5.3.2. Перелік навчальних практичних завдань, які потрібно виконати на практичному занятті

Дата: 2025-05-21; Просмотры: 5

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

1. В анамнезі матері знайти інфекційні чинники ризику.

2. Скласти план діагностичних і лікувальних заходів для новонародженого зі стафілококовою інфекцією шкіри.

3. Призначити додаткове обстеження немовляті з підозрою на неонатальний сепсис.

4. Призначити початкову антибактеріальну терапію новонародженій дитині з раннім і пізнім сепсисом.

5. Скласти програму інфузійної терапії дитині з сепсисом.

5.4. Відповіді

5.4.1. Тестові завдання

1-В; 2-C; 3-A; 4-E; 5-D; 6-A; 7-E; 8-С; 9-Е; 10-C.

5.4.2. Ситуаційні завдання

Задача 1

1. Були, ерозії.

2. У новонароджених з пухирчаткою, ексфоліативним дерматитом Ріттера, синдромом Лайєла, везикулопустульозом.

3. До локалізованих гнійно-септичних захворювань.

4. Кольпіт й ендометрит у матері.

5. Антистафілококовий імуноглобулін по 2 мл внутрішньом'язово кожний день; напівсинтетичні пеніциліни: оксацилін по 100 мг/кг протягом 7-10 днів; місцева терапія (елементи висипки змащують 5 % розчином калію перманганату або 1 % розчином бриліантової зелені).

6. Одужання в більшості випадків; можлива генералізація гнійно-септичної інфекції (сепсис).

Задача 2

1. Патологічна. Фізіологічна втрата маси тіла у перші дні життя у доношеного новонародженого не перевищує 10 %. Маса відновлюються до 7-10 дня.

2. Справді допущено помилку. Ендометрит у матері не є протипоказанням для годування грудьми. Стан дитини після народження також дозволяв це зробити. Ранні прикладання до грудей і контакт з матір’ю запобігають патологічній бактеріальній колонізації і забезпечують додатковий протиінфекційний захист.

3. Диспепсія, гіпотрофія, гострі кишкові інфекції, гнійно-септична інфекція.

4. Посіви крові на стерильність і калу на патогенну флору.

5. Неправильно. Новонароджений з інфекційним захворюванням повинен якомога скоріше переводитись з пологового будинку у відділення патології новонароджених.

Задача 3

1-В; 2-В; 3-С.

Задача 4

1. А. Посіви крові, ліквору та сечі.

Б. Повний загальний аналіз крові з тромбоцитами.

В. Рентгенографію органів грудної клітки та живота.

2. Отримані результати додаткового обстеження свідчать про бактеріємію, пневмонію, некротичний ентероколіт (див. тему «Недоношені діти»).

3. Цефалоспорин 3-ї генерації плюс аміноглікозид (амікацин).

4. 14 днів за умови нормалізації стану і лабораторних показників.

6. Рекомендована література:

Основна:

1. Педіатрія / Під редакцією проф. О.В. Тяжкої. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. – С. 276-280.

2. Аряєв М.Л. Неонатологія: Навч. посіб. / – К.: Вища шк.., 2004. – С.432-437; 515-562.

3. Конспект лекції з даної теми

Додаткова:

1. Практичний посібник з неонатології / За ред. С. Езутачана, Д. Добрянського: Пер. з англ. – Львів, 2002. – С. 156-168; 179-180.

2. Шабалов Н.П. Неонатология. Учебник для студентов, интернов и резидентов педиатрических факультетов медицинских институтов. Издание второе, исправленное и дополненное. Т.1 - СПб: Специальная литература, 2004.- С.463-492; Т.2. - С. 3-26.

ВНУТРІШНЬОУТРОБНІ ТА ПЕРИНАТАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ

Мета заняття – навчитися діагностувати внутрішньоутробні і перинатальні інфекції новонароджених, складати план обстеження і лікування немовлят з цією патологією, засвоїти основні методи профілактики цих захворювань.

Студент повинен знати:

- визначення і класифікацію перинатальних інфекцій;

- особливості перебігу природженого сифілісу, токсоплазмозу, краснухи, цитомегаловірусної інфекції, гепатиту В, інфекцій, спричинених вірусами герпеса, вітряної віспи, імунодефіциту людини у новонароджених;

- сучасні методи діагностики перинатальних інфекції;

- сучасні принципи лікування;

- сучасні принципи профілактики перинатальних інфекцій.

Студент повинен уміти:

- виявити в анамнезі матері чинники, які вказують на можливість інфікування плода або новонародженого;

- провести повне об`єктивне обстеження новонародженого;

- діагностувати основні клінічні проблеми, пов`язані з захворюванням;

- поставити попередній та клінічний діагноз;

- скласти план обстеження дитини;

- призначити адекватне лікування;

- скласти план диспансерного нагляду.

3. МІЖПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ

4. МАТЕРІАЛИ ДОАУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Перинатальні інфекції виникають внаслідок трансплацентарного (внутрішньоутробні) або контамінаційного інфікування плода мікрофлорою матері. Розвитку захворювання плода завжди передує інфікування або захворювання матері, але останнє часто перетікає малосимптомно або безсимптомно. До цієї групи захворювань відносять інфекції бактеріальної (сифіліс, туберкульоз, лістеріоз тощо) і небактеріальної етіології: токсоплазми, мікоплазми, віруси краснухи, гепатиту В, простого герпеса, вітряної віспи, цитомегалії, імунодефіциту людини тощо.

Своєрідністю реакцій організму плода і новонародженої дитини на інфекцію є перевага неспецифічних змін над специфічними і генералізований характер запальної відповіді. Чим менший гестаційний вік, тим більше виражена альтерація тканин. У зв'язку з цим основним клінічним проявом інфекцій плода, що виникли на ранніх термінах вагітності, є вади розвитку. В міру збільшення терміну вагітності в клінічній картині інфекційного захворювання плода починають переважати симптоми класичного системного запалення, зумовлені вираженою проліферацією і ексудацією.

4.1. Визначення

Внутрішньоутробна інфекція – патологічний процес інфекційної етіології, який виник у плода (внутрішньоутробно) внаслідок інфікування від матері і призвів до певних клінічних наслідків, таких як смерть плода, затримка внутрішньоутробного розвитку, формування аномалій розвитку або передчасні пологи, або ж реалізувався у ранню або пізню неонатальну інфекційну хворобу або безсимптомну персистуючу інфекцію з можливими віддаленими наслідками (рис. 1).

Природжена інфекція – синонім терміну «внутрішньоутробна інфекція», який доцільно використовувати у випадку, коли наслідки внутрішньоутробного інфікування є очевидними на момент народження дитини.

Перинатальна інфекція – патологічний процес інфекційної етіології, який виник у новонародженого внаслідок переважно інтранатального або раннього постнатального інфікування.

Вертикальна інфекція – будь-яка інфекція новонародженого, набута від матері.

TORCH - інфекції – стара назва групи неонатальних інфекційних захворювань, спричинених переважно небактеріальними збудниками, набутими від матері.

Т = Токсоплазмоз.

О = Інші (англ. – others); до них нині можна віднести: сифіліс, лістеріоз, малярію, вітряну віспу, інфекції, що спричинюються парвовірусом B-19, вірусами імунодефіциту людини I і II (ВІЛ-I, II), гепатиту А, B, C; ентеровірусами.

R = Краснуха (англ. – Rubella).

C = Цитомегаловірусна інфекція (англ. – Cytomegalovirus).

H = Герпетична інфекція (віруси простого герпеса, ВПГ- I і II) (англ. – Herpes Simplex viruses).

Таким чином, під внутрішньоутробним інфікуванням варто розуміти прогнозовану ймовірність внутрішньоутробного проникнення до плода мікроорганізмів або вірусів за відсутності ознак інфекційної хвороби у дитини на момент народження.

Під внутрішньоутробною інфекцією слід розуміти встановлений факт внутрішньоутробного проникнення мікроорганізмів або вірусів до плода, внаслідок чого в організмі плода (новонародженого) відбулися або відбуваються характерні для інфекційної хвороби патофізіологічні зміни, які прогресують і виявляються на момент народження або пізніше.

Рис. 1 . Патогенез внутрішньоутробних інфекцій, що передаються трансплацентарним шляхом.

Більшість випадків внутрішньоутробного інфікування не супроводжуються розвитком інфекційного захворювання. Частота клінічної маніфестації внутрішньоутробної інфекції у новонародженого залежить від властивостей мікроорганізму, шляху і моменту його передачі від вагітної до плода і становить, у середньому, 10 % від усіх випадків внутрішньоутробного інфікування.

Клінічні ознаки внутрішньоутробних інфекцій значною мірою залежать від того, в яку фазу ембріо- або фетогенезу відбулося зараження, ніж від властивостей збудника. Водночас, формування аномалій розвитку пов’язують практично виключно з дією вірусів. Якщо така інфекція розвивається на ранніх термінах гестації, часто формуються грубі вади розвитку плода (ембріопатії), несумісні з життям; вагітність закінчується мимовільним викиднем. У разі виникнення інфекції після 8-12 тиж гестації ембріо/фетопатія може бути сумісна з внутрішньоутробним життям, однак до моменту народження в організмі плода відбувається ряд змін, що можуть стати причиною мертвонародження, важких аномалій (захворювання) немовляти або смерті в неонатальний період. У випадку виникнення інфекції плода в другому і третьому триместрах вагітності можуть виявлятися не лише ознаки інфекційного ураження окремих органів новонародженого (гепатит, міокардит, менінгіт/менінгоенцефаліт, хоріоретиніт), але і симптоми генералізованої інфекції.

4.3.20. Етіологія

Різноманітні збудники: бактерії, віруси, найпростіші, гриби, мікоплазми можуть бути причиною виникнення інфекційного процесу у плода. Характер і важкість інфекційних уражень визначається не тільки особливостями збудника, але і стадією внутрішньоутробного розвитку на момент інфікування.

4.3.21. Патогенез

Проникненню і генералізації інфекції у плода або новонародженого, трансформації у клінічно явний інфекційний процес сприяють фактори, які знижують реактивність організму, - перинатальні гіпоксія й асфіксія, ускладнений перебіг вагітності, ураження плаценти. Інфекційний процес у матері, який спричинив анте- або інтранатальне інфікування, під час вагітності може бути клінічно гострим або хронічним, а також – малосимптомним або часто навіть безсимптомним.

Розрізняють гематогенний (трансплацентарний), висхідний, низхідний [під час вагітності], контамінаційний [під час пологів] і постнатальний шляхи (механізми) інфікування плода (новонародженого).