8. Визначати прогноз для життя і здоров’я у новонароджених з інфекціями.

Дата: 2025-05-21; Просмотры: 4

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

9. Ознайомитись з основними принципами деонтології, що використовуються в перинатальній медицині.

Тема 9. Бактеріальні інфекції новонародженого. Гнійно-запальні захворювання шкіри та підшкірної основи, за­хво­рю­вання пупкового канатику, пупкової ранки та пупкових судин: класифікація, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика, прогноз. Сепсис новонароджених: класифікація, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика, прогноз.

Тема 10 . Внутрішньоутробні та перинатальні інфекції. Класифікація, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика, прогноз.

БАКТЕРІАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Мета заняття – навчитися діагностувати різні форми гнійно-запальних захворювань шкіри та підшкірної основи, пупкового канатика, пупкової ранки та судин, проводити їх диференціальну діагностику, складати план додаткового обстеження, профілактики та лікування.

Студент повинен знати:

- особливості механізмів неспецифічного захисту й імунної системи в новонароджених дітей;

- етіологію та патогенез інфекційних захворювань новонароджених дітей

- визначення і класифікацію інфекційних захворювань новонароджених дітей;

- основні чинники ризику розвитку неонатальних бактеріальних інфекцій;

- основні клінічні ознаки гнійно-запальних захворювань шкіри та підшкірної клітковини, захворювань пупкового канатика, пупкової ранки і судин, а також неонатального сепсису;

- потрібні методи додаткового обстеження для підтвердження діагнозу і відповідні діагностичні критерії;

- диференціальну діагностику різних клінічних форм неонатальних бактеріальних інфекцій;

- основні принципи профілактики і лікування неонатальних інфекцій та їх найважливіших ускладнень (шок, ДВЗ-синдром тощо).

Студент повинен уміти:

- визначати немовлят з групи ризику щодо розвитку неонатальних бактеріальних інфекцій.

- діагностувати різні форми локалізованих і генералізованих інфекційних захворювань новонароджених дітей;

- провести диференціальний діагноз між різними клінічними формами неонатальних бактеріальних інфекцій;

- скласти план потрібного додаткового обстеження новонародженої дитини з підозрою на інфекційне захворювання;

- скласти план лікування новонародженої дитини з неонатальною бактеріальною інфекцією.

3. МІЖПРЕДМЕНТА ІНТЕГРАЦІЯ

4. МАТЕРІАЛИ ДОАУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

4.1. Загальна характеристика інфекцій у новонароджених

4.1.1. Етіологія

Основне місце серед усіх збудників посідає стафілокок (до 80-х років – золотистий, зараз – епідермальний).

Стафілокок – убіквітарний мікроорганізм, який легко змінює свої властивості і має здатність швидко виробляти резистентність до антибіотиків.

Різнобічність впливу стафілококів на організм пов’язана з великою кількістю біологічно активних речовин (БАР), які вони продукують:

- ферменти: коагулаза, гіалуронідаза, фібринолізин, лецитиназа, пеніциліназа;

- токсини: летальний, гемолізин, ентеротоксин, некротоксин, лейкоцидин.

Для стафілококових інфекцій типовим є бурхливий розвиток місцевої запальної відповіді, схильність до поширення і метастазування, переважання деструктивних процесів.

Окрім стафілококів, з грам-позитивних мікробів збудниками локалізованих інфекцій можуть бути стрептококи групи В, гемофільна паличка, лістерії.

Починаючи з 80-х рр ХХ століття. спостерігається зміна збудників бактеріальних інфекцій новонароджених – збільшується питома вага грам-від’ємної мікрофлори (з 20-25 % до 49-60 %, ешерихії, клебсієли, цитробактер, ентеробактер, протей, серації, псевдомонас, сальмонели тощо).

4.1.2. Характеристика токсинів грам-від’ємних бактерій

- стимулюють продукцію калікреїнів і кінінів (лейкоцити), гістаміну (макрофаги), фактору некрозу пухлин (макрофаги), блокують дію адреналіну і норадреналіну на кровоносні судини, сприяючи розвитку шоку;

- ушкоджують ендотелій судин, порушують функцію тромбоцитів, спричинюють розвиток ДВЗ-синдрому.

Найважливіше значення має постнатальне інфікування дитини: медичний персонал, предмети догляду, інвазійні втручання, інфузійні розчини, суміші.

Вхідні ворота: шкіра, слизові оболонки, пупкова ранка, судини.

4.1.3. Патогенез

1. Плід перебуває у відносно стерильному середовищі; народжується (вагінальні пологи) колонізованим материнською мікрофлорою.

2. Колонізація: умовно патогенна, патогенна/госпітальна мікрофлора.

3. Порушення процесів трансформації внаслідок дії перинатальних чинників ризику, незрілості систем неспецифічного захисту й імунної, неможливість природного вигодовування, супутня патологія, антибактеріальна й інтенсивна терапія.

4. Інфікування, включаючи умовно патогенну флору.

5. Локалізована, вогнищева (системна) інфекція.

6. Генералізована інфекція (сепсис) на тлі порушеної реактивності.

4.2. Локалізовані інфекції

4.2.1. Класифікація локалізованих інфекцій новонароджених