ІІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі)
- Студент повинен навчитися дотримуватися правил поведінки, принципів лікарської етики та деонтології біля ліжка недоношеного новонародженого та хворого на ЗВУР;
- Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з родиною новонародженої дитини;
- Засвоїти почуття професійної відповідальності за своєчасність та адекватність надання кваліфікованої медичної допомоги.
І V . Міждисциплінарна інтеграція
| Дисципліна | Знати | Вміти |
| 1. Попередні (забезпечуючі) | ||
| Нормальна анатомія | Будову бронхо-легеневої системи, ЦНС, ССС, гепатобіліарної. СВС недоношеної дитини, кровопостачання та інервацію | |
| Гістологія | Будову плеври, легенів, альвеол, судинної, гапатобіліарної системи, головного мозку | |
| Нормальна фізіологія | Фізіологію органів та систем недоношених дітей в нормі, нормативні показники лабораторних та інструментальних методів дослідження, їхнє значення | Оцінити дані лабораторних та інструментальних методів обстеження пацієнта |
| Патологічна фізіологія | Ключові ланки патогенезу ЗВУР, гіпербілірубінемій | |
| Патологічна анатомія | Морфологічні особливості розвитку варіантів ЗВУР в залежності від ступеня недоношеності та преморбідного фону | Аналізувати та інтерпретувати дані клінічного обстеження та додаткових методів обстеження хворих |
| Фармакологія | Фармакокінетику, фармакодинаміку, побічні еффекти медикаментозних препаратів, які застосовуються при виходжуванні недоношених дітей та лікуванні хворих на ЗВУР, гіпотрофію, гіпербілірубінемію, дихальну недостатність | Призначити лікування в залежності від ступеню доношеності та морфо-функціональної зрілості, індивідуальних особливостей хворого, періоду захворювання. Означити оптимальний режим прийому та дози препаратів. Виписати рецепти. |
| Пропедевтика дитячих хвороб | Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого | Зібрати скарги, анамнез хвороби, життя, виявити основні фактори ризику недоношеності та МФЗ, провести об’єктивне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні ознаки дизадаптації, недоношеності та МФЗ, інтерпретувати дані додаткових лабораторних та інструментальних досліджень |
| Променева діагностика | Нормативні показники оглядової рентгенографії органів грудної порожнини | Інтерпретувати дані оглядової рентгенографії органів грудної порожнини |
| 2. Наступні (забезпечувані) | ||
| Госпітальна педіатрія | Клінічні прояви дизадаптації серцевосудиної системи, ускладнень гіпербілірубінемій, тактика лікування | Визначати клінічні прояви дизадаптацій ССС ускладнень гіпербілірубінемій, вміти призначити лікування |
| 3. Внутрішньопредметна інтеграція | ||
| Бронхолегенева дисплазія | Клінічні прояви бронхолегеневої дисплазії та аномалій розвитку легеневої системи | Встановлювати характерні клінічні ознаки бронхолегеневої дисплазії та проводити диференційну діагностику |
| Атрезія ЖВШ | Симптоми атрезії ЖВШ та гепатиту | Визначати клінічні ознаки атрезії ЖВШ та гепатиту проводити диференційну діагностику |
| Внутрішньочерепні крововиливи | Клінічні прояви внутрішньочерепних крововиливів | Визначати клінічні ознаки внутрішньочерепних крововиливів та проводити диференційну діагностику |
V . Зміст теми
I. ПРИЧИНИ НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ:
1. Соціально–економічні і демографічні:
- харчування вагітної;
- характер медичного обслуговування;
- професійні шкідливості;
- сімейний стан матері;
- небажана вагітність;
- кліматичні та сезонні фактори;
2. Соціально–біологічні:
- вік батьків,
- шкідливі звички батьків,
- число попередніх медичних абортів,
- наявність спонтанних абортів,
- інтервал між пологами,
- результат попередньої вагітності,
- звичне невиношування,
- багатоплідна вагітність;
3. Клінічні:
а) з боку матері:
- інфекційні захворювання матері,
- ускладення даної вагітності (токсикози, неправильне положення плода, аномальне прикріплення плаценти);
- хронічні соматичні захворювання матері;
- оперативні втручання під час вагітності (особливо лапаротомія);
- хронічні гінекологічні захворювання матері;
- психічні та фізичні травми вагітної;
- імунологічна несумісність матері і плода;
- аномалії розвитку жіночих статевих органів, особливо матки;
б) з боку плода:
- внутрішньоутробні інфекції;
- хромосомні захворювання плода;
- аномалії розвитку плода.
II. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ НЕДОНОШЕНОСТІ:
| СТУПІНЬ НЕДОНОШЕНОСТІ | ГЕСТАЦІЙНИЙ ВІК, ТИЖДЕНЬ ВАГІТНОСТІ | МАСА ПРИ НАРОДЖЕННІ, Г |
| І ступінь | 37–35 | 2500–2001 |
| ІІ ступінь | 34–32 | 2000–1501 |
| ІІІ ступінь | 31–29 | 1500–1001 |
| IV ступінь (екстремальнонедоношені) | 28 і менше | 500–1000 |
ЗОВНІШНІ ОЗНАКИ НЕДОНОШЕНИХ ДІТЕЙ:
1. Непропорційна будова тіла (довжина тіла 38 — 45см; окружність голови 26-34см; окружність грудей 24 - 33см);
2. Шкіра тонка, зморшкувата, багато лануго (першородний пушок);
3. Підшкірно–жирова основа тонка;
4. Низьке розміщення пупкового кільця;
5. Нігтеві пластинки м’які, не досягають краю;
6. Відкрита статева щілина (у дівчаток);
7. Яєчка не опущені в калитку (у хлопчиків);
8. М’які хрящі;
9. Вуха щільно притиснуті до голови, низько розміщені;
10. Мозковий череп переважає над лицевим;
11. Мале і бокові тім’ячка відкриті;
12. Кістки черепа м’які, податливі, незарощення швів.
III. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗМУ НЕДОНОШЕНОЇ ДИТИНИ:
1. Органічна і функціональна незрілість органів та систем (нервової, серцево-судинної, дихальної, травної, сечовидільної);
2. Незрілість адаптаційних механізмів;
3. Низька резистентність організму.
ОСОБЛИВОСТІ ТРАНЗИТОРНИХ СТАНІВ У НЕДОНОШЕНИХ:
1. Фізіологічна жовтяниця (наростає до 7–8–го дня, утримуєтеся три тижні і довше, високі показники білірубіну, загроза білірубінової енцефалопатії, потребує лікування);
2. Фізіологічна еритема (триває до 2 тижнів, яскраво–червоного кольору);
3. Фізіологічна втрата маси складає 9–14%, відновлюється на 2–3 тиждень;
4. Токсична еритема, гормональний криз, сечокислий інфаркт, транзиторна лихоманка не спостерігаються у недоношених немовлят.
IV. ЕТАПИ ВИХОДЖУВАННЯ НЕДОНОШЕНИХ ДІТЕЙ:
1. ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК
Реанімація та стабілізація в пологовому залі (детальний та вчасно зібраний анамнез) підготовлений персонал; тепловий захист, вчасна інтубація, адекватна вентиляція, оксигенація; оцінка за шкалою Апгар і за шкалою Доунеса; лабораторна та рентгенологічна діагностика; вирішення проблем з дихальною системою (застосування сурфактанту), первинний туалет так як і доношеного, за виключенням купання дитини; переведення дитини у відділ патології новонародженого пологового будинку кувезне виходжування.
2. СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ:
A. Створення оптимальних умов зовнішнього середовища: кувез (усім недоношеним, що народилися з масою менше 2000,0) режим: tо — 32–34°С індивідуально, вологість 60%
B. Оксигенотерапія — залежно від загального стану.
C. Вигодовування: перше вигодовування залежить від терміну гестації, маси тіла, загального стану.
- при І–ІІ ст. недоношеності (НД) — пероральне харчування розпочинають через 3 години після народження введенням стерильної води в кількості 3–5 мл, потім 5% розчином глюкози, грудне молоко дають через 6–9 год (І ст. НД), 9–12 год (ІІ ст. НД).
- при ІІІ–IV ст. НД — пероральне харчування розпочинають через 6 годин введенням стерильної води в кількості 1–2 мл, пізніше 5% розчином глюкози; через 12–18 год (ІІІ ст. НД) 24–36 год (IV ст. НД) дають грудне молоко.
- методи вигодовування: діти менше 34 тижня годують зондом переривчастим (кожне годування), постійним — діти менше 1500,0, діти більше 34 тижнів гестації — годуються через соску.
- визначення кількості молока: перші 10 днів — формула Ромеля: (Д.Д. – добова доза, n – кількість днів, m – маса в грамах);
- після 10 дня— об’ємний метод Д.Д.=1/5 маси тіла, при чому при І ст. НД — розрахунок на ідеальну масу; при ІІ ст. НД — на фактичну (2 тижні), далі на ідеальну; при ІІІ–ІV ст. НД — на фактичну масу (до тримісячного віку).
3. Дитяча поліклініка
На педіатричній дільниці нагляд за недоношеними дітьми менше 1700,0 здійснюють педіатр і патронажна сестра 4 рази на місяць до 7 міс. віку;
Більших дітей — двічі на місяць до 4–х місяців, потім 1 раз в місяць.
V. Основні принципи ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ НЕДОНОШЕНИХ НЕМОВЛЯТ:
1. Динамічний нагляд за фізичним і психомоторним розвитком;
2. Контроль за проведенням раціонального вигодовування;
3. Профілактика, рання діагностика та лікування рахіту, анемії;
4. Своєчасне виявлення та лікування неврологічних і ортопедичних порушень, а також порушень функцій зору і слуху.
ПРОФІЛАКТИКА НАРОДЖЕННЯ НЕДОНОШЕНИХ ДІТЕЙ:
1. Охорона здоров’я майбутньої мами, починаючи з дитинства.
2. Запобігання медичним абортам.
3. Створення сприятливих умов для вагітної в сім’ї та на виробництві.
4. Своєчасне виявлення вагітних із загрозою передчасних пологів.
Протокол
медичного догляду за новонародженою дитиною
з малою масою тіла при народженні
Сучасні принципи перинатальної допомоги базуються на концепції ВООЗ щодо ефективної допомоги при вагітності, пологах та народженні дитини.
Протокол медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні, розроблений з метою забезпечення практичної допомоги медичному персоналу щодо застосування сучасних ефективних технологій ведення новонароджених з малою масою тіла при народженні, підвищення ефективності догляду та виходжування цієї категорії новонароджених.
Питома вага передчасних пологів в Україні становить біля 5%. Водночас 10-12% новонароджених в Україні мають масу тіла при народженні менш ніж 2500,0 грамів. Слід відзначити, що захворюваність дітей цієї категорії перевищує в 3 рази захворюваність новонароджених з масою тіла при народженні більше 2500 грамів, тому що саме новонароджені з малою масою тіла при народженні мають підвищений ризик порушення адаптації та розвитку патологічних станів, що зумовлює необхідність контролю та відповідної корекції щодо:
I. - дотримання нормальної температури тіла;
II. - становлення та стабілізації дихання і кровообігу;
III. - забезпечення оптимального вигодовування;
IV. - метаболічних розладів;
V. - інфекцій;
VI. - попередження патологічних наслідків жовтяниці.
Цілі та завдання клінічного протоколу
1. Покращення якості надання медичної допомоги новонародженим з малою масою тіла при народженні.