1 2 3 4 5 / 12 5 6 7 8 9 10 11 12

Розрахунок нарахувань забезпечення вiдпусток

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 8

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Відрахування

Фонд

З кредита

№

Критерії та групи

оплату

для за-

рахунка 47

з/п

персоналу

праці

безпе-

на соціа-

в дебет

(грн)

чення

льні захо-

разом

рахунків

(грн)

ди (грн)

Робітники цеху 1

751 648

60 132

23 150

83 282

Робітники цеху 2

518 725

41 498

15 769

57 267

Спеціалісти і керів-

ники:

— цеху 1;

84 729

6784

2612

9396

— цеху 2.

67 512

5410

2083

7493

На субрахунку 472 здiйснюється облiк додаткового пенсiй-

ного забезпечення. З метою кращого матерiального забезпечення

пенсiонерiв доцільно створювати резерв з додаткового страху-

вання. Частина коштiв може вiдраховуватися у резерв за рахунок

пiдприємства, а частина — за рахунок працюючих. Рахунки по-

виннi бути персональними, а нагромадженi кошти мають перера-

ховуватися у пенсiйний фонд. За рахунок персонiфiкованих кош-

тів збiльшуються виплати пенсiй. Такий порядок дозволяє вирi-

шити проблему пiдвищення пенсiй, а перерахованi кошти висту-

пають в якостi додаткових кредитних ресурсiв.

Створення додаткового пенсiйного забезпечення у встановле-

ному порядку (державою, пiдприємством) в облiку повинно

вiдображатися:

Д 23 «Виробництво» (вiдрахування за рахунок пiдприємства);

Д 91,92, 93, 94;

К 472 «Додаткове пенсiйне забезпечення».

Створення забезпечення за рахунок працюючих:

Д 66 «Розрахунки з оплати працi»;

К 472 «Додаткове пенсiйне забезпечення».

Використання цього резерву вiдображається:

Д 472 додаткове пенсiйне забезпечення;

К 685 «Розрахунки з рiзними кредиторами» (розрахунки з

пенсiйним фондом iз додаткового пенсiйного забезпечення).

Такий порядок не узаконений, але й нiким не заборонений.

На субрахунку 473 вiдображаються операції з нарахування за-

безпечення гарантiйних зобов’язань iз ремонтiв та сервісного об-

слуговування. Пiдприємства повиннi стимулювати попит i роз-

ширювати ринок своєї продукцiї рiзними методами, в тому числi

й гарантувати вiдшкодування виявлених недолiкiв продукції,

проданої з гарантiєю або сервiсним обслуговуванням споживача.

Зрозумiло, що претензії щодо неякісної продукцiї будуть масо-

вими, тому розмiр гарантiй на ремонт повинен бути значним.

Щоб зменшити витрати, треба випускати якісну продукцiю. От-

же, величина витрат на гарантiйнi ремонти примушує пiдприєм-

ства пiдвищувати якiсть продукції.

Методика вiдрахувань у фонд гарантiйного ремонту — рiзна.

Витрати можуть утворюватися за рахунок виробничих, управ-

лiнських або збутових витрат, що залежить вiд особливостей тех-

нологiї, управлiння виробництвом та збутової дiяльностi окремих

пiдприємств.

При цьому дебетуються рахунки 91 «Загальновиробничi ви-

трати», 92 «Адмiнiстративнi витрати», 93 «Витрати на збут» i

кредитується субрахунок 473 «Забезпечення гарантiйних зо-

бов’язань».

Вiдшкодування завданих збиткiв споживачам може оформля-

тися таким записом:

Д 473 «Забезпечення гарантiйних зобов’язань»;

К 20 «Виробничi запаси» (замiнено неякiснi матеріальні

цiнності);

К 23 «Виробництво» (використано матерiали для проведення

гарантiйного ремонту);

К 24 «Брак у виробництв» (замiнено бракованi вироби);

К 25 «Напiвфабрикати» (замiнено неякiснi напiвфабрикати);

К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» (прий-

нято претензiю);

К 68 «Розрахунки за іншими операцiями» (прийнято претензії

за неякісну продукцiю).

На субрахунку 474 вiдображаються операцiї зi створення iнших

забезпечень, не передбачених попереднiми субрахунками (напри-

клад, створення ремонтного фонду необоротних активiв, витрати

на реструктуризацiю, на виконання обтяжливих контрактiв тощо).

Синтетичний облiк забезпечення ведеться в журналi 7 (кредит

рахунка 47), аналiтичний — у відомості 7.3, в якiй наводяться за-

безпечення за окремими субрахунками, дані про сальдо на поча-

ток і кінець мiсяця, дебетовий i кредитовий обороти. Аналiтич-

ний облiк ведеться за напрямками формування і використання

коштiв.

9. Облiк цiльових надходжень

i цiльового фiнансування

Облiк цiльових надходжень i цiльового фiнансування ведеться

на рахунку 48, який призначений для відображення наявностi та

руху коштiв на будь-якi спецiальнi проекти та програми, вклю-

чаючи гуманiтарну допомогу.

На рахунку 48 «Цiльовi надходження i цiльове фiнансування»

збираються кошти, якi використовуються за призначенням, на-

приклад: на утримання дитячих установ, на проведення наукових

і практичних конференцiй, симпозiумiв, конгресiв; а також отри-

мання вiд держави цiльових внескiв та iнвестицiй, освоєння

iнновацiйних проектiв, соцiальний захист населення (субсидії,

гранти, гуманітарна допомога) та iншi цiлi.

Надходження коштiв на підприємство оформляється запи-

сами:

Д 10 «Основні засоби» (гуманiтарна допомога цiльового при-

значення);

Д 11 «Iншi необоротнi матерiальнi активи» (передача для

спiльного проекту);

Д 12 «Нематерiальнi активи» (передача для спiльного про-

екту);

Д 15 «Капiтальнi iнвестицiї» (передача для монтажу);

Д 20 «Виробничi запаси» (переданi матерiальнi цiнностi як

внески);

Д 30 «Каса» (отримано внески готiвкою);

Д 31 «Рахунки в банках» (отримано внески через банк);

Д 60 «Короткострокові позики» (погашено заборгованiсть як

внесок);

Д 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» (пога-

шено заборгованiсть за рахунок внескiв);

Д 68 «Розрахунки за іншими операцiями» (погашено заборго-

ванiсть за рахунок внескiв);

К 48 «Цiльовi надходження і цiльове фiнансування».

Використання коштiв цiльових надходжень і цiльового фi-

нансування вiдображаються записами:

Д 48 «Цiльовi надходження i цiльове фiнансування»;

К 10 «Основнi засоби» (11, 12) — повернуто об’єкти власнику;

К 30 «Каса» або 31 «Рахунки в банках» — повернуто внески;

К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» — погашено забор-

гованiсть коштами цільових надходжень;

К 42 «Додатковий капітал» — зарахованi внески як додатко-

вий капiтал;

К 60 «Короткостроковi позики» — переоформлено внески на

позику;

К 66 «Розрахунки з оплати праці» — нарахована заробiтна

плата працiвникам, що здiйснювали проект;

К 69 «Доходи майбутнiх перiодiв» — зарахування внескiв на

доходи;

К 71 «Інший операцiйний дохід» — зарахування внескiв до

операцiйного доходу, якщо вони визнаються доходом;

К 74 «Iншi доходи» — зарахування внескiв до iнших доходiв.

Синтетичний облік рахунка 48 (кредит) ведеться в журналi 7,

аналітичний — у вiдомостi, яку потрiбно розробити самостiйно з

вiдображенням окремих напрямiв формування i джерел надхо-

дження коштiв. Оборотна вiдомість вiдображає сальдо на поча-

ток і кiнець мiсяця й обороти за місяць з деталiзацiєю за кореспо-

ндуючими рахунками.

10. Облiк фiнансових результатiв,

нерозподiленого прибутку

i непокритих збиткiв

Облік фінансових результатів

Як правило, прибутком вважається перевищення сукупних

доходiв над сукупними витратами. Валовий (сукупний) доход

(без податку на додану вартiсть) порiвнюється з витратами на ви-

робництво продукції, що можна виразити формулою:

П = Вд – С,

де: П — прибуток;

Вд — валові доходи;

С — собiвартість продукцiї.

Проте таке визначення мало про що говорить до того часу,

поки не буде уточнено методику розрахунку валових доходів, яка

регламентує поняття доходу i часу його виникнення, з одного бо-

ку, та склад витрат на виробництво продукцiї — з iншого. Це

означає, що потрiбно домовитися (встановити правила) про ви-

значення й структуру доходiв i витрат з метою встановлення

розмiру прибутку. Такий порядок забезпечує однаковий пiдхiд до

формування прибутку в усiх галузях економiки України.

Облiк витрат i доходiв регламентується стандартами бухгал-

терського облiку 15 «Дохід» та 16 «Витрати».

Якими б добрими не були стандарти, в них вiдображено

суб’єктивний пiдхід до складу витрат доходiв, а тому прибу-

ток, визначений за правилами українського законодавства, не

збiгається з прибутком, визначеним за методологiєю iнших

країн. Крiм того прибуток, який виявлено таким чином, не

означає приросту багатства пiдприємства — збiльшення його

активiв.

Альтернативою такiй методології може бути, наприклад,

прирiст активiв, який визначається як рiзниця мiж пiдсумком ак-

тиву балансу і зобов’язань пiдприємства на певну дату.

Заплутує проблему формування прибутку на пiдприємствах

України також позбавлена здорового глузду вимога щодо пара-

лельного ведення податкового обліку того ж таки прибутку з

єдиною метою — його оподаткування. Видно, той прибуток, що

утворюється за допомогою бухгалтерських стандартів, зовсiм не

такий, як потрiбно для податкової системи, а тому в доходи i ви-

трати вноситься безлiч дрiб’язкових поправок. Це означає мож-

ливiсть існування армії чиновникiв, якi зайнятi безглуздою робо-

тою, не потрiбною суспiльству в цiлому, обтяжливою для

підприємства, марнотратною з точки зору економіки. Безглуздя з

подвiйним облiком прибутку «освячене» Законом України «Про

оподаткування прибутку», безпрецедентним за своїм деструктив-

ним впливом на економiку держави.

Для вiдображення прибутку в облiку потрiбно дотримува-

тися вимог стандартiв бухгалтерського обліку, якими передба-

чені найсуттєвiшi принципи формування витрат доходiв

(табл. 3).

Вiдповiдно до наведеної класифiкації доходiв бухгалтерський

облiк фiнансових результатiв узагальнює дані про формування

прибуткiв чи збиткiв на рахунку 79 «Фiнансовi результати», у

якому видiляються такi субрахунки:

– 791 «Результат основної дiяльності»;

– 792 «Результат фiнансової дiяльностi»;

– 793 «Результат iншої звичайної дiяльностi»;

– 794 «Результат надзвичайних подій».

ості

що,

змен

о оці

капі

зі

іншими

;

Таблиця

зумовлює діяльн

та

’язань

;

’язані що,

бов

достовірн

власного

рської

і послуг

тощо

зо

пов

ти

трат

’язань

бу

обліку

ть

ипала , робіт

;

«Ви

агентськими

господа

еншенням

періоду зобов

у 16

;

зм

ого

можу

збільшення

у від

, принц запасів

ся стандартів

дарт

енням

визначено

ітн

комісії

або у визнання

зв

оплата послуг

ають

стан

не

витрати

)

IКУ

капітал

рами

оги

» —

збільш

ці

комітента

положень

витратами

активів

ОБЛ

Вим

витрати або

принцип

якщо

ержаних

до

догово

авансова

відобра

Г Г

од

витрати

—

власного

за користь

які

ня (

еншення

МО КОЬ

активів

на

зм

ВИ

изнання

визнаються

відповідно

ТЕР

Термін

еншення приємства

Не

поперед погашення

відповідають витрати

ННЯ

2. шенням зм під нені

3. – платежі угодами – – – інші не – талу

Я АЛ

Н ХГ

IВ

та

БУ

по

па

ипала

і по

ПОР IВ

змен

атки

них

власного

;

або

приємства

робіт

под дів

принц

роботи

;

цін

під о визначена

АН

ід»

інші фон агентськими,

кції

погашення

СТ

активу

ості

кцію

особам

«Дох

зростання

для

проду

достовірн

акциз

комітента

розміщення

у 15

діяльн

, джетних

комісії

проду

ти

іншим

за

у або

дарт

умовлює

бу

абю

рами

оплати

визначено

збільшення з

ртість

ристь

дами

ко

стан

не

рської

нок

час що

застав

може

й поз

оплати

належать

оги

на

первинного

дохо

ану ва

догово

д» —

під

за

ньої

у під

, що

від

Вим

господа

в раху

— ’язань

дод

дохі

доходу

бюджету

датк

від

на до ження угодами

ження

зобов у

поперед

авансу

зав

изнання

оцінка

визнаються

аток

ход

;

ма

;

ход

ход .

Термін

Не

ги;

г;

под

над

су

сума ки

над

2. шення капітал якщо

– платежі

– іншими тощо

– слу

– зи

–

– перів

- -

;

пе пе

про шля

того

и.м

одночасно

вигод

льновироб

здійснені

з доходо

витрат

зага

визнаються періода

періоду вони

трати

трат

ілені

ви у складі

«Ви

якого

економічних

под

;

витрати

певного

окремими

у 16

’язати ться

то,

ості

;

роз

між

;

дарт

ержання

;

пов

;

отримання

діяльн

стан

у праці

трат

витратами

періодів

постійні

;

оги

прямо

ечує од

ви

, для

;

айної

и відображаю

вартості

ртість

;

і витрати

і та

в капіталі

кли

витрати

оплат

витрати

т;

витрати

Вим

вон

звітних його

ія витрат

на

нич

звич

витрати

доходу

забезп

;

вини

собіва

збу

участі

витрати

визнання

визнаються

ративні

фікац

на

від

актив

операційні

витрати

нанням

неможливості періоду , коли

кількох

матеріальні

витрати

звичайні

розподілу

прямі

і витрати

Умови

інансові

витрати

при

якщо

Класи виробнича

адмініст

витрати

інші

втрати

інші

над

– з виз

– вного ріоду

– тягом хом

5. –

прямі

інші

загальновироб

загальновироб нич

–

- -

е-

бу

ро

рат

;

аних

ть

сту

’язані

управ послуга

;

удеться

навед

із вит

та

над

пов

ов,

товарів

відб можу

ум

у сума у до

ід»

і послуги

рації

кції

виходячи, том

контроль роботами

о визначена

«Дох

вигоди

о всіх

(

опе

уг,

а витрати

, роботи

ан

проду

рційном

у 15

кцію

ійснює кцією

посл

дарт

ики

пропо

достовірн

ультаті вигод

;

визнається

риз

дотри

незд

ти

ання

стан

проду

дів

реалізації

доходів

алі

бу

в рез

якщо

над

оги

на

що

від

доходи

послуг

редані

)

над

в обсязі

Вим

пе

може

ія дохо

чка

;

доходи

ся

економічних о визначені

;

ання

визнання

виру

ршеностіе аєть

власності

фікац

над

упцеві

доходу

приємство реалізованою

визнається

д (

операційні

доходи

із

раж

ма

звичайні

вище

зав

Умови

пок

під

);

су

є впевненість

достовірн

Класи

дохі і послуг

інші

над

– правом

– ління ми

–

– збільшення ти

Дохід них

– біт

–

Дохід пеня відоб послуг

Основною діяльнiстю (звичайною, операцiйною) називається

дiяльнiсть підприємства, яка вказана у статуті й спрямована на

пiдтримку його функцiонування. До операцiйної дiяльностi

вiдноситься будь-яка дiяльнiсть, крiм iнвестицiйної та фiнан-

сової.

Iнвестиційною називається дiяльнiсть, пов’язана з придбанням

і реалiзацiєю необоротних активів, а також iз фiнансовими

iнвестицiями, які не вiдносяться до еквiвалентiв грошових за-

собiв (інвестування у спiльнi, асоцiйованi та дочiрнi пiдприєм-

ства).

Фiнансовою називається дiяльнiсть, пов’язана з придбанням

цінних паперiв та iнших активів, які утримуються підприємством

з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів, роялті),

зростання власного капiталу або інших вигод для iнвестора.

Надзвичайна дiяльнiсть викликана обставинами непереборної

сили (стихії, форс-мажорні обставини (страйки, вiйни), природнi,

техногеннi катастрофи). Їх передбачити неможливо, але вони

впливають на результати дiяльностi пiдприємства, тому знахо-

дять вiдображення в облiку.

На субрахунку 791 «Результати основної дiяльностi» ведеться

облiк доходiв, витрат i фiнансових результатiв вiд реалiзацiї го-

тової продукції, товарiв, робiт i послуг та iншої операційної

дiяльностi.

В дебет субрахунка 791 вiдносяться тiльки витрати, пов’язані

з формуванням собівартості продукції (виробничі витрати), адмі-

ністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної

діяльності (витрати невиробничої сфери), які зменшують фінан-

совий результат.

У кредит субрахунка 791 вiдносяться доходи вiд реалiзацiї

продукцiї, робiт і послуг та iнший операцiйний дохід вiд поточ-

них операцiй з активами i зобов’язаннями.

Порiвняння дебетового і кредитового оборотiв дає можливiсть

визначити прибутки (сальдо дебетове) чи збитки (сальдо креди-

тове), які отримало пiдприємство вiд операцiйної дiяльностi.

Субрахунок 791 щомiсяця закривається, тому на рiзницю мiж

оборотами складається проводка в кореспонденцiї з рахунком 44

«Нерозподiленi прибутки (непокритi збитки)».

Для закриття субрахунка 791 треба зрiвняти обороти, тобто

записати різницю мiж дебетовим i кредитовим оборотами у дебет

субрахунка:

Д 791 «Результати основної діяльності»;

К 441 «Прибуток нерозподiлений».

Щоб збiльшити прибуток треба збiльшити доходи, але це не

просто в умовах ринку, оскiльки немає можливості збiльшити

цiну, бо обмежений попит на продукцію, роботи та послуги.

Iнший спосiб — знизити витрати на виробництво, управлiнськi,

збутові та iншi витрати (рацiонально використовувати ресурси,

зменшити вiдходи, витрати на транспортування, оптимiзувати

апарат управлiння й витрати на його утримання тощо).

Наприклад, протягом мiсяця списано фактичну собiвар-

тiсть реалiзацiї — 2 568 936 грн, адмiнiстративнi витрати —

603 728 грн, витрат на збут — 64 877 грн, iншi витрати опе-

рацiйної дiяльностi — 80 449 грн. Доходи вiд реалiзації склали

3 981 420 грн, iнший операцiйний дохід — 412 074 грн.

На основi даних про витрати складаються проводки:

Д 791 «Результати основної дiяльності» — 3 317 990;

К 90 «Собiвартiсть продукцiї» — 2 568 936;

К 92 «Адмiністративні витрати» — 603 728;

К 93 «Витрати на збут» — 64 877;

К 94 «Іншi витрати операцiйної дiяльності» — 80 449.

На основi даних про доходи:

Д 70 «Доходи вiд реалiзації» — 3 981 420;

Д 71 «Інший операцiйний дохід» — 412 074;

К 791 «Результати основної дiяльностi» — 4 393 494.

На схемi субрахунка 791 цi записи відображаються так:

791 «Результати основної дiяльностi»

Дебет

Кредит

1. 2 568 936

5. 3 981 420

2. 603 728

6. 412 074

3. 64 877

4. 80 449

Оборот: 3 317 990

Оборот: 4 393 494

7. 1 075 504

На субрахунку 792 «Результати фiнансових операцiй» ведеть-

ся облiк доходiв, витрат i фiнансового результату від фінансових

операцій.

В дебет субрахунка 792 «Результати фiнансових операцiй»

списуються витрати з двох рахункiв — 95 «Фiнансовi витрати» і

96 «Втрати вiд участi в капiталi», а в кредит — доходи з двох ра-

хунків: 72 «Дохід вiд участi в капiталi» та 73 «Інші фiнансовi до-

ходи». Порiвняння дебетового i кредитового оборотiв показує ре-

зультат — прибутки або збитки вiд фiнансових операцiй.

Наприклад, фiнансовi витрати за даними поточного облiку, якi

узагальнені за місяць, складають 127 415 грн, втрати вiд участi в

капiталi — 76 897 грн.

Доходи за місяць від iнших фiнансових операцiй склали —

224 391 грн, доходи вiд участi в капiталi — 152 668 грн.

Списання витрат оформляється записом:

Д 792 «Результат фiнансових операцiй» — 204 312;

К 95 «Фінансові витрати» — 127 415;

К 96 «Втрати вiд участi в капiталі» — 76 897.

Списання доходів вiд фiнансових операцiй:

Д 72 «Дохід вiд участі в капiталi» — 152 668;

Д 73 «Іншi фiнансовi доходи» —224 391;

К 792 «Результат фiнансових операцiй» — 377 059.

Вiдображення операцiй на субрахунку 792:

792 «Результат фінансових операцій»

Дебет

Кредит

1. 127 415

3. 152 668

2. 76 897

4. 224 391

Оборот: 204 312

Оборот: 377 059

5. 172 747

На рiзницю мiж оборотами субрахунка 792 складається запис:

Д 792 «Результат фiнансових операцiй»;

К 441 «Прибуток нерозподiлений» — 172 747 грн.

У фiнансовiй звiтностi в розгорнутому виглядi наводяться до-

ходи, витрати i результат від фiнансових операцій.

На субракунку 793 «Результат iншої звичайної дiяльностi» ве-

деться облiк доходів, витрат i фiнансового результату iнвестицiй-

ної дiяльностi та iншої звичайної дiяльностi. Субрахунок 793 де-

бетується, а кредитується рахунок 97 «Іншi витрати».

Списання доходiв оформляється шляхом дебетування рахунка

74 «Іншi доходи» i кредитування субрахунка 793 «Результат

iншої звичайної дiяльностi».

Рiзниця мiж дебетовим і кредитовим оборотом вiдображається

записом:

Д 793 «Результат iншої звичайної дiяльності»;

К 441 «Прибуток нерозподiлений» (якщо отримано прибуток).

Отриманi збитки вiдображаються записом:

Д 442 «Непокритi збитки» (якщо отримано збитки);

К 793 «Результат iншої звичайної дiяльностi».

На субрахунку 794 «Результат надзвичайних подiй» ведеться

облік витрат, доходiв та фiнансового результату вiд операцiй,

пов’язаних iз надзвичайними подiями.

Списання витрат, пов’язаних iз надзвичайними подiями, вiдо-

бражається записом:

Д 794 «Результат надзвичайних подiй»;

К 99 «Надзвичайнi витрати».

Списання доходiв оформляється так:

Д 75 «Надзвичайнi доходи»;

Д 794 «Результат надзвичайних подiй».

Різниця мiж оборотами як правило, дебетовий оборот переви-

щує кредитовий, оскільки втрати переважають доходи) списуєть-

ся на збитки:

Д 794 «Результат надзвичайних подiй»;

К 442 «Непокритi збитки».

ЛЕКЦІЯ 2. ОБЛIК ДОВГОСТРОКОВИХ

ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

1. Суть, види та значення зобов’язань

Функцiонуючi пiдприємства завжди мають в пасивi балансу

меншу чи бiльшу частку позиченого капiталу, оскiльки власного

не вистачає для розширення масштабiв виробництва. Залучений в

оборот пiдприємства капiтал має назву зобов’язань.

Пiд зобов’язаннями розумiють заборгованiсть пiдприємства,

котра виникає внаслiдок минулих подiй і погашення якої в май-

бутньому, як очікується, викличе скорочення (зменшення) ре-

сурсiв підприємства, що втілюють у собi економiчнi вигоди.

Минулi подiї — це ті, якi привели до зобов’язань пiдприєм-

ства, пов’язаних iз придбанням активiв (необоротних, нема-

терiальних, оборотних грошових та iнших), в розрахунку на

отримання вiд їх використання бiльшої вигоди, нiж очiкуване

скорочення (зменшення) ресурсiв при погашеннi заборгованостi.

Зобов’язання визнаються заборгованiстю кредиторам за таких

обставин:

– зобов’язання вiдображено в теперішньому часi i вони є на-

слiдком минулих фактiв господарського життя (отриманi запаси,

послуги, нанесена шкода, за яку пiдприємство несе вiдповi-

дальнiсть);

– пiдприємство визнає необхідність майбутнiх платежів

кредиторам з метою надалi пiдтримувати господарські зв’язки

з ними вiдповiдно до нормального ходу пiдприємницької дія-

льності;

– зобов’язання повинно бути виконано незаперечно, але май-

бутнi платежi мають iмовiрний характер, оскiльки пiдприємство

може мати ускладнення з платежами;

– строки виконання зобов’язань можуть бути визначенi, але

точна дата — невiдома;

– суб’єкт, вiдносно якого виникли борговi зобов’язання, пови-

нен бути ідентифiкований як особа чи група осiб, хоча в момент

реєстрації зобов’язання суб’єкт мiг бути не iдентифiкованим.

У пасивi балансу зобов’язання подiляються на довгостроковi

та поточнi. Довгостроковi визначаються як такi, що не є поточ-

ними, а поточнi зобов’язання повиннi погашатися впродовж опе-

рацiйного циклу або протягом дванадцяти мiсяцiв iз дати балансу

Такою вважається число мiсяця, коли складено баланс, як прави-

ло, — кiнець останнього дня звiтного перiоду (мiсяця, кварталу,

року).

Подiл заборгованостi на довгострокову і поточну виправданий

тим, що акцентує увагу на контролi за найближчими платежами,

якi повиннi здiйснюватися в першу чергу.

Як несвоєчасне надходження активiв може спричинити збої у

виробничому процесi, так i несвоєчаснi розрахунки з кредитора-

ми можуть призвести до значних витрат активiв, якi перевищать

їх витрати при нормальних розрахунках.

2. Облiк довгострокових фiнансових

i податкових зобов’язань

Довгостроковi зобов’язання включають: заборгованiсть бан-

кам за отриманi вiд них кредити, якi не вiдносяться до поточних

(заборгованiсть не пiдлягає погашенню протягом операцiйного

циклу або дванадцяти мiсяцiв з дати балансу); заборгованiсть

пiдприємства за залученими позиковими коштами (крiм кредитiв

банку), на якi нараховуються проценти, сума податку на прибу-

ток, який пiдлягає оплатi в майбутнiх перiодах внаслiдок тимча-

сової рiзницi мiж облiковою i податковою базами оцiнки; забор-

гованiсть за виданими довгостроковими векселями i реалiзова-

ними облiгацiями.

Становлення ринкової iнфраструктури в Українi передбачає

розвинутий сектор фiнансових iнвестицiй — придбання корпора-

тивних прав, цiнних паперiв, деривативiв, iнших фiнансових

iнструментiв.

У даному пiдроздiлi розглядаються лише довгостроковi інвес-

тиції, термiн яких перевищує один рiк. Формами таких iнвестицiй

є акцiї, облiгацiї, векселi, депозитнi вклади в банках, вкладення в

статутний капiтал спiльних пiдприємств, деривативи (право та

зобов’язання, зафiксованi в документi установленої форми, при-

дбати чи продати цiннi папери, матерiальнi або нематерiальнi ак-

тиви, а також кошти на визначених умовах). Деривативи подiля-

ються на фондовi, валютнi i товарнi. Фондові деривативи пов’я-

занi з купiвлею-продажем цiнних паперiв, валютнi — валюти, а

товарнi — будь-яких бiржових товарiв (крiм цiнних паперiв). Де-

ривативи бувають у виглядi форвардних та ф’ючерсних конт-

рактiв і опцiонiв.

Форвардний контракт — документ, який засвiдчує зо-

бов’язання особи придбати (продати) у майбутньому цінні папе-

ри, товари чи валюту в певний час i на певних умовах з фiксацiєю

цін такого продажу пiд час укладання контракту. Продавець фор-

вардного контракту не може передати (продати) зобов’язання за

цим контрактом iншим особам без згоди покупця. Покупець має

право без погодження з продавцем у будь-який момент до

закiнчення термiну чинностi (ліквідації) форвардного контракту

продати його iншiй особi, включаючи i продавця цього контракту.

Ф’ючерсний контракт засвідчує зобов’язання придбати (про-

дати) в майбутньому цiннi папери, товари чи валюту з фiксацією

цiн на момент виконання сторонами контракту зобов’язань. При

цьому кожна зi сторiн має право вiдмовитися вiд виконання кон-

тракту лише за згоди iншої сторони або у випадках, передбаче-

них законодавством. Покупець має право продати ф’ючерсний

контракт протягом термiну його чинностi іншим особам без по-

годження умов продажу з продавцем контракту.

Рiзниця мiж форвардним i ф’ючерсним контрактом полягає в

тому, що перший фiксує цiну продажу пiд час укладання догово-

ру, а другий — на момент виконання зобов’язання.

Опцiон означає зафiксоване бiржовою угодою (контрактом)

право купувати або продавати цiннi папери, товари чи валюту на

певних умовах з фiксацiєю ціни на час укладання угоди або на

час придбання цiнностей (за рiшенням сторін).

Перший продавець опцiону (емiтент) несе безумовне та без-

вiдкличне зобов’язання щодо виконання умов опцiонного конт-

ракту. Покупець опцiону має право в будь-який момент

вiдмовитися вiд придбання цiнних паперiв, товарiв чи валюти.

Претензiї можуть виникати лише до першого продавця (емiтен-

та). Опцiон може бути проданий без обмежень за певну плату

iншим особам протягом усього часу його чинності. Опцiон також

передбачає право придбання акцiй за твердою, нижчою вiд рин-

кової, цiною, яке пiдприємство надає своїм працiвникам.

3. Облiк довгострокових векселiв

Облiк довгострокових векселiв ведеться на рахунку 51 «Дов-

гостроковi векселi виданi» з видiленням двох субрахункiв — век-

селi у нацiональнiй та векселi в iноземнiй валютi.

Вексельний оборот в Українi відновлений Законом «Про цiннi

папери i фондову бiржу» від 18.06.1991 р. 1201-ХІІ зі змiнами i

доповненнями до нього. В цьому законi зазначено, що вексель —

це цiнний папiр, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання

боржника (векселедавця) сплатити у певний термiн зазначену

суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

Векселi подiляються на простi й перевiднi. Оборот векселiв

регламентовано Положенням про перевідний і простий вексель,

яке затверджене постановою ЦВК i РМ СРСР вiд 07.08.1937 р.

№ 104/1341 і введене Указом Президента України вiд 04.03.1998

р. № 167/98 «Про заходи щодо пiдвищення вiдповiдальностi за

рахунки з бюджетами i державними цільовими фондами». Поло-

ження про веселi висвiтлює такi питання:

Частина 1. Про перевiдний вексель.

Роздiл І. Про складання i форму перевiдного векселя.

Роздiл ІІ. Про iндосамент.

Роздiл IІІ. Про акцепт.

Роздiл IV. Про аваль (порука векселя).

Роздiл V. Про строки платежу.

Розділ VI. Про платежi.

Роздiл VII. Позов у випадку неакцепта або неплатежу.

Розділ VIII. Про посередництво:

1) загальнi положення;

2) акцепт в порядку представництва;

3) платiж в порядку представництва.

Роздiл IХ. Про число примірникiв i про копії:

1) число примірникiв;

2) копії.

Роздiл Х. Про змiни.

Роздiл ХI. Про давнiсть.

Роздiл ХII. Загальнi положення.

Частина II. Про простий вексель.

З урахуванням вимог положення про векселi вiд 07.08.1937 р.

був затверджений «Порядок проведення банками операцiй з век-

селями» головного правлiння НБУ вiд 25.02.1993 р. з наступними

змiнам i доповненнями. Цим порядком передбачено операцiї бан-

ку з векселями:

— кредитнi — облiк (дисконт) векселiв, видача позик до запи-

тання пiд забезпечення векселiв, рефiнансування вексельних опе-

рацiй;

— комiсiйнi — приймання векселiв на інкасо для отримання

платежiв для оплати векселiв у строк, зобов’язання оплатити век-

сель за платника (домiциляцiя).

Вексельний оборот вимагає засвоєння відповiдної термiно-

логiї. З огляду на це пропонується такий глосарiй:

— аваль — порука за векселем;

– авiзо — повiдомлення однією особою чи установою iнших

осiб про видачу перевiдного векселя, наказу, тобто документа, за

яким цi особи повиннi заплатити певну суму в зазначений в авiзо

строк, в обмiн на виданий їм документ;

– адато — «вiд цього числа (дня)» — термiн, який у вексель-

ному обігу означає строк — через скiльки днів треба здiйснити

оплату;

– акцепт — прийнято до оплати вексель, про що на його ли-

цевiй стороні пишеться слово «акцептовано», підписується особа,

яка прийняла вексель (акцептант);

– акцептант — особа яка приймає на себе платiж за векселем;

– алонж — аркуш, що додається до векселя для додаткових

iндосаментiв (передавальних написiв), якщо на зворотному боцi

векселя вони не вміщуються;

– бланковий напис — підпис індосанта на зворотному боцi ве-

кселя без зазначення конкретної особи (особи, яка придбала век-

сель);

– бронзовий вексель — вексель, що не має майнового забезпе-

чення;

– дамно — спеціальна плата за інкасування й облiк векселiв,

коносаментiв, залiзничних накладних та iнших документiв;

– дата вексельна — зазначення мiсця i часу складання век-

селя;

– депонування векселя — внесення суми, що пiдлягає сплатi

за векселем у депозит суду чи банку;

– депозитор — зберiгач акцептованого взiрця трати, власник

депозиту;

– доміцильований вексель — вексель iз вказiвкою на мiсце

платежу, яке вiдрiзняється вiд місця складання i мiсця проживан-

ня векселезобов’язаної особи;

– емісія векселя — видача векселя;

– iменний напис — передавальний пiдпис iз зазначенням но-

вого тримача векселя;

– iндосамент — передавальний напис на векселi, що засвiдчує

перехiд права на нього;

– iндосант (жирант) — особа, яка передає право стягнення бо-

ргу за переказним векселем іншiй особi через оформлення індо-

саменту;

– iндосат (жират) — особа, якiй шляхом індосаменту переда-

ється право вимагати виконання боргового зобов’язання за пере-

казним векселем;

– iндосацiя — передача векселя;

– нотифiкація — своєчасне повiдомлення про здійснення про-

тесту при неплатежах за векселем;

– передавальний напис — пiдпис особи, яка передає вексель

(може бути іменним і бланковим);

– порто — покриття поштово-телеграфних витрат банку;

– презентацiя — пред’явлення векселя трасату з пропозицiєю

акцептувати його;

– презентант — особа, яка пред’являє трасату вексель для ак-

цепту;

– пролонгацiя векселя — вiдстрочка векселя шляхом виписки

нового;

– протестант — особа, яка подає протест;

– протестат — особа, щодо якої учиняється протест векселя;

– протест в неприйняттi векселя — офіцiйне (завiрене в но-

тарiатi чи в суді) посвiдчення, що вексель був поданий до акцеп-

ту трасату і вiн вiдмовився вiд оплати;

– ремiтент — перший тримач перевiдного векселя;

– ремiтування — вiдправка векселя ремітентом своєму корес-

пондентовi для отримання платежу вiд трасата;

– римеса — будь-який вексель, за яким можна отримати

гроші;

– регресат — особа, до якої спрямовано вимогу регресанта;

– регресант — особа, яка пред’являє зворотну вимогу до iншої

особи щодо вiдшкодування збиткiв, яких зазнала перша особа на

користь другої;

– регрес — зворотна вимога вiдшкодувати сплачену суму за

векселем однією особою iншiй зобов’язанiй особi;

– соло — вексель — простий вексель;

– термiнування — зазначення строкiв, на які видано вексель;

– трасат — платник — особа, яка приймає перевiдний вексель;

– трасант — векселедавець перевiдного векселя;

– трасування — видача перевідного векселя (прийняття на се-

бе зобов’язання акцепта і гарантiї платежу);

– трата — перевідний вексель вiдносно трасата.

Оборот переказного векселя здійснюється протягом короткого

або тривалого часу. Якщо час обороту векселя перевищує 12

мiсяцiв з дати балансу, то вiн вважається довгостроковим. На ра-

хунку 51 «Довгостроковi векселi виданi» ведеться облiк розра-

хункiв з постачальниками, пiдрядниками та iншими кредиторами

за матерiальні цiнностi, виконанi роботи, отриманi послуги та

iнші операції, за якими заборгованiсть покупця забезпечується

виданими векселями.

Документооборот у вексельному обiгу має специфічні риси,

тому кожний факт, що фiксує рух векселiв та претензiї оплати,

повинен вiдображатися у певних документах.

У системi фiнансового облiку операції з векселями виданими

вiдображаються так:

1. Видано постачальнику довгостроковий вексель:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками»;

К 51 «Довгостроковi векселi виданi».

2. Оформлення заборгованостi перед бюджетом довгостроко-

вим векселем за погодженням у порядку реструктуризації боргу

(надання вiдстрочки):

Д 64 «Розрахунки за податками i платежами»;

К 51 «Довгостроковi векселi видані».

3. Оформлення заборгованостi з операцiй страхування довго-

строковим векселем:

Д 65 «Розрахунки за страхуванням»;

К 51 «Довгостроковi векселi видані».

4. Оформлення заборгованостi з поточної заборгованості за

iншими операцiями довгостроковими векселями:

Д 68 «Розрахунки за іншими операцiями»;

К 51 «Довгостроковi векселi виданi».

5. Вiдображення курсової рiзницi у зв’язку зi зниженням курсу

гривнi по вiдношенню до iноземних валют:

Д 945 «Втрати вiд операцiйної курсової рiзниці»;

К 512 «Довгостроковi векселi виданi в iноземнiй валютi».

За векселями з платежами не за мiсцем облiку банк бере плату

«порто» — поштово-телеграфнi витрати i «дамно» — комiсiя ба-

нку за iнкасацiю iногороднiх векселiв.

Банк нараховує суму дисконту за формулою:

Д = В · Т · П / 360 · 100,

де: Д — сума дисконту;

В — номiнальна вартiсть векселя (120 000 грн);

Т — строк у днях з адато до дня платежу (100 днiв);

П — процентна ставка (рiчна) — 24 %.

На дату балансу проводиться оцiнка векселiв з вiдображенням

рiзницi в балансi.

На суму дисконту складається запис:

Д 952 «Iншi фiнансовi витрати»;

К 51 «Довгостроковi векселi виданi».

Погашення заборгованостi за виданими векселя вiдобра-

жається рiзними проводками залежно вiд змiсту операції.

1. Погашення векселя готiвкою або в порядку безготівкових

розрахункiв:

Д 51 «Довгостроковi векселi виданi»;

К 30 «Каса» (видано готiвкою);

К 31 «Рахунки в банках» (перераховано через банк).

2. Зараховано зустрiчнi вимоги в рахунок погашення векселя:

Д 51 «Довгостроковi векселi виданi»;

К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами».

3. Замiна зобов’язань з довгострокового векселя зобов’язан-

ням з позики (оформлено позику пiд вексель):

Д 51 «Довгостроковi векселi виданi»;

К 50 «Довгостроковi позики»;

К 60 «Короткостроковi позики».

4. Переведення заборгованостi за довгостроковим векселем в

поточну заборгованiсть:

Д 51 «Довгостроковi векселi виданi»;

К 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язан-

нями».

5. Вiдображення доходу вiд списання довгострокового векселя у

зв’язку з ростом курсу гривнi по вiдношенню до iноземних валют:

Д 512 «Довгостроковi векселi виданi»;

К 744 «Дохід вiд неоперацiйної курсової рiзницi».

6. Доход вiд списання заборгованостi за векселем (минули

строки, вiдмова депозитора вiд вимог оплати та ін.):

Д 51 «Довгостроковi векселi виданi»;

К 746 «Інші доходи вiд звичайної дiяльностi».

Бланки векселiв на пiдприємствi повиннi зберiгатися в сейфi

або в касi як бланки суворої звiтностi, тому їх придбання вiдо-

бражається на забалансовому облiку в дебетi рахунка 08 «Бланки

суворої звiтностi», а використання — у кредитi рахунка 08.

Синтетичний облiк векселiв виданих облiковується в журналi 3

(кредит рахунка 51), аналiтичний — в оборотнiй вiдомостi 3.4 з вiдо-

браженням даних про залишки i рух за кожним виданим векселем.

4. Облiк зобов’язань за облiгацiями

Облiк зобов’язань за облiгацiями зi строком погашення понад

рiк ведеться на рахунку 52 «Довгостроковi зобов’язання за

облiгаціями», для якого вiдкриваються такi субрахунки:

– 521 «Зобов’язання за облiгацiями»;

– 522 «Премія за випущеними облiгацiями»;

– 523 «Дисконт за випущеними облiгацiями».

На субрахунку 521 ведеться облiк номiнальної вартостi

облiгацiй, проданих рiзним фiзичним i юридичним особам — за

кредитом, та погашення заборгованостi власникам облiгацiй — за

дебетом. Облiгації можуть бути проданi на внутрiшньому i зов-

нiшньому ринках, тому грошi надходять у гривнях i валютах

iноземних держав:

Д 301 «Каса в нацiональнiй валюті» (продаж за готiвку);

Д 302 «Каса в iноземнiй валютi»;

К 521 «Зобов’язання за облiгацiями».

При продажу облiгацiй у безготівковій формi через банк:

Д 311 «Поточні рахунки в нацiональнiй валютi»;

Д 312 «Поточнi рахунки в iноземнiй валюті;

К 521 «Зобов’язання за облiгацiями».

Погашення або викуп облігацій відображається так:

Д 521 «Зобов’язання за облiгацiями»;

К 301 «Каса в нацiональнiй валютi»;

К 302 «Каса в іноземнiй валютi»;

К 311 «Поточнi рахунки в нацiональнiй валютi»;

К 312 «Поточнi рахунки в iноземнiй валют»;

К 313 «Iншi рахунки в банку в нацiональнiй валютi»;

К 314 «Iншi рахунки в банку в iноземнiй валюті».

На субрахунках 522 i 523 вiдображаються відповiдно суми

премiй та дисконту за випущеними i реалiзованими облiгацiями.

У даному контекстi премiя — це сума перевищення продажної

цiни облігацій над її номіналом, що зумовлюється привабливiстю

цiнних паперiв того чи іншого емiтента (його iмідж, прибут-

ковiсть, фiнансовий стан тощо).

Дисконтом називається різниця між номінальною вартiстю

цінних паперів та їх біржовим курсом, якщо він є нижчим за но-

мінальну вартість.

Придбання облiгацiй вигідне тим, що власник захищає свої

заощадження від знецiнення грошей. Облiгацiя вiдшкодовує вла-

снику через певний час номiнальну вартiсть вкладених грошей i

виплату фiксованого процента. Емiтент зобов’язаний викупити

облігації в зазначений термiн.

Виплата премiй оформляється записом:

Д 522 «Премiя за випущеними облiгацiями»;

К 301 «Каса в нацiональнiй валютi»;

К 302 «Каса в iноземнiй валюті»;

К 311 «Поточні рахунки в національній валютi»;

К 312 «Поточнi рахунки в iноземній валютi»;

К 313 «Іншi рахунки в банку в нацiональнiй валютi»;

К 314 «Інші рахунки в банку в iноземнiй валютi».

Премія за облiгаціями може виникати й тодi, коли вони про-

даються за вартiстю, що перевищує номiнальну. В таких випад-

ках дебетуються рахунки 30 «Каса» або 31 «Рахунки в банках» i

кредитується рахунок 522 «Премiя за випущеними облiгаціями».

Потрiбно зазначити, що емісiя облiгацiй може дати фінансо-

вий доход лише тодi, коли виручені вiд реалiзацiї облiгацiй грошi

дадуть бiльший прирiст внаслiдок їх участi в оборотi, нiж про-

цент премiї. Отже, якщо ставка процента за рік становить 20 %, а

премія за облiгацiями — 12 %, то можна говорити про ефек-

тивнiсть емiсiї облiгацiй.

На погашення премiй i дисконту необхiдно мати джерело

фiнансування. Найчастіше для цього використовується прибуток:

Д 443 «Прибуток, використаний у звiтному перiодi»;

К 522 «Премії за випущеними облiгацiями»;

К 523 «Дисконт за випущеними облiгацiями».

Можна здiйснювати викуп акцiй за рахунок випущених

облiгацiй (обмiн акцiй на облiгацiї):

Д 45 «Вилучений капiтал»;

К 521 «Зобов’язання за облiгацiями» (номiнальна вартiсть

облiгацiй);

К 522 «Премії за облiгацiями».

При переоформленнi довгострокової позики на облiгацiйну

(випуск облiгацiй пiд отриману позику) робиться запис:

Д 50 «Довгострокові позики»;

К 521 «Зобов’язання за облiгаціями» (номінальна вартiсть);

К 522 «Премiї за облігаціями» (сума премії, якщо облiгацiї ре-

алізованi за цiною вищою вiд номінальної).

На суму дисконту складається проводка:

Д 523 «Дисконт за випущеними облiгацiями» (облігації ре-

алiзованi за ціною нижчою вiд номiнальної вартостi);

К 521 «Зобов’язання за облігацiями».

Погашення заборгованостi постачальникам передачею в їх

розпорядження облігацій:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками»;

К 521 «Зобов’язання за облiгацiями» (за номiнальною вар-

тiстю);

К 522 «Премiї за облiгацiями» (продажна вартiсть нижча вiд

номінальної).

Погашення кредиторської заборгованості передачею облi-

гацiй:

Д 68 «Розрахунки за іншими операцiями»;

К 521 «Зобов’язання за облiгацiями» (за номiнальною вартістю);

К 522 «Премiї за облiгацiями» (продажна вартiсть нижча вiд

номінальної).

Нарахована амортизацiя дисконту:

Д 952 «Інші фiнансовi витрати»;

К 523 «Дисконт за облiгацiями».

Передача облiгацiй в якостi внеску до статутного капiталу:

Д 521 «Зобов’язання за облiгацiями»;

Д 522 «Премiї за облiгацiями»;

К 46 «Неоплачений капiтал».

Конвертацiя (перетворення) облiгацiйної позики у звичайну:

Д 521 «Зобов’язання за облiгацiями»;

Д 522 «Премії за облiгацiями»;

К 50 «Довгостроковi позики» (субрахунки 501—502, 505—506).

Вiдображення дисконту за випущеними облiгацiями:

Д 521 «Зобов’язання за облiгацiями» (номінальна вартiсть);

К 523 «Дисконт за облiгацiями» (якщо цiна розмiщення нижча

вiд номінальної).

Переведення довгострокових зобов’язань за облігаціями в по-

точнi у зв’язку з настанням або зміною строкiв погашення:

Д 521 «Зобов’язання за облiгацiями»;

Д 522 «Премії за облiгацiями»;

К 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язан-

нями».

Вiдображення неоперацiйної курсової рiзницi в зв’язку з ростом

курсу нацiональної валюти по вiдношенню до iноземних валют:

Д 521 «Зобов’язання за облiгаціями» (номінальна вартiсть);

Д 522 «Премiї за облiгацiями» (премії);

К 744 «Дохід від неоперацiйної курсової рiзницi».

Пiсля строку позовної давності списується заборгованiсть за

непогашеними облiгацiями:

Д 521 «Зобов’язання за облiгаціями»;

К 744 «Дохід вiд неоперацiйної курсової рiзниці».

Синтетичний облiк облiгацiй (кредит рахунка 52) ведеться в

журналі 3, аналiтичний — в оборотнiй вiдомостi довiльної форми

за видами облiгацiй i строками погашення.

5. Облiк зобов’язань з оренди

Облiк зобов’язань з оренди ведеться на рахунку 53 «Довго-

строкові зобов’язання з оренди», який має такі субрахунки:

– 531 «Зобов’язання з фiнансової оренди»;

– 532 «Зобов’язання з оренди цілісних майнових комплексiв».

Кредит рахунка 53 вiдображає нарахування заборгованостi

перед орендодавцем за отримані об’єкти довгострокової оренди,

а дебет — списання, погашення, переведення в корпоративнi зо-

бов’язання.

Фiнансовий облiк оренди органiзовується вiдповiдно до стан-

дарту 14 «Оренда», норми якого застосовуються юридичними осо-

бами незалежно вiд форм власностi (крiм бюджетних установ).

Стандартом передбачено, що дохід вiд продажу активу (в

оренду здаються лише необоротнi активи) за звітний перiод

визнається в сумi продажної вартостi активу, якщо продажна

вартість (після вирахування непрямих податкiв та iнших вира-

хувань з доходу) нижча від балансової вартостi активу або до-

рівнює їй.

Доход вiд продажу активу за звiтний перiод визначається в

розмірi балансової (залишкової) вартостi, якщо продажна вар-

тiсть (пiсля вирахування непрямих податкiв та iнших вирахувань

з доходу) вища вiд його справедливої вартостi.

Дохід від продажу активу за звiтний перiод визначається в

розмiрі продажної вартості, якщо пiсля вирахування податкiв во-

на буде вищою вiд його справедливої, але нижчою вiд балансової

вартості проданого активу. Сума перевищення продажної вар-

тостi активу над його балансовою (залишковою) вартiстю вклю-

чається продавцем (орендодавцем) до складу доходiв майбутнiх

перiодiв iз включенням до складу доходу вiдповідних звiтних

перiодiв протягом строку фiнансової оренди.

Собiвартiстю проданих активiв визнається їх балансова (за-

лишкова) вартiсть.

Витрати орендодавця з укладання угоди про фiнансову оренду

(юридичнi послуги, комiсiйнi винагороди) визнаються іншими

витратами того звiтного перiоду, в якому вони виникли.

В облiку орендар вiдображає об’єкт, отриманий у фiнансову

оренду, одночасно як актив i як зобов’язання за справедливою

або дисконтованою вартiстю (за меншою з двох оцiнок) суми

мiнiмальних орендних платежiв.

Розподiл фiнансових витрат мiж звiтними перiодами протягом

строку оренди здiйснюється iз застосуванням ставки процента на

залишок зобов’язань на початок звiтного перiоду. Якщо ставка не

вказана при укладаннi угоди, то орендар сам розраховує орендну

плату.

Витрати на поліпшення об’єкта вiдображаються як капiтальнi

iнвестицiї, що включаються до вартостi об’єкта фiнансової оренди.

Амортизацiя на об’єкти оренди нараховується протягом перi-

оду очiкуваного використання активу, який коротший за інші

перiоди (строк оренди чи строк корисного використання). Метод

амортизації визначає орендар.

Оприбуткування взятих в оренду об’єктiв вiдображається в

орендаря записами:

Д 10 «Основнi засоби» (субрахунки 101, 103—109 i субраху-

нок «майновi комплекси»);

Д 11 «Іншi необоротнi нематерiальні активи» (субрахунки 112,

114, 116, 117);

Д 12 «Нематерiальнi активи» (субрахунки 121—125, 127);

Д 15 «Капiтальні інвестиції» (субрахунки 151—154);

Д 952 «Іншi фiнансовi витрати» (на суму нарахованих про-

центiв iз фiнансової оренди, оренди майнових комплексiв та iнших

витрат — комісійних, посередницьких з оформлення оренди);

К 531 «Зобов’язання з фінансової оренди» i 532 «Зобов’язання

з оренди цiлiсних майнових комплексiв».

Погашення заборгованості оформляється записами:

Д 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»;

К 30 «Каса» — оплата готiвкою;

К 31 «Рахунки в банках» — оплата через банк;

К 50 «Довгостроковi позики» — оплата за рахунок позик банку;

К 60 «Короткострокові позики» — оплата за рахунок позик

банку;

К 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’я-

заннями» — в частинi платежiв, які припадають на звiтний перiод;

К 74 «Іншi витрати» — доходи вiд погашення зобов’язань (ре-

алiзацiя необоротних активiв, узятих у фiнансову оренду; об’є-

кти, отримані без компенсації за них; списання заборгованостi, за

якою минув строк позовної давностi).

Синтетичний облiк довгострокових зобов’язань з оренди ве-

деться в журналi 3, аналiтичний облiк необхідно вести в оборот-

ній вiдомостi довiльної форми в розрiзi окремих орендодавцiв, а

всерединi — за об’єктами фінансової оренди.

6. Облiк податкових

та iнших довгострокових зобов’язань

Порядок облiку прибутку визначається стандартом 17 «Пода-

ток на прибуток», який встановлює методологiчнi засади форму-

вання iнформацiї про витрати, доходи, активи i зобов’язання з

податку на прибуток та її розкриття у фiнансовiй звiтностi.

Податок на прибуток є об’єктом бухгалтерського i так званого

«податкового» облiку, мiж якими мало спiльного.

Облiковий прибуток (збиток) визначається як сума прибутку

(збитку) до оподаткування, котра вiдображається в облiку й звiті

про фiнансовi результати за звiтний перiод.

Отже, в обліку показується прибуток, що отриманий за

звiтний перiод в сумі до моменту оподаткування. Пiсля цього ви-

значаються витрати (дохід) з податку на прибуток на пiдставi

облiкового прибутку (збитку). Сума податку на прибуток склада-

ється з поточного податку з урахуванням вiдстроченого податко-

вого зобов’язання i вiдстроченого податкового активу.

Вiдстроченим податковим зобов’язанням називається сума

податку на прибуток, який сплачується в наступних перiодах iз

тимчасових різниць, що пiдлягають оподаткуванню.

Відстроченим податковим активом називається сума податку

на прибуток, що пiдлягає вiдшкодуванню у наступних періодах

внаслiдок тимчасової рiзницi, що пiдлягає вирахуванню, а також

перенесенню податкового збитку, не включеного до розрахунку

зменшення податку на прибуток у звiтному перiодi.

Тимчасова рiзниця, що пiдлягає оподаткуванню, включається

до прибутку (збитку) у майбутнiх перiодах.

Тимчасова рiзниця, що підлягає вирахуванню, призводить

до зменшення податкового прибутку (збитку) у майбутнiх перi-

одах.

Податковий прибуток (збиток) визначається за податковим за-

конодавством об’єкта оподаткування за звiтний перiод.

Внаслiдок того, що в облiку прибуток визначається за одними

правилами, а в податкових органах — за iншими, утворюється

постiйна рiзниця мiж податковим й облiковим прибутком (збит-

ком) за певний перiод, що виникає в поточному звiтному перiодi

та не анулюється у наступних.

Існують також тимчасовi рiзницi, котрi є наслiдком рiзного

пiдходу до оцiнки активiв i зобов’язань за даними фiнансової

звiтності й податкової бази.

Зазначимо, що у викладі загальних положень стандарту 17

«Податок на прибуток» автори зробили спробу поєднати вимоги

до формування й оподаткування прибутку в системi фiнансового

i податкового облiку.

Основним завданням бухгалтерського облiку, яке випливає з

прийнятого стандарту, є забезпечення вiдповiдностi мiж сумою

податку на прибуток й обсягом прибутку, з якого вiн справляєть-

ся. Податок на прибуток розподiляється мiж перiодами. Податок,

нарахований для сплати в бюджет в одному періоді, може нале-

жати до iншого.

Наприклад, пiдприємство отримало 1 529 689 грн доходiв, якi

є базою для оподаткування. Витрати склали 976 432 грн, в тому

числi на утримання Палацу культури (соцiальна сфера) —

96 786 грн.

Визначається облiковий прибуток:

1 529 689 – 976 432 = 553 257 грн.

Визначається оподатковуваний прибуток:

1 529 869 – (976 432 – 96 786) = 650 043 грн.

Розраховується сума прибутку до сплати в бюджет:

(650 043 · 30 %) / 100 = 195 043 грн.

Розраховується сума податку на пiдстав і даних фiнансового

облiку:

(553 257 · 30 %) / 100 = 165 977 грн.

Рiзниця мiж податковим i бухгалтерським податком на при-

буток становить 29 036 грн (195 013 – 165 977). Вона утворила-

ся за рахунок постiйних рiзниць між базами розрахунку податку

з прибутку, що вiдображається у фiнансовiй та податковiй

звiтностi. Ці різниці призвели до збiльшення витрат iз податку

на прибуток у звiтному перiодi порiвняно з їх звичайною вели-

чиною.

На відміну вiд постiйних тимчасовi рiзницi виникають через

те, що прибуток оподатковується у поточному звiтному перiодi,

тому надається вiдстрочка з податку пiд час його нарахування

для сплати до бюджету.

Наприклад, пiдприємство визначило облiковий прибуток

845800 грн, який вiдповiдає податковому (постiйних рiзниць

немає).

У складi доходiв не було враховано 138 920 грн авансових

платежiв, якi є об’єктом оподаткування в податковому облiку.

Витрати на прибуток в бухгалтерському облiку становлять:

(845 800 · 30 %) / 100 = 253 740 грн.

Сума сплати прибутку до бюджету:

[(845 800 + 138 920) · 30 %)] / 100 = 295 416 грн.

Рiзниця між облiковим і податковим прибутком становить:

(295 416 – 253 740) = 41 676 грн.

Ця рiзниця є вiдстрочкою нарахування витрат з податку на

прибуток (вiдстрочені податковi активи).

Може бути й так, що прибуток, визнаний прибутком звiтного

перiоду, оподатковується в наступному перiодi, тому підприємс-

тво нараховує витрати з податку, але з відстрочкою сплати до

бюджету.

Сума нарахованого податку, за податковим законодавством,

називається податковим прибутком (збитком), а сума облiкового

податку — витратами з податку на прибуток.

Податковий прибуток облiковується на субрахунку 641 «Роз-

рахунки за податками», а витрати з податку на прибуток — на

рахунку 98 «Податки на прибуток».

Якщо тимчасові різницi позитивнi (податковий прибуток бі-

льший ніж облiковий), то вони називаються вiдстроченими пода-

тковими активами, які облiковуються на рахунку 17 «Вiдстрочені

податковi активи».

Якщо тимчасові різниці негативнi (податковий прибуток

менший, ніж облiковий), то вони називаються вiдстроченими по-

датковими зобов’язаннями, які облiковуються на рахунку 54

«Відстроченi податковi зобов’язання».

Витрати з податку на прибуток, який вноситься до бюджету,

розраховується як сума поточного податку плюс (чи мiнус)

вiдстроченi податки.

Наприклад, пiдприємство за 200_ р. отримало облiковий при-

буток в сумi 2 116 745 грн. У складi витрат діяльності не були

враховані аванси, виданi постачальникам на 121 978 грн, а також

витрати на соцiальнi заходи 245 611 грн, якi віднесені до складу

інших операцiйних витрат, У складі доходiв не враховано отри-

манi аванси вiд покупцiв на 89 344 грн.

На основi наведених даних визначаються витрати з податку на

прибуток.

1. Визначити суму оподаткованого прибутку:

2 116 745 – 121 978 + 245 611 +

+ 89 344 = 2 329 722 грн.

2. Визначити поточний податок на прибуток:

(2 329 722 · 30 %) /

/ 100 = 698 917 грн.

3. Частка з поточного податку, що виникла внаслiдок наявнос-

ті постійної рiзницi (витрати соцiальної сфери):

(245 611 · 30 %) / 100 = 73 683 грн.

4. Визначити суму тимчасової рiзницi, що пiдлягає вираху-

ванню, і частку в нiй вiдстроченого активу:

(89 344 · 30 %) / 100 = 26 803 грн.

5. Визначити суму тимчасової різниці, що пiдлягає оподатку-

ванню, i частку в ній вiдстроченого податкового зобов’язання:

(121 978 · 30 %) / 100 = 36 593 грн.

6. Розрахувати сальдо (відстрочені активи плюс (чи мінус) по-

даткові зобов’язання):

(36 593 – 26 803) = 9790 грн.

7. Загальна сума витрат із податку на прибуток (п. 2 + п. 6):

698 917 + 9790 = 708 707 грн.

Витрати з податку на прибуток дорiвнюють сумi облiкового

прибутку, помноженого на ставку прибутку (30 %), плюс (чи

мiнус) сума постiйної рiзницi.

На основі наведених даних складаються записи:

На поточний податок на прибуток:

Д 981 «Податок на прибуток вiд звичайної дiяльностi» —

698 917 грн;

К 641 «Розрахунки за податками».

На суму вiдстрочених податкових зобов’язань:

Д 981 «Податок на прибуток від звичайної дiяльностi» —

9790 грн;

К 54 «Вiдстрочені податкові зобов’язання».

Загальна сума витрат на прибуток списується на фiнансовий

результат:

Д 793 «Результат вiд iншої звичайної діяльності» —

708 707 грн;

К 981 «Податок на прибуток вiд звичайної дiяльностi».

Якби в наведеному прикладi сума тимчасових рiзниць, що

пiдлягає вирахуванню, перевищила суму тимчасових рiзниць, яка

пiдлягає оподаткуванню, то остання проводка мала б такий ви-

гляд:

Д 17 «Вiдстроченi податковi активи»;

К 981 «Податок на прибуток вiд звичайної дiяльностi».

Важливо зазначити, що для правильного ведення бухгалтерсь-

кого облiку треба знати, за якими операцiями можуть виникати

постiйні й тимчасовi різниці. Цьому може допомогти наведена

табл. 2.1.

Таблиця 2.1

ПОСТІЙНІ Й ТИМЧАСОВІ РІЗНИЦІ,

ЯКІ ВІДОБРАЖАЮТЬСЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

Постійні різниці

Тимчасові різниці між обліковим

між обліковим

і податковим прибутком

та відображення їх в обліку

1. Амортизація виробничих основних

1. Розрахунки за виданими аванса-

засобів методом, відмінним від подат-

ми (не враховуються у складі ви-

кового (різні рахунки 23, 91, 92 та ін.).

трат) (Д 981, К 54).

2. Амортизація основних засобів

2. Витрати майбутніх періодів (не

невиробничого призначення (різні

враховуються у складі витрат)

рахунки 94).

(Д 981, К 54).

3. Паливно-мастильні матеріали для

3. Доходи майбутніх періодів (не

легкового транспорту, витрати на

враховуються у складі доходів)

його паркування, стоянку (Д 92, 93).

(Д 17, К 641).

4. Визнані пені, штрафи, неустойки,

4. Розрахунки за авансами одержа-

відрахування до необов’язкових фо-

ними (не враховуються у складі до-

ндів (Д 948).

ходів) (Д 17, К 641).

5. Втрати від участі в капіталі

5. Резерв сумнівних боргів (сальдо

(Д 96).

за кредитом рахунка 38) (Д 17,

6. Втрати від не операційних курсо-

К 641).

вих різниць (Д 947).

6. Забезпечення гарантійних зо-

7. Уцінка

необоротних

активів

бов’язань, інших майбутніх витрат і

(Д 975).

платежів (сальдо за кредитом рахун-

8. Списання необоротних активів

ка 47) (Д 17, К 641).

(Д 796).

7. Незакриті договори обміну (саль-

9. Інші витрати (Д 977).

до за кредитом рахунка 63 (без ПДВ)

10. Представницькі витрати понад

за бартерними угодами) (Д 17,

2 % від оподаткованого прибутку за

К 641).

попередній квартал (Д 92).

11. Благодійна допомога понад 4 %

від оподатковуваного прибутку звіт-

ного періоду (Д 977).

12. Витрати на утримання об’єктів

соціальної інфраструктури (Д 949).

13. Проценти за борговими зо-

бов’язаннями (Д 951).

Отже, тимчасовi рiзницi можуть відноситись у кредит рахунка

54 «Вiдстроченi податковi зобов’язання» або в дебет рахунка 17

«Вiдстроченi податковi активи».

Якщо вiдбувається зарахування вiдстрочених податкових зо-

бов’язань до поточної заборгованостi перед бюджетом, то скла-

дається запис:

Д 54 «Вiдстроченi податковi зобов’язання»;

К 641 «Розрахунки за податками».

Списання вiдстрочених податкових активiв, якщо сума подат-

ку на прибуток за даними бухгалтерського облiку бiльша нiж за

даними податкового облiку, оформляється:

Д 54 «Вiдстроченi податковi зобов’язання»;

К 17 «Вiдстроченi податковi активи».

При реструктуризацiї боргiв:

Д 17 «Вiдстроченi податковi активи»;

К 54 «Вiдстроченi податковi зобов’язання».

Вiдстрочення поточної заборгованостi перед бюджетом:

Д 641 «Розрахунки за податками»;

К 54 «Вiдстрочені податковi зобов’язання».

Списання вiдстрочених податкових активiв при реструктури-

зацiї податкової заборгованостi:

Д 641 «Розрахунки за податками»;

К 17 «Вiдстрочені податковi активи».

Вiдображення тимчасової рiзницi, якщо податок на прибуток

за даними бухгалтерського облiку менший вiд податкового:

Д 17 «Вiдстроченi податкові активи»;

К 641 «Розрахунки за податками».

Синтетичний облiк за кредитом рахункiв 17 і 54 ведеться в

журналi 3, аналiтичний — в оборотнiй вiдомостi довiльної форми

за видами активів чи зобов’язань i на рiзницю, між оцiнками яких

в бухгалтерському і податковому облiку виникли розходження.

7. Облiк інших довгострокових зобов’язань

Облiк інших довгострокових зобов’язань ведеться на рахунку

55 «Іншi довгострокові зобов’язання», де узагальнюється iнфор-

мацiя про розрахунки з іншими кредиторами, заборгованiсть за

якими не є поточною (перевищує один рiк). На цьому рахунку

вiдображається вiдстрочена, відповідно до законодавства, забор-

гованiсть iз податків i зборiв (обов’язкових платежiв), фiнансова

допомога на умовах повернення.

У кредитi рахунка показується збiльшення заборгованостi

кредиторам, в дебеті — погашення боргiв. Збільшення заборго-

ваностi виникає за операцiями господарської дiяльностi, що відо-

бражають отримання коштiв.

1. Отримання безпроцентної довгострокової фiнансової допо-

моги на основі повернення в готiвковiй та безготівковій формi:

Д 30 «Каса»;

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 55 «Іншi довгостроковi зобов’язання».

2. Переоформлення довгострокової або короткострокової по-

зики в довгострокову безпроцентну фiнансову допомогу на осно-

ві повернення:

Д 50 «Довгостроковi позики» (субрахунки 501—502, 505—

506);

Д 60 «Короткостроковi позики» (субрахунки 601—602, 605—606);

К 55 «Інші довгострокові зобов’язання».

3. Переведення поточної заборгованостi перед постачальни-

ками та іншими кредиторами у склад довгострокової за домов-

ленiстю сторiн:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками i підрядниками»;

Д 68 «Розрахунки за iншими операцiями»;

К 55 «Інші довгостроковi зобов’язання».

4. Вiдстрочка оплати поточної заборгованостi перед бюдже-

том та фондами страхування бiльше як на 12 місяців:

Д 64 «Розрахунки за податками i платежами»;

Д 65 «Розрахунки за страхуванням»;

К 55 «Іншi довгостроковi зобов’язання».

Зменшення заборгованості відбувається у випадках погашення

боргiв або їх списання.

1. Погашено безпроцентну фiнансову допомогу на умовах по-

вернення:

Д 55 «Iншi довгостроковi зобов’язання»;

К 30 «Каса» (погашення готiвкою);

К 31 «Рахунки в банках» (погашення в безготівковому порядку).

2. Переведено довгострокову заборгованiсть у склад поточної

в зв’язку з настанням строкiв оплати у найближчі 12 мiсяцiв:

Д 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язан-

нями»;

К 55 «Інші довгостроковi зобов’язання».

3. Отримання доходу, пов’язаного iз зменшенням чи припи-

ненням зобов’язань:

Д 55 «Іншi довгострокові зобов’язання»;

К 744 «Дохід від неопераційної курсової рiзниці» (фiнансова

допомога іноземних партнерiв);

К 746 «Іншi доходи вiд звичайної дiяльностi» (списання у

зв’язку з закінченням строку давностi).

Синтетичний облiк ведеться в журналi 3 роздiлi I (записи

здiйснюються за кредитом рахунка 55 «Іншi довгостроковi зо-

бов’язання» аналiтичний — у вiдомостi довiльної форми з вiдо-

браженням даних у розрiзi кредиторiв i видiв залучених коштiв.

ЛЕКЦІЯ 3. ОБЛIК ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

1. Суть, види та значення поточних зобов’язань

Поточними називаються зобов’язання пiдприємств юридич-

ним і фізичним особам, якi повиннi погашатися у ходi опе-

рацiйного циклу (дванадцяти мiсяцiв з дати балансу).

На рахунках зобов’язань (рахунки класу 6 «Поточнi зобов’я-

зання») ведеться облiк:

– короткострокових позик (рахунок 60);

– поточних заборгованостей за довгостроковими зобов’я-

заннями (рахунок 61);

– короткострокових векселiв виданих (рахунок 62);

– розрахункiв з постачальниками і пiдрядниками (рахунок 63);

– розрахункiв за податками і платежами (рахунок 64);

– розрахункiв зi страхування (рахунок 65);

– розрахунків з оплати праці (рахунок 66);

– розрахункiв з учасниками (рахунок 67);

– розрахункiв за іншими операцiями (рахунок 68);

– доходiв майбутнiх перiодiв (рахунок 69).

Ці рахунки об’єднує те, що на них ведуться розрахунки да-

ного пiдприємства з кредиторами, заборгованiсть яким настає за

фактом виконання договорiв поставок матерiальних цiнностей,

отримання від них необоротних активiв, отримання позик у

банкiвських установах, зобов’язання за законом платити за-

робiтну плату персоналу, робити вiдрахування за рахунок пiд-

приємства у пенсiйний фонд, на соцiальне страхування, за

рiзними видами страхування, нараховувати дивiденди акцiо-

нерам тощо.

Варто наголосити, що не всi зобов’язання є залученими кош-

тами, як це трактує теорiя бухгалтерського облiку, адже вiдраху-

вання до бюджету, акцiонерам, на соціальні заходи не можна

вважати залученими. Навпаки, за законом нарахування таких

вiдрахувань передбачає зобов’язання погасити їх в установленi

строки. Цi кошти не залученi, а вилученi з обороту.

Інша справа з кредиторською заборгованiстю, коли у договорi

поставок можна домовитися з постачальником про вiдстрочення

платежiв на взаємопогоджених умовах. Така заборгованiсть

дiйсно є залученням, точніше — затримкою вилучення коштiв з

обороту, якi тимчасово виконують функцiю робочого капіталу на

даному підприємстві.

2. Облік поточної заборгованості

за довгостроковими зобов’язаннями

Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язаннями

облiковується на рахунку 61 «Поточна заборгованiсть за довго-

строковими зобов’язаннями», що має два субрахунки, на яких

вiдображається:

— 611 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’я-

заннями в нацiональнiй валютi»;

— 612 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’я-

заннями в iноземнiй валюті».

На цих субрахунках фiксується стан розрахункiв за поточними зо-

бов’язаннями, якi переведенi зi складу довгострокових, при настаннi

строку погашення їх протягом дванадцяти мiсяцiв з дати балансу.

У кредит рахунка 61 записується сума заборгованостi, яка пе-

реведена зi складу довгострокової, а в дебет — погашення забор-

гованостi протягом року.

Вiдображення господарських операцiй оформляється такими

записами, якi складаються на основi виправдних документiв:

Д 50 «Довгострокові позики» (переведено у поточну заборго-

ванiсть);

Д 51 «Довгостроковi векселi виданi» (переоформлено вексель

у поточну заборгованiсть);

Д 55 «Iншi довгостроковi зобов’язання» (переоформлено

вiдстрочену податкову заборгованiсть на поточну);

Д 53 «Довгостроковi зобов’язання з оренди» (переоформлено

заборгованiсть перед орендодавцем на поточну);

Д 52 «Довгостроковi зобов’язання за облiгацiями» (переофор-

млено заборгованiсть за облiгацiями на поточну);

К 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’я-

заннями».

Як видно iз записiв, в кредитi рахунка 61 групуються одно-

типнi операцiї, для яких характерним є переведення довгостроко-

вої заборгованостi у розряд поточної. Інiцiатором такого переве-

дення може виступати як боржник (бажає швидше погасити свої

борги i має для цього кошти), так i кредитор, якому стали вiдомi

факти про фiнансовi ускладнення у пiдприємства-боржника, змi-

на форми власностi й виду дiяльностi та іншi обставини.

Погашення заборгованостi повинно вiдбуватися не пiзнiше 12-ти

місяців з дати балансу записами:

Д 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’я-

заннями»;

К 30 «Каса» (погашення готiвкою);

К 31 «Рахунки в банках» (погашення в безготiвковому порядку);

К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» (погашено заборго-

ванiсть за рахунок боргу дебiторiв);

К 50 «Довгостроковi позики» (погашення заборгованостi за

рахунок отриманої позики);

К 60 «Короткостроковi позики» (погашення заборгованостi за

рахунок отриманої позики);

К 71 «Iнший операцiйний дохід» (списано заборгованiсть);

К 62 «Короткостроковi векселi виданi» (погашено заборго-

ванiсть за рахунок видачi векселя).

Кредитовi обороти рахунка 61 вiдображаються у другому

роздiлi журналу 3. Для аналiтичного облiку бухгалтеру необхiдно

вiдкрити вiдомiсть для вiдображення сальдо на початок і кінець

перiоду, дебетового i кредитового оборотiв у розрiзi операцiй з

окремими юридичними особами.

3. Облiк короткострокових векселiв виданих

Рахунок векселiв виданих має два субрахунки: 621 — для

облiку векселiв у нацiональнiй валюті, 622 — в іноземнiй валюті.

У кредиті рахунка 62 вiдображається видача векселiв у забез-

печення поставок, виконаних робiт чи послуг постачальникiв та

рiзних кредиторiв, а у дебетi — погашення заборгованостi та

списання векселiв. Господарськi операції вiдображаються так:

Д 45 «Вилучений капiтал» (розрахунки за основнi засоби,

будiвельно-монтажнi, проектнi роботи, які не вiдносяться на

собiвартість продукції);

Д 61 «Поточна заборгованiсть за довгостроковими зо-

бов’язаннями» (видано вексель на суму поточної заборгованостi);

Д 63 «Розрахунки з постачальниками і пiдрядниками» (видано

постачальнику вексель);

д 64 «Розрахунки за податками i платежами» (видано вексель

податковим органам);

Д 65 «Розрахунки за страхуванням» (видано вексель органам

соцiального страхування);

Д 68 «Розрахунки за iншими операцiями» (видано векселi

рiзним кредиторам);

Д 94 «Iншi витрати операцiйної дiяльностi» (видано вексель

на суму фiнансових санкцiй до пiдприємства);

К 62 «Короткостроковi векселi виданi».

Спiльним для цих операцiй є те, що векселi видаються рiзним

юридичним організаціям, а платежi за векселями будуть оплаченi

з поточних рахункiв векселедавця або iнших гарантiв:

Д 62 «Короткостроковi векселi видані»;

К 31 «Рахунки в банках».

Погашення векселiв може здiйснюватися рiзними шляхами:

Д 62 «Короткостроковi векселi виданi»;

К 30 «Каса» (оплата векселя готiвкою);

К 36 «Розрахунки з покупцями i замовниками» (повернення

боргу виданим векселем, придбаним в iнших органiзацiй);

К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» (повернення боргу

виданим векселем);

К 46 «Неоплачений капiтал» (оплачено учасниками виданий

вексель i зменшено їх заборгованiсть у статутний капiтал);

К 50 «Довгостроковi позики» (оплачено вексель за рахунок

позики);

К 60 «Короткостроковi позики» (оплачено вексель за рахунок

позики);

К 64 «Розрахунки за податками i платежами» (повернення пе-

реплати шляхом погашення векселя);

К 71 «Інший операцiйний дохід» (списано заборгованiсть за

векселем).

Кредитовий оборот за рахунком 62 вiдображається у журналi

3, аналiтичний облік необхiдно органiзувати самостiйно в обо-

ротнiй вiдомствi з відображенням окремо кожного векселя i век-

селетримача.

4. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками ведуться на ра-

хунку 63, на якому вiдкривається два субрахунки: 631 — для роз-

рахункiв iз постачальниками в нацiональнiй валютi, 632 — в

iноземнiй валютi.

Рахунок 63 використовується для розрахункiв iз постачальни-

ками i пiдрядниками за отриманi виробничі запаси, товари, робо-

ти та послуги, якi регулярно надаються на пiдставi укладених до-

говорiв.

У кредит рахунка 63 обов’язково записується заборгованiсть у

сумi, яка вказується у документах постачальника (як оплата за

матерiали за договiрними цiнами, так i рiзного роду надбавки,

збори, ПДВ, платежi за тару, тарифи за перевезення тощо).

При отриманнi матерiальних цiнностей, робiт і послуг скла-

даються записи:

Д 20 «Виробничi запаси» (без ПДВ) (придбання оборотних ак-

тивiв);

Д 15 «Капiтальнi інвестиції» (придбання необоротних ак-

тивiв);

Д 22 «Малоцiннi та швидкозношуванi предмети» (придбання

МШП);

Д 23 «Виробництво» (вартiсть робiт i послуг, електроенергії,

води тощо);

Д 24 «Брак у виробництвi» (на отриману браковану про-

дукцiю);

Д 28 «Товари» (на суму товарів для подальшого перепродажу);

Д 30 «Каса» (повернення невикористаних сум готiвкою);

Д 31 «Рахунки в банках» (повернення грошей в безготiв-

ковому порядку);

Д 91 «Загальновиробничi витрати» (роботи i послуги для

цехiв);

Д 92 «Адмiнiстративнi витрати» (роботи i послуги для пiд-

приємства);

Д 93 «Витрати на збут» (роботи i послуги вiддiлу збуту);

Д 94 «Iншi витрати операцiйної дiяльностi» (роботи i послуги

для невиробничої сфери);

Д 99 «Надзвичайнi витрати» (пов’язанi iз форс-мажорними

обставинами, стихiйними лихами, катастрофами тощо);

К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» (на су-

му, вказану в документi на поставку).

У дебет рахунка 63 записуються погашення заборгованостi,

претензiї до постачальникiв і пiдрядникiв, перезарахування та iн.:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками і пiдрядниками»;

К 24 «Брак у виробництвi» (претензiя за брак);

К 30 «Каса» (оплата постачальнику готiвкою);

К 31 «Рахунки в банках» (погашення заборгованостi через

банк);

К 34 «Короткостроковi векселi отриманi» (оплата векселем);

К 36 «Розрахунки з покупцями i замовниками» (перезараху-

вання шляхом списання з постачальника його заборгованостi за

отриману ним продукцiю);

К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» (перезарахування за-

боргованостi);

К 50 «Довгостроковi позики» (погашення заборгованостi за

рахунок отриманої позики);

К 51 «Довгостроковi векселi виданi» (оплата векселем);

К 52 «Довгостроковi зобов’язання за облiгацiями» (погашення

заборгованостi облiгацiями);

К 60 «Короткостроковi позики» (оплата за рахунок позики);

К 62 «Короткостроковi векселi видані» (оплата векселем);

К 68 «Розрахунки за iншими операцiями» (перерахування за-

боргованості);

К 70 «Доходи вiд реалізації» (вiдображено вартiсть ре-

алiзованої постачальнику продукцiї;

К 74 «Інші доходи» (вартiсть реалiзованих постачальнику не-

оборотних активiв, майнових комплексiв).

Кредит рахунка 63 вiдображається в журналi 3 роздiлi І,

аналiтичний облiк ведеться у вiдомостi 3.3, де наводяться такi

данi: реєстрацiйний номер; номер i дата документа; постачаль-

ник, номер i дата прибуткового документа, сальдо заборгованостi

на початок мiсяця (дата виникнення заборгованостi, сума за кре-

дитом рахунка 63), суми в дебет рахунка 63 з кредиту рiзних ра-

хункiв (24, 30, 31, 34, 36, 37 та iн.); з кредиту рахунка 63 в дебет

рiзних рахункiв (15, 20, 22, 30, 31 та ін.); сальдо на кiнець мiсяця

(кредитове).

У випадках, коли робиться передоплата продукцiї, робiт чи

послуг, отриманих в постачальника, перерахування авансом

вiдображається не на рахунку 63, а 681 «Розрахунки за авансами

отриманими». Перерахування авансом грошей оформляється за-

писом:

Д 681 «Розрахунки за авансами отриманими»;

К 31 «Рахунки в банках»;

К 30 «Каса».

При отриманнi продукцiї, робiт i послуг зараховується ранiше

виданий аванс:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками»;

К 681 «Розрахунки за авансами отриманими».

5. Облiк розрахунків з бюджетом

Для облiку розрахункiв iз бюджетом використовується кілька

рахунків, що викликано складнiстю податкової системи України

та надмiрною регламентацією процесу (процедури) стягнення

податкiв.

Для узагальнення iнформацiї про розрахунки за всiма видами

платежiв до бюджету з юридичних i фiзичних осiб, а також із

фiнансових санкцiй, якi вносяться у бюджет, використовується

рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами». До цього ра-

хунку вiдкривається чотири субрахунки:

— 641 «Розрахунки за податками»;

— 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»;

— 643 «Податковi зобов’язання»;

— 644 «Податковий кредит».

На субрахунку 641 ведеться облiк податкiв, якi нараховуються

вiдповiдно до чинного законодавства (податок на прибуток, по-

даток на додану вартiсть, акцизний збір та ін.).

На субрахунку 642 ведеться облiк рахункiв за зборами

(обов’язковими платежами), якi утримуються вiдповiдно до чин-

ного законодавства й облiк яких не вiдображається на рахунку 65

«Рахунки за страхуванням».

На субрахунку 643 ведеться облiк суми податку на додану

вартiсть, на яку збiльшується податковий кредит, Сума кредиту

визначається з отриманих авансових платежiв у порядку попере-

дньої оплати (за готову продукцiю, товари, рiзнi матерiальнi

цiнностi та нематерiальнi активи, роботи i послуги, що пiд-

лягають вiдвантаженню чи виконанню).

На субрахунку 644 ведеться облiк податку на додану вартiсть,

на яку пiдприємство має право зменшити податкове зобов’я-

зання.

Найбiльш складним є бухгалтерський облiк податку на додану

вартiсть, що пов’язано з визначенням подiї платежу покупцем

продукцiї, робiт та послуг. Бухгалтер обов’язково повинен враху-

вати подiю платежу, щоби правильно вiдобразити суму податку

на додану вартiсть за поточний перiод.

У практичний діяльності платежi здiйснюються таким чином:

1) вiдбувається надходження продукцiї, приймання робiт i по-

слуг, виконаних постачальниками і пiдрядниками, а пiсля цього

проводиться їх оплата;

2) здiйснюється перерахування грошей у порядку передоплати

постачальникам і пiдрядникам, а пiсля цього — отримання про-

дукції, робiт i послуг.

У випадку, коли спочатку надходять матеріали, а потiм прово-

диться оплата, робляться такi записи:

Д 20 «Виробничi запаси» (без податку на додану вартiсть) —

5000 грн;

Д 22 «Малоціннi та швидкозношувані предмети» — 2625 грн;

Д 28 «Товари» та iншi (10, 11, 12, 15, 23, 91, 92, 93, 94) —

1590 грн;

К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» —

9215 грн.

На суму податку на додану вартiсть, яка вiдшкодовується з

бюджету, робиться проводка:

Д 641 «Розрахунки за податками» — 1843 грн;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Оплата за придбанi цiнностi, роботи і послуги:

Д 631 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» —

11 058 грн (9215 + 1843);

К 31 «Рахунки в банках» (вартiсть матерiалiв з податком на

додану вартiсть).

У випадку, коли спочатку перераховується постачальнику

аванс в порядку передоплати, а продукцiя, роботи чи послуги

отримуються пiзнiше:

Д 371 «Розрахунки за виданими авансами» (вартiсть продукцiї

з податком на додану вартiсть) — 3600 грн.

К 31 «Рахунки в банках».

На суму податку на додану вартiсть оформляється податковий

кредит:

Д 641 «Розрахунки за податками»;

К 644 «Податковий кредит» — 600 грн.

Надходження матерiальних цiнностей оформляється записом:

Д 20 «Виробничі запаси» — 3000 грн;

К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками».

На суму податкового кредиту:

К 644 «Податковий кредит» — 600 грн;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і пiдрядниками».

Зараховується аванс в оплату постачальниковi за матерiальнi

цiнностi:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками»;

К 371 «Розрахунки за виданими авансами» — 3600 грн.

Податковi зобов’язання виникають у зв’язку з отриманням вiд

покупцiв авансових платежiв у порядку передоплати.

При реалiзацiї продукції на умовах подальшої оплати, коли

спочатку продавець відвантажує продукцію, а потiм за неї надхо-

дять платежi, робляться записи:

Д 36 «Розрахунки з покупцями i замовниками» (на суму про-

дукції з податком на додану вартiсть) — 7200 грн;

К 701 «Доход вiд реалiзації готової продукцiї» або 702 «Доход

вiд реалiзацiї робiт чи послуг».

На суму податку на додану вартiсть:

Д 701 «Дохід вiд реалiзації готової продукцiї» — 1200 грн;

К 641 «Розрахунки за податками».

Надходження оплати за реалiзовану покупцями продукцiю:

Д 31 «Рахунки в банках» — 7200 грн;

К 36 «Розрахунки з покупцями i підрядниками».

Операцiї з реалізацiї продукцiї на умовах попередньої оплати

вiдображаються в облiку так:

1. Отримання передоплати (у т. ч. ПДВ):

Д 31 «Рахунки в банках» — 7200 грн;

К 685 «Розрахунки з рiзними кредиторами».

2. Вiдображення податкових зобов’язань:

Д 643 «Податковi зобов’язання» — 1200 грн;

К 641 «Розрахунки за податками».

3. Вiдвантажено i реалiзовано продукцiю покупцям, якi пере-

рахували гроші в порядку попередньої оплати:

Д 36 «Розрахунки з покупцями i пiдрядниками» —

7200 грн;

К 701 «Дохід вiд реалiзацiї готової продукції».

4. Нарахування зобов’язань з податку на додану вартiсть:

Д 701 «Дохід вiд реалiзації готової продукцiї»;

К 643 «Податковi зобов’язання» — 1200 грн.

5. Зараховується отриманий аванс вiд покупця:

Д 685 «Розрахунки з різними кредиторами» — 7200 грн;

К 36 «Розрахунки з покупцями i замовниками».

При бартерних операцiях робляться записи:

1. На реалiзацiю продукцiї покупцю (сума реалiзацiї та подат-

ки на додану вартiсть):

Д 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» — 2400 грн;

К 701 «Дохід вiд реалiзації готової продукцiї».

2. На суму податку на додану вартiсть:

Д 701 «Дохід вiд реалiзацiї готової продукції»;

К 641 «Розрахунки за податками» — 400 грн.

3. Отримання готової продукцiї в порядку бартерного облiку.

Д 20 «Виробничi запаси» — 2000 грн;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і пiдрядниками».

4. На суму податку на додану вартiсть:

Д 641 «Розрахунки за податками» — 400 грн;

К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками».

5. Зарахування заборгованості при бартерному обмiнi:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками i підрядниками»;

К 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» — 2400 грн.

Платежiв за бартерними угодами на користь бюджету не ви-

никає. На пiдставi декларацiї з податку на додану вартiсть визна-

чають, на чию користь виводиться сальдо з податку на додану

вартість (бюджету чи платника).

Дебетове сальдо означає заборгованість бюджету перед плат-

ником податку, яка повинна йому вiдшкодовуватися:

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 641 «Розрахунки за податками».

Кредитове сальдо в установлені строки погашається перера-

хуванням до бюджету:

Д 641 «Розрахунки за податками»;

К 31 «Рахунки в банках».

6. Облік розрахунків зі страхування

Розрахунки зі страхування вiдображаються на рахунку 65

«Розрахунки за страхуванням», до якого відкриваються такi суб-

рахунки:

– 651 «За пенсiйним забезпеченням»;

– 652 «За соціальним страхуванням»;

– 653 «За страхуванням на випадок безробіття»;

– 654 «За індивiдуальним страхуванням»;

– 655 «За страхуванням майна»;

– 656 «За страхуванням на випадок нещасних випадкiв на ви-

робництві».

Принцип ведення рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням»

полягає в правильності визначення бази нарахування суми за

вiдповiдним видом страхування. Такою базою є фонд оплати

працi персоналу пiдприємства та встановлені диференцiйованi

ставки у процентах до фонду оплати працi. При цьому принципо-

ве значення має формування фонду оплати (що включається в

нього; якi види оплати не включаються) та затвердженi правила

нарахування на соцiальні заходи.

Другим важливим моментом є визначення рахункiв облiку, на

якi вiдносяться витрати з нарахування на вiдповiднi види страху-

вання.

Третiм моментом є положення, вiдповiдно до якого роблять

відрахування у пенсійний фонд, на соціальне страхування, стра-

хування на випадок безробiття та iндивiдуальне страхування.

Утримання певних сум здiйснюється не лише за рахунок пiдпри-

ємства, а й iз заробiтної плати працiвникiв за встановленими

державою тарифами.

Нарахування на соцiальнi заходи проводяться записами в де-

бет рахунків, на якi вiднесено нараховану заробiтну плату:

Д 15 «Капiтальні вкладення» (будiвельних робiтникiв);

Д 23 «Виробництво» (робiтникiв основного i допомiжного ви-

робництв);

Д 24 «Брак у виробництвi» (робiтникiв, якi виправляли брак);

Д 31 «Рахунки в банках» (повернення страхових сум, якi були

внесенi у бiльшому розмiрi, ніж нараховані);

Д 39 «Витрати майбутніх перiодiв» (страхування робітників,

якi освоювали нову продукцію);

Д 47 «Забезпечення майбутнiх витрат і платежiв» (резерв на

оплату вiдпусток з нарахуваннями на соцстрах);

Д 66 «Розрахунки з оплати працi» (утримання iз заробiтної

плати на соцiальнi заходи);

Д 91 «Загальновиробничi витрати» (страхування управлiн-

ського персоналу цехiв);

Д 92 «Адмiнiстративні витрати» (страхування адміністратив-

ного персоналу пiдприємства);

Д 93 «Витрати на збут» (страхування працівників вiддiлу збу-

ту i маркетингу);

Д 94 «Iншi витрати операцiйної дiяльностi» (страхування

працiвникiв невиробничої сфери);

Д 99 «Надзвичайнi витрати» (страхування робітників, зайня-

тих на лiквiдацiї наслiдків стихiйних лих);

К 65 «Розрахунки за страхуванням».

Нарахованi на соцiальнi заходи суми повиннi перераховувати-

ся вiдповiдним органами пенсійного фонду та фондiв страхуван-

ня у визначенi законами строки, використовуватися на пiдпри-

ємствi на цiлi, якi зазначенi в положеннях про фонди страхуван-

ня, і вiдображатися записами:

Д 65 «Розрахунки за страхуванням»;

К 30 «Каса» (виплата за рахунок фондiв на пiдприємствi);

К 31 «Рахунки в банках» (перерахування коштiв вiдповiдним

фондам);

К 50 «Довгострокові позики» або 60 «Короткостроковi пози-

ки» (перерахування у фонди за рахунок отриманих пiдприєм-

ством позик);

К 36 «Розрахунки з покупцями i замовниками» або 37 «Розра-

хунки з рiзними дебiторами» (оплата боргiв пiдприємства фон-

дам, iншим організацiям в порядку перезарахування боргiв);

К 51 «Довгостроковi векселi виданi» та 62 «Короткостроковi

векселі виданi» (оплата векселями);

К 66 «Розрахунки з оплати працi» (нарахування за час праце-

здатностi за рахунок коштiв страхування та iнші нарахування).

Синтетичний облік (кредит рахунка 65 «Розрахунки за страху-

ванням» ведеться в журналi 5 роздiлi П — витрати дiяльностi або

5А роздiлi ІІІ Б — витрати за елементами. Аналiтичний облiк

доцiльно вести в оборотнiй вiдомостi за видами відрахувань.

Потрiбно пам’ятати, що своєчасне перерахування у фонди

страхування має важливе значення, оскiльки кошти централi-

зуються i спрямовуються на виплату пенсiй, допомог, на пiд-

тримку безробiтних, постраждалих вiд нещасних випадкiв на ви-

робництвi тощо.

Єдиним джерелом фiнансування заходiв соціального спряму-

вання служать своєчасно перерахованi всiма платниками суми

заборгованостi, тому на бухгалтера у першу чергу покладається

відповiдальнiсть за такi платежi в повному обсязі, що є запорукою

своєчасних виплат соцiально незахищеним прошаркам населення.

7. Облiк розрахунків з оплати праці

Розрахунки з оплати праці вiдображають взаємовідносини ро-

ботодавця з найманим персоналом. За виконану роботу робiтни-

ки, спеціалісти, керiвники отримують винагороду у виглядi заро-

бітної плати. У дiючiй практицi склалося так, що заробiтна плата

нараховується пiсля певного вiдпрацьованого часу (як правило,

раз на мiсяць з виплатою авансу за першу половину мiсяця). Така

практика обумовлена зручнiстю нарахування заробiтної плати

з технiчної точки зору, коли бухгалтерам легше обробити

вiдповiдну первинну документацiю раз на мiсяць, нiж робити це

кожного тижня. Але з економiчної точки зору виходить, що не

пiдприємство авансує гроші на заробiтну плату, а персонал аван-

сує зароблені кожного дня грошi своєму підприємству. Отже, за-

ради справедливості повинно бути так, щоб за це авансування

працiвники отримували не лише компенсацiю, пов’язану з рiвнем

iнфляції, а й проценти за кредитування пiдприємства у розмiрi

ставки Нацiонального банку. Такий порядок краще стимулював

би своєчасну виплату заробiтної плати, нiж грiзнi укази Прези-

дента.

На сьогоднi пiдприємство не зацiкавлене у своєчасних розра-

хунках з персоналом, оскiльки така заборгованiсть є безплатним

кредитним ресурсом. Ось чому в Українi стала узвичаєною прак-

тика невиплати заробiтної плати протягом декiлькох мiсяцiв, а

iнодi й 2—3-х рокiв. Це характерно для всього перехiдного

перiоду до ринку (1991—2001 рр.), i є прямим порушенням прав

людини. Заробiтна плата для багатьох — єдине джерело доходiв,

яке вiдчужується у них. Держава у цей процес не втручається, а

профспiлки не захищають інтереси працiвникiв.

У відношенні розрахункiв з оплати працi бухгалтери викону-

ють свою роль індиферентно, фiксуючи на рахунку 66 «Розраху-

нки з оплати праці» нарахування й утримання та iгноруючи

принцип своєчасностi виплати.

Для облiку заробiтної плати служить рахунок 66, на якому

вiдкривається два субрахунки:

– 661 «Розрахунки за заробiтною платою»;

– 662 «Розрахунки з депонентами».

На рахунку 66 узагальнюється iнформацiя про розрахунки з

персоналом (списковим i несписковим) за всiма видами за-

робiтної плати, премiй, допомог, компенсацiй. а також розрахун-

ки за неотриманi персоналом в установлений строк суми оплати

працi (розрахунки з депонентами).

У дебет рахунка 66 записується видача грошей працівникам із

каси та рiзного роду утримання iз заробiтної плати відповідно до

чинного законодавства (прибутковий податок; утримання у фон-

ди соцiального страхування; за брак; за виконавчими листами су-

ду; за кредит, наданий працівнику; за неповернення невикорис-

таних пiдзвiтних сум; за вiдшкодування збиткiв, нанесених

пiдприємству; за формений одяг; за поломку iнструменту; за не-

зданий спецодяг i взуття та iн.), а також за заявою працiвника

(утримання та перерахування коштів у Ощадбанк; за комунальнi

послуги; за iндивiдуальним страхуванням; у благодiйнi фонди; за

товари, придбанi в торгiвлi у кредит; погашення заборгованості

кредитнiй спiлці; штраф на користь третiх сторiн тощо). При

цьому дебетується рахунок 66 та кредитуються рахунки 24, 30,

31, 33, 37, 64, 65, 68.

За кредитом рахунка 66 вiдображається нарахування заробіт-

ної плати в дебет рахункiв, якi визначаються за принципом:

– категорiя працiвникiв (робітники, спецiалісти, керiвники);

– мiсце працi (основне виробництво. допомiжне виробництво,

невиробнича сфера, цех, віддiл управлiння);

– виконуванi функції (електрик цеху, черговий електрик заво-

доуправлiння, головний електрик; прибиральник цеху, вiдділу за-

водоуправлiння, вiддiлу збуту).

Комбiнація принципiв дає можливiсть точно встановити, в де-

бет якого рахунка потрiбно вiднести нараховану заробiтну плату.

Нарахування заробiтної плати оформлюється записами:

Д 15 «Капiтальнi iнвестиції» (робiтники, зайнятi на будiвни-

цтвi, реконструкції та ін.);

Д 23 «Виробництв» (робiтники основного i допомiжного ви-

робництв);

Д 24 «Брак у виробництвi» (робiтники, що виправляють до-

пущений брак);

Д 39 «Витрати майбутнiх періодів» (працiвники, зайнятi осво-

єнням нової продукцiї та нових виробництв);

Д 47 «Забезпечення майбутнiх витрат і платежів» (нарахуван-

ня вiдпускних за рахунок створеного резерву);

Д 64 «Розрахунки за податками і платежами» (нарахування,

які відшкодовуються працівникам з бюджету);

Д 65 «Розрахунки за страхуванням» (нарахування всім катего-

ріям за рахунок страхування — під час хвороби, на народження

дітей тощо);

Д 66 «Розрахунки з оплати праці» (депоновано заробітну плату);

Д 91 «Загальновиробничі витрати» (нарахування спеціалістам,

керівникам цехів та робітникам, що обслуговують цехи);

Д 92 «Адміністративні витрати» (нарахування спецiалiстам, ке-

рiвникам заводоуправління та робітникам, що його обслуговують);

Д 93 «Витрати за збут» (нарахування спеціалістам, керівникам

віддiлу збуту та робiтникам, що його обслуговують);

Д 94 «Іншi витрати операцiйної дiяльностi» (нарахування пер-

соналу невиробничої сфери);

Д 99 «Надзвичайнi витрати» (нарахування персоналу за робо-

ти з лiквiдацiї наслiдків катастрофи);

К 66 «Розрахунки з оплати праці».

Необхідно пам’ятати, що рахунок 66 «Розрахунки з оплати

праці» є пасивним, тому записи робляться так:

– у дебетi рахунка — зменшення боргу пiдприємства з за-

робiтної плати (утримання, видача);

– у кредиті рахунка — збiльшення боргу пiдприємства з за-

робiтної плати (нарахування).

Бухгалтеру, який обробляє данi щодо нарахування заробiтної

плати й утримань з неї, потрiбно знати бiографiчні данi

працiвника (щоби надавати пiльги та компенсації), трудове пра-

во, кодекс про працю і заробiтну плату, чиннi закони з регулю-

вання праці i заробiтної плати, закони про створення та викорис-

тання коштів фондiв страхування, порядок розрахункiв середньої

заробiтної плати, формування фонду оплати працi, порядок скла-

дання звітностi з оплати працi та iншi питання.

8. Облік розрахунків з учасниками

Розрахунки з учасниками ведуться на рахунку 67 «Розрахунки

з учасниками», до якого вiдкриваються два субрахунки:

– 671 «Розрахунки за нарахованими дивiдендами»;

– 672 «Розрахунки за iншими виплатами».

Субрахунок 671 використовується для облiку нарахованих

дивiдендiв власникам простих і привiлейованих акцiй (часток у

статутному капiталi) за рахунок прибутку або iнших джерел, як-

що вони передбаченi статутом пiдприємства (резервний фонд,

нерозподiлений прибуток минулих перiодiв).

Субрахунок 672 призначений для облiку iнших витрат, нара-

хованих учасникам за користування майном (земельними або

майновими паями), виплат у зв’язку з вибуттям учасника або за-

сновника частини належного їм майна (активiв пiдприємства).

Господарськi операцiї, що характеризують взаємовiдносини

підприємства з учасниками, наведенi в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З УЧАСНИКАМИ

Проводка

№

з/п

Зміст господарських операцій

Дебет

Кредит

Виплачені дивіденди на акції (облігації) підприємства

Перераховано дивіденди іногороднім акціонерам

Зараховано борг підзвітної особи за рахунок дивідендів

Реінвестовано дивіденди на збільшення номінальної ва-

ртості акцій

За рахунок дивідендів збільшено пайовий внесок

Внесено до статутного капіталу отримані акціонером

дивіденди

Нараховано прибутковий податок на дивіденди (30 %)

Видано дивіденди продукцією, роботою чи послугами

Видано дивіденди іншими оборотними активами

Погашено ордерні платежі учасники за необоротні ак-

тиви

Зменшена номінальна вартість акцій за рішенням зборів

Зменшено паї учасників за рішенням зборів

Нараховано дивіденди акціонерам

На практицi часто виникає питання, яка частина прибутку по-

винна розподiлятися мiж акцiонерами. Пiдприємство намагається

платити мiнiмум або взагалi не видавати дивiденди, а реiнвесту-

вати їх (спрямовувати на збільшення статутного капiталу). Акці-

онери ж вважають нормальним, щоб бiльша частина прибутку

спрямовувалася на дивiденди.

Очевидно, що нi одна зi сторiн не права, оскiльки враховує

лише свої корисливі iнтереси. Для розв’язання цiєї проблеми по-

трiбно використати принцип справедливостi. Частка прибутку,

що спрямовується на виплату дивiдендiв, повинна залежати вiд

середньозваженого за рік розмiру процента за кредитні ресурси.

Внесені за акції грошi — це кредитнi ресурси, якi мають свою

вартiсть, а тому розмiр їх процента є об’єктивним фактором ви-

значення частки прибутку, використаного на дивiденди незалеж-

но вiд розмiру отриманого прибутку.

Наприклад, акціонерний капiтал становить 5 268 400 грн. Ви-

значити частку прибутку, яка використовується на дивiденди,

якщо прибуток за перше пiврiччя 200_ р. становить 3 467 925 грн.

Середньозважена ставка кредиту за пiврiччя становить 24 %

рiчних або 12 % за пiвроку (24:2).

На основi наведених даних частка прибутку на дивiденди за

перше пiврiччя 200_ р. визначається так:

(5268400 · 24) / 2 = 632 208 грн.

Якщо з цiєї суми зняти прибутковий податок 30 %, то до роз-

подiлу дивiдендiв мiж акціонерами залишиться:

632 208 – 189 662 = 442 546 грн.

Синтетичний облiк за кредитом рахунка 67 «Розрахунки з

учасниками» ведеться в журналi 3 роздiлi ІІ, аналiтичний — в

оборотнiй відомості, яка вiдображає: прізвище учасника, його ад-

ресу, кiлькість акцій, суму акцій, нарахування та видачу

дивiдендiв. Видача оформляється платiжною вiдомiстю через ка-

су пiдприємства або перерахуванням через банк iногороднiм

акцiонерам.

9. Облік розрахунків за іншими операціями

Розрахунки за iншими операцiями вiдображаються на рахунку

68 «Розрахунки за iншими операціями», до якого вiдкриваються

п’ять субрахункiв:

– 681 «Розрахунки за авансами отриманими»;

– 682 «Внутрiшнi розрахунки»;

– 683 «Внутрiшньогосподарськi розрахунки»;

– 684 «Розрахунки за нарахованими процентами»;

– 685 «Розрахунки з iншими кредиторами».

Субрахунок 681 «Розрахунки за авансами отриманими» вико-

ристовується для облiку отриманих авансiв пiд заставу ма-

терiальних цiнностей чи виконання робiт, а також сум попере-

дньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника

за продукцiю i виконанi роботи.

Перерахування авансiв постачальникам оформляється записом:

Д 681 «Розрахунки за авансами отриманими»;

К 31 «Рахунки в банках».

При отриманнi вiд постачальникiв матерiальних цiнностей:

Д 20 «Виробничi запаси», 23 «Виробництво», 22 «Малоцiннi

та швидкозношуванi предмети», 15 «Капiтальнi iнвестицiї» (на

суму без ПДВ);

Д 641 «Розрахунки за податками» (на ПДВ);

К 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» (на за-

гальну суму).

Погашення заборгованостi постачальнику:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками i пiдрядниками» (на за-

гальну суму);

К 681 «Розрахунки за авансами отриманими» (зарахування

ранiше перерахованого авансу);

К 31 «Рахунки в банках» (рiзниця мiж сумою рахунка й авансом).

При отриманнi вiд покупцiв авансiв за матерiали і роботи

складаються записи:

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 681 «Розрахунки за авансами отриманими».

Вiдвантаження продукції чи виконання робiт для покупцiв:

Д 36 «Розрахунки з покупцями i замовниками»;

К 701 «Дохід вiд реалiзацiї готової продукцiї»;

К 702 «Дохід вiд реалiзації робiт i послуг».

Отримання платежiв за реалiзовану продукцiю чи роботи:

Д 31 «Рахунки в банках» (рiзниця між загальною сумою пла-

тежiв та ранiше отриманими авансами);

Д 681 «Розрахунки за авансами отриманими» (зарахування

раніше отриманого авансу);

К 36 «Розрахунки з покупцями i замовниками (на повну нале-

жну до оплати суму).

Сальдо за цим рахунком може бути дебетовим (якщо авансiв

перераховано бiльше, нiж отримано продукцiї) або кредитовим

(отримано бiльше авансiв, нiж реалiзовано продукцiї).

Аналiтичний облiк потрiбно вести окремо вiд iнших субра-

хункiв.

Субрахунок 682 «Внутрiшнi розрахунки» призначений для

розрахункiв усiх видiв поточних розрахункiв з дочiрніми підпри-

ємствами (передача й отримання довгострокових фiнансових

iнвестицiй, капiтальних iнвестицiй, матерiальних цiнностей, го-

тової продукцiї, робiт чи послуг, грошових коштiв, фiнансової

допомоги тощо).

Отже, за дебетом і кредитом субрахунка 682 можуть кореспо-

ндувати такi рахунки:

– 20 «Виробничi запаси» (матерiальнi цінності);

– 12 «Нематерiальнi активи»;

– 14 «Довгостроковi фiнансовi iнвестицiї» (фiнансовi iнве-

стиції);

– 15 «Капiтальнi iнвестиції» (основнi засоби i необоротнi ма-

терiальні активи);

– 22 «Малоцiннi та швидкозношувані предмети» (вартiсть МШП);

– 28 «Товари» (вартiсть товарiв);

– 30 «Каса» та 31 «Рахунки в банках» (грошовi кошти);

– 35 «Поточнi фiнансовi iнвестицiї» (акцiї, облiгації).

Можуть також передаватися чи отримуватися вiд дочiрнiх

пiдприємств векселi, позики, забезпечення та вiдображатися iншi

операцiї.

Сальдо субрахунка 682 може бути дебетовим чи кредитовим,

але при цьому дебетове сальдо даного пiдприємства повинно

дорiвнювати кредитовим сальдо материнського пiдприємства.

Для правильного відображення сальдо необхiдно чiтко визначити

тi операцiї, якi повиннi показуватися на субрахунку 682. На це

потрібно звертати особливу увагу.

У консолiдованому звіті суми субрахунка 682 не показуються,

оскiльки вони взаємопогашаються.

На субрахунку 683 «Внутрiшньогосподарські розрахунки» ве-

деться облiк розрахункiв із виробничими одиницями і господарс-

твами, видiленими на самостiйний (окремий) баланс. На цьому

субрахунку вiдображають записи з таких операцiй: взаємний

вiдпуск матерiальних цiнностей, реалiзацiя продукції, робіт і по-

слуг, передача витрат загальноуправлiнської дiяльностi, виплата

заробiтної плати тощо.

Субрахунок 683 дебетується при вiдпуску цiнностей, продук-

ції, робiт, послуг та інших операцiях:

Д 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»;

К 20 «Виробничі запаси»;

К 15 «Капiтальні iнвестицiї»;

К 22 «Малоцiнні та швидкозношуванi предмети»;

К 23 «Виробництво»;

К 26 «Готова продукція»;

К 28 «Товари»;

К 30 «Каса»;

К 31 «Рахунки в банках».

Можуть також використовуватися рахунки векселiв, позик,

забезпечення та iнших операцiй.

Аналогiчнi операцiї вiдображаються в дебетi рiзних рахункiв

(15, 20, 22, 26 28, 30, 31, 50, 60, 63, 91, 92, 93, 94, 99) та кредит

683 «Внутрішньогосподарські витрати».

Сальдо за цим субрахунком може бути дебетовим i кредито-

вим, тому його вiдображають у балансi розгорнуто — за окреми-

ми структурними одиницями: дебетове сальдо в — активi, а кре-

дитове — в пасивi.

Аналiтичний облiк ведеться у спецiальнiй оборотнiй вiдомостi

за структурними одиницями, видiленими на самостiйний баланс,

а всерединi — за окремими операцiями, згрупованими за певни-

ми рубриками, наприклад: за матерiали, за тару, за паливо, розра-

хунки готiвкою. Такий пiдхід дозволяє структурувати заборго-

ванiсть i полегшити взаємну звiрку розрахункiв мiж головним

пiдприємством та його одиницями.

Субрахунок 684 «Розрахунки за нарахованими процентами»

призначений для облiку нарахованих процентів за використання

коштiв або товарiв (робiт, послуг), отриманих у кредит, викорис-

тання майна, отриманого в користування (оренда операційна i

фiнансова), iнших операцiй.

У кредитi субрахунка 684 вiдображаються суми нарахованих

процентiв або наданих взамін процентiв послуг:

Д 15 «Капiтальнi iнвестицiї»;

Д 12 «Нематеріальні активи»;

Д 23 «Виробництво»;

К 684 «Розрахунки за нарахованими процентами».

У дебетi нараховуються проценти та комiсійні банкам i за век-

селями, якщо строк сплати перенесено на термiн понад рiк:

Д 684 «Розрахунки за нарахованими процентами»;

К 50 «Довгострокові позики» (списання нарахованих про-

центiв на основну суму боргу);

К 55 «Іншi довгостроковi зобов’язання».

Нарахованi банковi проценти на фактичну заборгованiсть за

позиками, якщо вони сплачуються регулярно:

Д 951 «Проценти за кредит»;

К 684 «Розрахунки за нарахованими процентами».

Нарахованi проценти на iншi позики, крiм банкiвських

(облiгацiї):

Д 952 «Iншi фiнансовi витрати»;

К 684 «Розрахунки за нарахованими процентами».

Якщо проценти виплачуються пiсля строку дії кредитної уго-

ди банку:

Д 951 «Проценти за кредит»;

К 501 «Довгостроковi позики»;

абоД 952 «Іншi фінансові витрати»;

К 505 «Іншi довгостроковi позики» (для iнших позик).

Погашення процентів за позиками:

Д 684 «Розрахунки за нарахованими процентами»;

К 31 «Рахунки в банках».

Нарахованi проценти за векселями й облігаціями:

Д 684 «Розрахунки за нарахованими процентами»;

К 51 «Довгостроковi векселi виданi» (проценти на номінал ве-

кселя);

К 522 «Премiя за випущеними облiгаціями» (проценти за

облiгацiями за рахунок амортизацiї премії).

Для облiгацiй, випущених iз премiєю, складаються записи:

Д 952 «Iншi фiнансовi витрати» (рiзниця мiж сумою процентiв

i премiєю);

Д 522 «Премiя за випущеними облiгацiями» (сума списання

премiї);

К 684 «Розрахунки за нарахованими процентами» (сума нара-

хованих премій).

Для облігацій, випущених iз дисконтом:

Д 952 «Iнші фiнансовi витрати» (сума амортизацiї дисконту

процентiв);

К 523 «Дисконт за випущеними облiгацiями» (сума аморти-

зацiї дисконту);

К 684 «Розрахунки за нарахованими процентами» (сума нара-

хованих процентiв).

Виплата процентів за облігаціями оформляється записом:

Д 684 «Розрахунки за нарахованими процентами»;

К 31 «Рахунки в банках» або 30 «Каса».

Отримання пiдприємством належних процентiв за оренду й

реалiзованi в кредит товари вiдображаються:

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 684 «Розрахунки за нарахованими процентами».

Рiзниця мiж отриманими i сплаченими процентами характери-

зує результат фiнансової дiяльностi пiдприємства в частині на-

званих операцiй.

Розрахунки з iншими кредиторами ведуться на субрахунку

685 за такими операцiями, облiк яких не можна здiйснити на пе-

рших чотирьох субрахунках, а саме:

– розрахунки з мешканцями житлових будинкiв та гурто-

житкiв;

– з органiзацiями некомерцiйного характеру (науково-дослiдні

установи, навчальні заклади, установи охорони здоров’я, культу-

ри, спорту тощо);

– з орендарями нежитлових примiщень житлово-комуналь-

ного господарства;

– з батьками дiтей, якi знаходяться у дошкiльних закладах;

– за іншими операцiями з юридичними і фiзичними особами.

Кореспонденцiя рахункiв може бути рiзноманітною — залеж-

но вiд характеру взаємовiдносин мiж сторонами та використову-

ваних форм розрахункiв.

У дебетi субрахунка 685 вiдображається передача грошових та

майнових активiв iншим юридичними та фiзичним особам, а в

кредитi — отримання вiд них грошей, майна, робiт i послуг.

Отже, сальдо за розрахунками з рiзними дебіторами може бу-

ти дебетовим чи кредитовим, тому в оборотнiй вiдомостi аналi-

тичного облiку треба виводити сальдо за кожною органiзацiєю чи

особою окремо. Дебетове сальдо вiдображається в активi балан-

су, кредитове — в пасиві.

Важливою вимогою, яка стосується субрахункiв 681, 684 i

685, є обов’язковий подiл операцiй на дві групи: в частинi пов’я-

заних сторiн та непов’язаних. Необхiднiсть такого подiлу обумо-

влена тим, що при складаннi балансу розрахунки за iншими опе-

рацiями вiдображаються так:

– рядок з кодом 600 у пасиві показує розрахунки пов’язаних

сторiн;

– рядок з кодом 610 у пасивi — іншi поточнi зобов’язання.

Синтетичний облiк за кредитом рахунка 68 «Розрахунки за

iншими операцiями» ведеться в журналі 3 у першому роздiлi;

аналiтичний — у вiдомостi 3.5, де наводяться такi данi: номер за-

пису; номер документа; найменування кредитора; сальдо на по-

чаток мiсяця (дата виникнення заборгованостi, дебет, кредит); в

дебет рахунка 68 iз кредиту рахункiв (14, 19, 30, 31, 33, 34, 36, 37,

41, 46, 47, 48, 50, 51, 52, 55, 60 та iн.); з кредиту рахунка 68 у де-

бет рахункiв (12, 14, 15,20, 22, 23, 24 28, 30, 31 та ін.); сальдо на

кiнець місяця (дебет, кредит). Методика ведення облiку передба-

чає спочатку складання вiдомостi, а потiм перенесення кредито-

вих оборотiв у журнал 3, далi — у Головну книгу.

З метою забезпечення правильного ведення розрахункiв iз

кредиторами доцiльно спецiалiзувати на облiку таких операцiй

окремого бухгалтера, який виконував би контрольнi функції що-

до правильного вiдображення операцiй, здiйснюваних у ма-

терiальному, загальному, розрахунковому та інших вiддiлах бух-

галтерiї. Контроль за відображенням господарських операцiй на

рахунках та взаємоперевiрка даних облiку підприємства з даними

облiку кредиторiв усуне багато помилок і забезпечить реальнiсть

балансу.

10. Облiк доходів майбутнiх періодiв

Рахунок 69 «Доходи майбутнiх періодiв» є двiйником рахунка

39 «Витрати майбутнiх періодів». Спільним у них вважається ме-

тодологiчний прийом, коли доходи або витрати разового харак-

теру приймаються на облiк, а потiм рiвномiрно списуються про-

тягом певного перiоду і відносяться на той чи iнший період за

розрахунком.

До доходiв майбутнiх перiодiв належать доходи, отриманi у

виглядi платежiв за зданi в оренду основнi засоби та iншi необо-

ротнi активи: авансовi оренднi платежi; органiзована видавцями

пiдписка на газети, журнали, перiодичнi та довiдковi видання;

виручка вiд замовникiв за вантажнi перевезення; виручка вiд

продажу проїзних квиткiв у примiському транспортi; абонентна

плата за користування послугами зв’язку та iн.

У кредит рахунка 69 вiдноситься сума отриманих майбутнiх

доходiв:

Д 30 «Каса» (внесено в касу за послуги, пiдписку, абонентну

плату);

Д 31 «Рахунки в банках» (перераховано рiзними особами за

послуги);

Д 70 «Доход вiд реалізацiї» (доходи вiд реалізації продукцiї,

робiт чи послуг звiтного перiоду, якi вiдносяться до майбутнiх

перiодiв — виручка за вантажнi перевезення, внесена авансом);

Д 74 «Іншi доходи» (доходи, отриманi вiд iншої дiяльностi);

Д 97 «Розрахунки з рiзними дебіторами» (отримано за квитки);

К 69 «Доходи майбутнiх перiодiв».

У дебет рахунка 69 записується зменшення суми доходiв та

включення їх у доходи звiтного перiоду:

Д 69 «Доходи майбутнiх перiодiв»;

К 16 «Довгострокова дебiторська заборгованiсть» (повернута

орендна плата);

К 30 «Каса» (повернуто готiвкою орендну плату);

К 31 «Рахунки в банках» (повернуто орендну плату через

банк);

К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» (повернуто квитки у

зв’язку з вiдмiною спектаклю);

К 48 «Цільове фiнансування i цільні надходження» (викорис-

тано цiльові внески у звітному періоді»;

К 71 «Інший операційний дохід» (частина орендної плати за-

раховується у дохід звiтного перiоду);

К 70 «Доходи вiд реалiзації» (частина отриманої виручки за-

раховується у дохід звiтного періоду).

Синтетичний облiк за кредитом рахунка 69 «Доходи май-

бутнiх перiодiв» ведеться у другому роздiлi журналу 3, аналi-

тичний — в оборотнiй вiдомостi, яку треба розробити самостiйно

з вiдображенням у нiй видiв доходiв, дати їх утворення, перiоду

списання, суми доходу звiтного перiоду.

Поточні зобов’язання вiдзначаються мобiльнiстю, частою

змiнюванiстю, що впливає на фiнансовий стан пiдприємства.

Оскiльки активи порiвнюються з короткостроковими зобов’я-

заннями i визначають коефiцiєнти ліквідності, то зрозуміла па-

губнiсть безконтрольного зростання кредиторської заборгова-

ностi. Аналiз структури такої заборгованостi, її своєчасне пога-

шення сприяють фiнансовiй стiйкостi, а тому бухгалтер повинен

не тiльки складати проводки та записувати їх у регiстри i бухгал-

терський баланс, а й формувати політику щодо поточних зо-

бов’язань. Мистецтво управлiння пiдприємством пов’язується з

мистецтвом аналiзу сухих цифр — баченням зв’язків мiж подія-

ми, їх наслідками, вмінням змiнити ситуацiю на краще.

ЛЕКЦІЯ 4. ОБЛІК КРЕДИТІВ БАНКУ

1. Організація банківського кредитування

У своїй діяльності промислові підприємства не можуть задо-

вольнятися лише власним капіталом, оскільки його не вистачає,

тому потрібно шукати позиковий капітал. Одним із джерел залу-

чення позикового капіталу може виступати банківський кредит.

Основними принципами кредитування підприємств, прийня-

тими у світовій практиці, є:

– забезпеченість (видається кредит при наявності активів);

– платність (встановлюється процент за користування кре-

дитом);

– строковість (видається кредит на обумовлений строк);

– поверненість (після закінчення строку кредит погашається);

– цільовий характер (використання лише за призначенням).

Кредитні взаємовідносини між банком і клієнтом ґрунтуються

на договірних засадах. Позики видаються для забезпечення по-

треб сфери виробництва, обігу та інвестування всіх підприємств

будь-яких форм власності та видів діяльності, але тільки плато-

спроможним клієнтам, які мають власні оборотні кошти і само-

стійний баланс.

Із таких операцій, як формування статутного капіталу, по-

криття збитків, погашення раніше отриманих позик, придбання

цінних паперів інших організацій та отримання кредиту без май-

нового забезпечення, надання кредитів забороняється.

Для функціонування кредитного механізму (розглядається як

способи, прийоми забезпечення функціонування кредиту та до-

тримання його принципів) необхідна наявність таких елементів:

– суб’єкти кредитування (банк і клiєнт);

– об’єкти кредитування (пiдприємство, сфера виробництва,

обiгу);

– форми кредитування (простий, спецпозичковий, за конкрет-

ним рахунком, за овердрафтом);

– кредитна угода (договiр iз зазначенням прав і зобов’язань

клiєнта банку).

Оскiльки надання кредиту пов’язано з ризиком неповернення,

банк ретельно вивчає документи клiєнта, якi включають:

– заяву на видачу кредиту;

– фiнансово-економiчну інформацiю про клiєнта;

– основнi форми фiнансової звiтностi;

– суми дебiторської та кредиторської заборгованостi;

– розрахунок економiчної окупностi кредиту;

– спосiб забезпечення позики;

– iншi показники для об’єктивної оцiнки фiнансового стано-

вища клієнта.

Для оцiнки фiнансового становища використовується звiтнiсть

та iнформацiя з рiзних джерел про обсяги, структуру продажу,

рiвень рентабельностi продукцiї в цiлому й окремих видiв, прибут-

ки i збитки, лiквiднiсть активiв, рух грошових коштiв, собiвартiсть

продукції тощо. Такi показники аналiзуються в динаміцi. Аналiз

робить установа банку, проте клiєнт також зацiкавлений у прове-

деннi аналiзу фiнансового стану для впевненостi, що отриманий

кредит в майбутньому буде погашений. В принципi клiєнт пови-

нен сам визначити, яка сума кредиту йому потрiбна, цiльове при-

значення, термiн погашення, об’єкт кредитування і його забезпе-

чення, розмiр процента за користування кредитом.

Представники банку здійснюють контроль за виданими

пiдприємству позиками не тiльки при вiдображеннi господарсь-

ких операцiй на поточних рахунках, а й методом безпосереднiх

перевiрок. На пiдприємствi вивчається цiльове використання по-

зики за даними бухгалтерського облiку: коли, на якi цiлi, яка су-

ма була використана. За даними перевiрки складається акт, в

якому зазначаються виявленi порушення та заходи впливу на

винних осiб. Один примірник акта залишається на пiдприємствi

для ознайомлення з ним керiвництва та розробки заходiв щодо

виправлення допущених недоліків у цiльовому використаннi по-

зик банку.

Забезпечення позики здiйснюється методом вивчення

фiнансового стану пiдприємства на основі фiнансової звiтностi,

яку подають до установи банку. Аналiз балансу та інших форм

звiтностi дає можливiсть зробити висновок про збiльшення чи

зменшення ступеня ризику неповернення позики.

Отриманi пiдприємством позики використовують лише на тi

цілi, якi зазначаються у кредитнiй угодi. Отриманi гроші нео-

бхiдно використати швидко i рацiонально, адже, незалежно вiд

ступеня використання позики, її треба повертати у зазначе-

ний термiн. За кожен день простроченої заборгованостi банку

сплачується пеня або штрафи, а при достроковому погашеннi на

скорочений час зменшуються платежi процентів за користування

позикою.

Банкiвський процент — це плата за надані в борг гроші, цiна

грошей, винагорода, яку приносять заощадження тим, хто дає

гроші в борг. Розмiр процентної ставки визначається спiввiдно-

шенням попиту і пропозицiї кредитних ресурсiв, а також

полiтикою центрального емiсiйного банку (НБУ), циклiчними та

сезонними коливаннями кон’юнктури, темпами iнфляцiї, змiною

валютного курсу, станом платіжного балансу та iншими факто-

рами.

При визначеннi потреби пiдприємства в кредитi необхiдно ро-

бити розрахунки його окупностi. Залучення кредиту вимагає зна-

чних коштiв на сплату процентiв, тому необхiдно враховувати

повернення кредиту разом iз процентами. Якщо придбанi з допо-

могою залученого кредиту активи не принесуть економiчних ви-

год, якi перевищують суму кредиту i сплачених кредитiв за ньо-

го, то залучення кредитiв є економічно невигiдним i збитковим.

Так не тiльки не змінюється фiнансовий стан пiдприємства, на-

впаки — погiршується.

Отже, отримання кредитiв — це не технiчна операцiя з укла-

дання угоди з банком про позику на певний термiн, а досить

вiдповідальна юридична подiя, яка викликає змiни в активах i па-

сивах балансу пiдприємства та визначає поведiнку менеджерiв

щодо пiдвищення рiвня економiчної ефективностi прийнятих

рiшень.

2. Облік довгострокових позик банку

Довгостроковi позики видаються на строк понад 12 мiсяцiв iз

дати балансу, але в обмежених масштабах, що пояснюється ент-

ропiєю ринку (невизначенiстю законодавчих, правових, податко-

вих та iнших вiдносин в Українi на даному етапі її розвитку).

З усіх кредитних ресурсiв частка довгострокових не перевищува-

ла в 1999 р. 18 % у промисловостi загалом.

Довгостроковi кредити пов’язанi, як правило, з iнвестуванням

коштiв на технiчне переозброєння (нова технiка і технологiя), ре-

конструкцiю, модернiзацiю, розширення діючих пiдприємств i

виробництв.

Банкiвський кредит є основною формою кредиту, за якою

банк надає клiєнтовi у тимчасове користування частину власного

або залученого капiталу на умовах повернення зi сплатою про-

центiв.

Довгостроковi кредити за характером погашення подiляються

на такi, що погашаються одноразовим внеском, i такі, що пога-

шаються на виплат (частинами, поступово). Розмiри і термiн по-

вернення коштів обумовлюються кредитним договором.

Банкiвський процент сплачується в момент одержання кре-

диту, пiд час його повернення або рiвними частками упродовж

термiну кредиту. Банкiвський процент залежить вiд рiвня вико-

нання позичальником його зобов’язань, форми кредиту, загаль-

ноекономічної ситуації, термiну користування кредитом, змiни

вартостi кредитiв на кредитному ринку, змiни рiвня цiн на това-

ри, невизначеностi умов фінансової діяльності пiдприємства

та iн.

Надання довгострокових позик характеризується пiдвищеним

ризиком, тому банки у своїх дiях керуються джерелами

iнформацiї щодо існуючих інвестицiй, пропозицiй i проектiв не

тiльки конкретних пiдприємств, а й iнших органiзацiй:

– державних адмiнiстрацій регiонiв;

– фонду державного майна i майна комунальної власностi;

– науково-дослiдних, проектних i навчальних закладiв;

– мiнiстерств та вiдомств;

– окремих пiдприємств й органiзацiй.

Можливiсть отримання довгострокового кредиту залежить вiд

таких факторiв, якi повиннi враховувати позичальники при кон-

тактах з персоналом банків:

– вартiсть проекту;

– термiн реалiзації проекту;

– строк окупностi витрат;

– термiн кредиту;

– довiра до клiєнта (форма власностi, частка власних коштiв

на iнвестування, забезпеченiсть кредиту, чи є акцiї пiдприємства

у володiннi банком, величина клiєнта, фiнансово-економічний

стан підприємства та його стабiльнiсть);

– пiдтримка (хоча б моральна) проектів державними і

регiональними органами влади;

– наявнiсть проектно-кошторисної документації та її експер-

тизи;

– інші фактори.

Банки при наданні кредитiв вiдбирають найбiльш ефективнi

проекти, що забезпечують випуcк і збут продукцiї на внутрi-

шньому та зовнiшньому ринках, знижують собiвартiсть продук-

ції, пiдвищують продуктивнiсть працi, збiльшують прибутки,

забезпечують зайнятiсть населення та iнші позитивнi зрушення

у роботi підприємств i органiзацiй. Проекти повиннi пройти

обов’язкову експертизу незалежних спецiалiстiв, якi беруть за

послуги 0,2—1 % вiд кошторисної вартостi розглянутого про-

екту.

Наданi банком довгострокові кредити облiковуються на раху-

нку 50 «Довгостроковi позики», до якого вiдкриваються такi суб-

рахунки:

– 501 «Довгостроковi кредити банкiв у нацiональнiй ва-

лютi»;

– 502 «Довгострокові кредити банкiв у iноземнiй валюті»;

– 503 «Вiдстроченi довгостроковi кредити банкiв у

нацiональнiй валютi»;

– 504 «Вiдстроченi довгостроковi кредити банкiв в iноземний

валютi»;

– 505 «Іншi довгостроковi позики в нацiональнiй валютi»;

– 506 «Іншi довгострокові позики в iноземнiй валютi».

У кредитi рахунка 50 «Довгостроковi позики» вiдображається

сума отриманих кредитiв iз строком погашення бiльше одного

року, а також вiдстрочених (переведених з короткострокових)

позик банку в національній та iноземній валютi.

У дебетi рахунка показується погашення зобов’язань випла-

тою грошима, передачею необоротних i оборотних активiв, на-

данням робiт i послуг, замiною одних видiв зобов’язань іншими,

перетворенням зобов’язань у капітал та iншими операцiями.

На субрахунках 501 і 502 ведеться облiк заборгованостi за на-

даний вiтчизняними та зарубiжними банками кредит; на субра-

хунках 503 i 504 — за простроченими кредитами, наданими віт-

чизняними та зарубіжними банками; на субрахунках 505 i 506 —

залучених кредитiв банкiвських органiзацiй.

Вiдображення господарських операцiй при отриманнi довго-

строкових позик банку наводиться у табл. 4.1.

Операції, що показують рук позикових коштiв, вiдобра-

жаються на основi виписок банку та прикладених до них первин-

них документiв. Виписки обробляються методом зазначення ко-

респонденцiї рахункiв облiку.

Данi оброблених виписок записуються в журналi 1.

Аналiтичний облiк ведеться в оборотнiй вiдомостi, де повиннi

знайти вiдображення банки, що надають позики, види кредитів,

сума, строки погашення, проценти сплаченi та інші данi, необ-

хiднi для розкриття iнформацiї у фiнансовiй звiтностi.

4.1

на

ичених акти

ики

поз

Таблиця

ітки

поз

я інансові

—

Прим

уванн у ф

цілі

, акредитиви

римання

Інвест коштів ви

От вказані

Чеки

ні

50А

реди

ка

у поточ

501, 502 505, 506

АХУН Р

Провод

ИТ

151

152

153

154

155

Дебет

КР

довгострокових із

—

ої

)

ення

мен

НК

ротних

формі

БА

доку

у (загальн

засобів

перевед

необо

їх

будівництво

ПОЗИК

на

ик та

капітал вання

основних

інших

в готівковій

формі

грошовими

ННЯ

ації

поз

ики

утного

’єктів витрат

витрат

’єктів

інвесту

(

’єктів

поз

РИМА

об

стат

об)

) об

стаду

ОТ

іст оперм

% ’єкта

оформлені

Отримання

об

25 )

рення

в безготівковій

, які

створення будівництва

будівництва

створення

основного

ики

(

(ство активів

понад

або

довгострокової

капіталу

поз

вання

бання

рид

капітального

прид

форму

П кількості

Прид –

–

– матеріальних

–

Отримання

Отримано

Отримано тами

з/пЗ

№

па

за

по

цінні

векселі

країнах

погашення

строків

проведено ик

—

валюті

—

поз

строкові

унки

іжних

. валюті

строків

рах нок

нац

іноземній

нац

іноземній

Україні

заруб

Високоліквідні пери

Роз раху

Зміна

Перенесення гашення

Коротко

505 506

501, 502 505, 506

505, 506

503, 504

501, 505, 502, 506

501, 502 505, 506

376

521 521

531 532

371, 374—

501, 502

511, 512

601—606

611—612

621—622

т-

ик

ики

ня зби

роковий

з поз

перепро

и поз

ван

поз

там

для

дебіторами

ику

довгост

в інші

я ко

ик у довгострокові

ргованості

відшкоду

емісії

поз

бо

ел

, ними

кс

жень

ик

поз

за

інвестицій

на

ики

ве

ем

, з різ

ход

поз

кредит

власної

)

ого

кредит

на

ов

претензій

над

’язань

вексел

на

частини

акцій

ної

спілками

за

лігаційної

зобов

ткострок

лювання

цільових

відстрочення

оренди

(

’язань

об

ення

комплексів

короткострокових

поточ

короткострокових

з авансів

итними

невикористанням

о частину

коро

бов

нки

ану

дення х їх

ення

зо

ормл

дення

бання

ення

плен або

інансової

, з кред

ку

реве

вертація

’язку

з ф

з майнових

реве

Прид

Розраху ків

Ви дажу

Пе зв

Пролонгація

Заміна

Кон кредит

Перео

–

Перевед

Пе у довгострокову

Погаш

. 4.1

одав-

бл

раційної штрафи

місцевої

та

вання

у,

ітки

закон

опе ниці

ку

яд

—

о до

кредитором

від різ

ур

ження

Прим

страху

із

бан

овідн

рати рсової

иписка

Договір

Відп ства

Договір

Вт ку пені

Рішенням влади

Продов

ні

реди

505

ка

501, 502 505, 506

505—506

501—504 501—504

у поточ

141—143

Провод

Дебет

951 952

631—632

641—642

651—656

681—685

довгострокових

із

на

чі

око

ик:

ення

реда

поз

у бюджет

ики

пе

інвестицій

поз

ргованості

х і катастроф

перевед

в довгостр

атків

їх

як

бо

довгострокових

за

х ли

шляхом в капіталі

з под

ни

ик та

з отриманням

ики

ації

вання

рської

поз

участі

капітальних

говуванням

аних

стихій

поз

страху

’яз

паперів

іст опер

ики

цію

заборгованості

ргованості

із

ної

поз

кредито

, пов

нних

рокової

з обслу

в порядку

забо

ики

ці

Погашення

ліквіда

ик передачею

ик грошима

поточ

ація

іншої

платежів

поз

’язані

витрат

из

кредит

ик на

довгост

поз

ення

ур

ення

, пов

за у власних

поз

кт ді державної

вання

інвестицій

кредит

ру гля

ормлення

ик

трати

Перевед вий

Рест у ви

Оформл

О довгострокові

Ви поз

Нараху проценти з випуск

Надання

Погашення кредиту

Погашення

з/пЗ

№

- -

ики

оборот акти

оплати

у погашен

ови поз

ку

приємства

—

ум

—

ргів

бан

пайовиком

засновником

ся

строку

під

бо

ть

ики

бо ики

ча

стає

да

лата

і необоротних

поз

лата поз

інюю

Сп ня

Банк

Зм

Настання

Пере них вів

Ліквідація

від

ик

ів

ання

окову

покуті

’яз

поз

’язань

стр

ниці риманняот

ій

дебітор

тко

різ ,

под

зобов

ро

ні зобов

векселями

них

капітал

ику

сової

боргованос

погашення

різ

капітал

в ко

айних

формі

тами

за

ений

ик

у поз

інших

ики

поточ

кур

на

ргованості

звич

мен

поз

бо

ї поз

ну заборгованість

ики

за

внаслідок

над

лігаційн

раційної

доку

у грошовий

у неоплач

ово

поз

у категорію

в поточ

ики

в об

опе рської

ку дебіторської

ку заборгованості

ики

острок

ики

доходів

ик у безготівковій

ик короткостроковими

поз

ики

окової

від

бан

довгострокових

поз

довг

поз

ик внаслідок

поз

грошовими

поз

редиток

інших

пка

дохід

поз

ення

сту

едення

довгостр

тощо

онвертування

онвертація

римано

писання

Погашення

Переу пця

Переу

Пролонгація

Перевед

Перев

Перевед

Заміна

От списання грантів

Отримання

3. Облiк короткострокових позик банку

Кредити банку класифiкуються за такими ознаками:

– банкiвський кредит — надається суб’єктам господарювання

за кредитним договором;

– комерцiйний кредит — економiчнi відносини, що виникають

мiж окремими пiдприємствами;

– державний кредит — економiчнi вiдносини мiж державою та

суб’єктами господарювання;

– лiзинговий кредит — економiчнi вiдносини мiж пiдприєм-

ствами з питань оренди майна.

Банкiвський та державний кредити надаються в грошовiй

формi, а лiзинговий та комерцiйний — у товарнiй.

Кредит може надаватися у формi овердрафту (короткостроко-

ва позика надiйному пiдприємству понад залишок коштiв на його

поточному рахунку в межах обумовленого лiмiту). Операції ове-

рдрафту вiдбуваються за домовленiстю мiж підприємством i бан-

ком, який його обслуговує.

Взаємовiдносини мiж банком i позичальником щодо отриман-

ня короткострокових позик на тимчасовi потреби (придбання не-

оборотних й оборотних активів, оплата рахункiв кредиторiв, се-

зонне нагромадження матерiальних цiнностей тощо) регламен-

туються в кредитних договорах, як правило, у письмовiй формi.

В угодi видiляються такі роздiли:

– загальнi данi (номер договору, дата, сторони, що укладають

договiр);

– предмет договору (зазначається мета, сума, строк надання

позик, умови погашення, процент за кредит);

– зобов’язання банку (надання кредиту, його вид, консультацiї

щодо прав позичальника у розпорядженнi кредитом, з якою ме-

тою надано кредит);

– зобов’язання позичальника (використання за призначенням,

штрафні санкції при порушеннi цiльового використання, повер-

нення кредиту в установлений строк, подання звiтностi);

– права банку (вiдстрочка погашення, перевiрка використання

кредиту, можливiсть припинення дії угоди, штрафнi санкції);

– права позичальника (дострокове погашення, можливiсть від-

строчки платежу);

– особливi умови (перерахунок суми кредиту, змiна процентiв

за кредит, змiна умов угоди, спiрнi питання та їх вирішення,

змiна юридичної адреси);

– адреси, реквiзити сторiн, підписи та печатки.

Погашення кредитiв здiйснюється за рахунок коштiв пози-

чальника на пiдставi ордерів-розпоряджень банку, строкових

зобов’язань або платiжними дорученнями позичальника. При

необхiдностi банк може пролонгувати термiн надання кредиту,

а позичальник — достроково погасити заборгованість i про-

цент за кредит. Останнiй визначається з урахуванням того, що

сума отриманих процентiв повинна покривати сплату процен-

тів за залученими коштами, операцiйнi витрати, пов’язанi з об-

слуговуванням кредитних операцiй, забезпечити прибуток для

банку.

Короткострокові кредити повиннi погашатися, як видно з

їх назви, за термін, що не перевищує одного року з дня дати

балансу, в різних формах — грошима, цiнними паперами, зо-

бов’язаннями, переоформленням одного виду заборгованостi

на iнший. Це дозволяє маневрувати коштами i завжди знайти

вихiд, щоби розрахуватися з банком. При цьому бухгалте-

рам необхiдно налагодити раціональний метод аналiтичного

облiку кредитiв, щоби мати вичерпну інформацiю про забор-

гованiсть i строки її погашення. Крiм того треба бути обере-

жним у визначеннi суми кредитiв, які є дорогим ресурсом,

i при їх оформленнi обов’язково робити розрахунок окуп-

ностi.

Господарськi операції з отримання і погашення короткостро-

кових позик банку облiковуються на рахунку 60 «Короткостро-

ковi позики» який має такі субрахунки:

– 601 «Короткострокові кредити банкiв у нацiональнiй ва-

лютi»;

– 602 «Короткостроковi кредити банкiв в iноземній валютi»;

– 603 «Вiдстрочені короткостроковi кредити у нацiональнiй

валютi»;

– 604 «Вiдстроченi короткостроковi кредити в iноземнiй ва-

лютi»;

– 605 «Прострочені позики в національнiй валюті»;

– 606 «Простроченi позики в iноземнiй валютi».

Кореспонденцiя рахункiв з операцiй за короткостроковими

позиками наводиться в табл. 4.2.

Синтетичний облік довго- та короткострокових позик (кредит

рахунків 50 і 60) ведеться в журналі 2, окремо за рахунком 50 —

розділ І, за рахунком 60 — розділ ІІ. В обох розділах записи роб-

ляться на основі виписок банку з кредиту рахунків 50 чи 60 у де-

бет різних рахунків (14, 15, 30, 31, 37, 50, 51, 53, 60, 91, 92, 93, 94,

33, 35, 45, 48, 61, 62, 63, 64, 65, 68, 95, 99) (табл. 4.2).

4.2

вка

ичених

на

поз активи

Таблиця

ітки

ики

поз

—

інансові

Прим

уванн у ф

, акредитиви

і цілі

Інвест коштів

Отримання зан

Чеки

АК

ка

Креди

601—602 605—606

601—602

605—606

601—602 605—606

АХУН

у довгострокові

Провод

ИТ

них

151

152

153

154

155

Дебет

КР

з поточ

— У

ої кі

ма

ення

умен

);

;

НК

док

БА

загальн

формі

перевед

(

засобів

їx

необоротних

ПОЗИК

будівництво

ик та

грошовими

капіталу

на

ННЯ

основних

інших

в готівковій

ацій

поз

формі

ики

тного вання

’єктів

витрат

РИМА

опер

(

’єктів

ормлені

об

поз

ОТ

стату

об)

)

стаду

оф

Зміст

Отримання

% інвесту

які

;

’єкта

в безготівковій

об

створення

будівництва

ики

)

створення

основного

ики

(

понад

або

активів

довгострокової

поз

акцій

вання

бання

капітального

прид

форму

римано

Прид лькості

Прид

–

– теріальних

–

Отримання

Отримано

От тами

№ з/п

за

пога

папери

цінні

проведено

строків

—

країнах

—

погашення

—

ик

валюті

поз

унки

іжних

. валюті

. Валюті

строків

рах нок

нац

іноземній

нац

іноземній

Україні

заруб

Високоліквідні

Роз раху

Зміна

Перенесення шення

601—602 605—606

605—606

603 604

601,605 602,606

605 606

601—602

605—606

601—602 605—606

603—604 605—606

601—602 605—606

371,

374— 376

601 602

611 612

621 621

631

632

601— 606

611— 612

621— 622

, з

ик у

ики

тків

’язку

родаж

кредит

у зв

поз

реп

з поз

ня зби

пе

ики

ван

для

поз

коштами

ику

ргованості

ик у довгострокові

емісії

в інші

поз

бо

, відшкоду дебіторами

ик

у довгостроковий

;

поз

за

векселя

інвестицій

жень

на

поз

ем

ики

ними

кредит

власної

ход

)

поз

на

’язань

кредит

частини

, претензій , з різ

над

вексел

на

у акцій

за

ної

зобов

лігаційної

цільових

відстрочення

оренди

(

’язань

ення

комплексів

короткострокових

поточ

короткострокового

короткострокових

з авансів спілками

об

частин

бов

нки

лювання

ення

зо

ормл

дення

бання

итними

інансової

куплено ану

невикористанням

онвертація

з ф

з майнових

реве

Прид

Розраху кред

Ви або

Перевед з їх

Пролонгація

Заміна

Перео

–

Перевед

Пе довгострокову

Перевед

. 4.2

ку

бл

, пені

одавст-

та

ітки

закон

—

, штрафи

операційної

—

ження

Прим

о до

ниці

від різ

овідн

трати

Продов

Відп ва

Ви рсової

ка

605

Креди

601—602 605—606

605—606

601—604

605—606

141—143

152—154

у довгострокові

Провод

них

Дебет

631— 632

641— 642

651— 656

681— 685

951

952

поточ

із

по

дов

роковий

ення

на

ик:

ачі кре

поз

у бюджет

катастроф

ики

перевед

перед

їx

інвестицій

в довгост

атків

поз

лих

як

боргованості

довгострокових

ик та

шляхом

з под

за

в.

ацій

вання

з отриманням

поз

ики в капіталі

стихійних

капітальних

опер

оргованості

говуванням

аних

пaпepi

поз

’яз

участі

них

Зміст

заб

ргованості ики

iз страху

ної

;

кредиторської

, пов

Погашення

з обслу

цін

забо поз

ліквідацію

ики

в порядку

ик передачею

ик грошима

поточ

ація

платежів

іншої

’язані

витрат

кредит

из

ик на

поз

за

у власних

довгострокової

поз

ур

поз

дення

ення

, пов

кт державної

вання

ру

інвестицій

реве

трати

ання

проценти

з випуск

ту

Пе кредит

Рест вигляді

Оформл

Оформл гострокові

Ви зи

Нараху

–

Над

Погашення ди

Погашення

№ з/п

100

ики

поз

оплати

у погашення

ови

—

у погашення

—

ку оборотних

приємства

ум

—

активів

ргів

пайовиком

засновником

строку

бан

під

бо

ча

стає

да

лата ики

ики

Сп поз

Оплата поз

Банк

Змінюються

Настання

Пере необоротних

Ліквідація

спи

грантів

ик

ання

, від

покупця

’яз

поз

ті

’язань

ниці

ій

дебіторів

різ римання

под

зобов

ні зобов

от

векселями

них

капітал

ику

в короткострокову

погашення

боргованос

різ

рсової сті,

айних

формі

тами

за

капітал

ений

ик

у поз

інших

ики

поточ

ку

на

вано

звич

мен

поз

ну заборгованість

ики

внаслідок

над

лігаційн

орго

доку

в пайовий

у неоплач

поз

заб

у категорію

в поточ

ики

в об

операційної

ку дебіторської

ку заборгованості

ики

доходів

ик у безготівковій

ик короткостроковими

поз

ики

окової

від рської

бан

довгострокових

поз

довгострокової

поз

ик внаслідок

поз

грошовими

поз

інших

пка

дохід

поз

ення

сту

довгостр

кредито

онвертування

онвертація

писання

Погашення

Переу

Пролонгація

Перевед

Заміна

Отримано сання тощо

Отримання

101

Наведена інформація достатньо характеризує стосунки між

підприємством і банком з питань кредитування і погашення по-

зик. Узагальнені дані можуть використовуватися для аналізу

ефективності кредитів і результатів господарської діяльності,

отриманих з їх допомогою.

Доцільно деталізувати інформацію про отримані позики та їх

ефективне використання в управлінському обліку. Це можна

здійснити методом порівняння витрат, пов’язаних з отриманням

позик (оплата консультацій юристів, консалтингових фірм, спла-

та процентів за кредит, перестрахування кредитів тощо) і доходів

від реалізованих проектів, під які були отримані позики. Лише

всебічний аналіз ефективності кожного впровадженого проекту

дає можливість перевірити, наскільки вдало використовувався

залучений капітал. Якщо доходи перевищують витрати, це свід-

чить про ефективність використання позик банку.

102

ЛЕКЦІЯ 5. ОБЛIК РАХУНКIВ ЗI СТРАХУВАННЯ

1. Поняття про соціальний захист та його види

Вiдповiдно до статтi 46 Конституцiї України громадяни мають

право на соцiальний захист, суть якого полягає у забезпеченнi

певними коштами для прожиття у разi повної, часткової чи тим-

часової непрацездатностi, втрати годувальника. безробіття з не-

залежних вiд громадян обставин, у старостi та в інших випадках,

передбачених законами.

Право на соціальний захист гарантується загальнообов’язко-

вим державним соціальним страхуванням за рахунок:

– підприємств, установ і органiзацiй;

– державного бюджету;

– страхових внескiв громадян;

– iнших джерел соцiального забезпечення.

Соціальні гарантiї забезпечуються також створенням мережі

державних, комунальних, приватних закладiв для догляду за не-

працездатними (будинки для людей похилого вiку, дитячi будин-

ки, будинки інвалiдiв тощо). Пенсiї та iншi види соцiальних ви-

плат i допомог повиннi забезпечити не нижчий вiд прожиткового

мінiмуму рiвень життя.

Основний тягар зi створення пенсiйного фонду, страхування

на випадок непрацездатностi й безробiття лежить на пiдприєм-

ствах, установах і організацiях, якi здiйснюють вiдрахування у

зазначенi фонди вiд фонду оплати працi персоналу пiдприємства.

Обов’язковi платежi встановленi також для фiзичних осiб вiд до-

ходу, який обкладається податком на доходи фізичних осіб. З 1

квiтня 2001 р. пiдприємства, установи й органiзації сплачують

кошти у фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на

виробництві. Цi вiдрахування проводяться в диференцiйованих

розмiрах — вiд 0,2 % до 13,8 % (залежно вiд галузей економiки)

від фонду оплати працi.

Загальнообов’язкове державне страхування включає:

– пенсiйне;

– у зв’язку з тимчасовою непрацездатнiстю, народженням і

похованням; на випадок безробiття;

– вiд нещасних випадків на виробництвi;

– медичне;

– iнші види страхування, передбаченi законами України

(страхування на транспортi, страхування вантажiв тощо).

103

Загальнодержавне страхування поширюється на осiб, якi пра-

цюють на умовах трудової угоди, та на осiб, якi забезпечують се-

бе роботою самостiйно (творчі працiвники, підприємцi). Внески у

соціальні фонди нараховуються на заробітну плату працівника,

яка не повинна перевищувати 1600 грн в місяць.

2. Облік розрахункiв з пенсійного страхування

Вiдрахування у Пенсiйний фонд оформляються спецiальним

розрахунком, у якому вказуються дані про диференцiацію фонду

оплати за категорiями працiвників та ставками, що застосовують-

ся до них, а також сумою нарахувань.

На основi такого розрахунку складають проводки:

Д 23 «Виробництво» (основна заробітна плата робiтникiв);

Д 91 «Загальновиробничі витрати» (додаткова заробітна плата

робiтникiв та загальновиробничого персоналу);

Д 92 «Адміністративні витрати» (заробiтна плата персоналу

управлiння);

Д 93 «Витрати на збут» (заробiтна плата працівників служби

збуту і маркетингу);

Д 94 «Iншi витрати операцiйної дiяльностi» (заробiтна плата

невиробничого персоналу i матерiальна допомога всiм катеторiям

працiвникiв);

Д 15 «Капiтальнi iнвестиції» (заробiтна плата працiвників, за-

йнятих у будiвництві, ремонті, випробуваннi основних засобiв,

виготовленнi необоротних активiв);

Д 24 «Брак у виробництвi» (заробiтна плата робiтникiв, зайня-

тих на виправленнi браку);

Д 99 «Надзвичайнi витрати» (заробiтна плата працiвникiв, що

зайнятi лiквiдацiєю наслідкiв стихiйних лих на пiдприємстві);

Д 39 «Витрати майбутнiх перiодiв» (заробiтна плата робiтни-

кiв та iнших категорiй працiвників, які зайняті освоєнням нових

видiв продукцiї i виробництв);

К 651 «Витрати за страхуванням» (з пенсiйного забезпечення)

на загальну суму нарахувань.

Утримання внесків у пенсійний фонд із працівників підприєм-

ства здiйснюється на пiдставi визначених тарифiв (0,5 %,1 % або

2 %) лише iз фонду оплати працiвників за трудовими угодами i

договорами цивiльного характеру. При цьому складається запис:

Д 66 «Розрахунки з оплати працi»;

104

К 651 «Витрати за страхуванням» (субрахунок із пенсiйного

забезпечення).

Перерахування внесків у пенсiйний фонд оформлюється записом:

Д 651 «Витрати за страхуванням» (з пенсiйного забезпечення);

К 311 «Рахунки в банках».

Законом «Про оподаткування прибутку» передбачене також

добровiльне страхування шляхом внесення коштiв на пенсійний

рахунок працiвника. Такi внески формуються за рахунок за-

робiтної плати працiвника, а також коштiв пiдприємства в розмiрi

не більшому 15 % сумарного доходу працівника за звiтний

перiод.

При цьому складаються записи:

Д 661 «Розрахунки з оплати праці» (за рахунок працiвника);

Д 23 «Виробництво» (91, 92, 93 та iнші) (за рахунок пiд-

приємства);

К 472 «Додаткове пенсiйне забезпечення».

Перерахування коштiв у додатковий пенсiйний фонд (на спе-

ціальний рахунок у банках для зарахування коштiв на пенсiйне

забезпечення) здiйснюється на основi платiжних доручень i офо-

рмлюється записом:

Д 472 «Додаткове пенсійне забезпечення»;

К 311 «Рахунки в банках».

3. Облiк розрахункiв iз соцiального страхування

у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi

Вiдрахування на державне обов’язкове соціальне страхування

встановлено Законом України «Про збори на обов’язкове соцi-

альне страхування» у 26.06.97 р. № 402. Цей збiр зобов’язанi

сплачувати всi юридичнi та фiзичнi особи, якi використовують

працю найманого персоналу.

Внески на соцiальне страхування у зв’язку з тимчасовою втра-

тою працездатностi визначаються розрахунком, на основi якого

складаються проводки:

Д 23 «Виробництво» (основна заробітна плата робiтникiв);

Д 91 «Загальновиробничі витрати» (додаткова заробітна плата

робiтникiв та загальновиробничого персоналу);

Д 92 «Адміністративні витрати» (заробiтна плата персоналу

управлiння);

Д 93 «Витрати на збут» (заробiтна плата працівників служби

збуту і маркетингу);

105

Д 94 «Iншi витрати операцiйної дiяльностi» (заробiтна плата

невиробничого персоналу i матерiальна допомога всiм катеторiям

працiвникiв);

Д 15 «Капiтальнi iнвестиції» (заробiтна плата працiвників за-

йнятих у будiвництві, ремонті, випробуваннi основних засобiв,

виготовленнi необоротних активiв);

Д 24 «Брак у виробництвi» (заробiтна плата робiтникiв, зайня-

тих на виправленнi браку);

Д 99 «Надзвичайнi витрати» (заробiтна плата працiвникiв, що

зайнятi лiквiдацiєю наслідкiв стихiйних лих на пiдприємстві);

Д 39 «Витрати майбутнiх перiодiв» (заробiтна плата робiтни-

кiв та iнших категорiй працiвників, які зайняті освоєнням нових

видiв продукцiї i виробництв);

К 651 «Витрати за страхуванням» (з соціального страхування).

Для визначення рахунка, який дебетується, необхiдно згрупу-

вати загальний фонд оплати працi за категорiями працiвникiв та

виконуваними функцiями.

З найманих працiвників утримання внескiв на соцiальне стра-

хування оформляється записом:

Д 661 «Розрахунки з оплати праці»;

К 652 «Витрати за страхуванням» (з соцiального страхування).

Допомога з тимчасової непрацездатностi нараховується вiдпо-

вiдно до постанови КМУ вiд 27.04.1998 р. залежно вiд трудового

стажу в таких розмiрах:

– до 5 рокiв — 60 % заробiтку;

– вiд 5 до 8 рокiв — 80 % заробiтку;

– понад 8 рокiв — 100 % заробiтку.

Незалежно вiд стажу допомога в розмiрi 100 % середнього за-

робiтку нараховується таким категорiям:

– працiвникам, які мають дiтей до 16-ти рокiв (учнiв до 18-ти

рокiв);

– ветеранам вiйни;

– працівникам 1—4 категорiй, що постраждали внаслiдок Чо-

рнобильської катастрофи;

– допомога з вагiтностi та пологiв;

– жiнкам (чоловiкам) вiйськовослужбовців не строкової

служби;

– працівникам — колишнiм сиротам і дітям, позбавленим ба-

тьківської опiки.

Використання коштiв спецiального страхування у зв’язку з

тимчасовою непрацездатністю здiйснюється лише в тому випад-

ку, якщо захворювання або травма не пов’язані з нещасним випа-

106

дком на виробництві. Першi п’ять днiв непрацездатності опла-

чуються за рахунок коштів пiдприємства за основним мiсцем ро-

боти, а починаючи з шостого дня непрацездатності до дня її від-

новлення або встановлення особi iнвалiдностi оплата здiйсню-

ється за рахунок коштів соцiального страхування.

Використання коштів на соцiальне страхування за час непра-

цездатностi здійснюється записом:

Д 652 «Витрати за страхуванням»;

К 30 «Каса» (виплати готiвкою);

К 31 «Рахунки в банках» (вартiсть придбання путiвок в оздо-

ровчi заклади);

К 661 «Розрахунки з оплати праці» (оплата тимчасової непра-

цездатностi).

Рiзниця між нарахованими внесками на соцiальне страхування

та використанням за призначенням сум повинна перераховувати-

ся керiвнiй органiзацiї профспiлки записом:

Д 652 «Розрахунки за страхуванням»;

К 31 «Рахунки в банках».

Облiк розрахунків iз державного соцiального страхування на

випадок безробiття.

Вiдрахування до фонду загальнодержавного соцiального стра-

хування на випадок безробiття становлять:

– для роботодавцiв — 1,3 %;

– для працiвників (крiм працюючих пенсіонерів) — 0,5 %.

Працівники, що виконують роботи згiдно з цивільно-

правовими і трудовими угодами, не беруть участi у страхуванні

на випадок безробiття. Фізичні особи, якi беруть участь у страху-

ваннi на добровільних засадах, сплачують внески на соцiальне

страхування на випадок безробiття в розмiрi 3 %, починаючи з

серпня 2001 р.

Страхування на випадок безробiття передбачає: погашення

виплат із безробіття; витрат, пов’язаних з професiйною підготов-

кою, перепiдготовкою та профорiєнтацiєю; допомогу безробiт-

ному та членам його сiм’ї; дотацiю роботодавцям для створення

робочих мiсць, витрати на поховання безробiтного.

Для одержання допомоги із безробiття потрiбно дотримува-

тись певних правил. Працівник, з яким розiрвано трудовий до-

говiр з інiцiативи власника, повинен зареєструватися в службi за-

йнятостi протягом семи календарних днiв пiсля звiльнення й

отримати статус безробiтного. Починаючи з восьмого дня пiсля

реєстрації нараховується допомога, яка вiдкладається до закiн-

чення тримiсячного термiну збереження середньої заробiтної

107

плати за останнiм мiсцем роботи в розмiрi 75 % та 50 % — протя-

гом наступних шести мiсяцiв.

Працiвникам, зареєстрованим у службi зайнятостi i працевла-

штування, допомога iз безробiття виплачується не бiльше 360-ти

календарних днiв протягом двох рокiв. Вона призначається в

розмiрi не меншому 50 % від середньої заробiтної плати за

останнім мiсцем роботи з обмеженням не бiльшим 50 % за-

робiтної плати, яка складається в галузi за минулий мiсяць, та не

нижчим мiнiмальної заробiтної плати.

Нарахування у фонд соціального страхування на випадок без-

робiття оформляється записами:

Д 23 «Виробництво» (основна заробітна плата робiтникiв);

Д 91 «Загальновиробничі витрати» (додаткова заробітна плата

робiтникiв та загальновиробничого персоналу);

Д 92 «Адміністративні витрати» (заробiтна плата персоналу

управлiння);

Д 93 «Витрати на збут» (заробiтна плата працівників служби

збуту і маркетингу);

Д 94 «Iншi витрати операцiйної дiяльностi» (заробiтна плата

невиробничого персоналу i матерiальна допомога всiм категоріям

працiвникiв);

Д 15 «Капiтальнi iнвестиції» (заробiтна плата працiвників, за-

йнятих у будiвництві, ремонті, випробуваннi основних засобiв,

виготовленнi необоротних активiв);

Д 24 «Брак у виробництвi» (заробiтна плата робiтникiв, зайня-

тих на виправленнi браку);

Д 99 «Надзвичайнi витрати» (заробiтна плата працiвникiв,

що зайнятi лiквiдацiєю наслідкiв стихiйних лих на пiдприєм-

стві);

Д 39 «Витрати майбутнiх перiодiв» (заробiтна плата робiтни-

кiв та iнших категорiй працiвників, які зайняті освоєнням нових

видiв продукцiї i виробництв);

К 653 «Розрахунки за страхуванням» (страхування на випадок

безробiття).

Вся нарахована сума у фонд страхування на випадок без-

робiття повинна перераховуватись органами державної служби

зайнятостi та працевлаштування записом:

Д 653 «Розрахунки за страхуванням» (на випадок безро-

бiття);

К 31 «Рахунки в банках».

108

5. Облiк розрахунків

iз соцiального страхування

від нещасних випадкiв на виробництвi

Законом України «Про загальнообов’язкове соцiальне стра-

хування від нещасних випадків на виробництві i професiйного

захворювання, що викликало втрату працездатності» вiд

23.09.1999 р. № 1105-XIV передбачено страхування життя, здо-

ров’я та працездатностi персоналу пiдприємств, установ i ор-

ганiзацiй. Внески до цього фонду повиннi сплачувати юридичнi

особи, починаючи з 1 жовтня 2001 р., в розмiрi 0,2—13,8 % за-

лежно вiд класу професiйного ризику виробництва (охорона

здоров’я, фiзична культура та соцiальне забезпечення — 0,2 %,

редакцiї та видавництва, освiта, культура і мистецтво, фiнанси,

кредит, страхування, пенсiйне забезпечення, управлiння, гро-

мадські об’єднання — 0,84 %, виробництво будiвельних матері-

алів, металовиробів, видобуток дорогоцiнних металiв — 4 %,

видобуток вугiлля пiдземним способом 13,8 % тощо). Зареєст-

рованими особами є працiвники, що працюють на умовах тру-

дового договору (контракту) на пiдприємствах, в органiзацiях,

установах, незалежно від форм власностi, та у фiзичних осiб;

учнi та студенти навчальних закладiв, клiнічні ординатори,

аспiранти, докторанти, залученi до будь-яких робiт під час, пе-

ред або пiсля занять; пiд час занять, коли вони набувають про-

фесiйних навичок; у перiод проходження виробничої практики

(стажування), виконання робiт на пiдприємствах; особи. якi

утримуються у виправних, лiкувально-трудових, виховно-

трудових закладах та залучаються до трудової дiяльностi на ви-

робництві цих установ або інших пiдприємств за спецiальними

договорами. Перераховані особи пiдлягають обов’язковому

страхуванню.

Священнослужителi, церковнослужителi та особи, як працю-

ють у релiгiйних організаціях на виборних посадах, можуть стра-

хуватися у добровiльному порядку. Не пiдлягають страхуванню

працюючi пенсiонери та особи, в яких виникло право на пенсiю,

іноземцi та особи без громадянства, якi тимчасово працюють за

наймом в Українi.

Громадськi органiзації iнвалiдiв та фiзичних осiб, якi викорис-

товують найманих iнвалiдiв, сплачують внески в розмірi 50 %

страхового тарифу для відповідного класу професiйного ризику

виробництва.

109

Базою для нарахування страхових внескiв для роботодавців є

сума фактичних витрат на оплату працi найманих працівників,

яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб з грома-

дян, а для осiб, що страхуються добровiльно, — одна мінімаль-

на заробiтна плата, iнвалідів — 50 % мiнімальної заробiтної

плати.

Виплати потерпілим на виробництвi та членам їх сiмей за за-

подiяну шкоду здоров’ю здiйснюються за рахунок пiдприємства,

виходячи з середньомiсячного заробiтку за 12 чи 24 мiсяцi, що

передували калiцтву чи стiйкiй втратi працездатностi.

Нарахування страхових внескiв вiдображається записами:

Д 23 «Виробництво» (основна заробітна плата робiтникiв);

Д 91 «Загальновиробничі витрати» (додаткова заробітна плата

робiтникiв та загальновиробничого персоналу);

Д 92 «Адміністративні витрати» (заробiтна плата персоналу

управлiння);

Д 93 «Витрати на збут» (заробiтна плата робiт служби збуту і

маркетингу);

Д 94 «Iншi витрати операцiйної дiяльностi» (заробiтна плата

невиробничого персоналу i матерiальна допомога всiм категорiям

працiвникiв);

Д 15 «Капiтальнi iнвестиції» (заробiтна плата працiвників, за-

йнятих у будiвництві, ремонті, випробуваннi основних засобiв,

виготовленнi необоротних активiв);

Д 24 «Брак у виробництвi» (заробiтна плата робiтникiв, зайня-

тих на виправленнi браку);

Д 99 «Надзвичайнi витрати» (заробiтна плата працiвникiв,

що зайнятi лiквiдацiєю наслідкiв стихiйних лих на пiдприєм-

стві);

Д 39 «Витрати майбутнiх перiодiв» (заробiтна плата робiтни-

кiв та iнших категорiй працiвників, які зайняті освоєнням нових

видiв продукцiї i виробництв);

К 656 «Розрахунки за страхуванням» (страхування на випадок

нещасних випадкiв на виробництвi).

Для облiку страхових внескiв вiд нещасних випадків на виро-

бництвi не було передбачено у планi рахункiв вiдповідного обра-

хунку, тому треба вiдкрити новий субрахунок 656.

Синтетичний облiк розрахункiв з страхування.

Синтетичний облік розрахунків зі страхування ведеться в жу-

рналi 5 роздiлi IІІ «Витрати дiяльностi», де в графi 14 показують-

ся кредитовi обороти рахунка 65 «Витрати за страхуванням», де-

бет рiзних рахункiв — 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі

110

витрати», 92 «Адмiнiстративнi витрати», 94 «Iнші витрати опе-

рацiйної дiяльностi», 16 «Капiтальнi iнвестицiї» та iн. В журналi

5 показанi зведенi данi на рахунку 65 «Витрати за страхуванням»,

тому бухгалтер повинен самостiйно розробити форму аналi-

тичного облiку, в якiй наводити данi про залишки за окремими

субрахунками: сальдо на початок місяця, обороти за мiсяць із

вiдображенням нарахувань та сплати внескiв, сальдо на кiнець

мiсяця.

Відомість аналітичного облiку служить для контролю за ру-

хом страхових внескiв та перевiрки вiдповідності його даних си-

нтетичному обліку.

111

ЛЕКЦІЯ 6. ОБЛІК ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

1. Заробiтна плата та її регулювання

Процес регулювання оплати працi почався з 1991 р., коли було

прийнято Закон України «Про пiдприємства в Україні» і їм було

надано право самостiйно встановлювати системи, форми, визна-

чати розмiр оплати праці.

У 1992 р. затверджено декрет КМУ «Про оплату працi», на

пiдставi якого у 1995 р. прийнято Закон України «Про оплату

працi», що регламентує питання тарифiкацiї та оплати працi.

З 1993 р. введено в дiю Закон України «Про колективнi дого-

вори i угоди», яким передбачено порядок укладання угод i дого-

ворiв з питань органiзації працi, визначення умов та порядку

встановлення розмiру оплати працi.

У статтях 43—46 Конституції України вiдзначено, що грома-

дяни мають право на працю, вiдпочинок, соцiальний захист, без-

печнi та здорові умови працi i заробiтну плату. Питання оплати

працi регламентують такi законодавчi акти, як «Кодекс законiв

про працю», Закон України (Про вiдпустки» та деякi інші.

Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1375/

2000 р. схвалено «Концепцiю дальшого реформування оплати

праці в Українi».

Концепцiя пiдвищення рівня номiнальної та реальної за-

робiтної плати ґрунтується на таких засадах:

– встановлення економічно та соцiально обґрунтованих рівнів

мінімальної заробітної плати з поетапним наближенням її

розмiру до прожиткового рівня;

– впровадження зростання номінальної заробiтної плати

порiвняно з пiдвищенням споживчих цiн;

– встановлення оптимальних різниць в оплаті працi між про-

фесiями, рiвнями кваліфікації, у посадових окладах між окреми-

ми галузями економiки;

– підвищення до 2004 р. частки оплати у валовому внутріш-

ньому продукті до 50—55 %;

– удосконалення механізму оподаткування заробітної плати

через розвиток і впровадження ринкових механiзмiв регулювання

заробітної плати;

– перегляд платежів і зборів на соціальне страхування між

працівниками та роботодавцями в оптимальних співвідношеннях;

112

– визначення заробiтної плати як цiни робочої сили, що фор-

мується на ринку праці;

– удосконалення механiзму визначення фонду оплати праці

працівників бюджетної сфери.

Пiдвищення рiвня заробiтної плати на зазначених засадах ви-

магає здійснення на державному, регіональному, галузевому рів-

нях, а також на рiвнi пiдприємства органiзацiйних та економiч-

них заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштiв.

Для нагромадження коштiв, спрямованих на оплату працi, не-

обхідно:

– знижувати витрати матерiалів, енергії, палива, напiвфабри-

катiв тощо;

– переходити на погодинну оплату праці;

– вiдновити нормування працi;

– використовувати сучасні мотивацiйні та стимулюючi ме-

ханiзми високопродуктивної праці;

– збільшувати рентабельнiсть виробництва через механізм

зниження собівартості продукції;

– пiдвищувати продуктивність працi.

На жаль, концепція має декларативний характер, неконкретна,

навiть не вказаний строк, на який вона розрахована, та хто

вiдповiдає за виконання. Разом із тим у нiй правильно вiдзначено,

що пiдвищення платоспроможного попиту населення на товари і

послуги сприятиме економiчному зростанню виробництва, а від-

мовлення функцiй заробiтної плати з розширеного вiдтворення

робочої сили забезпечить поетапне наближення до реальної вар-

тостi робочої сили на ринку працi. Питання полягає лише в тому,

за допомогою яких механiзмiв буде досягнуто зростання попиту

населення та наближення оплати працi до її реальної вартостi? На

нього немає вiдповiдi у прийнятiй концепцiї.

2. Поняття про персонал пiдприємства

й облiк вiдпрацьованого часу

Однiєю зi складових виробничого процесу є наймані пра-

цiвники, які називаються персоналом. Вiд кiлькісного i якiсного

складу персоналу значною мірою залежить продуктивнiсть працi,

випуск i реалiзацiя продукцiї, фiнансові результати.

Облiк персоналу забезпечує iнформацію про списковий склад

у розрiзi категорiй, професiй, квалiфiкацiї, освiти, стажу роботи,

віку, нацiональності та інших показникiв. Аналiз даних про пер-

113

сонал дає можливiсть виявити основні кiлькiснi та якiснi харак-

теристики трудового колективу, знайти резерви для подальшого

полiпшення щодо чисельності та якостi його складу, цiлеспря-

мовано формувати команду управлiнцiв та виконавців високого

рiвня, якi здатнi забезпечити успiшне функцiонування й тривале

iснування пiдприємства.

Особовий склад персоналу облiковується вiддiлом кадрiв,

який фіксує його наявнiсть, зміни у складi працiвникiв та їх

причини. Відділ кадрiв вiдкриває особову справу на кожного

працівника, веде облiк приймання, перемiщення та звiльнення

особового складу оформляє надання вiдпусток, присвоєння

квалiфiкації, змiни тарифних ставок i окладів та іншi опера-

тивнi данi (днi народження, вихiд на пенсiю, наявнiсть пiльго-

вих категорiй працівникiв тощо). Такi данi вiдображаються в

особових справах на основі записiв про приймання, перемі-

щення чи звiльнення, наказів i розпоряджень адмiнiстрації та

iнших документiв. Накази щодо руху персоналу обов’язково

доводяться до вiдома працiвникiв бухгалтерiї, якi ведуть облік

розрахункiв з оплати працi.

На кожну особу відкривається трудова книжка й алфавiтна ка-

ртка (ф. П-3). На працiвникiв з вищою освітою вiдкривається

особова картка (ф. П-2), а на спеціалістів, що виконують науково-

дослідні, проектно-конструкторські i технологічні роботи, —

особова картка (ф. П-4); наказ про приймання (ф. П-1), наказ на

переведення на iншу роботу (ф, П-5), наказ про припинення тру-

дового договору (ф.П-8), список про надання відпусток (ф. П-7)

та iнші документи, якi затверджені наказом мiнiстерства статис-

тики України для первинного облiку особового складу вiд 27 жо-

втня 1995 р. № 277.

Особливе значення для бухгалтерiї має табель облiку викори-

стання робочого часу та розрахунку заробiтної плати (ф. П-12), в

якому вiдображаються данi про кожного працюючого щодо явок

і неявок на роботу за кожен день і разом за мiсяць. Явки i неявки

мають вiдповідні буквенi та цифровi коди, наприклад:

– години (дні) роботи кодуються відповідно «р» або «01»,

– нiчні години роботи кодуються вiдповідно «н» або «02»,

– цiлозмінні простої кодуються вiдповiдно «цп» або «03».

У табелi за мiсяць вказується кiлькість відпрацьованих днів

разом, годин разом, у тому числi надурочних, нiчних, вечiрніх,

кiлькiсть днів неявок (з них за причинами), кількiсть вихідних та

святкових днiв. Такі данi важливі не лише для нарахування робо-

чого часу персоналовi пiдприємства.

114

Табелi ведуться в розрiзi цехiв, вiддiлiв, дiльниць та інших

структурних підроздiлів підприємства. Вiдповідальність за точ-

нiсть наведених даних покладається на табельникiв або iнших

вiдповідальних осiб (майстрiв, начальникiв цехiв, бригадирів).

Облiк неявок на роботу здійснюється на основi вiдповідних доку-

ментів (довiдок медичних установ, довiдок шкiл та навчальних за-

кладiв, довiдок про участь у судових засiданнях, наказiв про вiд-

рядження, заяв працівників, оформлених належним чином, тощо).

Табелi здаються в бухгалтерiю для нарахування заробiтної

плати, а тому доцiльно їх складати за окремими категорiями пра-

цюючих (робiтники, керiвники, спеціалісти), за місцями роботи

(цехи, дiльницi, бригади, змiни), виконуваними функцiями (чер-

говий слюсар, наладчик, електрик), за виготовленням замовлень,

робiт чи послуг. Ці данi потрібнi для складання бухгалтерських

проводок і вiднесення заробiтної плати за призначенням на тi чи

iншi види продукції, статтi витрат.

Використовуються табелi також для економічного аналiзу, де

наводяться данi про вiдпрацьованi людино-дні, людино-дні

цiлеспрямованих простоїв, щорічнi вiдпустки, вiдпустки на на-

вчання, вiдпуски за вагiтнiстю i родами, хвороби, iнші неявки, якi

дозволені чинним законодавством, неявки з дозволу адмiнi-

страції, в тому числi з iнiцiативи адмiнiстрацiї, прогули, страйки,

кiлькість святкових i вихiдних людино-днів, понаднормові люди-

но-днi роботи, внутрішньозмiннi простої та деякi iншi показники

використання робочого часу.

Контроль за своєчасною явкою працівників на роботу та її

закiнченням організовується за такими системами:

– картковою (з допомогою контрольного годинника, який на

листку з табельним номером працiвника пробиває час/години i

хвилини);

– жетонною (з використанням жетонiв з табельним номером

працiвника; при явцi на роботу жетони навiшуються на спецi-

альну дошку з табельними номерами або кидаються у ящик,

пiсля чого табельник данi про явку записує у табель використан-

ня робочого часу);

– перепустковою (шляхом здавання перепусток на початку

зміни та отримання їх у кінці змiни вiд контролера);

– рапортно-відомістною (з використанням рапортiв, табельних

вiдомостей, отриманих від майстрiв, бригадирiв та iнших від-

повiдальних осіб).

Метою подiбного контролю є виявлення неявок (запiзнень,

надурочної роботи), забезпечення точності фiксування робочого

115

часу, що важливо для нарахування заробiтної плати погодинни-

кам та визначення виконання норм виробітку відрядників.

Облiк відпрацьованого часу має важливе значення для визна-

чення продуктивності працi, яка встановлюється шляхом дiлення

обсягу продукцiї за мiсяць на число відпрацьованих днів і годин.

Такий показник точнiше характеризує продуктивнiсть, ніж пока-

зник виробiтку продукції на одного працюючого. Доцiльно також

при калькулюваннi собівартості продукцiї визначати кiлькiсть

витраченого сукупного робочого часу на виробництво однiєї

одиниці продукції та аналiзувати динамiку цього показника. Вiн

краще характеризує процеси виробництва, нiж вартісні показни-

ки, на якi великий вплив справляє iнфляція.

Отже, відпрацьований час треба ретельно фiксувати в табелях,

аналiзувати втрати робочого часу й використовувати інформацію

для пошукiв резервів пiдвищення продуктивностi праці та зни-

ження собiвартостi продукцiї.

3. Органiзацiя оплати працi, тарифна система,

системи оплати працi, форми

та структура заробітної праці

Оплата працi ґрунтується на тарифнiй системi, яка включає та-

рифнi сiтки, тарифнi ставки i тарифно-квалiфiкацiйнi довiдники.

Тарифнi сiтки (схема посадових окладiв) формуються на ос-

новi тарифної ставки робiтника першого розряду (перевищує за-

конодавчо встановлений розмiр мiнiмальної заробiтної плати) i

мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень розмірiв та-

рифних ставок наступних розрядiв до першого.

За основу взято ставку робiтника першого розряду, а тарифна

ставка iнших розрядiв знаходиться за спiввiдношенням, яке пока-

зує, у скiльки разiв тарифна ставка iншого розряду бiльша вiд та-

рифної ставки першого розряду. Для визначення тарифної ставки

будь-якого розряду робiтника треба користуватися тарифно-

квалiфiкацiйним довiдником, у якому вказується перелiк викона-

них робiт, що вiдносяться до того чи iншого розряду, i врахову-

вати квалiфiкацiю робiтника. Якщо квалiфiкацiя робiтника не

вiдповiдає рiвню вимог до виконуваних робiт, то вiн повинен

скласти квалiфiкацiйний екзамен на пiдвищення розряду.

Віднесення виконаних робiт до того чи iншого тарифного роз-

ряду та присвоєння квалiфікаційних розрядiв робiтникам здійс-

нюється власником або уповноваженим органом вiдповiдно до

116

тарифно-кваліфікаційного довiдника з погодженням iз проф-

спiлковим або уповноваженим працiвниками органом трудового

колективу. Надалi квалiфiкацiйнi розряди можуть підвищуватись

робiтникам, якi виконують роботи вищого розряду не менше

трьох мiсяцiв та склали квалiфiкацiйний екзамен. При порушеннi

технологiчної дисципліни, що спричинила зниження якості про-

дукції, робiтнику може бути знижена квалiфiкацiя на один роз-

ряд, а вiдновлення розряду здiйснюється в загальному порядку,

але не ранiше нiж через три мiсяцi пiсля його зниження.

Посадовi оклади службовцям встановлює власник або уповно-

важений ним орган вiдповiдно до посад i квалiфiкації. За резуль-

татами атестацiї працiвникiв, що повинна проводитись регуляр-

но, переглядаються посадовi оклади у межах їх мiнімальних i

максимальних розмiрів на відповідній посадi.

Власник має право самостiйно визначати системи, форми i ви-

ди оплати працi та посадовi оклади. Держава гарантує лише до-

тримання власниками мiнімальних розмiрiв та передбачених за-

конодавством про працю гарантiй i компенсацiй.

Для бухгалтера важливо знати основи законодавства про пра-

цю, контролювати правильнiсть застосування менеджерами за-

тверджених тарифних ставок i посадових окладiв, заповнення пе-

рвинних документiв про вiдпрацьований час, виробiток, наяв-

нiсть документів, що пiдтверджують право на доплати за

невiдпрацьований час. Заробiтна плата знаходиться в центрі ува-

ги рiзних зацiкавлених сторiн — найманих працiвникiв, влас-

никiв, пенсiйного фонду, податкових органiв, профспiлок, держа-

вних структур тощо. Для кожної зi сторiн значення заробітної

плати оцiнюється по-рiзному, але правильнiсть нарахування та

утримання зачiпає iнтереси всіх. Ось чому робота бухгалтера з

цього об’єкта облiку повинна бути чітко організована і позбавле-

на будь-яких помилок.

В основу органiзацiї оплати працi покладено колективнi дого-

вори мiж роботодавцями та найманими працiвниками. Вони

укладаються на основi законодавства, прийнятих двома сторона-

ми зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових i

соцiально-економiчних вiдносин, узагальнення iнтересiв пра-

цiвникiв та пiдприємств. Колективнi договори укладаються всiма

юридичними особами, незалежно вiд форм власностi і господа-

рювання, якi використовують найману працю. Колективнi дого-

вори регламентують такi питання:

– використання систем, форм i видiв оплати праці;

– нормування працi та розцінки;

117

– схеми посадових окладів;

– умови введення та розмiри надбавок до заробiтної плати;

– доплати, премiї та винагороди;

– гарантiї та компенсації.

Центральним поняттям органiзацiї праці є визначення сфери

застосування адекватних умовам пiдприємства систем та форм

оплати за виконану роботу.

Необхiдно наголосити на тому, що в багатьох пiдручниках та

посібниках з нормування праці, економiки пiдприємств, бухгал-

терського облiку, ревiзiї та контролю, аналізу та iнших дисциплiн

помилково, без будь-яких аргументованих пояснень, ще з дово-

єнних часів, укоренився порядок викладу матерiалу теми облiку

заробiтної плати в напрямi «Форми та системи оплати працi».

Автори таких книг не замислювалися над значенням понять «фо-

рма» та «система», а тому повторювали i досi повторюють поми-

лку, сутнiсть якої полягає в неправильному тлумаченнi наведе-

них термiнiв. Адже всiм, хто вивчав фiлософiю, вiдомо, що у

виробництвi складається багаторiвнева система зв’язкiв мiж лю-

дьми щодо їх участi у технологiчному, органiзацiйному, управ-

лiнському, економічному, соцiальному та iнших процесах.

Простi, безпосереднi, первiсно природнi зв’язки трансформують-

ся у практичнiй дiяльностi в багатостороннє спiлкування, яке

ускладнюється у процесі диференцiацiї працi, що й обумовлює

складну систему оплати праці. Система є вихiдним пунктом, який

визначає сутнiсть оплати праці, а форми — похiднi вiд неї. Сис-

тема вiдображає змiстовнiсть поняття оплати працi, а форми є

проявом цiєї змiнюваностi на конкретно-iсторичному етапi роз-

витку суспiльства. Форми власностi визначають специфiку вiд-

носин мiж людьми в процесi виробництва, у тому числi щодо

розподiлу i споживання суспiльного продукту, що проявляється в

iснуваннi значної кiлькостi форм оплати працi.

Система оплати праці складається з двох підсистем — пого-

динної (оплата працi залежить вiд вiдпрацьованого часу і встано-

влених тарифних ставок чи посадових окладiв) та відрядної

(оплата працi залежить вiд виготовленого обсягу продукції (робiт

чи послуг) з урахуванням складностi й умов працi та вiдрядних

розцінок за одиницю продукції (робiт чи послуг) встановленої

якостi).

Погодинна пiдсистема має двi форми оплати працi:

– погодинна проста оплата здiйснюється за кiлькість вiдпра-

цьованих годин (днiв) і встановлених тарифних ставок чи поса-

дових окладiв;

118

– погодинно-премiальна оплата здiйснюється, як i при простiй

погодиннiй формi, але крiм того працiвнику виплачується премiя

за особливi умови роботи (безаварiйнiсть, своєчасне і повне ви-

конання завдань тощо).

Вiдрядна пiдсистема має такi форми оплати працi:

– пряма вiдрядна оплата залежить вiд обсягу виготовленої

продукції (робiт чи послуг) та розцінок;

– вiдрядно-премiальна оплата працi залежить від суми за-

робiтку за вiдрядними розцінками й обсягу виготовленої про-

дукцiї та встановленого розмiру премiй;

– непряма вiдрядна використовується для оплати працi до-

помiжних працівників у процентах вiд заробiтку основних, яких

вони обслуговують, що стимулює продуктивнiсть працi до-

помiжного персоналу;

– вiдрядно-прогресивна форма оплати ґрунтується на тому,

що зi збiльшенням обсягу виготовленої продукції зростає роз-

цiнка;

– акордна форма передбачає нарахування заробiтної плати за

наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час. За ско-

рочення робочого часу i виконання якiсної роботи може бути до-

датково нарахована премiя;

– колективно-відрядна (бригадна) форма застосовується у

промисловостi при випуску продукцiї на кiнцевiй операцiї і роз-

подiлi загальної суми заробiтку мiж членами бригади про-

порцiйно до їх тарифного заробiтку.

Системи та форми оплати працi встановлюються роботодав-

цем, виходячи з їх доцільностi й ефективності в конкретних

умовах використання найманих працiвникiв. Проте світовий до-

свiд з органiзацiї працi свiдчить про доцiльнiсть розширення

сфери застосування погодинних форм оплати. Законодавством

передбачено при погодинній оплаті встановлення працiвникам

нормованих завдань, що означає визначення обсягу робiт за го-

дину працi. Це вимагає обґрунтування норм часу на всi операції

з виготовлення продукції, норм обслуговування устаткування,

норм на прибирання примiщень тощо. Крiм зазначених форм

оплати праці пiдприємства можуть розробляти й використову-

вати iнші.

Застосування погодинної форми оплати працi передбачає

тривалiсть робочого тижня не бiльше 40 годин. Обов’язковою

умовою при цьому є органiзацiя облiку вiдпрацьованих годин

кожного дня i контроль за виконанням понаднормових за-

вдань. Заробiтна плата в умовах ринкової економiки визнача-

119

ється ринком працi. Роботодавець виплачує працiвнику за йо-

го працю певну винагороду, розмiр якої залежить від умов та

складностi роботи, професiйних i дiлових якостей працівника,

результатiв господарської дiяльностi підприємства чи ор-

ганiзацiї.

Оплата праці має певну структуру, яка визначається спiв-

вiдношенням таких частин:

– основної заробiтної плати (винагорода за виконану роботу

працiвникам за тарифними ставками чи окладами i за вiдрядними

розцiнками за обсяг роботи);

– додаткової заробiтної плати (винагорода за роботу понад

встановлені норми, за окремi показники й особливi умови праці

Сюди вiдносяться доплати, надбавки, компенсації, що передба-

ченi законодавством, премії за виконання виробничих завдань i

функцій);

– iнші заохочувальнi та компенсаційні виплати (виплати за ре-

зультатами роботи за рiк, премiї за спецiальними системами,

компенсаційні грошовi та матерiальнi виплати, що не передбаче-

ні законодавством або виплачуються понад встановлені законом

норми).

Знання структури оплати працi необхiдне бухгалтеру для того,

щоб визначити, на якi рахунки чи субрахунки й статтi витрат

треба вiднести нараховану заробiтну плату, як робити розрахун-

ки, заповнити фiнансову звiтнiсть, визначити, чи обкладаються

суми податками і зборами тощо.

Бухгалтеру треба знати розмiр мiнiмальної заробiтної плати,

який встановлений Законом України «Про оплату працi», при

оплатi простоїв, неквалiфiкованої праці. Мiнiмальна заробiтна

плата є межею, нижче вiд якої не може здiйснюватися оплата за

виконану працiвником мiсячну норму працi (обсяг роботи).

До складу мiнiмальної заробiтної плати не включаються до-

плати, надбавки, заохочувальнi i компенсацiйні виплати. Держа-

вою регламентовано норми оплати праці та інші гарантiї i компе-

нсації, якi містяться у статтi 12 Закону України «Про оплату

працi» вiд 24 березня 1995 р., № 108/95-ВР та у інших норматив-

но-правових актах.

До норм оплати праці належать гарантії:

– за роботу в понаднормовий час;

– за роботу в святкові, неробочi i вихiднi днi;

– за роботу в нічний час;

– за час простою не з вини працiвника;

– за брак не з вини працiвника;

120

– працiвникам, молодшим вiд 15-ти рокiв при скороченій три-

валостi їх щоденної роботи.

Гарантії оплати працiвникам:

– щорiчних вiдпусток;

– за час виконання державних обов’язків;

– за час підвищення квалiфiкацiї з вiдривом вiд виробництва;

– за час обстеження в медичних установах;

– переведення за станом здоров’я на легшу роботу;

– тимчасового переведення на іншу роботу з виробничої нео-

бхiдностi;

– для вагiтних жiнок та тих, як мають дiтей віком до 3-х рокiв;

– за виробниче навчання, переквалiфiкацiю;

– для донорiв.

Гарантiї та компенсації при:

– переїзді на роботу в iншу мiсцевiсть;

– службових вiдрядженнях;

– роботi у польових умовах.

Зазначенi норми i гарантiї в оплатi є мінiмальними державни-

ми гарантiями, якi підприємства можуть самостiйно розширюва-

ти, передбачивши їх у колективному договорi.

4. Документальне оформлення виробiтку

та нарахування заробiтної плати

Вiдрядна система оплати працi вимагає обов’язкового

пiдтвердження обсягу виконаної роботи одним або декiлькома

робiтниками методом вiдображення даних у первинних докумен-

тах. На пiдприємствах рiзних галузей промисловостi використо-

вуються не лише унiфiкованi документи (наряди, рапорти на ви-

робiток, маршрутні листи), а й специфiчнi — тiльки для окремих

галузей промисловостi.

Найбiльшого поширення набули унiфiкованi документи на

виробiток, одним з яких є наряд. Його найчастiше використову-

ють пiдприємства з індивідуальним і дрібносерійним характером

виробництва, коли робiтники виготовляють одиничнi вироби або

зайнятi на ремонтних роботах.

Наряди можуть бути iндивiдуальнi або бригаднi. Основними

реквiзитами наряду є: прiзвище робiтника, його табельний номер,

опис робiт, якi повинні бути виконанi, розцiнка та код витрат, на

якi вiдноситься нарахована заробiтна плата. Пiсля виконання

121

робiт, вказаних у нарядi, зазначається кiлькiсть виготовленої

продукцiї (прийнято вiддiлом технiчного контролю та кiлькiсть

забракованої продукцiї). Наряд підписується майстром, контро-

лером, нормувальником, економiстом.

У тих випадках, коли наряд виписано на бригаду, на його зво-

ротному боцi ведеться табель вiдпрацьованого кожним членом

бригади часу. Ця iнформацiя необхiдна для розподiлу мiж члена-

ми бригади заробiтку за виконаний обсяг робiт.

Наряди, за якими робота протягом даного мiсяця не закiнчена,

необхiдно обов’язково закривати, що означає вiдмiтку про фак-

тично виконаний обсяг роботи. На завершальну частину роботи

виписується новий наряд у наступному мiсяцi. Доцiльно випису-

вати наряди на робiтника чи бригаду, де вiдображаються данi про

обсяги робiт у хронологiчному порядку: спочатку записується

один вид робiт i їх обсяг, потім інший i так до кiнця мiсяця, що

зменшує кiлькiсть документiв та спрощує облiк.

Недолiком нарядiв є те, що в них неможливо здiйснити кон-

троль за рухом деталей у процесi їх технологічної обробки. Це

призводить до приписок обсягу робiт, до приховування брако-

ваної продукцiї. З метою усунення подiбних фактiв доцiльно

складати в розрiзi цехiв i дiльниць баланси руху деталей, у

яких показувати залишок деталей на початок мiсяця, надхо-

дження за місяць та залишок на кiнець мiсяця. Кiлькiсть гото-

вих деталей визначається балансовим методом: залишок на по-

чаток мiсяця плюс надходження за місяць мiнус залишок на

кiнець місяця.

У серiйних i масових виробництвах виробiток кожного ро-

бiтника i заробiтна плата фiксуються у змiнних рапортах, якi ве-

дуться в розрiзі бригад або дiльниць.

На багатьох пiдприємствах машинобудування та металообробки

в розкрiйно-заготiвельних, механiчних та складальних цехах

замiсть рапортiв про виробiток або у сполученнi з ними впрова-

джена система маршрутних листiв (карт), які вiдкриваються на ко-

жну деталь або вузол окремо. Такi карти виписує виробничий

вiдділ на пiдставi технологiчних карт, у яких вказується номер вуз-

ла чи деталi, номер операцiї, розряд робiт, нормо-години і розцiнки,

виконавцi робiт, а також результат приймання (придатнi, брак).

Суть маршрутної карти полягає в тому, що в маршрутному

листi вказуються всi операцiї за технологiчною документацiєю,

якi виконуються на дiльницi чи в цеху до передачi в iнший. Кон-

тролер ВТК записує в документi кiлькiсть прийнятих деталей i

браку в розрiзi виконавцiв. При такiй системi неможливi припис-

122

ки до обсягiв виконаних робiт i забезпечується зв’язок облiку ви-

робiтку з рухом деталей у виробництвi.

Виписка великої кількості первинних документiв з облiку ви-

робітку ускладнює облiковий процес і не сприяє росту продукти-

вностi працi, оскiльки орiєнтується на промiжний результат (ви-

пуск окремих деталей, вузлiв). З метою стимулювання робiтникiв

до збiльшення випуску продукцiї доцiльно ширше впроваджува-

ти системи виробiтку за кiнцевою операцiєю. Така органiзацiя

працi передбачає формування бригад та закрiплення за ними єди-

ного виробничого завдання. Заробiтна плата нараховується за

комплексними розцiнками на кiнцеву продукцiю.

Випуск продукцiї фiксується у спецiальнiй вiдомостi випуску

окремих видів продукцiї на підставі накладних на оприбуткуван-

ня готової продукцiї на склад. Шляхом множення розцiнки за

одиницю випущеної продукцiї на кiлькiсть виготовленої продук-

ції визначається заробiтна плата. Її розподiл мiж членами бригади

робиться на пiдставі табеля вiдпрацьованого часу, розряду

робiтника та коефіцієнта трудової участi.

Колектнвнi форми оплати працi знайшли широке застосуван-

ня в рiзних галузях промисловостi на основi бригадної органiзації

працi. При цiй формi використовується декiлька методiв визна-

чення вiдрядних розцiнок i заробiтку кожного члена бригади.

Перший метод використовується на роботах, якi включають

рiзноманiтнi розцiнки за окремi операції, тобто роботи викону-

ються послiдовно і вимагають тарифiкацiї за рiзними розрядами.

Розрахунок розцiнки на одиницю продукцiї робиться, виходячи з

нормативної трудомiсткостi виконуваних робiт за кожним з та-

рифно-квалiфiкацiйних розрядiв i вiдповiдних до них тарифних

ставок за формулою:

Рбр = Тп · ТРп,

де: Рбр — загальнобригадна вiдрядна розцінка на одиницю про-

дукцiї;

Тп — годиннi тарифнi ставки вiдрядних розрядiв виконуваних

робіт;

ТРп — нормо-години на виробництво кожного тарифного роз-

ряду.

Нарахована заробiтна плата розподiляється мiж членами бри-

гади відповідно до iндивiдуальної квалiфiкацiї робiтника і факти-

чно вiдпрацьованого часу, який облiковується в годинах. Такий

метод розподiлу загального розвитку бригади має назву ко-

ефiцiєнтного заробiтку.

123

Другий метод використовується в тому випадку, коли для ко-

жного члена бригади застосовуються iндивiдуальнi розцiнки

шляхом дiлення його тарифної ставки на бригадну норму ви-

робiтку:

Рінд = Тп · Нбр,

де: Рінд — iндивідуальна вiдрядна розцiнка члена бригади за оди-

ницю продукції;

Тп — тарифна ставка окремого члена бригади;

Нбр — бригадна норма виробітку (кг, т, м2 тощо).

Заробiтна плата члена бригади визначається шляхом множен-

ня iндиввідуальної розцiнки на фактичний виробiток бригади.

Iндивiдуальнi розцiнки за цих умов визначаються способом

ділення денної тарифної ставки на випуск продукції за змiну. Цi

розцiнки потім треба помножити на випуск продукції за мiсяць.

Третiй метод використовується при обслуговуваннi бригадою

складних агрегатiв. Загальнобригадна вiдрядна розцiнка визнача-

ється, виходячи з тарифних ставок усіх членiв бригади і встанов-

леної норми виробiтку на агрегат:

Рбр = Тп / Нбр,

де: Рб. — бригадна розцінка;

Тп — тарифна ставка робітників відповідних розрядів;

Нбр — бригадний виробіток.

Четвертий метод застосування в галузях, якi формують ком-

плексні бригади, що складаються з робiтникiв рiзних професiй.

Комплексні відрядні розцiнки на одиницю продукції визначають-

ся шляхом додавання вартостi окремих видiв у розрахунку на

одиницю продукцiї за усiма операцiями, які входять у комплекс

робіт бригади, за формулою:

Рбр = Сор / Обр,

де: Сор — вартість обсягу робiт, які входять у комплекс робiт

бригади;

Обр — обсяг продукції, який повинна виробити комплексна

бригада.

За визначеними розцiнками нараховується заробiтна плата

бригади за фактично випущену продукцiю, яка розподiляється

між членами бригади за коефiцiєнтом розподiлу.

Крiм нарахування відрядного заробiтку робiтникам при бри-

гаднiй органiзацiї працi за рiшенням ради трудового колективу

встановлюються коефiцiєнти трудової участi (КТУ). Порядок ви-

значння i застосування КТУ розробляється відповідно до дiючого

124

на пiдприємствi положення, яке затверджується керівником за

погодженням з профспілковим комітетом. КТУ використовують

при розподiлi вiдрядного приробiтку, всiх видiв колективних

премiй, премiального заохочення, розширення зон обслуговуван-

ня та iнших видiв колективної оплати. КТУ може коливатись вiд

0 до 2.

Заробiток за тарифом знаходиться шляхом множення тариф-

ної ставки на кiлькiсть вiдпрацьованих годин, а заробiток з ура-

хуванням КТУ — множення тарифного заробiтку кожного

робiтника на встановлений КТУ. Премiя встановлена в розмiрi

20 % до розрахункового заробiтку з урахуванням КТУ. Визначенi

проценти необхiдно помножити на розрахунковий заробiток ко-

жного члена бригади. Загальний заробiток включає розрахунко-

вий заробiток, вiдрядний приробiток i премiю.

При застосуванні КТУ мiнiмальний розмiр заробiтної плати

члена бригади не може бути нижчим вiд розмiру тарифної ставки

за вiдпрацьований час за винятком випадкiв, коли робiтник не

виконав норми виробiтку, допустив брак i простої. В окремих ви-

падках КТУ знижується за виробничi упущення, прогули та iнші

порушення трудової дисциплiни.

Виробiток фіксується також у специфiчних документах, якi

застосовуються в сільському господарствi (щоденники випуску

продукцiї, акти оприбуткування продукції, журнали виходу про-

дукцiї), у будiвництвi (акорднi наряди), у торгiвлi (сума товаро-

обороту) тощо.

Первиннi документи з облiку виробiтку в установленi строки

(у мiру закриття документiв, щотижня, щоденно) повинні подава-

тися в бухгалтерiю для обробки і нарахування заробiтної плати.

Рiвномiрне надходження документiв у бухгалтерiю сприяє

ритмiчному завантаженню облiкового персоналу, якiснiй обробцi

документiв, своєчасним записам в облiковi регiстри та складання

балансу i звітності у визначенi строки.

5. Розрахунки заробітної плати

за невідпрацьований час

Вiдповiдно до Кодексу законiв про працю України оплата за

невiдпрацьований час і за особливi умови працi передбачається

за певних умов і включає рiзноманiтнi види оплат.

1. Поєднання (сумiщення) професiй чи посад передбачається

КЗпП України статтею 105, яка свідчить, що працівники, якi

125

сумiщають на підприємстві разом з основною роботою, передба-

ченою трудовим договором, додаткову роботу за iншою про-

фесiєю (посадою) або виконують обов’язки тимчасово вiдсут-

нього працiвника отримують доплату за суміщення професiй (по-

сад). Розмiр доплат визначається на умовах, передбачених колек-

тивним договором.

2. Робота в понаднормовий час оплачується погодинникам за

першi двi години в півтора разовому розмiрi, а в наступні — в

подвiйному розмiрi погодинної ставки. Вiдрядникам доплата

здiйснюється за всi понаднормовi години в розмiрi 100 % тариф-

ної ставки працiвника вiдповiдної кваліфікації за погодинною си-

стемою. Компенсація понаднормових годин шляхом надання

вiдпустки не допускається (стаття 106).

3. Робота у святковi та неробочi днi оплачується у подвiйному

розмiрi:

а) погодинникам у розмiрi погодинної чи денної ставки;

б) вiдрядникам за подвiйними вiдрядними розцiнками;

в) працiвникам з мiсячним окладом у розмiрi одинарної пого-

динної чи денної ставки понад оклад за умови, що робота у свят-

ковий чи неробочий день здійснювалась у межах мiсячної норми

робочого часу, або в розмiрі подвiйної погодинної чи денної ста-

вки зверхоплату за умови, що робота здійснювалась понад

мiсячну норму (стаття 108).

4. Невиконання робiт, передбачених вiдрядним нарядом, не з

вини працiвника оплачується в частинi виконаної роботи за іс-

нуючими нормами i розцінками. При невиконанні норм виробіт-

ку оплата проводиться за фактично виконану роботу, але мiсячна

заробiтна плата при цьому не може бути нижчою вiд двох третин

тарифної ставки встановленого розряду (окладу). При невико-

наннi норм виробiтку з вини працiвника оплата здiйснюється

вiдповiдно до обсягу i розцiнок за фактично здiйснену роботу

(статтi 109 i 111).

5. Оплата браку, виявленого при виготовленнi продукцiї, який

визнано браком не з вини працівника, здiйснюється за знижени-

ми розцiнками. Розмiр мiсячної заробiтної плати не може бути

меншим нiж дві третини тарифної ставки встановленого розряду

(окладу), що передбачено статтею 112.

6. Оплата часу простою, допущеного не з вини працівника,

передбачається в розмiрі не нижчому вiд двох третини тарифної

ставки (окладу) працiвника. При цьому працiвник повинен попе-

редити власника (бригадира, майстра) про початок простою. При

виникненнi простою внаслiдок ситуацiї, яка небезпечна для жит-

126

тя i здоров’я працiвника чи осiб, що його оточують, і навколиш-

нього природного середовища, за робiтником зберігається се-

реднiй заробiток за перiод такого простою за вiдсутностi його

вини. В інших випадках простої не оплачуються (стаття 113).

7. Оплата часу освоєння нової продукції чи виробництва здій-

снюється за середнім заробiтком працiвника, розрахунок якого

робиться за ранiше нарахованою заробiтною платою, а середнiй

заробiток зберiгається не бiльше шести мiсяцiв (стаття 113).

8. Оплата при переведеннi на нижчеоплачувану роботу та при

перемiщенні. За працiвниками зберiгається право на оплату за

середнім заробiтком, розрахунок якого здійснюється за ранiше

нарахованою заробiтною платою, а середній заробiток зберiга-

ється не бiльше двох тижнiв вiд дня переведення на нижчеопла-

чувану роботу. При перемiщеннi працiвника може знижуватись

заробiток із не залежних від нього причин, тому в такому випад-

ку робиться доплата в розмiрi витрат заробітної плати до серед-

нього заробiтку протягом двох мiсяцiв з дня переміщення на

iншу роботу (стаття 114).

Оплата праці за середнiм заробiтком визначається Порядком

нарахування середньої заробiтної плати, затвердженим постано-

вою КМУ України вiд 8 лютого 1995 р. № 100 з наступними

змiнами.

Середнiй заробiток визначається для оплати праці у випадках:

– чергових i додаткових вiдпусток або компенсацiй за невико-

ристані вiдпустки;

– виконання державних і громадських обов’язків;

– пільгових годин пiдлiткiв;

– перерви у роботi матерiв, які годують немовлят;

– перемiщення працівників на нижчеоплачувану роботу через

хворобу чи виробничу необхiднiсть;

– перебування у вiдрядженнях;

– вимушених простоїв;

– вихiдної доплати при звiльненнi;

– тимчасової непрацездатностi;

– вiдпустки з вагiтності та пологiв;

– в iнших передбачених законодавством випадках.

Середнiй заробiток визначається, виходячи з розмiру оплати

працi за останнi два мiсяці роботи працiвника шляхом дiлення

суми заробiтної плати за фактично вiдпрацьованi протягом

двох мiсяцiв робочi (календарнi) днi на число робочих днiв

(годин). Так знаходиться середньоденна чи середньогодинна

заробiтна плата.

127

Оплата працi за середнiм заробiтком визначається методом

множення днів чи годин, якi пiдлягають оплатi, на середньоденну

чи середньогодинну заробiтну плату.

При нарахуваннi заробiтної плати в усiх випадках застосуван-

ня середнього розмiру оплати та надання допомоги за час непра-

цездатності, за вагiтнiстю і пологами для визначення середньо-

денної чи середньогодинної оплати включаються такi види

нарахувань:

– основна заробiтна плата;

– надурочнi години;

– нiчні години;

– сумiщення професiй і посад;

– розширення зон обслуговування;

– високi досягнення у роботi;

– висока майстернiсть;

– доплата за умови праці;

– доплата за інтенсивнiсть працi;

– керiвництво бригадою;

– вислуга рокiв;

– премія за економію матерiалiв та електроенергії;

– винагороди за пiдсумками роботи за рiк (щомiсячно включа-

ється двадцята частина суми за рiк).

Решта нарахувань у розрахунок не включається: виконання

окремих доручень, одноразові виплати, премії, грошові та речові

винагороди у конкурсах, платежi роялтi, гонорар, безоплатно ви-

даний спецодяг, дотацiї на обiди, проїзд, компенсацiя комуналь-

них послуг, регресні виплати, дивiденди тощо.

9. Робота у нiчний час (з 2200 до 600 оплачується у розмірі не

меншому 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину. Конк-

ретний розмiр доплат встановлюється у колективному договорi

(стаття 106).

10. Оплата часу за додаткову роботу, яка виконується за

сумiсництвом, здійснюється в розмiрi 50 % ставки (окладу) поса-

ди, за якою виконується робота за сумiсництвом.

11. Вихiдна допомога видається в розмiрi не меншому вiд се-

редньомiсячного заробiтку при припиненнi трудового договору,

при вступi на вiйськову службу, а при направленнi призовника на

альтернативну (невiйськову) службу — не менше вiд двомiсяч-

ного середнього заробiтку.

12. Доплати до заробiтної плати (за класнiсть, керiвництво

бригадою тощо) визначаються у процентах до неї. Розмiр доплат

передбачається колективним договором.

128

13. Оплата працiвникiв молодших 18-ти рокiв передбачає ско-

рочення тривалостi робочої змiни на 2 години та доплату за цей

час в розмiрi середньої заробiтної плати.

14. Оплата перерви у роботi матерiв, що годують немовлят,

проводиться на пiдставi довiдок медичних установ з розрахунку

середнього заробітку за години, передбаченi законодавством на

вказанi цiлі.

15. Надбавки i доплати до тарифних ставок і посадових окла-

дів (персональні за високу кваліфікацію, знання іноземних мов,

учений ступінь, за роботу у тяжких, шкiдливих умовах тощо).

16. Винагороди (вислуга рокiв, стаж).

17. Доплати за пiдготовку i перепiдготовку кадрiв, за керiвни-

цтво практикою студентiв.

18. Відшкодування працiвникам iндексацiї заробiтної плати.

19. Оплата за час вимушеного прогулу та вiдновлення судом

працiвника на роботi.

20. Оплата часу працiвникiв, зайнятих виконанням державних

i громадських обов’язкiв, якi виконувались у робочi днi.

21. Оплата часу навчання студентiв у закладах освiти та

пiдготовки ними дипломних робiт.

22. Оплата наданих працiвникам комунальних послуг.

23. Оплата щорiчних і додаткових вiдпусток.

24. Оплата працiвникам, які є донорами.

25. Премiї.

26. Інші види оплат (матерiальна допомога, винагороди, опла-

та трудових і соціальних пільг працівникам).

Враховуючи рiзноманітність форм доплат за невiдпрацьо-

ваний час, бухгалтеру з оплати працi необхiдно збирати доку-

менти для кожного працiвника окремо i визначати суму до

оплати на основi iснуючого законодавства та методик розрахун-

ку. Помилки в цiй справi не допускаються, оскiльки вони

зачiпають інтереси працiвникiв, пiдприємства, пенсiйного фон-

ду, бюджету тощо.

6. Утримання iз заробiтної плати

Законодавство України передбачає утримання з нарахованої

заробiтної плати працiвникiв пiдприємства частини грошей, що

обумовлено системою оподаткування доходiв фiзичних осiб, фо-

рмуванням доходiв Пенсійного фонду та органiв соцiального

страхування, практикою судочинства тощо.

129

Вiдповiдно до Указу Президента України вiд 16 вересня

1995 р. № 519 та Закону України вiд 23 березня 1999 р. із за-

робiтної плати за основним мiсцем роботи i за сумiсництвом

утримується податок на прибуток фізичних осіб. Його утримання

за мiсцем основної роботи визначається за ставками, передбаче-

ними спецiальною шкалою, яка перiодично переглядається.

Оподатковуються доходи фізичних осiб України за календар-

ний рік. Сукупний річний дохід складається з мiсячних сукупних

оподаткованих доходiв на територiї України та за її межами.

Оприбуткованi доходи включають доходи у грошовiй та в нату-

ральній формі з урахуванням допомоги за рахунок коштів держа-

вного страхування і соцiального забезпечення, крiм допомоги на

тимчасову непрацездатність; отриманих алiментiв; державних

пенсiй; компенсацiйних виплат у грошовій та натуральній формi,

передбачених законодавством; доходiв від пiдсобних (дачних,

садових) господарств, виграшiв у лотереях, облiгацiях, вкладах у

банках, сум вiдшкодування з добровiльного й обов’язкового

страхування; регресних платежiв, вартостi путiвок на лiкування

тощо.

Сукупний оприбуткований дохід зменшується на:

– суму неоподатковуваного мiнiмуму для всiх громадян

(17 грн);

– суму неоподатковуваного доходу одному з батькiв (опiкунів)

на кожну дитину вiком до 16-ти рокiв, якщо сукупний доход не пе-

ревищує за мiсяць 10-ти мінімальних розмiрів заробiтної плати;

– суму 5-ти неоподатковуваного мiнiмумів громадянам, що

постраждали вiд Чорнобильської катастрофи і вiднесених до 3 і

4 категорiй; інвалідам з дитинства, iнвалiдам 1 і 2 груп тощо;

– суму 10-ти неоподаткованих мiнiмумiв громадянам, що по-

страждали вiд Чорнобильської катастрофи, вiднесених до 1 i 2

категорії;

– суму 15-ти неоподатковуваного мiнiмумiв громадянам —

учасникам бойових дiй; iнвалiдам вiйни; особам, що мають особ-

ливi заслуги (герої працi, вiйни, кавалери орденiв Слави й Трудо-

вої Слави).

Мають пiльги з прибуткового податку (знижка 50 %) пра-

цiвники атомної енергетики та промисловостi; обкладаються по-

датком в розмiрi 10 % працiвники на пiдземних роботах вугiльної

та гiрничодобувної промисловостi.

Вказанi розмiри податку застосовуються до отриманих до-

ходiв за основним мiсцем роботи (за мiсцем зберiгання трудової

книжки). Доходи не за мiсцем основної роботи, в тому числi за

130

сумiсництвом, за виконання робiт на основі договорiв, обклада-

ються податком за ставками 20 % з будь-яких сум.

Дивiденди на акцiї звiльняються вiд ПДФО.

Алiменти утримуються iз суми, яка залишилась пiсля

вiдрахування вiд нарахованої заробiтної плати прибуткового по-

датку, в такому розмiрi:

– на 1 дитину — 25 %;

– на 2 дiтей — 33 %;

– на 3 і бiльше дiтей — 50 %.

Внески до фонду загальнообов’язкового державного соцiаль-

ного страхування на випадок безробiття утримуються за ставкою

0,5 % вiд заробiтної плати кожного працiвника.

Внески до фонду загальнообов’язкового державного соцiаль-

ного страхування на випадок безробiття та до фонду соцiального

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi для

фiзичних осiб, якi беруть участь у страхуваннi на добровiльних

засадах, становлять 3 %.

Сума доходу, на яку нараховуються внески до Пенсійного фо-

нду, фонду соцiального страхування на випадок безробiття та у

зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi, не повинна пере-

вищувати 1600 грн, що передбачено вiдповiдною постановою

КМУ вiд 7 березня 2001 р. № 225.

Утриманню із заробiтної плати пiдлягає одержаний за звiтний

мiсяць аванс, який видається за першу половину мiсяця до моме-

нту нарахування заробiтної плати.

Одним iз видів утримань є надлишково нарахованi та сплаченi

суми за попереднiй період внаслiдок допущених помилок працiв-

никiв бухгалтерії. Виявленi при перевiрках нарахування за-

робiтної плати зайвi суми враховуються методом зменшення су-

ми нарахування у наступному перiоді.

Своєчасно неповернуті невикористанi суми, якi виданi під-

звiтним особам, пiдлягають утриманню iз заробiтної плати.

Утримання за виконавчими листами судових органiв здiйсню-

ються працiвниками бухгалтерiї на основi документiв, якi

надiйшли на пiдприємство.

Утримання за нестачi та розкрадання запасів, основних за-

собiв, малоцiнних предметiв тощо здiйснюються на основi

вiдповiдних документiв та рiшень адмiнiстрацiї.

Утримання штрафів за брак, за псування цiнностей обґрунто-

вуються відповідними документами та рiшенням адмiнiстрації

про їх вiдшкодування через зменшення заробiтної плати вiдпо-

вiдно до чинного законодавства.

131

Утримання з заробiтної плати може здiйснюватися також за

заявами працiвникiв (перерахування в ощадбанк, погашення ко-

мунальних платежiв, погашення позик, перерахування торговим

організаціям тощо).

Вiдповiдно до Закону України «Про оплату працi» загальна

сума утримань не повинна перевищувати 20 % (в окремих випад-

ках — 50 %, зокрема при сплатi алiментiв) суми заробiтку, який

залишається пiсля сплати податкiв та внескiв. Не утримуються

податки з вихiдної допомоги, компенсацiй, матерiальної допомо-

ги та деяких iнших виплат. Контроль за дотриманням законодав-

ства з питань утримань з заробiтної плати, правильностi розра-

хункiв покладається на апарат бухгалтерії, головного бухгалтера

та керiвника пiдприємства.

7. Аналiтичний облiк заробiтної плати

Данi аналiтичного облiку вiдіграють важливу роль в управ-

лiннi виробничим процесом та його органiзацiї, характеризуючи

розміщення й склад персоналу за мiсцями його використання, в

невiдпрацьований час, обсяг продукцiї, виконання норм ви-

робiтку, фонд заробiтної плати і його структуру, динаміку заробіт-

ної плати за категорiями персоналу, мiсцями витрат (цех, зміна,

робоче мiсце), видами продукцiї.

Аналiтичний облiк не можна нiчим замiнити при визначеннi

розмiру оплати працi та утримань з неї за кожною особою окре-

мо, за нарахуваннями на заробiтну плату та при вiднесеннi витрат

на рахунки, субрахунки, статтi витрат на виробництво. Аналітич-

ний облiк дає необхiдну iнформацiю для операцiйного менедж-

менту з метою полiпшення органiзації працi та оплати, а також

для аналiзу резервiв зниження витрат на оплату працi, підвищен-

ня продуктивностi працi.

Для аналiтичного облiку необхідно органiзувати документоо-

борот таким чином, щоб первиннi документи з виробiтку своєча-

сно надходили з підрозділів та служб пiдприємства на обробку.

Якiсне складання документів на виробіток продукцiї та не-

вiдпрацьований час забезпечує своєчасність i точність iнфор-

мацiї, яка фiксується в аналітичному облiку. Завданням бухгал-

терiї є перевірка правильності даних у первинних документах i

нарахування заробiтної плати, документи щодо якої обробляють-

ся в певному порядку — за окремими пiдроздiлами та службами;

в пiдроздiлах — за категоріями персоналу (робiтники, спецi-

132

алiсти, керiвники); далi — за табельними номерами працiвникiв.

Документи групуються в розрізі табельних номерiв, а їх данi вра-

ховуються при складаннi розрахункових вiдомостей.

Розрахунковi або розрахунково-платiжнi вiдомості складають

за кожною одиницею пiдприємства (цехи, допомiжні та пiдсобнi

служби, вiдділи апарату управлiння) у розрiзi категорiй персона-

лу i табельних номерiв працiвникiв. Розрахунковi вiдомостi ма-

ють таку будову:

– у лівій частинi вказується iдентифiкацiйний номер працiв-

ника, прiзвище, ім’я, по батьковi, рiк народження, кiлькiсть дiтей

та нарахування заробiтної плати за окремими видами — нарахо-

вано погодинно, відрядникам, за нiчнi, надурочнi, святковi днi чи

години, пiльговi години пiдлiткiв та матерiв, що годують немов-

лят, премiя за видами, гарантiї та компенсації. Оскiльки нараху-

вань за видами дуже багато, то в розрахунковiй вiдомостi

вiдведено вiдповiдну кiлькiсть граф для відображення даних та

загальної суми нарахованої заробiтної плати;

– у правiй частинi вказуються: утримання iз заробiтної плати,

податок на прибуток фізичних осіб, внески у фонди, за виконав-

чими листами, за заявами та загальна сума утримань;

– в кiнцi вiдомості визначається сума до сплати (вiд суми на-

рахованої заробiтної плати вираховується сума утримань).

У розрахунково-платiжнiй відомості, крiм названих, є графа

«розписка в отриманні грошей», тому цей регiстр облiку є

комбiнованим, в якому сполучаються розрахункова i платiжна

вiдомостi. Розрахунково-платiжнi вiдомостi доцiльно складати на

пiдприємствах з обмеженою чисельнiстю працiвникiв (до 200—

300 осіб). Якщо їх чисельність перевищує 300 осіб, то доцiльно

складати два регiстри — розрахункову вiдомiсть i платiжну

вiдомiсть на видачу заробітної плати.

Для складання розрахункових вiдомостей необхiдно викорис-

товувати:

– табелi використання робочого часу (для розрахунку пого-

динної заробітної плати та інших доплат — нiчнi, надурочнi,

простої за час непрацездатності тощо);

– нагромаджувальні картки заробiтної плати (для вiдряд-

никiв);

– довідки-розрахунки бухгалтерiї (на додаткову заробiтну

плату);

– розрахунковi вiдомостi за минулий мiсяць (для розрахунку

прибуткового податку);

– виконавчі листи (на утримання за рiшенням судових органiв);

133

– заяви працiвникiв (на утримання та перерахування частини

заробiтної плати);

– платiжнi вiдомостi (на видачу авансiв);

– iнші документи.

Кожний запис у розрахунковiй вiдомостi повинен бути обґрун-

тований первинними документами. Пiсля її складання вiдкривають

платiжну вiдомість, в яку переносять суму до видачі. Вiдомiсть

мiстить такi данi: iдентифiкаційний номер працiвника, прiзвище,

iм’я, по батьковi, суму до видачi, розписку особи про отримання

грошей. На вiдомостi є розпорядчий напис про видачу грошей та за-

значена загальна сума до видачi. Її пiдписує керiвник пiдприємства

та головний бухгалтер, вказується строк виплати (як правило, про-

тягом трьох днiв). Пiсля його закiнчення касир зобов’язаний пе-

ревiрити пiдписи, суми виданої i невиданої (депонованої) заробiтної

плати, а проти прiзвищ працiвникiв, які не отримали заробiтної пла-

ти, у графi «пiдпис» поставити штамп або записати «депоновано».

Касир закриває відомість пiдсумковим записом, зазначаючи,

яку суму видано і депоновано. Депонованi суми необхiдно запи-

сати в реєстр депонованої заробiтної плати, в якому зазначається

табельний номер, найменування цеху (вiдділу), номер платiжної

вiдомостi, прiзвище, ім’я, по батьковi, дата виникнення заборго-

ваностi, сума, вiдмiтка про списання (дата, № документа). Реєстр

пiдписує касир та головний бухгалтер.

На суму виданої заробiтної плати виписується видатковий ка-

совий ордер з вiдображенням його у касовiй книзi. Суми депоно-

ваної заробiтної плати необхiдно здати в банк для зарахування на

поточний рахунок, при цьому в об’явi на внесення готiвки вказу-

ється «депоновані суми», що важливо для банку, оскiльки вiн зо-

бов’язаний цю суму видати клiєнту на його вимогу.

Видача депонованої суми оформляється видатковим ордером з

вiдображенням факту видачi в реєстрi депонованої заробiтної пла-

ти (№ касового ордера, дата). Депонована заробiтна плата зберіга-

ється протягом трьох років, пiсля чого перераховується в бюджет.

8. Синтетичний облiк заробiтної плати

Для вiдображення операцiй iз перерахування заробiтної плати

та утримань з неї призначено рахунок 66 «Розрахунки з оплати

працi», який має субрахунки:

– 661 «Розрахунки за заробітною платою»;

– 662 «Розрахунки з депонентами».

134

На субрахунку 661 «Розрахунки за заробiтною платою» у кре-

дитi показується нарахування заробiтної плати. Для визначення

рахункiв, що дебетуються, необхiдно знати категорiю працюю-

чих та мiсце (функцію) їх роботи. Так, якщо вони вiдносяться до

категорiї «робiтники», то для складання проводки з нарахування

заробiтної плати треба обов’язково знати де вони зайнятi (цех,

дiльниця) та їх функції (наладник, черговий слюсар заводоуп-

равлiння, черговий слюсар цеху № 1 тощо).

Нарахування заробiтної плати робiтникам вiдображено у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ НАРАХУВАННЯ

ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПРАЦІВНИКАМ

Проводка

Групи робітників

Дебет

Кредит

Робітникам основних цехів

661

Робітникам допоміжних виробництв

661

Робітникам-наладчикам

661

Робітникам, що обслуговують цехи основного вироб-

661

ництва

Робітникам, що обслуговують цехи допоміжного виро-

661

бництва

Робітникам, що обслуговують відділ збуту (пакуваль-

661

ники, вантажники)

Робітникам, що обслуговують заводоуправління (чер-

661

говий електрик, слюсар, прибиральник)

Робітникам невиробничого персоналу

661

Робітникам нараховано матеріальну допомогу

661

Робітникам, зайнятим на виготовленні необоротних активів

661

Робітникам, зайнятим виправленням браку

661

Робітникам, зайнятим усуненням наслідків стихійних лих

661

Допомога працівникам за рахунок соціального страху-

652

661

вання

Робітникам з операцій вибуття (реалізації) основних

972

661

фондів

Робітникам за рахунок коштів цільового фінансування

661

Робітникам за рахунок резерву відпусток

661

135

Отже, для визначення кореспонденції рахункiв з нарахування

заробiтної плати необхiдна деталiзацiя складу робiтникiв за

мiсяцями роботи та конкретними функцiями у загальному циклi

виробництва.

Це ж стосується iнших категорiй — керiвникiв та спецiалiстiв,

коли треба не тільки визначити рахунки, а й субрахунки i статтi

загальновиробничих, адмiністративних та збутових витрат. Так,

якщо спецiалiсти i керiвники зайнятi в цехах, то їх заробiтна пла-

та відноситься в дебет рахунка 91 «Загальновиробничi витрати»,

але на рiзнi статтi (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ НАРАХУВАННЯ

ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ КЕРІВНИКАМ

І СПЕЦІАЛІСТАМ

Проводка

Групи робітників

Дебет

Кредит

Спеціалісти цеху (управлінський персонал)

911

661

Спеціалісти-ремонтники

914

661

Спеціалісти з охорони праці

918

661

Спеціалісти-технологи, конструктори

915

661

Якщо спецiалiсти i керiвники зайнятi в заводоуправлiннi, то

заробiтна плата відноситься в дебет рахунка 92 «Адміністративні

витрати» на певнi статті, залежно вiд посад i виконуваних

функцiй. При цьому дебетуються рахунки 92 «Адмiнiстративнi

витрати», 93 «Витрати на збут», а кредитується рахунок 661 «Роз-

рахунки за заробiтною платою».

Утримання із заробiтної плати вiдображається так, як це пока-

зано у табл. 6.3.

Пiдставою для складання проводок з нарахування та утриман-

ня з заробiтної плати служать пiдсумковi данi розрахункових

вiдомостей в розрiзi цехiв, вiддiлiв тощо, якi необхiдно згрупува-

ти в цiлому по підприємству.

136

Таблиця 6.3

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ РІЗНИХ ВИДІВ

УТРИМАНЬ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Проводка

Утримання із заробітної плати

Дебет

Кредит

Податок на прибуток фізичних осіб

661

641

У пенсійний фонд

661

651

У фонд соціального страхування

661

652

У фонд безробіття

661

653

Підзвітні суми

661

372

Відшкодування матеріальних збитків

661

375

За брак

661

Аліментів

661

685

Видача заробітної плати натурою

661

701

Видача заробітної плати

661

301

Депонована заробітна плата

661

662

9. Створення i використання резерву

на оплату вiдпусток

Унаслiдок нерiвномiрностi надання вiдпусток працiвникам

протягом календарного року та їх значної тривалості (як правило,

відпустки надаються в теплий перiод року) виникає необхiднiсть

створення резерву на оплату вiдпусток з метою усунення негати-

вного фактора, пов’язаного з додатковими витратами на оплату

працi та її включенням у собiвартiсть продукцiї. Створення резе-

рву вiдбувається за рахунок рiвномiрного включення у собiвар-

тiсть продукції витрат на оплату вiдпусток.

Законом України «Про вiдпустки» 15 листопада 1996 р.

№ 504/96-ВР гарантує право на вiдпустки, визначає умови, три-

валiсть i порядок їх надання всiм працiвникам у зручний для них час.

Тривалiсть щорiчної основної вiдпустки становить не менше

24 календарних днiв за вiдпрацьований рiк. Законом регулюється

надання вiдпусток в окремих галузях промисловостi та для окре-

мих категорій працівників (осіб до 18 рокiв, iнвалiдiв, пра-

137

цiвникiв освiти i науки, працiвникiв з ненормованим робочим

днем тощо). Отже, для оплати вiдпусток необхiднi значнi кошти,

віднесення яких на собiвартiсть продукцiї може значно вплинути

на рiвень рентабельностi. Для забезпечення рiвномiрного вклю-

чення таких витрат у собiвартiсть продукцiї використовується

прийом створення резерву.

Для нарахування резерву на вiдпустки необхiдно визначити

норматив у процентах до фонду оплати працi. Для розрахунку

процента вiдрахувань на створення резерву оплати вiдпусток

необхiдно згрупувати всіх працюючих (резерв створюється на всі

їх категорiї) за тривалiстю вiдпусток у днях, визначити кiлькiсть

людино-днiв відпустки для кожної групи та в цiлому по

пiдприємству. Способом складання вiдношення людино-днiв вiд-

пустки до планового фонду робочого часу всього персоналу зна-

ходиться процент вiдрахувань у резерв оплати вiдпусток.

Визначений процент відрахувань у резерв застосовується до

фактичного фонду оплати працi за мiсяць. Шляхом множення

фонду на процент вiдрахувань знаходимо фактичну суму створе-

ного резерву за місяць.

Резерв створюється не лише на заробiтну плату за час відпус-

тки, а й на передбачені законодавством відрахування у Пенсій-

ний фонд (32 %), на соцiальне страхування (2,9 %) та страхуван-

ня з безробiття (2,1 %).

При наданнi вiдпусток нарахування заробiтної плати працiв-

никам здiйснюється на пiдставi вiдповiдного наказу, в якому за-

значається початок та закiнчення термiну вiдпусток.

Для нарахування вiдпускних необхiдно взяти підсумок за-

робiтку за повнi 12 календарних мiсяцiв або за менший фактично

вiдпрацьований перiод (якщо працівник звiльняється або не пра-

цював через хворобу тощо), поділити на кількість календар-

них днiв за рiк або менший фактично вiдпрацьований перiод

(за мiнусом святкових i неробочих днiв, визначених законодав-

ством).

Шляхом дiлення заробiтної плати на кiлькiсть календарних

днів, за винятком святкових, знаходимо середньоденну заробiтну

плату.

Способом множення середньоденної заробiтної плати на чис-

ло календарних днiв вiдпустки визначається заробiтна плата за

час відпустки.

На суму заробiтної плати, нарахованої за рахунок резерву на

оплату відпусток, складається запис:

Д 471 «Забезпечення виплат вiдпусток»;

138

К 661 «Розрахунки за заробiтною платою».

Отже, за кредитом рахунка 471 «Забезпечення виплат

вiдпусток» показується створення резерву вiдпусток а за дебе-

том — його використання. Сальдо кредитове свідчить про суму

невикористання резерву на кінець перiоду.

Оскiльки необхідно забезпечити реальнiсть балансу, то вини-

кає необхiднiсть проведення iнвентаризацiї забезпечення виплат.

У кiнцi року треба скласти список осiб, якi не використали

вiдпустки, кiлькiсть людино-днiв вiдпустки.

Наприклад, виявлено, що у відпустках не були робiтники ос-

новного виробництва — 30 осiб з тривалiстю вiдпустки 24 кален-

дарних днi та 20 осiб з тривалістю — 28 календарних днiв.

Для розрахунку резерву оплати вiдпусток потрiбно зробити

такі дiї:

1. Визначити кількість людино-днів невикористаних відпусток

за групами працюючих.

2. Визначити середньоденну суму оплати відпусток робiтни-

кiв. Для цього треба взяти фактично нараховану заробiтну плату

за рiк i роздiлити на середньорiчну чисельнiсть робiтникiв. Таким

чином знайдемо заробiтну плату робiтника за рiк. Дiленням сере-

дньорiчної заробiтної плати на середньорiчне фактичне число

вiдпрацьованих кожним робiтником днiв визначається середня

заробiтна плата за день.

3. Потім визначається резерв на невикористанi вiдпустки.

Знайдена сума резерву порiвнюється з фактичним залишком, що

показаний на рахунку 471 «Забезпечення виплат вiдпусток». Як-

що є вiдхилення фактичної суми вiд розрахункової, то потрiбно

внести корективи: донарахувати або стернувати зайво нарахова-

ну суму.

Наприклад, кредитове сальдо за рахунком 471 «Забезпечення

виплат вiдпусток» показане в Головнiй книзi в сумi 18400 грн, а

розраховано потребу в 14 131 грн, що означає зайвi нарахування

в сумi 4269 грн. Цю суму треба стернувати проводкою:

Д 23 «Виробництво»;

К 471 «Забезпечення виплат вiдпусток».

Отже, приводиться у відповiдність залишок забезпечення ви-

плат вiдпусток до фактичної потреби в коштах на оплату

вiдпусток.

139

ЛЕКЦІЯ 7. ОБЛIК ПРОЦЕСУ ЗБУТУ

ТА ВИЗНАННЯ ДОХОДIВ

1. Облік витрат операцiйної та iншої дiяльностi

Виробництво будь-якої продукції, робіт чи послуг вимагає пе-

вних витрат, пов’язаних із споживанням капіталу, праці та мате-

ріальних ресурсів. Різниця між споживанням ресурсів на одини-

цю продукції за нормою і фактичним витрачанням за певний

період характеризує економічність виробництва. У випадку, коли

фактично витрачається ресурсів менше від норми, підприємство

отримує економію, що позитивно впливає на формування прибу-

тку. Оскільки на виготовлення продукції за технологією викорис-

товуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробля-

ти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки

оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну го-

дину роботи устаткування, норми загальновиробничих, адмініст-

ративних, збутових та інших витрат.

Отже, нормування витрат факторів виробництва на окремі ви-

ди продукції є першим принципом раціональної організації облі-

ку витрат. Про необхідність нормування витрат матеріалів, праці

та капіталу ще у 1911 р. писав Г. Емерсон у своїй книзі «Дванад-

цять принципів продуктивності». Він зазначав, що в облiку нео-

бхiдно вiдображати нормальну i дiйсну собiвартiсть. Вiдношення

нормальної собiвартості операцiй до дiйсної виражає ефек-

тивнiсть або продуктивнiсть витрат.

Знаючи наперед теоретичнi норми собiвартостi й середню

ефективнiсть витрат, бухгалтер може визначити i передбачити

дiйсну (фактичну) собiвартiсть, напруженiсть норм, вiдхилення

вiд норм та цiлеспрямовано вести пошук резервiв зниження

собiвартості продукцiї.

Порiвняння фактичних витрат з нормами дозволяє ор-

ганiзувати контроль за рівнем собівартості. Така система контро-

лю попереджує апарат управлiння про небезпеку для пiдпри-

ємства.

Рiзниця мiж фактичними i нормативними витратами назива-

ється вiдхиленням (позитивним чи негативним, що означає еко-

номію або перевитрати) або дисперсією. Аналiз дисперсiї дозво-

ляє: використати данi для уточнення цiни на готову продукцію,

визначення впливу вiдхилень на прибуток тощо.

140

Якщо дiючi нормативи не дозволяють успішно вести бiзнес,

то необхiдно переглядати нормативи, особливо в тих підрозділах,

де є значна дисперсiя. Норми переглядаються при змiнi органi-

зацiї виробництва, впровадженнi нової технiки й технологiї. Вони

повиннi бути нацiленi на майбутнє, а не вiдображати минулий

досвiд роботи.

Другим принципом раціональної організації обліку витрат є

виділення підрозділів пiдприємства — цехiв основного i до-

помiжного виробництва, вiддiлiв та служб заводоуправлiння то-

що. Таке видiлення необхiдне для локалiзацiї витрат у розрiзi

структурних пiдроздiлiв з метою визначення дисперсiї та опера-

тивного прийняття управлiнських рiшень iз питань управлiння

собiвартiстю й прибутком.

Витрати узагальнюються в розрiзi видiлених структурних

пiдроздiлiв (окремо за кожним iз них) у спецiальних вiдомостях

iз подальшим їх зведенням у журналi № 5 в цiлому по пiдпри-

ємству.

Процес видiлення структурних пiдроздiлiв залежить вiд тех-

нологiчних особливостей галузей промисловостi, масштабiв ви-

робництва, органiзацiї працi, рiвня економiчної грамотностi ме-

неджерiв, iнформацiйної системи та iнших факторiв.

Третiм принципом є групування витрат за окремими статтями

калькуляції в розрiзi деталей, вузлiв, виробiв, операцiй, робiт, по-

слуг та iнших носіїв витрат.

Вiднесення тих чи iнших витрат на деталi, вузли, вироби є

складною справою, оскiльки однi витрати можна вiднести безпо-

середньо на окремi види продукцiї, а iншi — розподiляються

опосередковано — пропорцiйно до певної бази. У зв’язку з цим

виникає необхiднiсть класифiкацiї витрат за рiзними ознаками,

використання рiзних критерiїв розмежування витрат iз метою ви-

вчення закономiрностей формування собiвартостi продукції за-

лежно вiд поведiнки окремих груп витрат.

Групування витрат виробництва здiйснюється за певними

критерiями (табл. 7.1).

Як видно з табл. 7.1, однi й тi ж витрати групуються за

рiзними ознаками залежно вiд мети користувачiв цiєї iнформацiї.

В одних випадках витрати групують, наприклад, за статтями ви-

трат — для визначення собiвартостi продукцiї, в других — за по-

стiйними i змiнними витратами — для знаходження точки без-

збитковостi, у третiх — за нормами i наднормативними ви-

тратами — для визначення рiвня ефективностi використання фа-

кторiв виробництва.

141

Таблиця 7.1

<< < Предыдущая

1 2 3 4 5 / 12 5 6 7 8 9 10 11 12

Следующая > >>