1 Див.: Боголюбов С. А., Краюшкина Е. Г. Комментарий к Федеральному закону "О континентальном шельфе". — М., 2003. — С 15.

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 12

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

206

нентального шельфу за межами 200-мильної зони, то в усіх при­чорноморських державах, у тому числі й Україні, виключна (мор­ська) економічна зона збігається з просторами морського дна, що належить до континентального шельфу¹.

З урахуванням того, що зовнішня межа континентального шельфу збігається з межею виключної (морської) економічної зо­ни, в Україні відсутнє профільне національне законодавство про континентальний шельф. Згідно зі ст. 4 Закону "Про виключну (морську) економічну зону України" суверенні права та юрисдик­ція України щодо морського дна виключної економічної зони і йо­го надр реалізуються відповідно до законодавства України про кон­тинентальний шельф та Кодексу про надра.

Поряд з національним законодавством про виключну економіч­ну зону і про надра правовий режим континентального шельфу в Україні визначається нормативними актами колишнього СРСР, прийнятими на основі Женевської конвенції про континентальний шельф 1958 р. Такими актами є: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 6 лютого 1968 р. "Про континентальний шельф Союзу РСР"; постанова Ради Міністрів СРСР від 18 липня 1969 р. № 554 "Про порядок проведення робіт на континентальному шельфі СРСР і охорону його природних багатств"²; Положення про охоро­ну континентального шельфу СРСР, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 11 січня 1974 р. № 24.

Застосування положень вказаних нормативних актів СРСР стосов­но континентального шельфу України здійснюється на підставі пос­танови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Со­юзу РСР"³, відповідно до якої до прийняття відповідних актів законо­давства України на території республіки застосовуються акти законо­давства СРСР із питань, що не урегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Джерелами регулювання шельфових відносин є і міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дала Україна. Про це свід­чать ст. 9 Конституції, ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договори України"⁴, відповідно до яких укладені й ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'єм­ну частину національного законодавства України. На це вказують і ст. 32 Закону "Про виключну (морську) економічну зону України", ст. 69 Кодексу про надра.

' Всі причорноморські держави встановили виключні економічні зони і повністю розділили Чорне море на такі зони. Див.: Короткий Т. Р. Міжнародно-правові аспекти охорони середовища Чорного моря // Концепція розвитку законодавства України: Ма­теріали науково-практичної конференції. — К., 1996. — С 475, 476.

² Див.: Баймуратое М. А. Правовой статус континентального шельфа и способы его
разграничения. — Одесса, 2000; Баймуратое М. А., Досковский В. Г. Международно-пра­
вовой режим континентального шельфа. — Одесса, 2001. — С. 45, 46; Баймуратое М. А.
Международно-правовой режим континентального шельфа // Причорноморський еко­
логічний бюлетень. — 2003. — № 4. — С. 84—88.

³ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 46. — Ст. 621.
' Голос України. — 2004. — 3 серп.

207

Це тим більше актуально для визначення режиму континенталь­ного шельфу з урахуванням особливостей правового статусу остан­нього. Тому для характеристики суверенних прав прибережної дер­жави наведемо положення ст. 77 Конвенції ООН з морського пра­ва: прибережна держава здійснює над континентальним шельфом суверенні права з метою його розвідки і розробки його природних ресурсів. Природні ресурси включають мінеральні й інші неживі ре­сурси морського дна і його надр, а також живі організми, що нале­жать до "сидячих видів", тобто організмів, що в період, коли мож­ливий їх промисел, або перебувають у нерухомому стані на мор­ському дні чи під ним, або не здатні пересуватися інакше, як пере­буваючи в постійному контакті з морським дном або його надрами. Ці права є виключними в тому розумінні, що якщо прибереж­на держава не здійснює розвідки континентального шельфу чи не розробляє його природні ресурси, ніхто не може робити цього без чітко вираженої згоди прибережної держави. Права прибережної держави на континентальний шельф не залежать від ефективної чи фіктивної окупації нею шельфу чи від прямої про це заяви.

§ 3. Використання рибних та інших

живих ресурсів виключної (морської)

економічної зони

У виключній (морській) економічній зоні Україна забезпечує оптимальне використання рибних та інших живих ресурсів шля­хом вжиття відповідних заходів для їх збереження та управління ними. Промисел рибних та інших живих ресурсів, а також дослід­ження, розвідка та інші операції, пов'язані з таким промислом у виключній (морській) економічній зоні України, іноземними юри­дичними та фізичними особами здійснюються лише на підставі міжнародних угод.

Іноземні юридичні та фізичні особи, які ведуть рибний проми­сел у виключній (морській) економічній зоні України, повинні дот­римуватися вимог щодо збереження рибних та інших живих ресур­сів, а також інших положень і умов, встановлених Законом "Про виключну (морську) економічну зону України" та іншими актами законодавства України. Порядок і умови використання рибних та інших живих ресурсів виключної (морської) економічної зони вста­новлюються Кабінетом Міністрів України¹.

Відповідно до п. 4 Порядку і умов використання рибних та ін­ших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зо-

¹ Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, зат­верджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1192; По­рядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (мор­ської) економічної зони України іноземними юридичними і фізичними особами, затвер­джені постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 р. № 1490. 208

ни України іноземними юридичними і фізичними особами вико­ристання водних живих ресурсів здійснюється за плату відповідно до законодавства України та за спеціальними дозволами, виданими користувачам на кожне судно Головним управлінням охорони, від­творення водних живих ресурсів і регулювання рибальства Дер-жкомрибгоспу (далі — Головрибвод) в межах затверджених Мін­природи лімітів на основі біологічних обгрунтувань. Відповідні ор­гани іноземних держав, які уклали з Україною договір про здій­снення промислу у виключній (морській) економічній зоні Украї­ни, подають заявки на одержання дозволу на ведення промислу у виключній (морській) економічній зоні України.

Дія дозволу може бути припинена у разі: закінчення терміну, на який цей дозвіл було видано; добровільної відмови користувача від нього або якщо потреба у його використанні відпала; систематич­ного чи грубого порушення користувачами визначеного порядку спеціального використання водних живих ресурсів, умов дозволів на їх використання, норм, правил рибальства та інших вимог в га­лузі охорони, використання і відтворення цих ресурсів; різкого по­гіршення біологічного стану водних живих ресурсів та умов їх існу­вання, зниження рибопродуктивності, погіршення їх видового складу та якості внаслідок дії природних чинників або порушення природокористування з вини користувачів; надходження від орга­нів Мінприроди та Державної прикордонної служби України вимог про припинення або обмеження спеціального використання вод­них живих ресурсів.

Відповідно до п. 8 Порядку і умов використання рибних та ін­ших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зо­ни України іноземними юридичними і фізичними особами корис­тувачі зобов'язані: перед початком робіт у виключній (морській) економічній зоні України викликати представника Головрибводу з метою супроводження судна, який забезпечується за рахунок ко­ристувача харчуванням і помешканням за нормами, передбачени­ми для офіцерського складу, та має вільний доступ до засобів зв'яз­ку, документації, суднового, промислового та технологічного жур­налів, навігаційних карт, технологічного процесу добування та пе­реробки водних живих ресурсів; надавати Головрибводу інформа­цію про вхід у виключну (морську) економічну зону України і ви­хід з неї з обов'язковим проходженням визначених точок контро­лю в порядку, встановленому Держкомрибгоспом та Державним комітетом у справах охорони державного кордону; надавати Голов­рибводу щодекади інформацію про промисел водних живих ресур­сів у виключній (морській) економічній зоні України і щомісяця — про результати промислу.

Кожне судно, що здійснює промисел, повинно мати: оригінал дозволу на ведення промислу водних живих ресурсів у виключній (морській) економічній зоні; промисловий журнал та журнал облі­ку прийнятих водних живих ресурсів; сигнальні розпізнавальні зна­ки; марковані знаряддя лову із зазначенням назви судна, держави,

209

номера дозволу і порядкового номера знаряддя лову; УКХ-радіос-танцію, яка повинна постійно працювати на прийом на 16 міжна­родному каналі; завірену власником судна схему розташування трюмів із зазначенням їх розмірів; форму гарантії країни прапору. З метою забезпечення своїх суверенних прав на розвідку, експлуа­тацію, збереження живих ресурсів та управління ними у своїй вик­лючній (морській) економічній зоні Україна вживає заходів (вклю­чаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд) для забезпечен­ня дотримання законодавства України.

Спеціальні правила встановлені для охорони анадромних видів риб. Відповідно до ст. 8 Закону "Про виключну (морську) еконо­мічну зону України" спеціально уповноважені органи України за­безпечують збереження запасів анадромних видів риб шляхом вжиття відповідних заходів і встановлення правил регулювання рибного промислу у виключній (морській) економічній зоні, зок­рема щодо визначення загального обсягу допустимих виловів, і співробітничають з цією метою з відповідними органами інших за­інтересованих держав, якщо ці види риб мігрують за межі виключ­ної (морської) економічної зони України.

Для удосконалення системи захисту економічних інтересів на державному кордоні України, а також врегулювання відносин з іноземними державами з питань ведення рибного господарства і здійснення риболовства в Чорному морі постановою Кабінету Мі­ністрів України від 12 вересня 2001 р. № 1353 затверджена Ком­плексна програма діяльності з припинення незаконного вилову ри­би іноземними суднами в територіальному морі та виключній (мор­ській) економічній зоні України на 2002—2006 роки. Метою цієї Програми є посилення захисту економічних інтересів держави шляхом протидії незаконному вилову риби, недопущення пору­шення законодавства іноземними суднами у виключній зоні, ство­рення сприятливої геополітичної ситуації навколо України із зміц­ненням добросусідських відносин із суміжними державами.

Основними завданнями Програми є: удосконалення механізму правового регулювання діяльності заінтересованих органів з проти­дії незаконному вилову риби іноземними суднами у виключній зо­ні; участь у розробленні Конвенції з рибальства та збереження жи­вих ресурсів Чорного моря; координація діяльності заінтересованих центральних органів виконавчої влади із забезпечення захисту при­родних ресурсів, дотримання законодавства у виключній зоні; вне­сення змін до законодавчих актів щодо врегулювання питань діяль­ності у виключній зоні та визначення повноважень центральних органів виконавчої влади в галузі охорони, використання і відтво­рення водних живих ресурсів.

Україна має виключне право у морській економічній зоні ство­рювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуата­цію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки та розробки природних ресурсів, а також інших економічних цілей згідно з чинним зако-

210

нодавством України. При цьому Україна має виключну юрисдик­цію щодо таких штучних островів, установок і споруд, у тому чис­лі щодо митних, податкових, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються її безпеки.

Україна може встановлювати навколо штучних островів, уста­новок і споруд зони безпеки і здійснює у цих зонах відповідні за­ходи для гарантування безпеки як судноплавства, так і штучних островів, установок та споруд. Ширина зон безпеки не повинна пе­ревищувати 500 метрів, відлічених від кожної точки їх зовнішньо­го краю, за винятком випадків, коли інше дозволено загальновиз­наними міжнародними стандартами або рекомендовано відповід­ною міжнародною організацією.

Юридичні і фізичні особи України та інших держав, міжнарод­ні організації, відповідальні за утримання та експлуатацію штучних островів, установок і споруд, зобов'язані забезпечувати утримання у належному стані постійних засобів попередження про їх наяв­ність. Будь-які залишені або невикористані установки і споруди повинні бути прибрані якомога швидше і таким чином, щоб не створювати перешкод судноплавству і рибальству або загрози заб­руднення морського середовища. Про створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навколо них зон без­пеки, а також повну або часткову ліквідацію цих установок і спо­руд дається відповідне повідомлення в порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України.

Морські наукові дослідження у виключній (морській) економіч­ній зоні України мають право проводити усі держави незалежно від їх географічного положення, їх юридичні і фізичні особи, а також міжнародні організації за умови дотримання законодавства Украї­ни. Ці дослідження проводяться лише за згодою спеціально упов­новажених органів з дотриманням вимог чинного законодавства та міжнародних договорів України. Здійснюючи свою юрисдикцію, Україна має право регулювати, дозволяти і проводити морські на­укові дослідження у своїй виключній (морській) економічній зоні. Спеціально уповноважені органи України дають свою згоду на про­ведення морських наукових досліджень у її виключній (морській) економічній зоні за умови, що ці дослідження проводяться лише у мирних цілях, для розширення знань про морське середовище на благо людства і не несуть загрози навколишньому природному се­редовищу.

Іноземні держави, їх юридичні і фізичні особи, а також міжна­родні організації, які мають намір проводити морські наукові дос­лідження у виключній (морській) економічній зоні України, пода­ють спеціально уповноваженим органам за шість місяців до перед­бачуваної дати початку здійснення морського наукового проекту повну інформацію про характер і цілі проекту, методи і засоби, що використовуватимуться, точні географічні координати районів, в яких буде здійснюватися проект, та інші дані. Якщо подана інфор­мація є неточною або іноземна держава, її юридичні і фізичні осо-

211

би чи відповідна міжнародна організація, яка здійснює проект, має невиконані зобов'язання перед Україною, що випливають з раніше здійснюваного наукового проекту, спеціально уповноважені органи України можуть відмовити у дозволі на проведення морських дос­ліджень.

Україна може відмовити у наданні згоди на здійснення іншими державами, їх юридичними і фізичними особами, міжнародними організаціями морського наукового проекту у своїй виключній (морській) економічній зоні, якщо цей проект: безпосередньо пов'язаний з розвідкою та розробкою як живих, так і неживих при­родних ресурсів; передбачає буріння морського дна, використання вибухових речовин або внесення шкідливих речовин у морське се­редовище; включає спорудження, експлуатацію або використання штучних островів, установок і споруд.

Під час проведення морських наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні України іноземні держави, їх юридич­ні і фізичні особи, міжнародні організації, які одержали на це доз­віл спеціально уповноважених органів України, зобов'язані дотри­муватися таких умов: забезпечувати участь представників України у морських наукових дослідженнях, зокрема на борту науково-дос­лідних суден та на інших науково-дослідних установках; надавати спеціально уповноваженим органам України на їх прохання попе­редні доповіді, а також інші матеріали і висновки досліджень; да­вати спеціально уповноваженим органам України на їх прохання можливість доступу до всіх даних і зразків, одержаних під час мор­ських наукових досліджень, передавати їм матеріали, з яких можна зробити копію, і зразки, які можна розділити без заподіяння шко­ди їх науковій цінності, а також надавати інформацію, що містить оцінку таких даних, зразків і результатів досліджень, або надавати допомогу в їх оцінці та інтерпретації; не перешкоджати діяльності, що здійснюється з метою реалізації суверенних прав та юрисдикції України згідно зі статтями 4, 7, 8 Закону "Про виключну (морську) економічну зону України"; негайно інформувати спеціально упов­новажені органи України про будь-які істотні зміни у програмі дос­ліджень; прибрати науково-дослідні установки або обладнання піс­ля завершення досліджень, якщо не укладено угоди про інше.

Морські наукові дослідження у виключній (морській) економіч­ній зоні України, які проводяться з порушенням вимог статей 13, 14 Закону "Про виключну (морську) економічну зону України", можуть бути тимчасово заборонені (зупинені) спеціально уповно­важеними органами України. Рішення про тимчасову заборону (зу­пинення) може бути скасовано цими органами, а дослідження про­довжено, як тільки інша держава, її юридична чи фізична особа або міжнародна організація, що здійснює дослідження, усуне порушен­ня та дасть гарантію стосовно дотримання встановленого Законом "Про виключну (морську) економічну зону України" порядку.

Морські наукові дослідження у виключній (морській) економіч­ній зоні України, які проводяться без дозволу спеціально уповно-

важених органів України або з відступом від положень ст. 13 Зако­ну "Про виключну (морську) економічну зону України", або з сут­тєвими відмінностями від початкового проекту дослідження, підля­гають негайному припиненню.

§ 4. Охорона суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні

Охорона суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зо­бов'язань інших держав, українських та іноземних юридичних і фі­зичних осіб, міжнародних організацій у ній здійснюється органами Державної прикордонної служби України, рибоохорони Міністерс­тва аграрної політики України і Мінприроди в порядку, встановле­ному Кабінетом Міністрів України', з урахуванням інтересів інших держав, передбачених нормами міжнародного права.

Посадові особи Державної прикордонної служби України під час здійснення охорони виключної (морської) економічної зони мо­жуть: зупиняти й оглядати в установленому порядку судна, інші плавучі засоби, що ведуть промисел риби та інших водних живих ресурсів, пошук, дослідження та операції, пов'язані з таким про­мислом, й інші роботи у виключній (морській) економічній зоні, перевіряти документи на здійснення рибного промислу та інших робіт; призупиняти або припиняти промисел риби та інших водних живих ресурсів, пошук, дослідження та операції, пов'язані з таким промислом, та інші роботи у разі порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону або відсутності дозволу (по­годження) на їх проведення; відвідувати, оглядати та перебувати на штучних островах, установках і спорудах, що знаходяться у виключ­ній (морській) економічній зоні, а також перевіряти документи, які посвідчують право на проведення робіт і спорудження штучних ост­ровів, установок, споруд і встановлення зон безпеки навколо них; тимчасово забороняти (зупиняти) морські наукові дослідження, які проводяться з порушенням вимог законодавства про виключну (морську) економічну зону, або припиняти їх у випадках, передба­чених законодавством; вимагати від судна, інших плавучих засобів, інформацію, необхідну для встановлення факту порушення вимог законодавства України або міжнародного права щодо запобігання забрудненню морського середовища, та проводити огляд судна з ці­єю метою; складати акти про вчинення порушення у виключній (морській) економічній зоні; затримувати судна, інші плавучі засо­би, що допускають порушення законодавства України або норм міжнародного права, і доставляти їх в один із відкритих для заход­ження іноземних невійськових суден портів України; застосовувати

¹ Положення про порядок охорони суверенних прав України в її виключній (мор­ській) економічній зоні.

212

213

штрафні санкції у випадках, передбачених законодавством про вик­лючну (морську) економічну зону; безплатно користуватися тран­спортними послугами та засобами зв'язку промислових суден іно­земних держав, які здійснюють промисел риби та інших водних жи­вих ресурсів, пошук, дослідження та операції, пов'язані з таким промислом, або інші роботи у виключній (морській) економічній зоні України згідно з чинними угодами або дозволами.

Під час огляду суден, інших плавучих засобів, штучних островів, установок і споруд можуть бути перевірені суднові, навігаційні та ін­ші документи, а також виробничі і вантажні приміщення, обладнан­ня і технічні засоби, що застосовуються для виконання робіт, і все видобуте у виключній (морській) економічній зоні. Перевірка судно­вих, навігаційних та інших документів іноземних суден проводиться у випадках, коли є підстави вважати, що це судно, інший плавучий засіб порушило вимоги законодавства України або міжнародного права щодо запобігання забрудненню морського середовища у вик­лючній (морській) економічній зоні України. Огляд такого судна, ін­шого плавучого засобу може провадитися тільки після перевірки заз­начених документів і лише у випадках, коли є підстави вважати, що судно, інший плавучий засіб або його обладнання не відповідає цим документам, або коли підстав, зазначених у документах, недостатньо для перевірки ймовірного порушення, коли судно, інший плавучий засіб не має належних документів або в разі відмови дати пояснен­ня чи одержані пояснення суперечать очевидним фактам.

Під час огляду можуть братися проби речовин або їх суміші, що знаходяться на судні, штучному острові, установці, споруді, необ­хідні для ідентифікації джерела забруднення морського середовища виключної (морської) економічної зони. Огляд проводиться в при­сутності капітана або призначених ним осіб екіпажу судна, іншого плавучого засобу чи представника адміністрації, яка здійснює ке­рівництво роботами у виключній (морській) економічній зоні Ук­раїни. Порушник законодавства про виключну (морську) економіч­ну зону, особа якого не може бути встановлена на місці, а також судно, знаряддя лову та інші технічні засоби, що використовують­ся для ведення рибного промислу та інших робіт у виключній (мор­ській) економічній зоні і приналежність яких не може бути вста­новлена під час огляду судна, підлягають затриманню і доставці в один із відкритих для заходження іноземних невійськових суден портів України для встановлення особи порушника і приналежнос­ті таких суден, знарядь лову та інших технічних засобів.

Якщо є достатні підстави вважати, що іноземне судно поруши­ло законодавство про виключну (морську) економічну зону і при цьому робить спробу зникнути, органи Державної прикордонної служби України мають право переслідувати таке судно з метою зат­римання його і притягнення до відповідальності. Переслідування починається в момент знаходження судна — порушника законо­давства про виключну (морську) економічну зону чи однієї з його шлюпок у межах виключної (морської) економічної зони після сиг-

214

налу "зупинитися", здійснюється безперервно і припиняється тіль­ки тоді, коли переслідуване судно ввійде в територіальне море сво­єї країни або будь-якої третьої держави.

Проти суден — порушників законодавства про виключну (мор­ську) економічну зону у відповідь на застосування ними сили та в інших виключних випадках посадові особи Державної прикордон­ної служби України можуть застосовувати в установленому поряд­ку всі заходи, зумовлені обставинами, що склалися, необхідні для припинення порушення та затримання порушників. Порядок зас­тосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), лі­таків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спе­ціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони вик­лючної (морської) економічної зони України Державною прикор­донною службою України встановлюється Інструкцією про засто­сування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літа­ків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеці­альних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони держав­ного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21 жовтня 2003 р. № 200^і.

Державна прикордонна служба України має право застосовува­ти зброю в виключній (морській) економічній зоні для відбиття збройного нападу на неї або на інші судна України, для припинен­ня явно ворожих дій з боку іноземних суден проти українських надводних та підводних об'єктів, а також для припинення зброй­ного опору з боку суден — порушників законодавства про виключ­ну (морську) економічну зону України під час їх зупинки та затри­мання і для затримання таких суден у цій зоні у разі невиконання вимоги зупинитися, якщо судно намагається зникнути, а інші мож­ливості для його зупинення вичерпані. У цьому разі зброя застосо­вується після попереджувального пострілу.

Відповідно затримане судно доставляється у найближчий від­критий для заходження іноземних невійськових суден порт Украї­ни. Ці заходи, що застосовуються до порушників законодавства про виключну (морську) економічну зону, відповідають положен­ням Конвенції ООН з морського права. Конвенція наділяє прибе­режну державу компетенцією вживати заходів, що можуть бути не­обхідні для забезпечення дотримання законів і правил, що вона прийняла відповідно до Конвенції. Ці заходи прибережної держа­ви можуть включати огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд. Водночас Конвенція обмежує репресивні заходи. Так, заарештова­ні судна та їх екіпажі негайно звільняються після внесення застави чи іншого забезпечення; покарання не можуть включати ув'язнен­ня за відсутності угоди про іншу форму особистого покарання. Від­повідно до Конвенції ООН з морського права прибережна держава в разі арешту чи затримки іноземного судна зобов'язана негайно

¹ Офіційний вісник України. - 2003. - № 43. - С 172.

215

повідомити про це державу прапора для забезпечення якнайшвид­шого врегулювання суперечки¹.

§ 5. Юридична відповідальність за порушення

вимог законодавства про виключну (морську)

економічну зону

За порушення законодавства про виключну (морську) економіч­ну зону громадяни України, іноземні громадяни та особи без гро­мадянства несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністратив­ну або кримінальну відповідальність, встановлену законодавчими актами України. Юридичні особи за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України несуть відповідаль­ність за незаконну промислову діяльність, порушення правил без­печної експлуатації споруд, незаконну експлуатацію природних ре­сурсів, незаконне здійснення морських наукових досліджень, заб­руднення морського середовища відповідно до статей 22—26 Зако­ну "Про виключну (морську) економічну зону України". Притяг­нення порушників до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодувати відповідно до чинного законодавства шкоду, завдану в результаті порушення життєвих умов живих чи інших ресурсів виключної (морської) економічної зони.

Право накладати штрафи, передбачені Законом "Про виключну (морську) економічну зону України", залежно від виду правопору­шення надається органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України в особі дер­жавних інспекторів з охорони навколишнього природного середо­вища; органам рибоохорони Міністерства рибного господарства України в особі начальника відповідного басейнового управління по охороні й відтворенню рибних запасів і регулюванню рибальс­тва; органам Прикордонних військ України в особі командира (на­чальника) судна, яким виявлено порушення і затримано порушни­ка. Право накладати штрафи за певними видами правопорушень, а також застосовувати конфіскацію надається районному (міському) суду за місцем затримання порушника.

Рішення про безоплатне вилучення незаконно видобутих ресур­сів приймається органом, уповноваженим накладати штраф за від­повідне порушення. Посадовою особою Прикордонних військ Ук-

¹ Див.: Мировой океан и международное право. Правовой режим морских прибреж­ных пространств. — М., 1987. — С. 114, 115; Шпилевой К. О., Короткий Т. Р., Буряченко А. Н. Арест судов: международно-правовое регулирование. — Одесса, 2004. — С. 5—10; Короткий Т. Р. Правовые проблемы охраны суверенных прав Украины в исключитель­ной (морской) экономической зоне Украины Ц Причорноморський екологічний бюле­тень. — 2003. — № 4. — С. 89—91; Короткий Т. Р. Понятие ареста судна в международ­ном и национальном праве / Економіко-правові аспекта розвитку транспортних систем: Збірник наукових праць / Гол. ред. Л. В. Багрій- Шахматов. — Вип. 4. — Одеса, 2003. —

раши про вчинення порушення складається акт, який разом з ін­шими документами, що стосуються цієї справи, протягом трьох днів з дня затримання порушника надсилається органу, уповнова­женому застосовувати санкції. У разі коли визнано за доцільне зас­тосування конфіскації, зазначені документи передаються для роз­гляду до районного (міського) суду за місцем затримання поруш­ника. Судовий розгляд справ про порушення, передбачені Законом "Про виключну (морську) економічну зону України", провадиться в присутності представників порушника та органів, які здійснюють охорону виключної (морської) економічної зони України.

Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України та континентальний шельф України встановлена статтями 243, 244 Кримінального ко­дексу (КК) України¹. Відповідальність несуть особи, винні в заб­рудненні моря в межах вод виключної (морської) економічної зо­ни України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконному скиданні чи похованні зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Окремим складом є неповідомлення спеціально відповідальни­ми за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі ски­дання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними у відкри­тому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речови­ни понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило не­безпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешко­дити іншим законним видам використання моря.

Кримінальна відповідальність так само передбачена за пору­шення законодавства про континентальний шельф України, що за­подіяло істотну шкоду; невжиття особою, що відповідає за експлу­атацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зо­ні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкід­ливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей; дослідження, розвідування, розробку природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадять­ся іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов'язковість яко­го надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25—26. — Ст. 131.

216

217

Глава 11

Правове регулювання використання об'єктів та ресурсів рослинного світу

§ 1. Загальна характеристика законодавства про рослинний світ

У законодавстві України поряд з землею, надрами, водами, лі­сами, атмосферним повітрям та тваринним світом закріплено пра­вовий режим такого найбільш поширеного природного ресурсу (об'єкта), як рослинний світ. Як відомо, на сьогодні стан рослин­ного світу визначає не лише добробут і здоров'я нації будь-якої держави, а й є основною складовою виживання суспільства взага­лі. Тому ми маємо відмовитись від споживацького (утилітарного) ставлення до рослин. Це випливає із суті численних міжнародних документів, зокрема прийнятих на конференції з навколишнього середовища в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, на XIX спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН в 1997 р., на засіданнях комісії ООН, чергових засіданнях Панєвропейської конференції міністрів охоро­ни навколишнього середовища тощо¹.

Рослинний світ поділяється на кілька основних видів, що зу­мовлено їх природними характеристиками, цільовим використан­ням та правовим становищем. До основних видів рослинного світу відносять: лісові ресурси; рослинність, що не належить до лісових ресурсів; рослинність сільськогосподарського призначення. При цьому не можна забувати про те, що і лісова рослинність, і дико­росла рослинність за межами лісів в їх природному стані станов­лять єдиний рослинний світ².

Найповніше урегульовані відносини, які виникають у процесі використання лісових ресурсів. І це є виправданим, оскільки зна­чення цього виду рослинного світу велике. Відносини, пов'язані з використанням лісів, регулюються ЛК, а також рядом підзаконних нормативних актів, прийнятих на рівні Кабінету Міністрів Украї­ни. Що ж до другого виду (природна рослинність, що не належить до лісових ресурсів), то його правова основа протягом багатьох ро­ків була відсутня.

Саме ця прогалина у правовому регулюванні суспільних відно­син у сфері рослинності, що не належить до лісових ресурсів, спо­нукала Верховну Раду України прийняти 9 квітня 1999 р. Закон Ук-

раїни "Про рослинний світ"¹. Щодо диференціації лісового і фло­ристичного законодавства певні суперечності викликає ст. 4 Зако­ну "Про рослинний світ", яка відносить до рослинного світу лісо­ві ресурси загальнодержавного значення. В будь-якому випадку в юридичному розумінні лісові об'єкти і об'єкти рослинного світу — це різні природні об'єкти. Що стосується відносин, які виникають у сфері використання рослин і багаторічних насаджень сільсько­господарського призначення, то вони регулюються відповідним за­конодавством, зокрема законами України від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин"², від ЗО червня 1993 р. "Про карантин рос­лин" (в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.)³, від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати"⁴ та іншими нормативно-правови­ми актами. Належність деяких рослин і насаджень до групи рослин сільськогосподарського призначення виводить ці рослини з-під дії Закону "Про рослинний світ".

Для природноресурсового права велике значення має законо­давство про рослинний світ, яке регулює суспільні відносини у сфері використання і відтворення таких об'єктів, як дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мо­хоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, їх угруповання і місцезростання. Система правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу використання, відтворення і охорони рослин­ного світу, становить самостійну галузь права — флористичне пра­во. Предметом флористичного права є суспільні відносини права власності на рослинний світ, управлінські відносини, відносини користування природними рослинними ресурсами, відтворення, охорони та захисту рослинного світу.

Юридичними засадами флористичного права є Конституція, За­кон України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища"³, Закон "Про рослинний світ" та інші нор­мативні акти. Флористичне право належить до системи природноре­сурсового права як комплексної галузі права, яке у свою чергу скла­дається з відповідних галузей, спрямованих на регулювання суспіль­них відносин щодо використання та охорони земель, вод, надр, тва­ринного світу, атмосферного повітря, а також рослинного світу.

§ 2. Рослинний світ як об'єкт правового регулювання

Рослинність є життєво важливим компонентом біосфери, її не­від'ємним елементом, без якого існування останньої неможливе. Рослинний світ є складовою навколишнього природного середови-

¹ Див.: Кондратюк С. Я., Шеляг-Сосонко Ю. P., Шнарченко В. М., Брунь Г. О. Про
принципи підготовки та ведення державного обліку і кадастру рослинного світу Украї­
ни // Український ботанічний журнал. — 2001. — № 5. — С 618.