Вертикальна передача інфекції: співвідношення між внутрішньоутробними і перинатальними інфекціями

Дата: 2025-05-21; Просмотры: 4

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

До чинників ризику розвитку внутрішньоутробних інфекцій відносять:

- документований факт внутрішньоутробного інфікування;

- інфекційні захворювання матері, що проявилися під час вагітності висипкою, жовтяницею, гепатоспленомегалією, лімфаденопатією, катаральними явищами, тривалою гіпертермією;

- патологічний перебіг вагітності і пологів (загроза переривання, неповне або передчасне відшарування плаценти, багатовіддя, передчасне відходження вод, тривалий безводний період);

- захворювання сечостатевої системи вагітної (ерозія шийки матки, кольпіт, вульвовагініт, кіста яєчників, сальпінгіт, сальпінгоофорит, інфекція сечовидільних шляхів);

- імунодефіцитні стани ( в т.ч. ВІЛ-інфекція, СНІД);

- повторні гемотрансфузії.

Водночас, майже всі ці чинники ризику мають відносне значення, а тому їх наявність в більшості випадків не обґрунтовує необхідності додаткових діагностичних, а тим більше лікувальних, втручань за відсутності додаткових показань, зокрема, відхилень від норми з боку плода.

Патологічний ефект інфекції у плода можна виявити не раніше 6-8 тиж гестації. Смерть плода може бути спричиненою не лише системним впливом інфекції, але і летальними порушеннями органогенезу.

Патогенетичні механізми виникнення і розвитку внутрішньоутробних інфекцій унікальні

1. Через відносно низьку вірулентність збудники типових внутрішньоутробних інфекцій рідко викликають клінічно маніфестне захворювання у матері і є причиною смерті плода після закінчення ранніх стадій ембріогенезу.

2. Оскільки плід у материнському організмі фактично є «транс-плантатом», плацента створює імунологічний бар’єр, який захищає плід від дії імунологічних факторів материнського організму. Майбутня дитина особливо вразлива у перший триместр вагітності та протягом перинатального періоду.

3. Особливо часто уражуються органи відчуттів (очі, слуховий апарат).

4. Імунологічні реакції плода не можуть забезпечити повної елімінації збудника. Часто виникає стан імунологічної толерантності.

· Важкість внутрішньоутробної інфекції визначається такими чинниками, як

1) гестаційний вік плода на момент інфікування;

2) вірулентність мікроорганізму;

3) стан плаценти;

4) важкість захворювання матері та стан її імунітету;

5) найважливіше значення мають первинні інфекції матері під час вагітності (найвищий ризик важкого ураження плода).

4.3.22. Клініка

Клініка внутрішньоутробних інфекцій різноманітна і залежить від часу інфікування, виду збудника. Природжені вади розвитку типові для ембріопатій, спричинених вірусами. Затримка розвитку, дизембріогенетичні стигми, порушення формоутворюючих процесів з надмірним розростанням сполучної тканини (гліоз мозку, ендокардіальний фіброеластоз) та генералізовані інфекції характерні для фетопатій. Дуже часто в клінічній картині домінують неспецифічні синдроми, які дозволяють констатувати лише наявність у дитини внутрішньоутробної інфекції. Клінічними проявами інфекційного процесу в новонародженого є загальні симптоми: зниження апетиту, затримка збільшення маси, гіпотрофія, кволість, лихоманка, блідість шкіри з сіруватим відтінком або жовтяниця, ознаки ураження травного каналу, легень, серцево-судинної системи, ЦНС. У клінічній картині різних хронічних внутрішньоутробних інфекцій багато спільних симптомів, але кожна має свої особливості.