубації трахеї
· Необхідність довгочасної ШВЛ.
· Меконіальна аспірація.
· Діафрагмальна грижа.
· Безуспішна вентиляція через мішок і маску.
Застосування медикаментів
В пологовому залі застосовують такі медикаменти: адреналін, засоби, що нормалізують ОЦК, натрію бікарбонат, антагоністи наркозних засобів.
Адреналін.
Показання до застосування:
Після 15-30 сек. ШВЛ 100% киснем та закритого масажу серця ЧСС залишається меншою 80 за 1 хв.
Відсутність серцевих скорочень (асистолія)
В цьому випадку одночасно розпочинають закритий масаж серця і введення адреналіну. Необхідна участь одразу трьох фахівців.
Концентрація розчину – 1:10000. Готують 1 мл – 0,1 мл ).!% розчину адреналіну і 0,9 мл ізотонічного розчину NaCl.
Доза 0,1-0,3 мл/кг розчину 1:10000. Шлях введення – в/в або ендотрахеально. При ендотрахеальному введенні розчин 1 : 10000 додатково розводять ізотонічним розчином 1:1. При відсутності ефекту – повторюють кожні 5 хв., але не більше 30 хв.
Засоби, що нормалізують ОЦК.
Препарати: 5% розчин альбуміну;
0,9% розчин NaCl (фізіологічний розчин)
Показання: гіповолемія.
Симптоми гіповолемії:
· Блідість;
· Слабкий пульс при достатній ЧСС;
· Зниження артеріального тиску.
Рекомендують вважати, що у всіх дітей, які потребують реанімації, наявна гіповолемія.
Готують 40 мл одного з розчинів. Доза – 10 мл/кг. Шлях введення – в/в.
Натрію бікарбонат
Показання: наявність метаболічного ацидозу.
Концентрація: розчин 4,2% або 0,5 ммоль/мл. Готують 20 мл. Доза 4 мл/кг або 0,5 ммоль/кг. Шлях введення – в/в. Ввести не швидше, ніж за 2 хв.
Ускладнення – гіпернатріемія, крововилив у шлуночки мозку.
Не допускається введення при відсутності ефективного дихання. Відсутність виведення СО2 спричинить нашарування газового ацидозу.
Антагоністи наркозних заходів.
Препарати: налоксон; бемегрид.
Показання: наркозна депресія.
Засоби не стимулюють дихальний центр і неефективні при пригніченні дихання іншої природи.
Налоксон:
Концентрація 0,4 мл/кг. Готують 1 мл. Доза – 0,1 мг/кг (0,25 мл/кг).
Концентрація 1,0 мл/кг. Готують 1 мл. Доза – 0,1 мг/кг (0,1 мл/кг).
Шлях введення – в/в та ендотрахеальний (переважаючий); в/м або під шкіру (допустимий). Вводити швидко.
Бемегрид:
Концентрація 0,5%. Готують 1 мл. Доза 0,1 мл/кг.
Шлях введення – як для налоксону.
Після проведення реанімаційних заходів новонародженого слід перевести у відділення (палату) інтенсивної терапії для подальшого лікування. Малюкам проводиться корекція геодинамічних та обмінних порушень.
Ускладнення в післяасфіктичний період:
1. Ранні – розвиваються в перші години та доби життя.
· Ураження головного мозку (набряк, внутрішньочерепні крововиливи, перивентрикулярні ураження, некрози);
· Гемодинамічні (легенева гіпертензія, поліцитемія, шок, транзиторна ішемія міокарда, серцева недостатність);
· Ниркові (функціональна преренальна ниркова недостатність, органічна ниркова реальна недостатність);
· Легеневі (набряк, кровотеча, синдром аспірації меконію, вторинний дефіцит синтезу сурфактант, пневмонії тощо);
· Шлунково-кишкові (парези та інші дефекти моторики, НЕК тощо);
· Гематологічні та геморагічні (анемія, тромбоцитопенія, ДВЗ-синдром).
2. Пізні – з кінця першого тижня життя та пізніше.
· Інфекційні (пневмонії, менінгіт, сепсис, НЕК тощо);
· Неврологічні (гідроцефальний синдром, перивентрикулярна лейкомаляція, прояви та наслідки гіпоксично-ішемічної енцефалопатії);
· Наслідки токсичності оксигенотерапії (бронхолегенева дисплазія, ретинопатія, ретролентальна фіброплазія тощо).
Лікування дітей, що зазнали тяжку асфіксію, повинно бути етапним: відділення патології новонароджених пологового будинку, відділення патології новонароджених дитячої лікарні, відділення реабілітації для новонароджених з ураженням ЦНС. При наявності дуже тяжкого стану після проведення первинної реанімації та повільного відновлення життєво важливих функцій бажаний перевід в відділення реанімації новонароджених дитячої лікарні.