2. Оцінка умов і факторів розвитку району.
2.1. Географічне положення.
2.2. Природні умови та ресурси.
2.3. Населеннятатрудові ресурси.
2.4. Екологічні умови.
3. Загальна оцінка галузевої структури, рівня розвитку, динаміки та спеціалізації господарства.
4. Розвиток та розміщення галузей господарства.
4.1. Промисловість (з виділенням підгалузей)
4.2. Сільське господарство.
4.3. Транспорт і зв'язок.
4.4. Будівництво.
4.5. Сфера послуг.
5. Форми територіальної організації господарства.
5.1. Галузеві.
5.2. Міжгалузеві
5.3. Інтегральні.
5.4. Ієрархія інтегральних внутрірайонних утворень.
6. Оцінка ефективності спеціалізації господарства та комплексного
розвитку району.
Таке дослідження району дозволить обгрунтувати управлінські заходи з вдосконалення спеціалізації господарства та його територіальної структури, що є складовою частиною діяльності, спрямованої на підвищення економічної, соціально-демографічної та екологічної ефективності його функціонування.
В процесі дослідження району необхідно застосовувати конкретні кількісні показники. Серед таких показників найважливішими є наступні:
1. Рівень територіальної спеціалізації:
і= £^
де Іл - індекс локалізації;
Пр - питома вага району в країні з виробництва певної продукції;
Пб - питома вага району в країні за чисельністю населення (або за обсягом промислового виробництва, або за обсягом національного доходу).
2. Ефективність галузі спеціалізації району:
v
де Зк, Зр - затрати на виробництво одиниці продукції певної галузі відповідно у країні та у районі.
Якщо значення Іл та Ес перевищують одиницю, то досліджувані характеристики району оцінюються позитивно.
3. Рівень комплексності господарства району
Р. ' І с,'
де Р0 - валовий продукт, спожитий районом;
Рр - частка спожитого продукту, що вироблена в районі; ЕСР - зведений індекс собівартості одиниці продукції, виробленої в районі;
ЕСК - зведений індекс собівартості одиниці аналогічної продукції
в країні.
При ЕСР <= ЕСК за орієнтир комплексного розвитку доцільно обирати
100%.
4. Ефективність комплексного розвитку господарства району
„ Е-1 .2Х
Кф = / ' Д ^1 Ск '
де Кф - коефіцієнт ефективності;
Е - вартість продукції, вивезеної з району; І - вартість продукції, ввезеної до району;
Др, Д - споживання продукції на душу населення відповідно в районі і країні.
За даною формулою ефективність вимірюється в процентах (якщо вище 100% - то комплексність економічно ефективна).
Практично кожна країна, що має відносно великі райони має внутрішні територіальні відмінності в структурі та потенціалі природних ресурсів, в ступені та напрямі їх господарської освоєності, в характері, тенденціях та проблемах соціально-економічного розвитку. Тому в межах країни виділяється окремі території, що за сукупністю своїх елементів та характером їх розвитку відрізняються від інших територій.
Регіональна політика - це сфера управління економічним, соціальним та політичним розвитком країни у регіональному аспекті. Науково
35
обґрунтована регіональна політика є особливо актуальною і для України. Країна не може бути високорозвиненою, якщо в розвитку її регіонів спостерігаються значні диспропорції. Метою регіональної політики України має бути забезпечення ефективності та дієвості функціонування господарського комплексу регіонів та забезпечення гідних умов життю населенню. Через регіональну політику переломлюється один із принципів РПС - принцип обмеженого централізму - органічне поєднання стратегічних інтересів держави та інтересів окремих регіонів.
Таким чином, процес районування території - це поділ її на частини, відносно однорідні в природному та спеціально-економічному аспектах, що й визначає їх спеціалізацію. Спеціалізація в широкому розумінні є відображення економічного профілю регіону. Регіональна спеціалізація може бути внутрірегіональною, міжрегіональною та міжнародною. Галузі спеціалізації поділяються на профільні (мають велику питому вагу в структурі господарства регіону) та непрофільні (мала питома вага в структурі господарства регіону).
Економічне районування - це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.
Метою економічного районування - є відображення внутрідержавних регіональних особливостей розвитку та розміщення продуктивних сил, а на основі їх врахування раціоналізації територіальної організації продуктивних сил в країні, що має забезпечити тах ефективність функціонування господарства та гідні умови життя населення.
Основними принципами економічного районування є:
1. Адміністративний - принцип узгодження межі економічних районів узгоджуються з національними та адміністративними. Визначає єдність економічного районування та територіального політико-адміністративного устрою.
2. Економічний - принцип цілісності. Кожний економічний район розглядається як цілісна спеціалізована територіальна частина народногосподарського комплексу країни з певним комплексом допоміжних та обслуговуючих галузей.
3. Природний - принцип врахування особливостей природного середовища.
Стосовно природного середовища, то воно враховується в економічному районуванні, оскільки впливає на структуру та характер розвитку продуктивних сил.
Семінарське заняття
План
1. Сутність категорії "економічний" (суспільно-географічний) район.