Розділ 1. Загальна характеристика економіки Пакистану

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ МИСТЕЦТВ

 

Факультет Журналістики і міжнародних відносин

Кафедра міжнародних відносин

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з курсу «Світова економіка»

на тему:

Пакистан

 

Виконала:

Сергеєва Наталія Ігорівна

Студентка групи МЕВ-94

Керівник:

Карасьова Н. А.

Київ 2016

Зміст

 

Вступ. 3

Розділ 1. Загальна характеристика економіки Пакистану. 5

Розділ 2. Виробничий потенціал та рівень соціального розвитку. 14

Розділ 3. Значення країни на регіональному та глобальному рівні 23

Розділ 4. Відносини з Україною.. 25

Висновки. 29

Список використаної літератури. 30

 

 

Вступ

Ісламська Республіка Пакистан (Пакистан) розташована на північному заході південно-азіатського субконтиненту. На південному заході межує з Іраном, на заході і північному заході – з Афганістаном, на північному сході – з Китаєм, на сході – з Індією, з півдня омивається Аравійським морем.

День незалежності: 14 серпня 1947 (від Великобританії)

Площа

Всього: 796,095 кв. км.

Земля: 770,875 кв. км.

Вода: 25,220 кв. км.

Довжина кордону

Всього: 6,774 км.

Межує з країнами: Афганістан – 2,430 км, Китай – 523 км, Індія – 2,912 км, Іран – 909 км.

Берегова лінія: 1,046 км.

Столиця Пакистану – Ісламабад (населення – близько 1 млн чол.).

Найбільші міста – Карачі (близько 12,8 млн чол.), Лахор (близько 6,9 млн чол.), Фейсалабад (2,7 млн чол), Равалпінді (1,9 млн чол.).

Пакистан – федеративна республіка змішаного типу.

Вищий законодавчий орган – Парламент, що складається з двох палат: верхньої – Сенату (100 місць) і нижньої – Національної асамблеї (342 місця).

Главою держави є президент, в даний час – Мамнун Хусейн (з 9 вересня 2013). Президент обирається федеральними парламентом терміном на 5 років. Згідно з Конституцією 1973 року (з поправками), президент як глава держави має широкі повноваження аж до розпуску уряду і нижньої палати Парламенту. Виконавча влада зосереджена в руках прем'єр-міністра (діючий прем'єр-міністр – Наваз Шаріф (з 5 червня 2013)), якого обирають більшістю в Національній асамблеї.

Вищий судовий орган Пакистану – Верховний Суд, знаходиться в Ісламабаді (відділення є в Лахорі і Карачі). Голова (верховний суддя Пакистану) і члени суду призначаються президентом.

Офіційна мова: урду та англійська.

Етнічні групи: пенджабці - 44.7%, пуштуни - 15.4%, синдхи - 14.1%, сарьякі - 8.4%, мухаджири - 7.6%, белуджі - 3.6%, інші - 6.3%.

Релігії: мусульмани - 95% (суніти - 77%, шиїти - 20%), християни, індуїсти і інші - 5%.

Адміністративний поділ: 4 провінції (Белуджистан, Пенджаб, Північно-західна прикордонна провінція, Сінд), 1 територія - Федеральна зона племен і 1 Федеральний столичний округ Ісламабад.

Політичні партії та їх лідери:

· Національна партія Авамі (Міан Іфтіхар Хуссейн)

· Національна партія Белуджістану-Авамі (Мир Ісрар Улла Зехрі);

· Національна партія Белуджістану-Менгал (Сардар Ахтар Ян Менгал);

· Джамаат-і-Ісламі (Сіраджул Хак);

· Рух Муттахида Куамі (Альтаф Хусейн);

· Партія Пахтунхва Міллі Авамі (Махмуд Хан Ачакзай);

· Пакистанська мусульманська функціональна Ліга (Пір Пагара або Сайед Шах Мардан Шах-ІІ);

· Пакистанська мусульманська ліга Наваза (Наваз Шаріф);

· Пакистанська народна партія (Білавал Зардарі і Асіф Алі Зардарі);

· Пакистанська партія Техрік-е-Інсаф (Імран Хан);

· Партія Куамі Ватан (Афтаб Ахмед Хан Шерпао).

 

Курс валюти - Пакистанські рупії (PKR) до долару США:

- 101.45 (2015 р.);

- 102,89 (2014 р.);

- 101,1 (2013 р.);

- 93,4 (2012 р.);

- 86,3434 (2011 р.).

 

Розділ 1. Загальна характеристика економіки Пакистану

Коротка історія країни Пакистан

У III-II тисячолітті до н.е. сучасний Пакистан був центром однієї з найдавніших у світі цивілізацій - Хараппської. Близько 1500 року до н.е. в країну прийшли арійські племена, які створили індуїстську цивілізацію, яка проіснувала близько 2000 років. Однак Пакистан став поступово відокремлюватися від Індії під впливом спочатку перських завойовників в VI столітті до н.е., а пізніше Олександра Великого і Сасанідів. Під час першого арабського завоювання в 715 році н.е. в країну прийшов іслам. За часів імперії Великих Моголів (1526-1857) мусульманські правителі мали владу на більшій частині території Індії. У 1906 році на території сучасного Пакистану була утворена Мусульманська Ліга, покликана захищати інтереси мусульманської меншини Індії. З 1940 року лідери Ліги закликали до створення незалежної мусульманської держави. Після відходу британських властей 14 серпня 1947, мусульманська частина Індії отримала право самоврядування зі статусом домініону в рамках Співдружності. До 1971 року Пакистан був розділений на дві частини: Західний Пакистан і Східний Пакистан. 25 березня 1971 року Східний Пакистан проголосив незалежність і став Республікою Бангладеш. З 1947 року між Індією і Пакистаном триває суперечка навколо статусу території Джамму і Кашмір, який на початку 70-х років переріс у війну. Після підписання угоди про припинення вогню дві третини території Джамму і Кашміру залишилися за Індією, одна третина - за Пакистаном. З 1977 по 1988 рік в країні існував військовий режим. Запроваджений у 1977 військовий режим проводив політику ісламизації, здійснював модернізацію армії. У 1988–1999 країною правили почергово невійськові уряди Н. Шарифа та Б. Бхутто. У 1988 до влади прийшов уряд на чолі з лідером Пакистанської народної партії (утворена в 1967) Б. Бхутто. У 1990 президент Пакистану змістив уряд Бхутто і розпустив парламент (за час існування незалежного Пакистану були розпущені 7 складів парламенту). У жовтні 1993 Б. Бхутто знову очолила уряд.

З 1970 Пакистан — член організації Ісламська конференція, з 1979 — Руху неприєднання, з 1985 — Асоціації регіональної співпраці Південної Азії та Організації економічного співробітництва і розвитку.

 

Основні макроекономічні показники

ВВП (за паритетом купівельної спроможності):

- $930.8 млрд (2015)

- $884.2 млрд (2014)

- $836.3 млрд (2013)

ВВП (офіційна величина):

- $247.8 млрд (2015)

ВВП - реальний темп зростання:

- 4,2% (2015)

- 4,1% (2014)

- 3,7% (2013)

ВВП - на душу населення (ПКС):

- $ 4.900 (2015)

- $ 4.700 (2014)

- $ 4.600 (2013)

ВНП (Валовий національний продукт):

- 14,3% від ВВП (2015)

- 13,7% від ВВП (2014)

- 13.9% від ВВП (2013)

Рис.1. Інфляція

Державний бюджет (2015):

- доходи: $38.75 млрд

- витрати: $53.11 млрд

Податки та інші доходи (2015):

- 15,6% від ВВП

Державний борг:

- 64,8% від ВВП (2015)

- 65,1% від ВВП (2014)

Рівень інфляції (споживчі ціни):

- 4.5% (2015)

- 8.6% (2014)

Грошовий фонд:

- $87.01 млрд (2015)

- $77.03 млрд (2014)

Внутрішній кредитний фонд:

- $ 112 млрд (2015)

- $ 100 млрд (2014)

Фонд короткострокових депозитів:

- $87.01 млрд (2015)

- $77.03 млрд (2014)

Фонд довгострокових депозитів:

- $107 млрд (2015)

- $97.95 млрд (2014)

Ринкова вартість публічно торгованих акцій:

- $43.68 млрд (2012.)

- $32.76 млрд (2011)

- $38.17 млрд (2010)

Резерви іноземної валюти і золота:

- $18.68 млрд (31 грудня 2015)

- $14.41 млрд (31 грудня 2014)

Борг - зовнішній:

- $63.58 млрд (31 грудня 2014)

- $61.97 млрд (31 грудня 2013)

 

Рис. 2. Міграція

 

Пакистан — аграрна країна з промисловістю, яка розвивається. Одна з найбільших в світі країн виробників і постачальників сільськогосподарської продукції.

Основні галузі промисловості: металообробна, машинобудівна, хімічна та нафтохімічна, харчова, текстильна, кустарні промисли.

Основні товари, що експортуються: текстиль (одяг, постільна білизна, бавовняної тканини, пряжа), рис, вироби зі шкіри, спортивні товари, хімікати, виробники, килими і килимові вироби.

Експорт - партнери: США 15,6 %, Китай 9,2 %, Афганістан 8,3 %, Великобританія 6,7 %, Німеччина 4,9 %, ОАЕ 4,3 % (2014).

Основні товари, що імпортуються: нафта, нафтопродукти, машини, пластмаси, транспортне обладнання, харчові олії, папір і картон, залізо і сталь, чай.

Імпорт - партнери: Китай 22,7 %, ОАЕ 14,7 %, Саудівська Аравія 7,8 %, Кувейт 5,4 %, Індонезія 4,5% (2014).

Експорт:

- $23.67 млрд (2015)

- $25.11 млрд (2014)

Імпорт:

- $45.83 млрд (2015)

- $45.07 млрд (2014)

 

Рис. 3. Товарна структура експорту Пакистану в 2009-2014 роках

Рис. 4. Структура експорту Пакистану по країнам в 2009-2014 роках

 

Рис. 5. Товарна структура імпорту Пакистану в 2009-2014 роках

Рис. 6. Структура імпорту Пакистану по країнам в 2009-2014 роках

Сільське господарство

Сільське господарство є основою економіки Пакистану. Головна сільськогосподарська культура - пшениця. Вирощуються також рис і кукурудза. Основними технічними культурами є цукровий очерет і бавовник .

Пакистан - один з найбільших в світі виробників і постачальників наступних культур:

Ø нуту (2-й в світі);

Ø абрикосів (4-й в світі);

Ø бавовни (4-й в світі);

Ø цукрової тростини (4-й в світі);

Ø цибулі (5-й в світі);

Ø фініків (6-й в світі);

Ø манго (7-й в світі);

Ø мандаринів (8-й в світі);

Ø рису (8-й в світі);

Ø пшениці (9-й в світі);

Ø апельсинів (10-й у світі).

 

Скотарство

Пакистан - 5-й в світі виробник і постачальник молока – 29.472 млн тонн. Скотарство приносить приблизно половину прибутку в аграрному секторі, складаючи майже 11% ВВП. Скотарство Пакистану складається з 24.2 млн голів рогатої худоби, 24.9 млн голів овець, 56.7 млн голів кіз і 800 тис. верблюдів. Сектор домашньої птиці становить 530 млн птахів в рік. Скотарство дає щорічно 11.15 млн тонн яловичини, 0,740 млн тонн баранини, 0.416 млн тонн м'яса свійської птиці, 85.28 млн яєць, 40,2 тис. тонн вовни, 21,5 тис. тонн волосся і 51.2 млн шкіри.

Рибальство

Рибальство грає важливу роль в народному господарстві. Воно забезпечує зайнятість близько 400 тис. чоловік. Крім того, ще 500 тис. осіб працюють в допоміжній промисловості. Рибальство - один з головних джерел експортних надходжень. У 2013-14 роках було експортовано з Пакистану риби та продукції рибальства на суму 117 млн ​​доларів США. Основними рибними гаванями Пакистану є:

· рибний порт Карачі - керований провінційним урядом Синда і забезпечує близько 90% улову риби і дарів моря в Пакистані і 95% з рибного експорту з Пакистану;

· рибний порт Корангі - керований Федеральним Міністерством продовольства, сільського господарства й скотарства;

· рибний порт запасних - керований провінційним урядом Белуджістану;

· рибний порт Гвадар - керований Федеральним міністерством зв'язку.

Промисловість