5.3.2. Перелік навчальних практичних завдань, які потрібно виконати на практичному занятті

Дата: 2025-05-21; Просмотры: 2

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

1. Навчитись виявляти у новонародженого клінічні ознаки гіпоксично-ішемічного ураження

2. Опанувати техніку проведення основних реанімаційних процедур в новонародженого;

3. Опанувати техніку надання реанімаційної допомоги загалом.

5.4. Відповіді

5.4.1. Тестові завдання

1-D; 2-A; 3-A; 4-C; 5-E; 6-C; 7-B; 8-D; 9-C; 10-D.

5.4.2. Ситуаційні завдання

Епізод 1

1. Діабет матері, що був недостатньо контрольованим (про це, зокрема, свідчить факт народження завеликої для терміну дитини від другої вагітності).

2. Замалий плід для терміну гестації за даними ультразвукового обстеження.

3. Меконіальне забруднення навколоплідних вод.

4. Порушений стан плода (пізні децелерації, стійка брадикардія).

Епізод 2

1. Недостатня кількість потрібного та підготовленого медичного персоналу.

2. Обладнання не було підготовленим завчасно.

3. Невідповідний тепловий захист.

4. Невідповідні заходи при меконіальному забрудненні вод (не оцінювалась активність дитини, не проведено невідкладної санації нижньої глотки і трахеї).

5. Запізніле втручання (наявні проблеми не були з`ясовані протягом першої хвилини життя).

6. Невідповідні інші заходи (тактильна стимуляція, оксигенотерапія, пізнє призначення ШВЛ тощо).

Епізод 3

Не проводився непрямий масаж серця. У випадку брадикардії < 60/хв. слід негайно розпочинати непрямий масаж серця.

Епізод 4

1. Медикаменти вводились без проведення непрямого масажу серця.

2. Неправильною була послідовність уведення медикаментів.

3. Неправильна доза й швидкість інфузії розчину соди.

Слід було негайно розпочати непрямий масаж серця й уводити адреналін через ендотрахеальну трубку і катетеризувати вену пуповини; за наявності показань внутрішньовенно ввести 1) адреналін повторно; 2) фізіологічний розчин.

6. Рекомендована література:

Основна:

1. Педіатрія / Під редакцією проф. О.В. Тяжкої. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2009. – С. 199-207; 250-256.

2. Первинна реанімація і післяреанімаційна допомога новонародженим. Клінічний протокол надання неонатологічної допомоги дітям / / В.Б.Педан, Є.Є.Шунько, Т.К.Знаменська та ін. // Наказ № 312 МОЗ України від 08.06. 2007 р. – Київ, 2007. – 54 с.

3. Аряєв М.Л. Неонатологія: Навч. посіб. / – К.: Вища шк.., 2004. – С.229-233; 438-445; 472-480.

4. Конспект лекції з даної теми

Додаткова:

1. Практичний посібник з неонатології / За ред. С. Езутачана, Д. Добрянського: Пер. з англ. – Львів, 2002. – С. 61-75, 281-285.

2. Реанімація новонароджених: Підручник, 4-е видання / За ред. Д. Катвінкела. - Перекл. з англ. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2004. – 264 с.

3. Шабалов Н.П. Неонатология. Учебник для студентов, интернов и резидентов педиатрических факультетов медицинских институтов. Издание второе, исправленное и дополненное. Т.1 - СПб: Специальная литература, 2004. - С.215-247.

ПОЛОГОВІ ТРАВМИ

Мета заняття – навчитися діагностувати пологові травми на підставі комплексного оцінювання клінічних даних і результатів додаткового обстеження новонароджених; складати план їх обстеження, лікування і реабілітації.

Студент повинен знати:

- епідеміологію пологового травматизму;

- основні фактори ризику виникнення пологових травм;

- основні клінічні форми пологової травми (черепно-мозкові, спінальні, периферичної нервової системи, кісткової системи, м’яких тканин, внутрішніх органів тощо);

- найважливіші клінічні синдроми, що можуть виявлятись у новонароджених з пологовою травмою;

- сучасні принципи профілактики та лікування пологових травм;

- невідкладні стани, спричинені різними клінічними формами пологових травм, і принципи невідкладної допомоги.

Студент повинен уміти:

- зібрати дані анамнезу і провести об’єктивне обстеження новонародженого;

- поставити попередній діагноз пологової травми на підставі клінічних даних;

- призначити план додаткового обстеження, щоб підтвердити попередній діагноз;

- оцінити результати проведених додаткових обстежень;

- скласти план лікування новонародженого з різними клінічними формами пологової травми.

3. МІЖПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ

4.1. Визначення

Пологову травму визначають як ураження новонародженого (порушення функції або структури), спричинене дією несприятливих механічних сил (таких як стискання або розтягнення) під час пологів. Виникненню такого ураження не завжди можна запобігти.

4.2. Етіологія і патогенез

Головна причина – дія механічних чинників під час пологів. Механічні ушкодження спричинюють набряк, порушення цілості, руйнування тканин, кровотечу і, як наслідок, порушення функції органу (ів).

4.3. Частота і чинники ризику

Середня загальна частота пологових травм становить приблизно 3 %, хоча цей показник може коливатись у широких межах залежно від акушерської практики, рівня діагностики, визначення, що використовується тощо. Понад 90 % усіх випадків пологових травм складає перелом ключиці.

Найважливіші чинники ризику: перші пологи, малі розміри матері, аномалії тазу, макросомія або великі розміри голови, клінічно вузький таз, неправильне положення плода, аномальне передлежання плода (особливо, сідничне), аномалії плода, маловоддя, слабкість пологової діяльності зі стимуляцією, утруднене виведення плечей, тривалі або стрімкі пологи, використання акушерської допомоги під час пологів (ручна допомога, акушерський поворот, накладання щипців, вакуум-екстракція тощо), значна недоношеність, багатоплідна вагітність.

Кесарський розтин без пологової діяльності не запобігає всім можливим травмам.

Новонародженого з підвищеним ризиком пологової травми слід уважно оглянути, звертаючи особливу увагу на рухову активність, симетричність структур і функцій, функцію черепно-мозкових нервів, цілість зовнішніх покривів і неврологічний статус.