31. Господарський потенціал і рівні розвитку регіонів.
32. Урбанізація та проблеми довкілля.
33. Диференціація та вирівнювання рівнів економічного і соціального розвитку регіонів.
34. Нафтова промисловість. Місце галузі в паливному балансі країни.
35. Основні напрями державної регіональної економічної політики. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики.
36. Охарактеризуйте стан паливно-енергетичного комплексу України.
37. Основні напрями подальшого розвитку і вдосконалення розміщення продуктивних сил України та формування економіки регіонів.
38. Проаналізуйте стан машинобудівного комплексу України.
39. Зрушення в галузевій структурі народного господарства під впливом соціальної переорієнтації та науково-технічного прогресу.
40. Чисельність, динаміка і густота населення різних регіонів.
41. Поясніть як протидіє концентрації виробництва фактор обороноздатності держави.
42. Розкрийте особливості хіміко-лісового комплексу України.
43. Поясніть як протидіє концентрації виробництва транспортний фактор.
44. Розміщення галузей рослинництва.
45. Принципи розміщення господарства та їх консервативність.
46. Сільськогосподарські зони України. Спеціалізація і концентрація виробництва.
47. Регіональна економічна політика України, міждержавні та регіональні стосунки.
48. Структура вантажообороту та пасажирообороту.
МОДУЛЬ 2. ЕКОЛОГІЯ Тема 14. Наукові основи раціонального природокористування.
Розглядаючи дану тему, слід відразу відмітити, що природокористування - це дуже широке поняття, яке охоплює всю багатогранність процесів взаємодії між людським суспільством (людиною) та природою. Природокористування це:
- сукупність всієї багатоманітності напрямів і форм використання природних ресурсів (практичний аспект):
- сукупність продуктивних сил, виробничих відносин та відповідних їм форм, що пов'язані з використанням та відтворенням людиною об'єктів оточуючого природного середовища (політико-економічний аспект);
- використання природних ресурсів в процесі суспільного виробництва;
- сукупність впливу людства на географічну оболонку.
На ранніх етапах (палеоліт) процес природокористування характеризувався великою залежністю людини від природи.
Наступний етап - перехід від ремесел до великої машинної індустрії -означав стрімкий та постійно зростаючий вплив людини на природу.
Сучасне природокористування здійснюється в умовах науково-технічного прогресу людства, що розглядається як цілісний, взаємообумовлений поступальний розвиток науки і техніки, як важлива риса еволюції суспільства. З одного боку досягнення науково-технічного прогресу сприяють підвищенню матеріального та духовного достатку людини, з іншого - негативно впливають на природне середовище та на саму людину, зокрема.
В сучасних умовах дуже велике наукове і практичне значення у вирішенні екологічних проблем має науково-технічний прогрес. Він розглядається як основа раціоналізації природокористування в широкому його розумінні. Науково-технічний прогрес дає можливість здійснити такі екологічно позитивні перетворення у виробництві:
- збільшити ступінь вилучення (повноту використання) природних ресурсів;
- забезпечити комплексну переробку та утилізацію всіх компонентів природної сировини:
- зменшити втрати ресурсів при їх видобуванні, транспортуванні та переробці;
- поліпшити структуру споживання ресурсів за рахунок їх економії, взаємозаміни, повторного використання:
- застосувати принципово нові види енергії та матеріалів.
Таким чином, природокористування можна визначити як сукупний вид людської діяльності, який справляє комплексний вплив на природне середовище.
Розрізняють нераціональне та раціональне природокористування.
Нераціональне природокористування - це такий спосіб використання тіл і властивостей природи, що приводить до руйнування природно-ресурсного потенціалу, порушення закономірних природних процесів, забруднення природного середовища.
Раціональне природокористування - це така діяльність людини, метою якої є не лише задоволення своїх потреб, але й збереження природних систем в якісному стані. Загальною метою раціонального природокористування є задоволення зростаючих потреб людини в природних ресурсах при умові збереження (відновлення) компонентів природного середовища.
Класифікація природокористування за основними напрямами та видами своєю метою має розподіл їх на групи (класи) за ознаками, що виходять з суті кожного виду природокористування, характеру взаємовпливу конкретного виду людської діяльності та певного компоненту природи або природного комплексу в цілому.
Основними напрямами та видами природокористування (за І.Я.Блехциним) є наступні.
1. Ресурсоспоживання - безпосереднє використання людиною
природних ресурсів для задоволення своїх господарських потреб.
1.1. Видобування ресурсів, що включає діяльність з виявлення, вивчення, підготовки родовищ та безпосереднє видобування.
1.2. Ресурсокористування (без вилучення ресурсів з природного середовища). Прикладом цього виду природокористування може бути використання людиною агрокліматичних ресурсів, енергії вітру, води, океану.
1.3. Використання природного середовища для розміщення відходів виробництва та споживання. Це контрольовані і неконтрольовані людиною викиди (скиди) паро-, газо-, пилоподібних, рідких та твердих речовин в середовище.
2. Конструктивне перетворення природи - антропогенна зміна
історично сформованої екологічної рівноваги для збільшення біологічної
продуктивності або господарської продуктивності природних комплексів.