3. Педіатричне офтальмологічне дослідження кожні 3 міс до 18 міс життя, далі - кожного року
4. Педіатричне неврологічне обстеження кожні 3-6 міс до досягнення річного віку
Профілактика
1. Однозначних рекомендацій щодо скринінгу вагітних немає, хоча у ряді Європейських країнах такий скринінг проводять. Позитивний результат тесту Sabin-Feldman треба підтвердити визначенням IgM за допомогою двошарового ІФА.
2. Профілактичне лікування первинної інфекції у вагітної.
3. Харчування під час вагітності (не вживати недостатньо термічно оброблене м’ясо, сирі яйця).
4. Профілактика інфікування від котів (оптимально не випускати з квартири, годувати штучними продуктами, запобігати контактам вагітної з екскрементами, регулярно дезінфікувати відповідне місце).
5. Уникати безпосереднього контакту із землею (вдягати рукавички).
6. Загальна гігієна і рівень культури (регулярно мити руки, ретельно мити і дезінфікувати овочі, ярину; уникати контакту з сирим м’ясом).
7. Досвід США доводить, що використання зазначених неспецифічних заходів може бути достатньо дієвим.
4.3.33. Хламідіоз
Найбільш поширена вертикальна інфекція, частота якої може досягати 15 %. Спричинюється бактерією C. trachomatis, яка є внутрішньоклітинним паразитом. Інфікування найчастіше відбувається під час пологів, наслідком чого може бути розвиток кон’юнктивіту (20-50 %) і/або пневмонії (3-18 %) у новонародженого.
Симптоми кон’юнктивіту (набряк, гіперемія, виділення) переважно з’являються на 2 тиж життя, але іноді – через 3 дні або на 5-6 тиж після народження. Через 2-3 тиж кон’юнктивіт минає, іноді навіть без відповідного лікування, але може набувати хронічного перебігу.
Інтерстиціальна пневмонія розвивається до 3-16 тиж життя і клінічно виявляється дихальними розладами. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки визначає дифузні інтерстиціальні або обмежені інфільтративні зміни та ділянки емфіземи. У периферичній крові збільшена кількість еозинофілів. Імуноферментні методи дозволяють виявити IgМ до антигенів хламідій. Фарбування за Гімзою мазків з коньюнктиви дозволяє виявити внутрішньоплазматичні включення хламідій.
Лікування. Незалежно від клінічної форми інфекції – еритроміцин внутрішньо 40 мг/кг/добу, 4 рази протягом 14 днів (альтернативою може бути напівсинтетичний пеніцилін). Місцевого лікування не потрібно за умови призначення системного.
Профілактика. Рутинний скринінг вагітних не є стандартною рекомендацією, хоча здійснюється у ряді країн. Показане лікування симптоматичної інфекції у вагітних. Ампіцилін так само ефективний, як і еритроміцин або азитроміцин. Профілактичне лікування колонізованим новонародженим не призначають.
4.3.34. Мікоплазмоз/Уреаплазмоз
Мікоплазми/уреаплазми – найдрібніші мікроорганізми, які займають проміжне місце між бактеріями і вірусами. Можуть спричинювати гострі та хронічні уроґенітальні запальні захворювання. Вагітність у жінок, інфікованих мікоплазмами, може ускладнюватись хоріоамніонітом, закінчуватись мимовільним перериванням, передчасними пологами, народженням дитини з малою масою. Уреаплазми є потенційно важливими збудниками внутрішньоутробних пневмоній і можуть відігравати певну роль у формуванні бронхолегеневої дисплазії у глибоконедоношених новонароджених.
Клініка. Найчастіше клінічними ознаками інфекції, спричиненої мікоплазмами/уреаплазмами, є пневмонія і кон'юнктивіт. Може бути генералізованою з розвитком сепсису, ураженням ЦНС (менінгіт), легенів, печінки, міокарду, травного каналу.
Діагностичне значення має виділення мікоплазми з плаценти, урогенітальних шляхів у матері, а також з виділень і крові у дитини за допомогою бактеріологічних методів (спеціальні умови і середовища) або ПЛР.
Лікування. Еритроміцин внутрішньо або внутрішньовенно 40 мг/кг/добу, 4 рази протягом 14 днів (M. hominis резистентна). Кліндаміцин внутрішньовенно 10-40 мг/кг/добу, 3-4 рази протягом 14 днів (штами уреаплазми резистентні). Левоміцетин внутрішньовенно для новонароджених віком до 2 тиж – 25 мг/кг/добу 1 введення, після 2 тиж – 25 мг/кг/добу 1 введення (M. hominis може бути резистентною).
Профілактика. Не розроблена. Рутинний скринінг вагітних не рекомендується. Профілактичне лікування колонізованим новонародженим не призначають.
5. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
5.1. Питання для самоконтролю
1. Визначення внутрішньоутробних і перинатальних інфекцій.