Державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення придатних для вико­ристання водних ресурсів. Державний водний кадастр — це систе-

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 12

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

202

матизований звід відомостей про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (водні об'єкти); обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів); водокористувачів, крім вторинних.

До державного водного кадастру включаються також відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання во­ди, очищення та скид зворотних вод, а саме: споруди для акумуля­ції та регулювання поверхневих і підземних вод; споруди для забо­ру та транспортування води; споруди для скиду зворотних вод; спо­руди, на яких здійснюється очистка зворотних вод (з оцінкою їх ефективності). Державний водний кадастр складається з трьох роз­ділів: поверхневі води; підземні води; використання вод. Держав­ний водний кадастр включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод та державного обліку водокористування, які систе­матизуються за водними об'єктами та їх ділянками, водозбірними басейнами річок та морів, басейнами підземних вод, водогосподар­ськими ділянками, економічними районами, адміністративно-те­риторіальними одиницями і в цілому в Україні.

Державний водний кадастр ведеться спеціально уповноваже­ним центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології та використання надр та спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України¹. Для забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції наявних підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з ви­користанням вод, здійснюється державна, громадська та інша екологічна експертиза в порядку, що визначається законодавс­твом.

Державний облік водокористування здійснюється з метою систе­матизації даних про забір та використання вод, скидання зворот­них вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їхню потужність, а також про системи очищен­ня стічних вод та їхню ефективність тощо. Державний облік та ана­ліз стану водокористування здійснюються шляхом подання водоко­ристувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою. Форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подан­ня затверджуються спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади з питань водного господарства за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

¹ Порядок ведення державного водного кадастру, затверджений постановою Кабіне­ту Міністрів України від 8 квітня 1996 р. № 413.

203

Державний облік поверхневих вод здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характерис­тиками поверхневих вод згідно з програмою, що затверджується цим Комітетом за погодженням із спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом вико­навчої влади з питань водного господарства.

Державний облік підземних вод здійснюється спеціально упов­новаженим центральним органом виконавчої влади з питань геоло­гії та використання надр шляхом спостережень за кількісними і якісними характеристиками підземних вод за програмою, що зат­верджується цим Комітетом за погодженням із спеціально уповно­важеним центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Глава 10

Правове регулювання використання

природних ресурсів виключної (морської)

економічної зони і континентального

шельфу України

§ 1. Визначення виключної (морської)

економічної зони України та права

на її природні ресурси

Відповідно до ст. 13 Конституції природні ресурси виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України є об'єктами права власності Українського народу. Право користуван­ня ресурсами виключної морської економічної зони, морського дна і континентального шельфу становить самостійний вид природоко­ристування.

Виключну (морську) економічну зону України становлять мор­ські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України (ст. 2 Закону України від 16 травня 1995 р. "Про вик­лючну (морську) економічну зону України"'). Таке визначення від­повідає Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Законодавство про виключну (морську) економічну зону Украї­ни складається із Закону "Про виключну (морську) економічну зо­ну України" та інших актів законодавства України, що регулюють питання, пов'язані з правовим режимом виключної (морської) еко­номічної зони. До них належать Кодекс про надра, Положення про порядок охорони суверенних прав України в її виключній (мор­ській) економічній зоні, затверджене постановою Кабінету Мініс­трів України від 12 червня 1996 р. № 642, та інші законодавчі акти.

До джерел, що регулюють правовий режим використання ресур­сів морської економічної зони, слід також віднести відповідні між­народні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Це насамперед Конвенція ООН з морського пра­ва, з прийняттям якої в міжнародному морському праві виник інс­титут виключної економічної зони. Посилання на цей вид джерел містяться у ст. 32 Закону "Про виключну (морську) економічну зо­ну України". Так, якщо Конвенцією ООН з морського права або

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — N° 21. — Ст. 152.

204

205

міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в Законі, то застосовуються норми Конвенції чи від­повідного міжнародного договору. До таких актів належать, наприк­лад, Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 p., Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Укра­їною та Румунією 1997 р.

Відповідно до ст. 56 Конвенції ООН з морського права прибе­режна держава у виключній економічній зоні має суверенні права з метою розвідки, розробки і збереження природних ресурсів, як жи­вих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на мор­ському дні й у його надрах, а також з метою управління цими ресур­сами та щодо інших видів діяльності з економічної розвідки і роз­робки зазначеної зони, таких, як виробництво енергії шляхом вико­ристання води, течій і вітру; юрисдикцію, передбачену у відповідних положеннях вказаної Конвенції, стосовно: створення і використан­ня штучних островів, установок і споруджень; морських наукових досліджень; захисту і збереження морського середовища; інші права й обов'язки, передбачені в Конвенції ООН з морського права.

Аналогічний перелік передбачений ст. 4 Закону "Про виключну (морську) економічну зону України".

§ 2. Особливості правового статусу континентального шельфу України

Специфіка правових відносин, що виникають у сфері викорис­тання ресурсів континентального шельфу, припускає орієнтацію на норми міжнародного морського права¹. Тому через відсутність в Україні спеціального закону про континентальний шельф, поняття "континентальний шельф" визначається відповідно до Конвенції ООН з морського права.

Згідно з п. 1 ст. 76 Конвенції ООН з морського права континен­тальний шельф прибережної держави включає морське дно і надра підвідних районів, що простягаються за межі його територіального моря на всьому протязі природного продовження його сухопутної території до зовнішньої межі підводного краю материка чи на від­стань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводного краю материка не простягається на таку відстань.

Відповідно до п. З вказаної норми підводний край материка включає продовження континентального масиву, що знаходиться під водою, прибережної держави і складається з поверхні й надр шельфу, схилу і підйому. Вона не включає дна океану на великих глибинах, у тому числі його океанічних хребтів чи надр. Оскільки ширина Чорного моря не допускає встановлення в ньому конти-