Санкціонований метод полягає в тому, що рішення про реалізацію своїх повноважень суб'єкт природноресурсових відносин
приймає самостійно. Проте це рішення набуває юридичної сили лише після його затвердження відповідним компетентним органом. Так, незважаючи на те, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду, право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Делегований метод правового регулювання у природноресурсовому праві полягає в наданні прав і свобод суб'єктам природноресурсових відносин щодо того чи іншого кола правомочностей. Делегований метод регулювання природноресурсових відносин знайшов відповідне закріплення в законах "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" та ін.
Рекомендаційний метод правового регулювання полягає в наданні особі можливості самостійного вибору способу поведінки для досягнення поставленої мети. Так, однією з підстав припинення прав на земельну ділянку є право добровільної відмови власника землі або землекористувача від земельної ділянки. Отже, власнику землі та землекористувачу надається право вибору: або використовувати земельну ділянку за основним цільовим призначенням, або відмовитися від неї.
Правовому регулюванню природноресурсових відносин притаманний весь вищезазначений перелік методів. При цьому особливості методів регулювання цих відносин визначаються їх характером і знаходять прояв у специфічному поєднанні імперативного і диспозитивного методів. Отже, у сучасному природноресурсовому праві спостерігається переплетення диспозитивного та імперативного методів. Визначити перевагу того чи іншого методу досить складно тому, що це залежить від змісту регульованих відносин та інтересів суспільства, що превалюють у відповідний період часу.
Схожа структура методів регулювання запропонована для відповідної сукупності суспільних відносин зокрема стосовно екологічних відносин у підручнику "Екологічне право України"1. В ньому наведені три універсальних методи правового регулювання суспільних відносин: цивільно-правовий, що наділяє суб'єктів майнових відносин рівною можливістю право володіння, за якого відсутні влада й підкорення суб'єктів таких відносин; адміністративно-правовий, заснований на владних приписах, які детально регулюють зміст, обсяг і розподіл прав і обов'язків між учасниками відповідних відносин; кримінально-правовий, характерний для охорони суспільних відносин засобами примусу та покарання, що використовуються у галузях права кримінального напряму. Слід зазначити, що вказані методи правового регулювання відповідних суспільних відносин притаманні традиційним і більш розвинутим правовим галузям.
32
1 Див.: Ерофеев Б. В. Земельное право России: Учебник. — М., 2000. — С. 28.
' Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. В. К. Попова, А. П. Гетьма на. - Харків, 2001. - С 11-14.
33
Якщо виходити з цієї універсальної класифікації методів правового регулювання, то немає необхідності в обов'язковому визначенні свого методу для кожної галузі права, оскільки зазначені методи охоплюють основні способи та засоби впливу на усі суспільні відносини. Однак використання вказаних методів не виключає встановлення додаткових специфічних способів впливу на суб'єктів відповідних суспільних відносин. Крім того, у літературі справедливо вказується, що метод правового регулювання є багатоелементним явищем і може запозичати засоби і способи впливу на суб'єктів однорідних галузей права, формуючи специфічні методи інших галузей права1. При такому підході можливим є визначення змішаного методу правового регулювання суспільних відносин, які становлять предмет комплексної галузі права.
Стосовно природноресурсового права можна стверджувати, що для цієї комплексної галузі права характерним є змішаний метод правового регулювання відповідних відносин, що включає в себе головним чином адміністративно-правові та цивільно-правові способи і засоби правового регулювання. Змішаний метод регулювання природноресурсових відносин зумовлений самим характером і змістом цих відносин. При застосуванні змішаного методу вирішальне значення має природноресурсовий фактор, зокрема те, що зазначені відносини виникають з приводу природних об'єктів, тісно пов'язані між собою і розвиваються за своїми природними законами.
Адміністративно-правовий метод широко застосовується для регулювання природноресурсових відносин. Це пояснюється тим, що природноресурсові відносини тривалий час розвивались у межах їх адміністративного регулювання. Адміністративно-правовому методу регулювання притаманні такі ознаки: юридично-владна діяльність виконавчих та розпорядчих органів щодо осіб, якими вони керують; прояв юридичної нерівності учасників відносин та підкорення одного з них іншому; обов'язковість виконання розпоряджень владних органів; виникнення суспільних відносин незалежно від волі іншої сторони; здійснення контрольних та інших функцій тощо. За наявності підстав та складу їх учасників зазначені засоби правового регулювання можуть використовуватись у різних поєднаннях.
Цивільно-правовий метод застосовується при регулюванні відносин власності на природні об'єкти, відносин природокористування на договірних засадах, відносин сумісного використання природних об'єктів та відносин суміжних природокористувачів, а також при розв'язанні різноманітних спорів, відшкодуванні збитків, заподіяних природним об'єктам тощо. Відомо, що для цивільно-правового методу характерними є: рівні правові можливості сторін у суспільних відносинах, що виключає будь-які однобічні впливи один на одного; встановлення правовідносин за взаємною