18. У яких формах виступає інтеграційна підсистема підтримки малого підприємництва?
19. Яка структура мережі інститутів підтримки малого підприємництва?
20. Які фактори необхідно враховувати при визначенні пріоритетних напрямків підтримки малого підприємництва?
21. Які критерії вибору галузевих пріоритетів у розвитку малого підприємництва?
22. Які заходи характеризують фінансово-кредитне забезпечення програм розвитку малого підприємництва?
23. Яких малих підприємств стосується пряма ресурсна підтримка? У яких формах реалізується цей вид підтримки?
24. Дайте характеристику функціональному й виконавчим блокам Програми підтримки малого підприємництва. Як ці блоки взаємозалежні.
НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ Завдання. На контурній карті зобразити територіально-адміністративний устрій України із зазначенням макрогосподарських одиниць та міст загальнодержавного значення.
Методичні рекомендації: Треба взяти контурну карту України зобразити на ній великі економічні райони та міста Київ і Севастополь. У літературі слід знайти чому дані міста мають такий статус.
ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА
1. Лукінов І. Концептуальні основи регіональної економічної політики // Економіка України. - 1993. - № 1. - С. 3-8.
2. Мазур А.Г. Регіональна економіка: проблеми відтворення та управління.
- Вінниця, 2000. - 263 с.
3. Мельник С.А. Управління регіональною економікою. - К.: КНЕУ, 2000.
- 124 с.
4. Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С. Ю. Управління розвитком регіону. - К.: ЦУЛ, 2006. - 328 с.
5. Пирожков С, Павлюк А. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: актуальні питання методології та практики // Економіка України. -2005. - №7. - С. 4-14.
6. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. та інш. - К., КНЕУ, 2005. -562 с.
7. Сонько С.П., Кулішов В.В., Мустафін В.І. Ринок і регіоналістика. - Київ: Ельга, Ніка-Центр 2002. - 380 с.
8. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил та регіоналістика. - К.: Вікар, 2002. - 374 с.
9. Указ Президента України "Про концепцію державної регіональної політики" від 25 травня 2001 року № 341/2001 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 22. - С.22-28.
10. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка. - К.: Кондор, 2005. - 344 с.
Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
Розпочинаючи вивчення теми треба акцентувати увагу на тому, що Центр має засвоїти нову роль: не адміністрування та розподілення ресурсів, а створення комунікаційної стратегії і правового поля для забезпечення умов виконання місцевою владою своїх зобов'язань та повноважень.
Також слід відзначити, що механізм реалізації політики регіонального розвитку має забезпечуватися правовими та економічними важелями. До перших належать сукупність законодавчих і нормативних актів, що регулюють відносини між суб'єктами регіональної політики, форми та методи її здійснення. Серед економічних важелів найважливішим є формування фінансових ресурсів, які давали б можливість забезпечити здійснення відповідних регіональних програм.
Тобто, передумовами нової державної політики щодо регіонів мають
стати:
- створення системи випереджаючого аналізу можливих наслідків уже існуючих негативних тенденцій, об'єктивації і розв'язання проблем, які можуть призвести до кризових явищ;
- забезпечення стратегічного планування регіонального розвитку для того, аби відійти від хибної практики "гасіння пожеж", яка виправдовує необмежене втручання центру;
- вирощування кадрового потенціалу як особливого інтелектуально-вольового ресурсу, спроможного вивести державу з системної кризи. Створення необхідних спеціальних структур та умов, які б генерували нове покоління управлінської еліти, використовуючи при цьому сучасні освітні технології;
- налагодження процесу ухвалення політичних рішень щодо змін у системі регіонального самоуправління, місцевого самоврядування і на рівні самих регіонів, і в центрі;
- створення єдиного інформаційного та комунікативного поля, у якому рішення щодо регіональної політики стануть частиною єдиного політичного процесу демократизації суспільства.
Першим кроком в механізмі реалізації державної політики щодо регіонів може стати аналіз переваг та недоліків реалізації вищенаведених способів розв'язання проблеми регіонального розвитку за такими критеріями:
- державна цілісність та державна безпека;
- інтеграція України до європейської спільноти;
- конкурентоспроможність регіонів та їх вихід на міжнародні ринки;
- інноваційний і технологічний розвиток промисловості;
- єдиний інформаційний простір для державних програм;
- прозорість процедур ухвалення політичних рішень;
- сприяння локальним ініціативам та проектам:
- ефективність використання ресурсів (людських, організаційних, фінансових, природних);
- випереджаюче вирішення соціальних та етнічних конфліктів;
- реформування системи підготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів для державних, центральних та місцевих органів влади і самоврядування.
Одне з головних завдань регіональної політики полягає у всебічній підтримці регіонів, які за об'єктивними критеріями і показниками поступаються аналогічним територіальним утворенням.
Державна політика сприяння розвитку депресивних і проблемних регіонів здійснюється засобами грошово-кредитного, фінансового, цінового, податкового, інвестиційного впливу на поліпшення соціально-економічного стану територій. Депресивним (проблемним) регіоном вважається компактне утворення (населений пункт чи їх сукупність), в межах якого темпи спаду виробництва у розрахунку на одного мешканця, середньомісячні доходи працюючих, рівень безробіття, забезпеченість населення соціальними послугами, ступінь дотаційності місцевого бюджету та інші соціально-економічні індикатори значно поступаються середнім загальнодержавним.
На підставі інтегральної оцінки економічного, фінансового, екологічного, соціального стану території законодавчо встановлюють її депресивний статус.
Економічно слаборозвинуті регіони визначають на основі таких показників: норма безробіття, кількість претендентів на одне вакантне місце, розмір сукупного доходу (заробітна плата плюс доходи від присадибного/дачного господарства), масштаб згортання виробництва в головних галузях промисловості, сільського та лісового господарства та їх питома вага у структурі зайнятості, щільність населення.
Головним питанням у підході до проблеми регіональної політики є те,
як ми розуміємо її зміст. Чи це є розподілення дотацій, чи підтримка розвитку?
Відповісти на це питання можна лише завдяки більш широкому контексту державної політики та її цілей. Це - економічне зростання через розвиток підприємницької ініціативи, децентралізація, інноваційний, технологічний розвиток тощо. У цьому контексті стрижнем регіональної політики має бути самостійний розвиток регіонів у рамках державної політики.
Для того, щоб самостійний розвиток не став причиною занепаду держави, потрібно змінити бачення понять "регіон" і "регіональні права та повноваження".
Регіон не може в цьому контексті (держави) сприйматися як відокремлена територіальна одиниця. Регіон повинен мати повноваження регулювати та розпоряджуватись тим, за що він може нести повну відповідальність. Те ж, за що регіональні суб'єкти не можуть нести відповідальності, є прерогативою держави (армія, магістральні інфраструктури тощо).
Основою дієспроможності регіонів є надання їм можливості розпоряджатися тими фінансами, які забезпечують виконання їхніх повноважень. Ці кошти не повинні виходити за межі регіону, вони мають працювати в ньому. Цей процес диференціації рівнів та форм повноважень є важливою складовою здійснення регіональної політики.
Регіональну політику не можна здійснювати лише завдяки адміністративній реформі. Потрібно розвивати процес визначення і узгодження інтересів та ініціатив різних суспільних груп. Щодо регуляції цього процесу, то треба передусім розробити адміністративні та правові механізми і норми, а не навпаки - спочатку закони, а потім сама собою практика дій.
Механізм реалізації регіональної політики потребує таких засобів, як проекти, програми, стратегії, спроможності та механізми їхньої розробки і реалізації. Для цього і в регіонах, і в центрі повинні працювати такі люди та інституції, які мають відповідну фахову підготовку та можуть впливати на процес проведення регіональної політики наведеними вище засобами. Очевидно, що надання такої можливості є одним із головних напрямків здійснення регіональної політики.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Економічний район - це територіально цілісна частина народного господарства країни, яка має певні ознаки.
Державна політика регіонального розвитку - це цілісна сукупність заходів, спрямованих на стимулювання ефективності соціально-
56
економічного розвитку регіонів, раціональне використання їхніх ресурсних потенціалів та пріоритетів, забезпечення сприятливих умов для діяльності населення, вдосконалення територіальної організації суспільства.
Регіональна економіка - це система суспільних відносин, яка історично склалась в межах областей держави, являє собою сукупність взаємопов'язаних ланок і зв'язків, які забезпечують її стійкість та цілісність на макро- та мікрорівні.
Територіальне планування - органічна складова частина планування економічного й соціального розвитку країни, що відображає специфічний просторовий аспект процесів відтворення матеріальних благ, робочої сили, виробничих відносин і вирішення проблем соціального й екологічного характеру.
Прогноз - це система аргументованих наукових подань про майбутній стан досліджуваного об'єкта, що носять імовірнісний, але досить достовірний характер.
Регіональний прогноз - це дослідження перспектив розвитку регіону, що носить попередній характер і містить гіпотези про напрямки розвитку й майбутній стан регіону в цілому й окремих його складових.
Економічна безпека регіону - це сукупність дії комплексу тих умов і факторів, при яких зберігається можливість підтримки адекватного стану економічного потенціалу.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПІДГОТОВКИ ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
1. Формування регіонального господарського механізму.