Порівняльна характеристика основних методів оксигенотерапії, що застосовують у новонароджених дітей
| Вид обладнання | Переваги | Недоліки |
| Носові канюлі/ катетер (системи з малим потоком) | Швидкість потоку - 0,25-2,0 л/хв. Можливість тривалого застосування Можливі коливання FiO2 21-50 Можливість зволоження і зігрівання дихальної суміші Необмежена можливість спостереження і годування дитини | Відсутня можливість вимірювання FiO2 – необхідне моніторне обладнання для контролю Необхідні спеціальні назальні канюлі |
| Кисневий намет* (система з великим потоком) | Швидкість потоку > 3 л/хв. Можливі коливання FiO2 21-90 % Можливість точного вимірювання FiO2 Можливість зволоження і зігрівання дихальної суміші | Обмежена можливість спостереження і годування дитини Можливі перевитрати кисню |
* - рекомендується також для новонароджених дітей, які мають ризик розвитку ретинопатії (< 32-34 тиж скоригованого віку).
4.6.3. Моніторинг стану новонародженої дитини під час кисневої терапії
Після призначення кисневої терапії слід контролювати дійсний вміст кисню у дихальній суміші (FiO2), а також фактичну оксигенацію крові пацієнта (за результатами визначення SpO2 і/або РаО2).
Усім новонародженим дітям, які додатково отримують кисень, потрібно проводити безперервний моніторинг показника FiO2, використовуючи кисневий монітор, а також рівня SpO2 за допомогою пульсоксиметрії, періодично (не рідше, ніж кожні 3 год.) зазначаючи відповідні показники у медичній документації. За умови нестабільного стану новонародженої дитини результати моніторингу треба записувати частіше.
Частота і тип моніторингу (лише SpO2 чи газовий склад крові з КЛС) визначаються причиною і важкістю захворювання, а також гестаційним віком дитини при народженні.
На додаток до безперервної пульсоксиметрії у новонароджених дітей, які потребують лікування з використанням високих концентрацій кисню (FiO2 > 60 %), методики СРАР або ШВЛ на тлі прогресивного зростання важкості ДР, потрібно не рідше 2 разів на добу оцінювати газовий склад і КЛС артеріальної або капілярної крові, зазначаючи отримані результати у медичній документації.
Особливе значення проведення такого моніторингу має для передчасно народжених дітей з дуже малою масою.
Якісне проведення безперервної пульсоксиметрії дозволяє зменшити кількість інвазійних визначень газового складу крові новонародженої дитини.
За відсутності можливостей інструментально-лабораторного моніторингу доцільно орієнтуватись на важкість ДР і наявність центрального ціанозу (ціаноз слизових оболонок і губ). На підставі цих даних, однак, не можна диференціювати нормальний і підвищений вміст кисню у крові новонародженої дитини.
Якщо в акушерському стаціонарі немає можливості забезпечити належний інструментально-лабораторний моніторинг за рівнем центральної оксигенації новонародженої дитини, слід якомога скоріше забезпечити її переведення у регіональне відділення інтенсивної терапії.
4.6.4. Відміна кисневої терапії
Кисневу терапію припиняють, як тільки ДР клінічно більше не виявляються і (або) ж показник SpO2 стало перевищує 90-92 %, незважаючи на використання мінімальної концентрації (потоку) додаткового кисню.
Після відміни кисневої терапії за новонародженою дитиною слід уважно спостерігати протягом 15 хв., звертаючи увагу на появу центрального ціанозу і показники пульсоксиметра. Результати слід записувати в медичній документації.
Якщо язик і губи новонародженої дитини залишаються рожевими і/або SpO2 > 90 %, кисневу терапію не відновлюють й оцінюють наявність центрального ціанозу через кожні 15 хв. протягом наступної години.
Якщо після припинення оксигенотерапії центральний ціаноз з’являється знову або SpO2 < 90 %, подавання кисню відновлюють, забезпечуючи таку його концентрацію у вдихуваному повітрі, яка попередньо запобігала розвиткові гіпоксемії.
4.7. Створення постійного позитивного тиску у дихальних шляхах (методика СРАР)
Створення постійного позитивного тиску у дихальних шляхах (СРАР) – це метод лікування дихальної недостатності у новонароджених дітей, який дозволяє забезпечити прохідність дихальних шляхів, запобігти спаданню альвеол і поліпшити альвеолярну оксигенацію.
Своєчасне використання сучасних систем СРАР дозволяє розпочати ефективну дихальну підтримку новонародженої дитини, уникаючи інвазійних процедур (інтубації трахеї і ШВЛ) і високих концентрацій кисню, а також може зменшувати тривалість подальшої кисневої терапії. У недоношених новонароджених дітей з РДС застосування методики СРАР порівняно з використанням кисневої терапії не лише зменшує потребу проводити штучну вентиляцію легень (ШВЛ), але і потребу вводити сурфактант, а також смертність.
Застосування цього методу лікування дихальної недостатності є особливо ефективним на початкових стадіях розвитку захворювання легень у новонароджених, які здатні самостійно дихати, незалежно від терміну гестації.
Застосування методики СРАР забезпечує:
1) поліпшення оксигенації (підвищення SpO2 і РаО2, зменшення ціанозу);
2) зменшення задишки і ретракцій грудної клітки;
3) ліквідацію або зменшення кількості апное;
4) нормалізацію частоти серцевих скорочень.