3 – регіоноутворюючі центри – це великі міста, міські агломерації з високою концентрацією продуктивних сил. Воно відіграють провідну роль в формуванні природо – економічних регіонів.
Центром економічного і політичного розвитку України є Київ. Але традиційно великий вплив мають також міста: Харків (до 1933 року – столиця УРСР), Львів та Одеса. Обласні центри також мають значний потенціал промислового, науково – дослідницького, інфраструктурного розвитку. Вони концентрують ділову, фінансову активність, науково – дослідницьку діяльність та вони є центрами економічного зростання.
4– транзитно – транспортні регіони – це області, через територію яких здійснюються основні господарські зв’язки, транспортні сполучення та вузли. Враховуючи щільність транспортної мережі та обсяги товаропотоків, можна виділити:
- експортоорієнтовані регіони;
- регіони з розвиненим міжрегіональним транспортним сполученням;
- райони з транспортною спеціалізацією.
Найвищий рівень транспортної спеціалізації мають Одеська та Черкаська області;
високий – Донецька, Закарпатська, Запоріжська, Київська, Харківська, Херсонська, Дніпропетровська області;
найменший - Подільський і Поліський райони.
5 – стратегічно - пріоритетні території – це такі території, розвиток яких є життєво важливим для економіки всієї країни.
До стратегічно - пріоритетних територій в Україні відносять:
- місто Київ та столичний регіон;
- сировинно – промислові комплекси Донбасу і промислового Придніпров′я;
- Харківщина із значним промисловим потенціалом;
- області Карпат, найменше розвинені в соціальному відношенні;
- Причорномор′я, в тому числі Крим.
Таким чином, аналіз природно – економічних умов розміщення продуктивних сил України доводить, що існує комплекс факторів, які свідчать про різноманітність природно – економічного середовища. Різні регіони країни мають різні рівні сприятливості щодо розміщення продуктивних сил. В Україні сформувалися території з різними рівнями сприятливості розміщення продуктивних сил. В цілому для України природно – економічні умови розвитку є сприятливими.
До особливо сприятливих районів відносять найбагатіші на природно – ресурсний потенціал Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Запоріжську області та АР Крим (Донбас і промислове Придніпров′я).
До сприятливих областей відносять такі, що мають сприятливі природні, ландшафтні, агрокліматичні умови, забезпечені природо – ресурсним потенціалом та мають порівняно задовільну екологічну ситуацію: Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Полтавська, Черкаська, Миколаївська, Одеська, Херсонська та Кіровоградська області.
Задовільні передумови розміщення продуктивних сил передбачають дещо гіршу наділеність природо – ресурсним потенціалом, значні екологічні проблеми, менш сприятливі природно – кліматичні умови господарювання: Київська, Волинська, Сумська, Львівська, Івано – Франківська області.
Малосприятливі передумови розміщення продуктивних сил включають найскладнішу екологічну ситуацію, найбідніші природні ресурси з високим рівнем природної небезпеки господарювання: Закарпатська, Рівненська, Чернівецька області.
Питання для контролю знань:
1. Природні передумови РПС.*
2. Демографічні передумови РПС.*
3. Економіко – географічні передумови РПС.*
4. Що таке природно – ресурсний район?*
5. Донецько – Придніпровський (Південно - Східний) природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**
6. Західний природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**
7. Південно-Західний природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**
8. Подільський (Західно-Лісостеповий) природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**
9. Поліський (Північний) природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**
10. Східно - Лісостеповий природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**
11. Ступінь впливу природних ресурсів на РПС.**
12. Прикордонне розташування як геоекономічний фактор РПС.*
13. .Приморське розташування як геоекономічний фактор РПС.*
14. Вплив регіоноутворюючих центрів і транзитно –транспортних територій на розташування виробництва.*
15. Характеристика регіонів України за рівнем сприятливості розвитку продуктивних сил.**
Література:
1. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник. - К.:ЦУЛ, 2002. – 470с. – розділ 3, 38-56 с.
2. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник. / Є.П.Качан, Т.Є.Царик, Д.В.Ткач та ін. - К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2005. – 704 с. р. 3, 33 - 43 с.
Т.4 Наукові методи аналізу
розміщення продуктивних сил
1. Економічна оцінка природних ресурсів.
2. Економічна оцінка земельних ресурсів.
3. Методи дослідження продуктивних сил:
а) загальнонаукові;
б) спеціальні;
в) соціологічні.
4. Методи аналізу соціально - економічного розвитку регіонів.
5. Методи прогнозування РПС.
6. Методи районного планування.
1. Економічна оцінка природних ресурсів:
1) кількісна оцінка природних ресурсів;
Природні ресурси оцінюються як предмети праці за наступними критеріями:
- величина запасів;
- якість і умови добування ресурсів;
- сучасні і перспективні умови використання;
- розміщення родовищ відносно місць їх споживання;
- наявність трудових ресурсів та інфраструктури, необхідної для експлуатації ресурсів.
За кількісною оцінкою природні ресурси поділяють на:
а) балансові – такі, що відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і умовами експлуатації, їх використання економічно вигідне;
б) позабалансові – такі, що їх експлуатація невигідна за даного рівня розвитку технологій.
В геології виділяють чотири категорії запасів корисних копалин:
А – детально розвідані;
В і С1 – розвідані більш детально;
С2 – оцінені приблизно.
Вивчені природні запаси, готові для експлуатації називають промисловими запасами.
2) економічна оцінка природних ресурсів;
Економічна оцінка полягає у встановленні ринкової ціни ресурсів з врахуванням їх ефективності, відтворюваності і впливу їх розробки на екологічний стан довкілля.
Методи економічної оцінки природних ресурсів:
1 – затратний – оцінка ринкової вартості за величиною витрат на видобуток і використання ресурсу;
Основний недолік цього методу – ресурси кращої якості і більш доступні ресурси мають нижчу оцінку, ніж менш якісні і малодоступні.