5. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил та регіоналістика. - К.: Вікар, 2002. - 374 с.
6. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка. - К.: Кондор, 2005. - 344 с.
Тема 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем.
На початку необхідно підкреслити що "національне господарство", "національно-господарський комплекс" являє собою господарську систему, що сформувалася історично в певних територіальних (національних) межах. У ширшому значенні національний господарський комплекс - це конституційне, економічно й організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємозумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами. Основою формування і розвитку національно-господарського комплексу країни є її конституція і закони, які регулюють відносини виробництва, розподілу і споживання. Чим глибше пізнані об'єктивні економічні закони, тим досконаліші закони держави, які регулюють економіку, оптимальніше сформовані пропорції продуктивних сил та раціональніше розміщені вони по території країни.
В економічній теорії національну економіку позначають різними ідентичними за змістом поняттями: "народне господарство", "національне господарство", "суспільне господарство", "національна економіка". А загалом - це господарська система, яка історично сформувалася в певних територіальних (національних) межах.
Національна економіка - інституційно, економічно й організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, які характеризуються відповідною пропорційністю, взаємозумовленим розміщенням на обмеженій державними кордонами території.
Міжнародний поділ праці зумовив створення міжнародних ринків,
103 покупцями і продавцями на яких є не стільки окремі виробники, скільки країни. Своєю продукцією на таких ринках вони представляють усю національну економіку, її структуру і обсяги виробництва, продукцію, а разом з тим суспільство, народ, націю, які це створили. Тим, наскільки економічна система задовольняє потреби власного суспільства і наскільки її продукція потрібна у світі, визначається місце і роль суспільства, його господарства серед інших суспільств.
Для виникнення і розвитку національної економіки обов'язкові дві умови:
1) формування і поглиблення суспільного, зокрема територіального,
поділу праці, який сприяє виникненню різноманітних видів діяльності,
спеціалізації територій;
2) формування міцної централізованої держави.
За таких умов народне господарство з часом перетворюється на національний комплекс, тобто на таке територіальне утворення, в якому всі компоненти економічного життя - підприємства, заклади, галузі, окремі регіони - функціонують як єдиний організм, забезпечуючи матеріальні, духовні потреби суспільства.
Отже, єдність господарської системи не є визначальною для неї як для народного чи національного господарства. Щодо цього дуже важливим чинником є спільність духовного розвитку членів суспільства - культури, звичаїв, традицій, моралі тощо. Спільні господарські та духовні риси суспільства набувають значення загальнонародних (національних), відмінних від подібних суспільно-господарських утворень на інших територіях. Первинним осередком національного господарського комплексу є підприємство, а духовного - людина як носій національної ідеології, громадянин суспільства.
Усі народи земної кулі розвивалися як окремі роди, общини, народності, нації, об'єднані територією, засобами виробництва, виробничими відносинами. Така економіко-територіальна спільність і стала основою національних традицій господарювання, національної мови, культури. Самобутність мови, побуту, культури сформували самобутність господарювання.
Національну економічну систему характеризують:
а) ознаки національного суверенітету;
б) ресурсо-виробничі ознаки;
в) господарсько-організаційні ознаки;
г)товарообмінні ознаки.
Ознаки національного суверенітету утверджуються конституцією і законами країни, спрямованими на регулювання економічних, соціальних, політичних і міжнародних відносин.
Ресурсовиробничі ознаки виявляються через фізично-якісні та економічні критерії оцінки продуктивних сил.
Господарсько-організаційні ознаки втілюються в національній системі обороту елементів продуктивних сил, національному економічному управлінні та регулюванні.
Національну систему обороту елементів продуктивних сил утворюють такі системи:
- грошова - національна грошова одиниця, система грошового обігу;
- фінансова - фінанси держави, підприємств, населення;
- кредитна - кредитні установи, кредитні ресурси, правові та економічні умови кредитування.
Товарообмінні ознаки виявляються у:
- соціальній значущості продукту;
- здатності задовольняти потреби людини;
- якості товарів і послуг;
- ціні одиниці товарів і послуг;
- конкурентоспроможності товарів і послуг на їх сегментах ринку;
- співвідношенні попиту і пропозиції на тих чи інших сегментах ринків.
Перелічені ознаки національної економічної системи, їх показники визначають стан економічної системи країни:
- відтворювальні - між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, між споживанням і нагромадженням при розподілі створеного продукту;
- галузеві - співвідношення між різними галузями національної економіки;
- територіальні - розміщення виробництва в окремих економічних районах;
- зовнішньоекономічні - вивезення продукції з різних регіонів і вивезення продукції різних галузей і районів у зарубіжні країни.
Кількісні показники зазначених пропорцій визначають структуру економічної системи загалом і виробництва зокрема. Вони є основою формування економічної політики країни, пошуку ресурсів для вдосконалення виробничих процесів.
Національна економічна система України має галузеву систему організації виробництва та управління.
Галузь економіки - сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.
Галузева структура економіки відображає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. Це
105 дає змогу аналізувати міжгалузеві пропорції і зв'язки, ефективність і динаміку виробництва.
Аналіз галузевої структури економіки дає змогу оптимізувати та збалансувати пропорції всієї економіки.
Семінарське заняття.
План.