Львівський національний медичний університет

Дата: 2025-05-21; Просмотры: 3

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ

ПЕДІАТРІЯ

МОДУЛЬ 2. НЕОНАТОЛОГІЯ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 8

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ НЕІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Навчально-методичний посібник

Львів - 2014

УДК: 616.1 + 616- 002.77Ї -053.2 (075)

ПЕДІАТРІЯ. МОДУЛЬ 2. НЕОНАТОЛОГІЯ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 8.

НАЙПОШИРЕНІШІ НЕІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ

/за ред. проф. Д.О.Добрянського, проф. С.Л.Няньковського – Львів, 2014.

Авторський колектив: проф. Д.О.Добрянський, доц. Л.Б.Секретар.

Затверджено Цикловою методичною комісією з педіатричних дисциплін Львівського національного методичного університету імені Данила Галицького. Протокол №__ від ___ ___________ 2014 р.

Рецензенти:

Гнатейко О.З. – професор, зав. кафедри пропедевтики дитячих хвороб Львівського національного методичного університету імені Данила Галицького

Юрцева А.П. – завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб Івано-Франківського державного медичного університету

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

Неінфекційна патологія посідає важливе місце у структурах захворюваності і смертності новонароджених

Асфіксія новонародженого є не лише однією з основних причин порушення постнатальної адаптації, але і визначає ризик виникнення віддалених медичних проблем, в тому числі, й формування інвалідності з дитинства.

Перинатальні гіпоксичні ураження ЦНС протягом останніх років стабільно посідають 3-5 місце в структурі смертності новонароджених в Україні.

У вітчизняній літературі наводиться показник захворюваності 6-8 %; у розвинених країнах цей показник становить 1-1,5 %. Уважається, що асфіксія супроводжує у середньому 9 % пологів, що відбуваються при терміні гестації до 36 тиж, і лише 0,5 % пологів у більш пізньому терміні.

У розвинених країнах асфіксія визначає до 50 % усіх перинатальних втрат і 20 % перинатальної смертності; з нею, однак, пов’язують не більше 10 % усіх випадків дитячого церебрального паралічу.

Оскільки гіпоксія й асфіксія плода та новонародженого можуть спричинюватись численними антенатальними і перинатальними причинами, своєчасна діагностика гіпоксії плода та її корекція є одним з найважливіших завдань лікарів акушерів-гінекологів.

Рівень смертності та ризик інвалідизації новонароджених, які перенесли тяжку внутрішньоутробну або інтранатальну гіпоксію, значною мірою залежить від своєчасності та якості проведення реанімаційних заходів в пологовому залі. Ефективна серцево-легенева реанімація і лікувальна гіпотермія на сьогодні є єдиними методами лікування, застосування яких дійсно дозволяє запобігти розвитку асфіктичного ураження або зменшує його важкість.

Зважаючи на реальні можливості запобігти травматизації значної частини новонароджених під час пологів, обмежені можливості лікування та потенційно важкі наслідки даної патології, проблема пологового травматизму стала не лише медичною, але і соціальною. Тому нині вона набуває особливої актуальності.

Загалом пологові травми виявляють у 2-3 % новонароджених, і більшість таких немовлят мають перелом ключиці.

Завдяки покращенню акушерської практики у розвинутих країнах смертність від пологових травм протягом останніх двох десятиліть зменшилась більше, ніж у 10 разів, до < 0,05 на 1000 пологів.

Дихальна недостатність (ДН), пов’язана із захворюваннями легень, є однією з важливих причин смерті новонароджених дітей у світі.

Частота таких захворювань у новонароджених дітей в Україні і Львівській області коливається у межах 12-16 на 1000 народжених живими, спричинюючи смерть приблизно кожної четвертої новонародженої дитини. Відповідні показники смертності становлять від 0,25 до 2,0 на 1000 народжених живими.

Зниження летальності новонароджених від ДН, що відбулося у розвинених країнах світу протягом останніх десятиліть, було однією з найсуттєвіших причин зменшення загального показника смертності немовлят.

Клінічно дихальна недостатність може виявлятись симптомами, так званих, дихальних розладів. Неспецифічність і поліетіологічність цього симптомокомплексу в новонароджених визначають надзвичайну важливість проведення своєчасного та правильного диференціального діагнозу, оскільки від цього залежатиме лікарська тактика в кожній конкретній ситуації.

Гемолітична хвороба новонароджених (ГХН) – патологічний процес, зумовлений імуноагресивним станом материнського організму по відношенню до власного плода. Це захворювання належить до найважчих захворювань періоду новонародженості. Водночас, ГХН є лише однією з численних можливих причин жовтяниць новонароджених. Враховуючи той факт, що фізіологічна жовтяниця виявляється у більше, ніж половини новонароджених, диференціальний діагноз, вибір правильної тактики обстеження і лікування мають важливе значення.

Передбачення виникнення ГХН, рання діагностика і своєчасне обґрунтоване лікування дозволяють вилікувати дитину або покращити прогноз захворювання.

За відсутності профілактики геморагічна хвороба новонароджених трапляється у 0,5 % здорових немовлят. Система гемостазу у новонароджених дітей має свої особливості, які пов’язані з формуванням і дозріванням коагуляційної й антикоагуляційної систем в перинатальному періоді.

ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ МОДУЛЮ

1. Знати етіологію і патогенетичні чинники виникнення асфіксії і пологової травми, хвороб органів дихання, гемолітичної і геморагічної хвороб у новонароджених.

2. Класифікувати й аналізувати типову клінічну картину асфіксії та пологової травми, хвороб органів дихання, гемолітичної і геморагічної хвороб у новонароджених.

3. Визначати особливості перебігу асфіксії та пологової травми, хвороб органів дихання, гемолітичної і геморагічної хвороб у новонароджених і ставити попередній клінічний діагноз.

4. Складати план обстеження й аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень у новонароджених з типовим перебігом асфіксії і пологової травми, хворобами органів дихання, гемолітичною і геморагічною хворобами.

5. Знати принципи лікування, реабілітації і профілактики асфіксії та пологової травми, хвороб органів дихання, гемолітичної і геморагічної хвороб у новонароджених .

6. Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при основних невідкладних станах у новонароджених з проявами асфіксії та пологової травми, при хворобах органів дихання у новонароджених, гемолітичній та геморагічній хворобах: судомному синдромі, апное, брадикардії, дихальній недостатності, синдромі аспірації меконію і кровотечах у новонароджених.

7. Проводити диференціальну діагностику асфіксії і пологової травми, хвороб органів дихання, гемолітичної і геморагічної хвороб у новонароджених та ставити попередній діагноз.

8. Визначати прогноз для життя і здоров’я у новонароджених з асфіксією, пологовою травмою, хворобами органів дихання, гемолітичною і геморагічною хворобами.

9. Ознайомитись з основними принципами деонтології, що використовуються в перинатальній медицині.

Тема 4 . Асфіксія новонарод­же­ного. Первинна реанімація. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Первинна реанімація новонароджених. Лікування. Профілактика. Прогноз.

Тема 5 . Пологова травма. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Лікування. Профілактика. Прогноз.

Тема 6 . Дихальні розлади у новонароджених. Причини. Класифікація. Діагностика. Диференціальна діагностика. Принципи лікування.

Тема 7. Хвороби органів дихання у новонароджених. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Лікування. Профілактика. Прогноз.

Тема 8. Гемолітична і геморагічна хвороби новонароджених. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Лікування. Профілактика. Прогноз.

АСФІКСІЯ НОВОНАРОД­ЖЕ­НОГО

Мета заняття – навчитися надавати невідкладну допомогу новонародженим в перші хвилини життя, діагностувати асфіксію новонародженого, складати план додаткового обстеження, лікування та реабілітації дитини, яка перенесла асфіксію.

Студент повинен знати:

- визначення та діагностичні ознаки асфіксії новонароджених;

- найважливіші причини та патофізіологію асфіксії новонароджених;

- шкалу Апґар і сучасні вимоги до її використання;

- сучасну схему реанімації новонароджених і техніку виконання основних реанімаційних процедур (штучна вентиляція легень, непрямий масаж серця, інтубація трахеї, введення ліків);

- обладнання, що використовується для реанімації новонароджених;

- клінічну симптоматику гіпоксично-ішемічної енцефалопатії та важкого ішемічного ураження внутрішніх органів;

- принципи лікування новонароджених, які перенесли асфіксію;

- принципи профілактики та диспансерного спостереження за дітьми, які перенесли гіпоксично-ішемічну енцефалопатію.

Студент повинен уміти:

- діагностувати асфіксію в новонародженої дитини, використовуючи дані анамнезу, клінічні дані та результати додаткових обстежень;

- скласти план додаткового обстеження для підтвердження діагнозу «асфіксія новонародженого»;

- надати потрібну первинну реанімаційну допомогу новонародженому в повному обсязі;

- скласти план лікування немовляти, яке перенесло асфіксію;

- скласти план диспансерного нагляду за дитиною, яка перенесла асфіксію.

3. МІЖПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ

4. МАТЕРІАЛИ ДОАУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

4.1. Визначення і діагностичні ознаки асфіксії новонародженого

«Асфіксія новонароджених» – це окрема нозологічна форма, яку характеризують 1) лабораторні ознаки шкідливої дії гіпоксії на організм плода до або під час пологів (значний метаболічний або змішаний ацидоз у крові з артерії пуповини), а також 2) клінічні симптоми кардіо-респіраторної і неврологічної депресії новонародженого з можливою наступною появою симптомів енцефалопатії і поліорганної дисфункції (див. далі).

Безпосередня причина асфіксії – гіпоксія й ішемія, які виникають внаслідок гострого або хронічного порушення газообміну у плода (новонародженого), що супроводжується розвитком значного метаболічного або змішаного ацидозу. Ацидоз уважається значним у разі перевищення показником дефіциту основ (ВЕ) рівня -15 ммоль/л або зменшення показника рН до 7,15 і менше. Тільки наявність ацидозу свідчить, що асфіксія таки мала місце, однак величина рН і/або дефіциту основ не обов’язково відображає важкість ураження.

Синонімами до терміну «асфіксія новонароджених» є терміни «асфіксія при народженні» і «перинатальна асфіксія». Останній з них вказує на можливість виникнення асфіксії і до народження дитини, а отже використовується тоді, коли момент гіпоксично-ішемічного інсульту плода (новонародженого) не можна чітко визначити на підставі клінічних даних.

Можливу наявність асфіксії слід передбачити у кожної дитини, якій надавали реанімаційну допомогу після народження. Однак, остаточний діагноз «асфіксія» повинен бути ретроспективним і враховувати відповідні дані анамнезу й діагностичні ознаки, які виникли протягом перших 72 год. життя новонародженого. Чим важчим є ураження, тим скоріше після народження з’являються відповідні симптоми. У типових найважчих випадках діагноз асфіксії є очевидним в першу добу життя. Однак, загалом остаточний і обґрунтований діагноз «асфіксія новонародженого» встановлюють на 3 добу після народження дитини.

Сучасні дані дозволяють вважати неправильним розуміння під асфіксією новонароджених просто факт порушення зовнішнього дихання, що спостерігається у перші хвилини після народження.