1 Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 48. — Ст. 252.

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 13

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

334

335

випромінювання, вплив інших фізичних та біологічних чинників на атмосферне повітря з використанням стаціонарних джерел.

Згідно зі ст. 11 Закону "Про охорону атмосферного повітря" ви­киди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з використан­ням стаціонарних джерел можуть здійснюватися після отримання дозволу органів Мінприроди за погодженням з органами Мініс­терства охорони здоров'я України. Дозвіл видається не менш як на п'ять років згідно з Порядком проведення та оплати робіт, пов'яза­них з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмос­ферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, ус­танов, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі доз­воли, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302^і. Оскільки законодавство не передбачає от­римання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря фізичними особами, що не є суб'єктами підприємництва, видається, що вони можуть здійснювати такі викиди на праві за­гального використання атмосферного повітря.

Законодавство передбачає нормування спеціального викорис­тання атмосферного повітря для викиду забруднюючих речовин. Нормування здійснюється шляхом встановлення для кожного ста­ціонарного джерела викидів нормативів граничнодопустимих вики­дів шкідливих речовин в атмосферне повітря (ГДВ). Порядок роз­роблення та затвердження нормативів граничнодопустимих вики­дів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1780². Суб'єктам права спеціального використання атмосферного повітря забороняється перевищувати зазначені нормативи.

Стаття 13 Закону "Про охорону атмосферного повітря" визна­чає, що рівні впливу фізичних та біологічних чинників на стан ат­мосферного повітря вимоги щодо їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених нормативів. Порядок видачі дозволів на експлуатацію устаткування з визначеними рів­нями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосфер­ного повітря, проведення оплати цих робіт та обліку підприємств, установ, організацій і громадян-підприємців, які отримали такі дозволи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 432³. Дозвіл видається безоплатно органами Мінприроди за погодженням з органами державної санітарно-епі­деміологічної служби строком не менш як на п'ять років. Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємництва, мають право здійсню­вати шумовий, електромагнітний чи інший вплив на атмосферне повітря на праві загального використання. Порядок розроблення і затвердження нормативів граничнодопустимого рівня фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан ат-

мосферного повітря затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 300'.

Спеціальне використання атмосферного повітря передбачає спла­ту збору. На сьогодні передбачається сплата Лише збору за забруднен­ня атмосферного повітря у складі збору за забруднення навколиш­нього природного середовища відповідно до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середо­вища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303². У разі спеціального використання атмосферного повітря з перевищенням нормативів ГДВ збір сплачується у п'ятикратному розмірі. Викид окремих особ­ливо небезпечних забруднюючих речовин в атмосферне повітря за­бороняється. Так, відповідно до Закону України від 15 листопада 2001 р. "Про заборону ввезення і реалізації на території України ети­лованого бензину та свинцевих добавок до бензину"³ з 1 січня 2003 р. забороняється ввезення на територію України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину, а також їх реалізація.

Стаття 32 Закону "Про охорону атмосферного повітря" передбачає здійснення моніторингу тобто безперервного спостереження за станом атмосферного повітря. Моніторинг атмосферного повітря здійснюєть­ся згідно з Порядком організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. № 343". Суб'єктами моніторин­гу атмосферного повітря є Мінприроди, Міністерство з питань надзви­чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи, санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України, а також підприємства-забруднювачі.

§ 4. Особливості правового регулювання використання кліматичного ресурсу

Клімат — це багаторічний режим погоди на певній території. Погода — це стан атмосфери, що характеризується певними мете­орологічними ознаками: температура, вологість, атмосферний тиск, кількість опадів, напрями і сила вітрів тощо. На відміну від атмосферного повітря, яке є сумішшю газів, клімат взагалі має не-речовинну природу — це лише сукупність сталих ознак, показни­ків та властивостей, характерних для певної частини земної кулі. Наприклад, на більшій частині України помірний клімат, а на пів­денному березі Криму — субтропічний.

Про кліматичний ресурс як об'єкт правового регулювання можна говорити у зв'язку з Кліматичною програмою України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 650.

336

' Офіційний вісник України. — 2002. — № 12. — С 61. ² Там само. - 2002. - № 1. - С 84. ^! Там само. — 2002. - № 14. - С 174.

¹ Офіційний вісник України. - 2002. - № 12. - С 57.

' Там само. - 1999. - № 9. - С- 89.

^! Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 6. — Ст. 44.

⁴ Офіційний вісник України. - 1999. — № 10. - С 43.

337

Кліматичною програмою клімат визнано одним з основних природ­них ресурсів, від якого залежать умови життя і діяльності людини, напрями і рівень розвитку господарства. Клімат визнано природним ресурсом, який використовується у господарській діяльності людини і може справляти на неї також руйнівний вплив.

Клімат став об'єктом міжнародно-правової охорони у зв'язку з появою глобальної екологічної загрози зміни клімату, що може призвести до занепаду сільського господарства і продовольчої кризи. Це пов'язується з глобальними екологічними проблемами: парнико­вий ефект, порушення озонового шару, кислотні дощі, смог. Так, 9 травня 1992 р. у Нью-Йорку було підписано Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, яка спрямована на запобігання парниково­му ефекту. Ця Конвенція ратифікована Законом України від 29 жов­тня 1996 р. і відповідно до Конституції стала частиною внутрішньо­го українського законодавства. У сфері міжнародно-правового регу­лювання використання кліматичного ресурсу діють також Віденська конвенція про охорону озонового шару від 22 березня 1985 р. і Мон-реальський протокол до неї від 1 січня 1989 р.

У 1979 р. Всесвітньою метеорологічною організацією було ство­рено Всесвітню кліматичну програму. Реалізація останньої здійсню­ється в рамках національних кліматичних програм. На виконання міжнародних зобов'язань України було прийнято Кліматичну прог­раму України. Державним органом, відповідальним за охорону і мо­ніторинг клімату, є Мінприроди. Програма передбачає розвиток системи моніторингу клімату, проведення відповідних наукових досліджень. В Україні ведеться кадастр клімату, який становить звід даних про погодні умови у різних регіонах України у той чи інший період часу. Передбачається забезпечення заінтересованих осіб ін­формацією про погоду і клімат (прогнози погоди). Законодавство України про клімат розвивається у трьох напрямах: а) охорона клі­мату як природного ресурсу, необхідного для життєдіяльності люди­ни; б) охорона від шкідливих кліматичних впливів; в) використан­ня клімату як природного ресурсу для задоволення потреб людини.

Кліматичний ресурс є об'єктом господарського використання практично у всіх галузях, оскільки він так чи інакше впливає на створення умов праці. Особливо це стосується сільського госпо­дарства, де кліматичний ресурс безпосередньо використовується для виробництва сільськогосподарської продукції. Кліматичний ре­сурс використовується також для лікування й оздоровлення насе­лення відповідно до законодавства про курорти. Нарешті, кліма­тичний ресурс використовується для відпочинку населення і туриз­му відповідно до рекреаційного законодавства.

Клімат переважно використовується на праві загального вико­ристання. Навіть суб'єкти підприємницької діяльності і великі про­мислові заводи не зобов'язані отримувати дозволів на спеціальне використання кліматичного ресурсу для їх виробничої діяльності. Оскільки клімат не має речовинної природи і не може бути індиві­дуально визначений, він не може бути об'єктом права власності

338

взагалі: ні державної, ні приватної. Водночас законодавство знає лише один випадок, коли клімат може бути об'єктом права спеці­ального використання: ст. 16 Закону "Про охорону атмосферного повітря" передбачає отримання дозволів на здійснення діяльності, що впливає на погоду і клімат. Така діяльність іноді здійснюється для потреб сільського господарства, проведення масових свят та видовищних заходів: шляхом розстрілювання хмар з гармат чи ви­киду спеціальних хімічних речовин здійснюється стимулювання ст­ворення необхідних погодно-кліматичних умов.

Відповідно до ст. 16 Закону "Про охорону атмосферного повіт­ря" діяльність, спрямована на штучні зміни погоди і клімату, може провадитися юридичними особами та громадянами — суб'єктами підприємництва лише за дозволами Мінприроди або його терито­ріальних органів за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України або його територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Постано­вою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 301 зат­верджено Порядок погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов'язаної із штучними змінами стану атмосфери та ат­мосферних явищ у господарських цілях¹. Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів на провадження діяльності, пов'язаної із штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях затверджена наказом Міністерства еко­логії та природних ресурсів України від 24 грудня 2002 р. № 517². Дозвіл видається безоплатно терміном на один рік.

Істотним ґанджем чинної системи законодавчого регулювання спеціального використання кліматичного ресурсу є те, що фізичні особи, які не є підприємцями, мають право здійснювати спеціаль­не використання кліматичного ресурсу без оформлення будь-яких дозволів. Це ламає всю дозвільну систему спеціального викорис­тання кліматичного ресурсу і є прогалиною у чинному законодавс­тві. Щодо збору за спеціальне використання кліматичного ресурсу, то оскільки діяльність, спрямована на штучні зміни клімату, перед­бачає викид забруднюючих речовин в атмосферу, у цьому разі не­обхідно буде сплачувати збір за забруднення навколишнього при­родного середовища згідно з Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Мініс­трів України від 1 березня 1999 р. № ЗОЗ³.

Моніторинг клімату здійснюється відповідно до Закону України від 18 лютого 1999 р. "Про гідрометеорологічну діяльність"⁴ Націо­нальна та приватні гідрометеорологічні служби проводять моніторинг клімату в Україні і розробляють прогнози погоди. В Україні створе­на мережа стаціонарних та пересувних пунктів моніторингу клімату.