Захворювання пупкових судин
Виникають за умови інфікування тромбів у пупковій вені (тромбофлебіт пупкової вени) або артеріях (тромбартеріїт пупкової артерії). Може відбуватись інфікування стінок судин (перифлебіт пупкової вени, періартеріїт пупкової артерії).
Якщо уражена пупкова вена, може виявлятись набряк передньої черевної стінки вище ділянки пупка, пальпаторно – наявність ущільнення у вигляді тяжа, який йде від пупка до печінки. За наявності інфекційного процесу в пупковій артерії можна знайти набряк передньої черевної стінки нижче пупка, пальпаторно – ущільнення у вигляді двох тяжів донизу від пупка. Для тромбофлебіту пупкової вени і тромбартеріїту пупкових артерій характерна рання маніфестація клінічних ознак (1-2 тиж життя), частіше у вигляді сепсису.
При перифлебіті пупкової вени і періартеріїті артерій інфекція може протягом тривалого часу перебувати у латентному стані, але під впливом несприятливих чинників можлива її активізація з розвитком клінічної картини септичного процесу не лише в неонатальний період, але й протягом перших 6 міс життя.
Гангрена пупкового залишку
Характеризується порушенням загального стану, підвищенням температури тіла, іншими симптомами інтоксикації. Пупковий залишок вологий, брудно-бурого кольору, з неприємним запахом. Процес часто ускладнюється сепсисом. У даний час є казуїстичним випадком.
Лікування. Лікування всіх важких клінічних форм омфаліту й інфекції пупкових судин передбачає внутрішньовенне призначення антибіотиків і місцеві заходи. Використовують комбінацію антистафілокового препарату й аміноглікозиду. Ампіцилін не призначають. Місцево ранку (залишок) промивають антисептичним розчином (4% хлоргексидин або 60-90% спирт) і обробляють 0,5% розчином генціану фіолетового (метиленового синього або діамантового зеленого) 4 рази на добу поки не припиниться виділення гною. Флегмонозний і гангренозний омфаліт, абсцеси за ходом пупкових судин потребують хірургічного лікування, призначення антистафілококових антибіотиків, корекції метаболічних порушень, інших симптоматичних заходів.
За відсутності будь-яких інших клінічних симптомів неважкий катаральний омфаліт лікують місцево, як зазначено вище.
4.2.4. Кон’юнктивіти
Інфекційно-запальний процес у кон’юнктиві, що виявляється місцевою гіперемією, набряком і гнійними виділеннями, найчастіше спричинюється бактеріями, які інфікують відповідні тканини новонароджених під час пологів. Поява ознак запалення кон’юнктиви може бути пов’язаною також з постнатальним застосуванням хімічних розчинів (наприклад, сульфацилу натрію або нітрату срібла). У більшості випадків неонатальних кон’юнктивітів ефективним буде місцеве лікування, однак, гонококова і хламідійна інфекції вимагають призначення системної антибактеріальної терапії.
Лікування. Одягнувши чисті гумові рукавички, промивають око стерильним фізіологічним розчином (розчином фурациліну або чистою кип’яченою водою) за допомогою ватного тампону у напрямку від внутрішнього до зовнішнього кута. Навчають матір виконувати цю процедуру і повторюють її 4 рази на добу до повного припинення патологічного процесу.
Проводять бактеріоскопічне (бактеріологічне) дослідження виділень з кон’юнктиви і диференціюють етіологію процесу. У випадку стафілококової інфекції місцево додатково призначають 1% тетрациклінову мазь, яку 4 рази на добу закладають у кон’юнктиву після промивання. Бактеріологічне виділення гонокока визначає необхідність внутрішньом’язового введення однієї дози цефтріаксону (50 мг/кг). Місцеву терапію в такому випадку не використовують. Хламідійну інфекцію лікують внутрішнім призначенням антибіотику із групи макролідів (еритроміцин, макропен або азитроміцин; 14 днів) у поєднанні з місцевою терапією (1% тетрациклінова або 0,5% еритроміцинова мазь). Наявність хламідійної інфекції передбачають також у випадках неефективної стандартної терапії кон’юнктивіту упродовж щонайменше 48 год. за відсутності можливостей бактеріологічної діагностики.
Якщо виділення з кон’юнктив відсутні, незважаючи на наявність інших ознак інфекційно-запального процесу, догляд за кон’юнктивами (як описано вище) здійснюють протягом 4 днів. За відсутності позитивної динаміки внутрішньо призначають макролід і починають місцеве лікування (1% тетрациклінова мазь 4 рази на добу).
4.3. Сепсис новонароджених
4.3.2. Визначення й епідеміологія неонатального сепсису
Сепсис новонароджених (СН) - це бактеріємія, яка виникає на фоні зміненої реактивності і виявляється ознаками важкої генералізованої інфекції.