ІІІ – нетрудомісткі галузі – з найменшими витратами праці на виробництво одиниці продукції.
- демографічні, соціально-економічні фактори відображають вплив чисельності населення, його зайнятості, щільності його розселення, вікової структури, співвідношення населення міст і сіл, наявності спеціальних і вищих навчальних закладів, тощо.
- споживчий фактор;
До районів споживання тяжіють ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення або виробляють малотранспортабельну продукцію. Значення споживчого фактора посилюється фактором робочої сили, оскільки місця зосередження населення є одночасно і місцями концентрації виробництва і місцями споживання виробленої продукції.
- транспортний фактор;
Це один з найвпливовіших факторів РПС. В залежності від величини транспортних витрат залежить віддаленість підприємства від джерела сировини. При цьому визначають витрати сировини і палива на одиницю продукції в натуральних вимірниках (кг, м3). Якщо ці показники перевищують вагу кінцевої продукції, то підприємство доцільно розміщувати поблизу джерела сировини. І навпаки, якщо витрати сировини і палива менші за вагу готової продукції, підприємства можна розташовувати на значній відстані від джерела сировини (мінеральні добрива, макаронні вироби, печиво). Якщо витрати на виробництво готового продукту витрачається стільки ж скільки становить вага самого продукту, підприємства розміщуються з врахуванням інших факторів: наближеність до сировини, споживачів, в місцях концентрації робочої сили).
- фактор науково-технічного прогресу;
Цей фактор проявляється у впливі на РПС науково-технічних відкриттів, їх запровадженні в виробництво. З розвитком і вдосконаленням технологій змінюються витрати сировини, палива і енергії на одиницю продукції. Подібні зміни можуть викликати зміну впливу різних факторів на РПС. Однак, всі нові технології пов’язані із зростанням споживання енергії, що в свою чергу викликає зростання залежності підприємств від сировинних і паливно–енергетичних ресурсів.
- фактор ринкової кон′юнктури;
Цей фактор визначає рух цін, рівня зайнятості, масштабів виробництва. Кон′юнктура ринку складається на основі співвідношення ринкової пропозиції з попитом на товари та послуги. Ріст попиту на продукцію стимулює розвиток виробництва, зниження попиту приводить до скорочення виробництва. Суттєвий вплив на кон′юнктуру ринку здійснює науково-технічний прогрес, під його впливом зростає якість та конкурентоспроможність товарів.
- екологічний фактор;
До середини ХХ сторіччя вплив розташування виробництва на стан навколишнього середовища враховувався мало або зовсім не враховувався. Переважно екстенсивні методи господарювання протягом багатьох сторіч передбачали дедалі більше залучення до господарського обігу нових земельних ділянок, мінеральних і водних ресурсів. Спочатку цей процес відбувався повільно, при цьому екологічна рівновага могла повністю або частково відновлюватися. Сьогодні втручання в природне середовище носить характер загрози глобального масштабу. Екологізація виробництва є невід′ємною частиною діяльності підприємства. Крім того, держава запроваджує заходи екологічної політики на макроекономічному рівні. До таких заходів відносять обов’язкову плату за користування природними ресурсами і плату за забруднення навколишнього середовища.
-геополітичний фактор враховує розташування країни серед інших держав, близькість до світових економічних центрів, морського сполучення, наявність міжнародного транспортного сполучення.
Питання для контролю знань:
1. Сутність і структура продуктивних сил.*
2. Закони, яким підпорядковується розвиток продуктивних сил.**
3. Основні закономірності розвитку продуктивних сил.*
4. Основні принципи розміщення продуктивних сил.*
5. Вплив природно-географічного та сировинного фактора на розміщення продуктивних сил.*
6. Вплив водного фактора на розміщення продуктивних сил.*
7. Вплив фактора робочої сили та споживчого фактора на розміщення продуктивних сил.*
8. Вплив екологічного фактора на розміщення продуктивних сил.*
9. Вплив транспортного фактора на розміщення продуктивних сил.*
10. Вплив фактора науково – технічного прогресу на розміщення продуктивних сил.*
11. Вплив транспортного фактора на розміщення продуктивних сил.*
12. .Демографічні та соціально – економічні фактори розміщення продуктивних сил.*
Література:
1. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник. - К.:ЦУЛ, 2002. – 470с. – розділ 2, 19-37 с.
2. Стадницький Ю.І., Загородній А.Г.: Навчальний посібник – К.: Знання, 2008. – 351 с. – 17-22 с.
3. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник. / Є.П.Качан, Т.Є.Царик, Д.В.Ткач та ін. - К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2005. – 704 с. р. 3, 23-32 с.
Т.2 Теорії регіональної економіки
1. Концепції міжнародного поділу праці.
2. «Штандартні» моделі розміщення продуктивних сил.
3. Науково – технічні теорії.
4. Теорії регіонального економічного розвитку.
5. Концепції розміщення продуктивних сил, розроблені в Україні.
1. Класична політекономія на основі теорії трудової вартості доводила переваги поділу праці і спеціалізації на всіх рівнях економічних відносин. А.Сміт і Д.Рікардо пояснювали раціональність розміщення виробництва певних товарів в різних країнах різними природно-кліматичними ресурсами.
А Сміт пояснював вигідність міжнародного поділу праці різними природно – географічними умовами і наділеністю різними ресурсами. Це стало основою теорії абсолютних переваг.
Д Рікардо розробив теорію відносних переваг, в основі якої також була теза про різні умови розвитку країн та різну націленість природними ресурсами.
Теорія В.Лаундхарда основним фактором розміщення підприємств вважала транспортні витрати. Виробництво розміщене раціонально, якщо транспортні витрати мінімальні.
Теорія А Лоріа обґрунтовувала раціональність розміщення виробництва наявністю робочої сили. Згідно з цією теорією трудомісткі галузі повинні розташовуватися в аграрних районах.
2. «Штандартні» моделі розміщення продуктивних сил виникли в період розвитку індустріального суспільства в Європі в ХІХ – на початку ХХ сторіччя:
1. модель просторової орієнтації Й. Тюнена;
Це перша теорія, яка базувалася на закономірностях регіональної економіки.
Й. Тюнен вивчав розміщення виробників сільськогосподарської продукції по відношенню до ринків збуту. Він встановив, що чим більшу продуктивність має аграрне виробництво, тим ближче до ринку збуту (або адміністративного центру) воно розташоване. Згідно з теорією Й. Тюнена раціональне розташування фермерських господарств по відношенню до ринку збуту таке:
Місто - овочі, фрукти – молоко – зерно – ліс – тваринництво.
2. модель локаційного трикутника В.Лаундхарда;
Ця теорія була розроблена з врахуванням транспортних витрат як основного фактора розміщення виробництва. Вся територія країни ділилася на умовні трикутники, в кутках яких були розміщені джерела сировини, енергії та ринки збуту. Місця виробництва були розміщені в центрі трикутників.
3. «гравітаційна» модель Шеффле;
Теорія доводила, що промислові підприємства розвивається переважно в містах. Великі міста притягують до себе промислові підприємства з силою обернено пропорційною квадрату відстані між ними.
4. теорія розміщення промисловості А Веблера;
Згідно з теорією А Веблера оптимальним РПС є таке, при якому витрати на виробництво і збут мінімальні. При цьому визначається співвідношення транспортних витрат і витрат праці, а також вплив фактора агломерації – концентрації підприємств на певній території, які забезпечують ремонт, обслуговування та інші послуги інфраструктури. Поступово ця модель ускладнювалася, доповнювалася додатковими факторами: розмір ринків збуту, вплив НТП, екологія тощо.
5. теорія розміщення населених пунктів В.Кристаллера;
Згідно з теорією В.Кристаллера територія країни умовно поділяється на правильні шестикутники. В їх центрах розміщуються міста, в яких виробляють промислову продукцію і ринки збуту. Таке розташування забезпечує мінімальні відстані для покупців, а отже, і мінімальні витрати на їх поїздки і оптимальні витрати на покупки. В основі теорії В.Кристаллера лежала гіпотеза про рівномірне розселення людей по території, що відповідало дійсності саме для Німеччини.
3. Науково – технічні теорії:
- теорія дифузії нововведень (Т.Хагерстранд, 1953 р.);
Теорія Т.Хагерстранда прояснює вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил. Згідно з нею інновації поширюються в трьох напрямках:
а) від центрів економічного розвитку до периферії;
б) від вищих рівнів управління організації до нижчих;
в) від великих міст в прилеглі райони.
- теорія життєвого циклу товару (Р.Вернон, С.Хірст, 60-ті роки);
Товар на ринку проходить різні життєві стадії: розробка, освоєння, зрілість, масове виробництво, занепад і зняття з ринку.
На перших етапах (розробка і освоєння) виробництво товару розміщується в місцях їх розробки, науково-технічних центрах, передових підприємствах з висококваліфікованою робочою силою. Це як правило великі адміністративні центри в промислово розвинених країнах.
На етапі зрілості, коли процес виробництва стає більш масовим, виробництво перемішується на великі підприємства далі від центру. Великі масштаби виробництва забезпечують економію на масштабах виробництва.
На етапі масового виробництва товар виробляється на тих підприємствах і в тих країнах, які володіють дешевою робочою силою достатньої кваліфікації або низьким податками.
- теорія динамічного і сегментаційного методів аналізу (А.Скотт, М.Столлер, Р.Уолкер, 80-ті роки);
Теорія стверджує, що основним фактором розміщення підприємства є само підприємство, а саме: стратегія розвитку, темпи економічного зростання, показники збуту продукції, вплив підприємства на регіон розташування. Успішне підприємство в своєму розвитку проходить чотири етапи розвитку і територіального розташування:
1- створення підприємства на певній території;
2- зростання підприємства;
3- дисперсія підприємства, утворення підрозділів та філій як поблизу так і на значних відстанях;
4- зміна розташування центрів виробництва.
4.Теорії регіонального економічного розвитку:
1 – теорія регіонального балансу (Г.Мюрдаль, 80-ті роки);
В умовах конкуренції, повного використання факторів виробництва і їх мобільності регіональні системи регулюють баланс і рівновагу розміщення продуктивних сил. Таке регулювання можливе за умови активної державної політики, що суперечить принципам ринкової економіки. По цій причині дана теорія піддавалася критиці з боку прихильників ринкової свободи. Г.Мюрдаль вважав, що ринкові сили приводять до дисбалансу розміщення продуктивних сил, для його подолання необхідне державне втручання.