ССОШ – «стафілококовий синдром опеченої шкіри».
4.2.2. Інфекції шкіри і підшкірно-жирової основи (25-30 %)
Захворювання шкіри в новонароджених можуть мати інфекційне й неінфекційне походження. До неінфекційних відносять пітницю, склерему, склередему й адипонекроз.
Інфекційні ураження типово спричинюються грампозитивною флорою, насамперед, стафілококами, що потрібно враховувати, призначаючи антибіотикотерапію.
Інфекційне ураження шкіри може бути однією з клінічних ознак сепсису, що визначає необхідність уважного спостереження за станом дитини, щоби своєчасно виявити будь-які інші відхилення від норми.
Везикулопустульоз («інфікована пітниця»)
Характеризується появою на 5-6 день життя везикул, які міцно пов’язані з основою шкіри. Спочатку їх вміст серозний, а пізніше – гнійний. Локалізація – ділянка шиї, потилиця, спина, сідниці. Через 2-3 дні пустули «розкриваються», а поруч виникають нові елементи. Загальний стан дитини, як правило, не порушений.
Лікування. Ділянки ураження обробляють антисептиками. Одягнувши рукавички, спочатку шкіру промивають антисептичним розчином (4% хлоргексидин або 60-90% спирт), після чого 4 рази на добу до повної санації обробляють 0,5% розчином генціану фіолетового (метиленового синього або діамантового зеленого).
Вміст елементів забирають на бактеріологічне дослідження (з визначенням чутливості до антибіотиків). У випадках поширеної екзантеми (десять або більше елементів; або локалізація на різних частинах тіла) за відсутності клінічних ознак сепсису парентерально призначають антистафілококовий антибіотик (напівсинтетичний пеніцилін, резистентний до дії β-лактамаз, або цефалоспорин 1-2 генерації). На тлі позитивної динаміки лікування продовжують 5 днів.
Якщо немає клінічного покращення після 3 днів лікування, змінюють антибіотик відповідно до результатів бактеріологічного дослідження або (за їх відсутності) додатково призначають аміноглікозид і продовжують лікування ще 5 днів.
Псевдофурункульоз
Численні абсцеси шкіри, розвивається частіше у дітей з ознаками гіпотрофії. Загальний стан порушений, підвищення температури, зригування/блювота, зниження апетиту, втрата маси тіла, анемія, лейкоцитоз, збільшена ШОЕ. Ущільнення до 0,5-1,0 см у діаметрі багряно-червоного кольору. Розташовані у дермі, можуть проникати у підшкірну основу. Поступово з’являється флюктуація, з елементів виділяється подібний до вершків гній. Після загоєння залишається рубчик. Перебіг захворювання тривалий, інколи рецидивний.
Лікування. Всі елементи слід розкрити хірургічно з подальшим накладанням пов’язки з гіпертонічним і асептичним розчинами. Бактеріологічне дослідження вмісту з визначенням чутливості до антибіотиків. Показані місцеве (обробка шкіри розчинами антисептиків) лікування й антибіотикотерапія.
Пухирчатка новонароджених
Висококонтагіозне захворювання стафілококової етіології. Виникає на 3-8 дні життя.
На незміненій шкірі, частіше в ділянці голови, тулуба, живота, стегон (але ніколи на долонях і стопах) виникають мляві пухирці, спочатку з серозним, а пізніше – з гнійним вмістом.
Пухирці легко тріскають, утворюються ділянки ерозій, які швидко епітелізуються, залишаючи блідо-рожеві плями.
За умови доброякісного перебігу – загальний стан не порушується. За умови важкого (злоякісного) перебігу висипка буває рясною, пухирі зливаються між собою, залишаючи великі ерозивні поверхні. Стан дітей порушується, приєднуються ознаки інтоксикації, підвищується температура, може розвинутись стафілококовий сепсис.
Диференціальний діагноз – природжений сифіліс і бульозний дерматит (природжене захворювання шкіри неінфекційної етіології).
Лікування. Сувора контактна ізоляція. Міхурі слід обережно зняти, промити й обробити антисептичними розчинами. У випадку поширеного ураження шкіри треба накласти пов’язку з антисептиком. Антистафілококова антибактеріальна терапія внутрішньовенно. Адекватне харчування. Дитину слід якомога скоріше перевести з акушерського відділення у відділення патології новонароджених дитячої лікарні.
Ексфоліативний дерматит Ріттера
Розглядається як злоякісна форма пухирчатки новонароджених і відноситься до найважчих форм ураження шкіри. Інфекційний процес розвивається в дітей з природженим дефіцитом поліненасичених жирних кислот, жиророзчинних вітамінів і вітамінів групи В. Захворювання починається наприкінці першого – початку другого тижня життя і швидко набуває характеру септичного процесу. Гіперемія шкіри, великі мляві міхурі з мутним вмістом, які легко тріскають і знімаються, залишаючи великі ерозії. Позитивний симптом Нікольського. Дитина виглядає так, ніби має опіки III ступеня. Загальний стан дуже важкий, гіпертермія, токсикоз з ексикозом, гепато-лієнальний і геморагічний синдроми, анемія, лейкоцитоз, збільшена ШОЕ. Летальність 40-60 %.
Лікування. Показана гнотобіотична ізоляція, антибактеріальна терапія (місцева і системна), патогенетичні і симптоматичні заходи.