1. Види цілеспрямованого регулювання природокористування. їх зміст та взаємозв'язок.

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 9

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

2. Об'єктивна необхідність та суть економічного регулювання природокористування.

3. Поняття економічної оцінки природних ресурсів.

4. Фактори, що впливають на величину економічної оцінки
природних ресурсів.

5. Методи економічної оцінки природних ресурсів.

6. Зміст еколого-економічної шкоди.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Стимуляційна функція - плата за користування ресурсами повинна економічно зацікавлювати кожного природокористувача в ефективному, бережливому використанні цих ресурсів.

Компенсаційна функція - покриття витрат на компенсацію еколого-економічної шкоди, що завдана в процесі нераціонального природокористування.

Функція накопичення - створення шляхом концентрації виплат за природокористування спеціальних екологічних фондів, за рахунок яких буде фінансуватися весь комплекс природоохоронних заходів. Превентивна (профілактична) функція - запобігання нанесення шкоди природному середовищу під "загрозою" значних економічних санкцій до природокористувачів, що порушують встановлені правила та нормативи. Гнучкість - здатність змінюватись (пристосовуватись) у відповідності з конкретними умовами природокористування.

Універсальність - можливість застосування однорідних (співставних) критеріїв та показників для оцінки різних видів ресурсів та для різних напрямів використання одного й того ж ресурсу.

Комплексність - здатність оцінювати всю сукупність функцій природного ресурсу (компоненту) та стимулювати раціональне використання не тільки окремо взятого ресурсу, а й всього природного середовища.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПІДГОТОВКИ ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

1. Основні важелі та механізми природокористування.

2. Адміністративний механізм природокористування.

3. Правове регулювання природокористування та охорони довкілля.

4. Принципи охорони навколишнього природного середовища.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ Завдання 1. Використовуючи дані табл. 16.1 розрахувати економічну шкоду від забруднення ґрунту.

Методичні рекомендації. Визначати економічну шкоду від забруднення грунту необхідно за наступною формулою:

Ш = М ■ Ш^[1] • К _z, де III - економічна шкода від забруднення грунту, М - маса викидів у грунт ( т/ рік), III^[2]- питома шкода від забруднення 1т грунту (грн. /т), K_z- коефіцієнт цінності земельних ресурсів, він дорівнює для: зони Полісся і суглиняних грунтів - 0,5; зони Лісостепу - 0,7; зони Степу і чорноземів - 1,0; зрошувальних земель - 2,0. Значення показників взяти фактичні для свого регіону.

Таблиця 16.1

___________ Питома шкода від забруднення грунту____________

_____ Речовина, що забруднює________ Питома шкода, грн. /т

Неорганічні відходи, у т.ч. 20

підприємств, що виробляють

міндобрива.

Органічні відходи. 30

Побутові звалища. 30

Тема 17. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної

діяльності.

Розкриваючи зміст теми, треба мати на увазі, що розрахунок економічної ефективності природоохоронної діяльності ще немає ґрунтовно розробленої методологічної, конкретно-методичної та нормативної основи. Це пояснюється в значній мірі тим, що природоохоронні витрати в економічному розумінні на перший погляд невигідні, бо не приносять прямого прибутку. Досить непросто врахувати в кількісному виразі ту частку, яку опосередковано вносить природоохоронна діяльність до приросту прибутку. При існуючому підході до визначення ефективності виробництва здійснення природоохоронних заходів для конкретного підприємства повертається зниження показників економічної ефективності його діяльності. Справа в тому, що загальний обсяг витрат на виробництво продукції при інших рівних умовах більший у тих підприємств, які, дотримуючись принципів раціонального природокористування, здійснюють відповідну природоохоронну діяльність. Ефект же від такої діяльності не виникає безпосередньо на місці природоохоронних затрат (на самому підприємстві), а виявляється на регіональному рівні. Як правило техніко-економічні показники виробництва внаслідок цього будуть кращими на тих підприємствах, які не здійснюють рекультивації земель, утилізації відходів, не впроваджують прогресивних в екологічному відношенні технологій, ніж на тих підприємствах, які впроваджують природоохоронні заходи, комплексно використовують природні ресурси.

Природоохоронна діяльність є безпосередньо нерентабельною як в масштабах всього господарства, так і, особливо, в рамках окремого підприємства. Виступаючи складовою частиною науково-технічного прогресу, така діяльність ніби вступає в протиріччя з його загальними завданнями - збільшенням випуску продукції, зниженням її собівартості, підвищенням продуктивності праці. Все це зумовлює певні труднощі впровадження природоохоронних заходів в практику. Таке становище склалось в результаті однобічного підходу до оцінки суто економічного ефекту таких заходів без врахування соціальних та екологічних наслідків. Тому застосування критерію збільшення прибутків при оцінці ефективності природоохоронних заходів потребує введення екологічних обмежень. Необхідно розраховувати не лише пряму економічну ефективність, а інтегральну еколого-економіко-соціальну ефективність використання, відтворення та охорони природних ресурсів

Оцінка економічної ефективності природоохоронної діяльності має особливості, які виявляються у відмінностях ефекту, що досягається в результаті вкладення засобів, видах ефектів та методах їх визначення. Так,

160 якщо капітальні вкладення у виробництво забезпечують зростання прибутку, то ефект від вкладень в охорону природного середовища виявляється переважно у вигляді недопущених втрат та уникнення додаткових затрат на компенсацію шкоди.

Особливістю природоохоронного ефекту є його регіональний характер, тобто, вияв його не стільки на підприємстві, де здійснюються ці заходи, а на всій території (регіоні), на яку поширюється дія таких заходів. Тому для визначення ефекту необхідно знати не тільки затрати конкретного підприємства, але й зміни в затратах підприємств, що використовують порушені природні ресурси (середовище). Тут спостерігається один з виявів правила інтегрального ресурсу.

Однією з важливих особливостей природоохоронного ефекту є його соціальні прояви (наслідки), що викликають позитивні зміни в поліпшенні якості життя. Ці наслідки непросто відобразити у вартісній оцінці.

Еколого-економічний ефект (як співвідношення витрат та результатів в природоохоронній діяльності) в значній мірі визначається масштабами природоохоронних затрат, що мають тенденцію до зростання.

Зростання природоохоронних витрат є закономірним явищем, яке виходить з внутрішньої природи, властивостей та мети функціонування глобальної та регіональних еколого-економічних систем. В цьому відношенні повинне витримуватись таке співвідношення: темпи зростання величини еколого-економічного ефекту повинні бути вищі темпів зростання витратприродокористування (О.В. Неверов, 1980).

Підкреслимо, що в сучасних умовах існує три підходи до визначення економічної ефективності природоохоронних затрат:

а) на основі мінімізації приведених затрат (метод розрахунку
порівняльної економічної ефективності);

б) співставлення затрат з нормативним станом оточуючого природного
середовища;

в) співставлення затрат з вартісною оцінкою відвернених економічних
збитків (розрахунок загальної економічної ефективності).

Перший підхід дає досить обмежене уявлення про дійсний еколого-економічний ефект, оскільки він використовується для порівняння різних варіантів природоохоронної діяльності та зразків природоохоронної технології і оцінює власне техніко-екологічну ефективність. Другий підхід використовує систему натуральних показників, що характеризують "нормативний стан природного середовища". Тобто, ефективність визначається на основі затрат, що необхідні для досягнення бажаного (визначеного нормативами) стану природного середовища. В зв'язку з недостатньою науковою розробкою екологічних стандартів та практичною дорожнечею їх досягнення цей підхід не набув поширення, хоч з екологічної

161 точки зору він найбільш відповідав меті природоохоронної діяльності.

Найбільш поширеним є третій підхід, який дозволяє шляхом співставлення затрат на природоохоронні заходи та результатів цих заходів досить повно врахувати соціально-економічні наслідки забруднення, глибше вивчити господарські витрати та збитки і, таким чином, реально оцінити економічну ефективність природоохоронної діяльності. Цей підхід дає можливість враховувати витрати на відшкодування екологічної шкоди, як необхідні (неминучі) витрати виробництва.

В загальному вигляді схему розрахунку економічної ефективності природоохоронної діяльності можна показати таким чином:

Е = Р - Zp, де Е - економічна ефективність;

Р - величина економічних результатів природоохоронної діяльності; Zp - приведені затрати на таку діяльність.

О.В.Неверов пропонує декілька показників визначення економічної ефективності природоохоронної діяльності.

Еколого-економічна ефективність регіонального

природокористування:

„ В_р — В„

Е_р = - —, де

З_п +З_а ■ К

Е_р - ефективність регіонального природокористування; В_е - вартість екологічно чистої (нормативної) продукції підприємств регіону (безвідходні та маловідходні технології);

В_п - вартість продукції, що вироблена з порушенням екологічних

норм;

З_п - поточні витрати на охорону, відновлення та експлуатацію природних ресурсів;

К - нормативний коефіцієнт ефективності природоохоронних затрат;

3₀ - короткотермінові витрати на охорону та відновлення природного середовища (ресурсів).

Виходячи з вищесказаного, в регіоні доцільно виділяти з точки зору ефективності природокористування три групи підприємств: природовідтворюючі, природоексплуатуючі та природозабруднюючі.

Семінарське заняття.

План.

1. Методологічна та нормативної основа розрахунку економічної
ефективності природоохоронної діяльності.