Додаткове обстеження новонародженої дитини з описаними клінічними симптомами передбачає
1) рентгенографію органів грудної клітки (за наявності дихальних розладів);
2) повний загальний аналіз крові (обов’язково в динаміці, через 12-24 год);
3) дослідження крові на стерильність (культура крові) до початку антибактеріальної терапії;
4) визначення С-реактивного білку крові (через 12 год після народження і через 24 год);
5) бактеріологічне дослідження і загальний аналіз ліквору (у всіх глибоконедоношених новонароджених і дітей з позитивною культурою крові, а також у немовлят незалежно від терміну гестації за наявності явних неврологічних симптомів, насамперед, судом) також до початку антибактеріальної терапії;
6) дослідження газового складу і кислотно-лужного стану крові;
7) визначення вмісту глюкози у крові (до проведення люмбальної пункції).
Додаткове обстеження новонародженої дитини без клінічних симптомів, однак, з інфекційними чинниками ризику в анамнезі матері:
1) є аналогічним за наявності хоріоамніоніту й у разі підвищення температури тіла матері ≥ 38°С під час пологів, а також за умови неналежної (відсутньої) антибіотикопрофілактики під час пологів (інші чинники ризику), якщо термін вагітності ≤ 35 тиж;
2) лише загальний аналіз крові в динаміці і спостереження призначають новонародженим, матері яких отримали адекватну антибіотикопрофілактику;
3) лише спостерігають (72 год) за доношеними немовлятами за відсутності хоріоамніоніту і фебрильної температури у матері.
4.3.10. «Пізній» сепсис
«Пізній» сепсис може мати тривалий інкубаційний період (у середньому, 20 днів), діагностується у віці від 3-7 до 90 дня життя. Розрізняють 2 варіанти розвитку хвороби: 1) в умовах спеціалізованих відділень, у недоношених новонароджених, які потребували тривалої госпіталізації; 2) вдома, у доношених або майже доношених немовлят, які не мали медичних проблем в ранньому неонатальному періоді і були виписані. Важливо пам’ятати, що особливо в другому випадку, розвиток інфекції також може бути пов’язаний з мікроорганізмами, набутими від матері.
Частота пізнього сепсису у глибоконедоношених новонароджених може перевищувати 20%.
Спектр клінічних симптомів пізнього сепсису є достатньо широким – від незначного збільшення частоти апное до блискавичного розвитку поліорганної недостатності, шоку і смерті.
Такі неспецифічні ознаки,
як пригнічення ЦНС (летаргія),
збільшення частоти або важкості апное,
температурна нестабільність,
втрата маси тіла,
зниження толерантності до ентерального харчування (зригування, здуття живота),
поява (підсилення) жовтяниці,
зростання кисневої залежності або потреби у дихальній підтримці тощо
можуть бути початковими симптомами сепсису або ж відображати наявність інших неінфекційних медичних проблем, характерних для недоношених новонароджених.
4.3.11. Клінічна характеристика стадій септичного процесу
| Стадія | Характеристика |
| Сепсис | Клінічна підозра на інфекцію плюс ознаки системної реакції на інфекцію (тахікардія > 160/хв, тахіпное > 60/хв, гіпертермія > 38°С, гіпотермія < 36°С, виражені зміни «білої» крові - синдром системної запальної відповіді [ССЗВ]) |
| Септичний синдром | Сепсис плюс ознаки порушеної органної перфузії з хоча би одним з перелічених симптомів - гостре порушення свідомості, олігурія, підвищений вміст лактату в крові, гіпоксемія |
| Ранній септичний шок | Септичний синдром з гіпотензією або недостатнім наповненням капілярів, що швидко реагує на введення рідини довенно і/або на фармакологічне втручання |
| Рефрактерний шок | Септичний синдром з гіпотензією або недостатнім наповненням септичний капілярів, що триває довше 1 год, незважаючи на введення рідини внутрішньовенно чи фармакологічне втручання, і вимагає використання пресорних амінів |
| Поліорганна дисфункція | Будь-яка комбінація ДВЗ-синдрому, гострого респіраторного дистрес-синдрому, гострої ниркової недостатності, гепатобіліарної дисфункції, дисфункції ЦНС (очевидно, пов’язаних з септичним процесом) |
Ця класифікація стадій септичного процесу була розроблена фахівцями дорослої медицини й адаптована для педіатричних пацієнтів, однак, має обмежене практичне значення у новонароджених. Це пов’язано з особливостями перебігу сепсису у цій групі пацієнтів (поєднання з іншою патологією, менша специфічність симптомів ССЗВ, швидка зміна і можливе поєднання різних стадій).
Відсутність достовірних клінічних діагностичних ознак пізнього сепсису, як і у випадку раннього розвитку хвороби, визначає необхідність додаткового обстеження. Останнє включає попередньо описані дослідження, які використовують, щоб підтвердити наявність раннього сепсису (див. попередній пункт). Найчастіше призначають повний загальний аналіз крові ± бактеріологічне дослідження крові. Крім того, у разі підозри на пізній сепсис стандартно рекомендуються бактеріологічне дослідження і загальний аналіз сечі.
У випадках клінічної підозри на розвиток пізнього сепсису призначають або змінюють антибактеріальну терапію (після забору матеріалу для бактеріологічних досліджень).
4.3.12. Шок
Про шок говорять тоді, коли порушення функції серцево-судинної системи призводять до неадекватної перфузії життєвих органів.
Неспроможність забезпечити тканини метаболічними субстратами і видалити кінцеві продукти метаболізму запускають процеси анаеробного обміну, спричиняють накопичення молочної кислоти та клітинне ураження.
Отже смерть може виникнути швидко внаслідок серцево-судинного колапсу або повільно через поліорганну недостатність.
У новонароджених рідко спостерігається класична гіпердинамічна фаза септичного шоку (підвищений серцевий викид, знижений артеріальний тиск, знижена периферична судинна резистентність).
Три співвідношення пояснюють розвиток артеріальної гіпотензії у дітей з шоком.
1. Артеріальний тиск = Серцевий викид х Системна судинна резистентність. Зменшення серцевого викиду, що не може бути компенсованим зростанням системної судинної резистентності, призведе до зниження системного артеріального тиску.
2. Серцевий викид = Ударний об’єм х Частота серцевих скорочень. Зменшення ударного об’єму чи частоти серцевих скорочень зажди призводять до зменшення серцевого викиду.
3. Ударний об’єм у свою чергу визначається скоротливою здатністю міокарда, кінцевим діастолічним об’ємом лівого шлуночка (початкове навантаження) і системною судинною резистентністю (кінцеве навантаження).
4.3.13. Діагностичні критерії
1. Наявність клінічної підозри на сепсис, яка визначається появою описаних вище неспецифічних симптомів.