РОЗДІЛ ІІІ . Охорона праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях
Вступ
Відповідно до законодавства України майбутній бакалавр зобов’язаний забезпечити повну безпеку і здорові умови праці на своєму робочому місці.
За повноту і правильність рішень з цивільної безпеки всі працівники несуть дисциплінарну, матеріальну та адміністративну й кримінальну відповідальність. Тому в кожній бакалаврській роботі повинен бути розроблений розділ «Цивільна безпека», який висвітлює питання безпечного проведення робіт на об’єкті господарювання майбутнього бакалавра.
Цивільна безпека – це комплексне поняття безпеки у всіх сферах діяльності людини (побут, виробниче середовище, суспільно-політичне середовище, надзвичайні ситуації), яке повинно бути сформоване у студентів вищих навчальних закладів при вивченні дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» та «Цивільний захист». Об’єктом вивчення вище перелічених дисциплін в розділі «Цивільна безпека» є виробниче середовище та випадки з надзвичайними ситуаціями на об’єкті господарювання.
Студенти при написанні бакалаврської роботи розглядають тільки виробниче середовище – охорону праці на робочому місці, знання вміння і навички отриманні при вивченні курсів «Безпека життєдіяльності» і «Основи охорони праці».
Спеціалісти і магістри при написанні дипломних та магістерських робіт в розділі «Цивільна безпека» описують безпеку у виробничому середовищі своєї галузі, розглядають стійкість функціонування об’єкта господарювання, що є предметом вивчення дисциплін «Охорона праці в галузі», та «Цивільний захист». Тобто «Цивільна безпека» у випускових роботах спеціалістів та магістрів складається з охорони праці та цивільного захисту об’єкта господарю-вання.
3.1 Стан охорони праці в Україні
Одним з пріоритетів діяльності держави є забезпечення права громадянина на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни. Так, відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України серед основних трудових прав закріплено право кожного на належні, безпечні та здорові умови праці [5, с. 141].
Необхідність системного вирішення питань у сфері охорони праці об'єктивно детермінується загальним низьким рівнем безпеки праці в Україні. Особливо небезпечні умови праці проявляються у сфері безпеки праці високим рівнем виробничого травматизму і професійної захворюваності, незадовільни-ми умовами праці та санітарним станом підприємств, внаслідок чого держава втрачає кваліфікованих працівників, а натомість отримує десятки тисяч осіб, які потребують повноцінного соціального захисту.
Проблема аналізу стану охорони праці традиційно привертає увагу фахівців. Окремі її аспекти аналізувалися в дослідженнях М. Г. Александрова, А. А. Абрамової, М. Й. Бару, Я. І. Безуглої, Н. Б. Болотіної, П. А. Бущенка, В. С Венедіктова, Г. С. Гончарової В. Я. Гоца, В. В. Жернакова, І. В. Зуба, П. О. Ізуїти, [4, с.17]. Р. І. Кондратьева, Л. І. Лазор П. Д. Пилипенка, С М. Прилипка, В. І. Прокопенка та ін. [3, с.31].
Питання поліпшення умов праці стають дедалі актуальнішим і широко обговорюються на загальнодержавному, обласному та районному рівнях. У зв’язку з цим на виконання прийнятих рішень до Кабінету Міністрів України і Комітету Верховної Ради України було подано розроблений проект управлінням з питань охорони праці та здоров’я Федерації профспілок України, щодо суттєвого покращення стану охорони праці в Україні.
Адже, аналізуючи ситуацію сьогодення, за останні 5 років на виробництві загинуло майже 5 тисяч працівників і понад 85 тисяч – травмовано. Майже до 30 відсотків зросла питома вага працівників, зайнятих у шкідливих для здоров’я умовах праці в результаті чого постійно збільшується кількість нововиявлених професійних захворювань (6-7 тисяч на рік).
Прагнення зробити розбудову підприємств дешевою призвело до економії коштів саме на охорону праці, а поступове підпорядкування медичної служби адміністрації підприємств призвело до приховування професійних захворювань та травматизму [6, с.19].
Тому таке стрімке зростання рівня професійної захворюваності не може пояснюватися лише погіршенням умов праці. За цим явищем стоїть можливість «регресійного позову» по професійному захворюванню, що з’явилася після появи нового законодавства про пільги. Фактом стали масові звернення пенсіонерів за встановленням зв’язку нинішніх порушень стану здоров’я із шкідливими умовами праці в минулому.
Якщо раніше основними чинниками, що перешкоджали виявленню профзахворювань, були соціально-політичні, то зараз стали економічні.
Домінуючими причинами формування несприятливих умов праці залишаються недосконалі технології, машини і механізми, їхня несправність, невикористання засобів захисту, порушення правил техніки безпеки, режимів праці і відпочинку. Крім цього, роботодавці масово порушують вимоги ст. 8 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпеченості працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту [3, с. 668]. Вкрай негативно впливає на стан здоров’я працюючих, відсутність ефективної системи медичної і професійної реабілітації працюючих, що призводить до зниження їх продуктивності праці та професійної непридатності, стримує інноваційний та інвестиційний розвиток провідних галузей економіки.
Така ситуація складалася протягом багатьох років і сприяли її розвиткові відношення держави і власників підприємств усіх форм власності до питань охорони праці і здоров’я. Це і рівень фінансування зазначеної сфери діяльності, який жодного року з моменту прийняття Закону України « Про охорону праці» не відповідав його вимогам, і повна розбалансованість системи управління охороною праці на всіх рівнях державної влади, яка стала наслідком масового скорочення структурних підрозділів і служб охорони праці.
Зазначені недоліки у реалізації державної політики в галузі охорони праці явно свідчать про термінову та нагальну необхідність проведення масштабних реформ у правових, економічних та соціальних пріоритетах державної політики.
Федерація профспілок України вважає вкрай необхідним розробку та реалізацію в державі такої політики у сфері охорони праці, яка б забезпечила встановлення нормативів і параметрів безпеки, визнаних міжнародною громадськістю, та необхідних обсягів фінансування для забезпечення гідних умов праці на кожному робочому місці [3, с.35].
Слід знати, що цілковито безпечних та нешкідливих умов праці немає. Але разом з тим, потрібно намагатися створити максимально безпечні умови праці.
3. 2 Перша долікарська допомога при порізах шкірного покрову
Порушення цілісності шкіряного покриву, слизових оболонок, тканин, які розташовані під шкірою, поверхні внутрішніх органів, яке настає в результаті механічної або іншої дії, називаються відкритими ушкодженнями, або ранами. У разі поранення порушується цілісність шкіри, слизових оболонок, нерідко і м’язів, і як наслідок – рани вважаються інфікованими. Потрібно відразу вжити заходи щодо їх дезинфекції, використовуючи йод, зеленку та інші препарати в порошках, розчинах, мазях. Не можна промивати рану водою, чіпати її руками, на котрих завжди є мікроби.
Залежно від характеру предмета, яким завдано поранення, вирізняють рани колоті, різані, рублені, рвані, вкушені тощо [1, с. 203].
Перша долікарська допомога потерпілому – це проведення заходів для збереження його здоров’я і життя, які необхідно виконати до втручання медичних працівників.
Основними принципами, якими керуються під час надання першої долікарської допомоги, є:
- правильність і доцільність дій;
- швидкість та рішучість під час виконання дій;
- продуманість та спокій.
Людина, що надає допомогу, повинна вміти:
- оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги він потребує;
- забезпечити прохідність повітря через верхні дихальні шляхи;
- виконати штучне дихання та зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність;
- зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов’язки або пальцевим притискуванням судин;
- накласти пов’язку у разі ушкодження (пораненні, опіку, відмороженні);
- іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому забої, термічному уражені;
- надати допомогу у разі теплового і сонячного ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;
- використовувати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транспорту-ванні потерпілого;
- визначити необхідність вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;
- користуватися аптечкою швидкої допомоги.
Кожна людина хоча б раз у житті стикалась з проблемою надання першої долікарської допомоги при порізах. У таких випадках головне не втрачати самовладання і якомога якісніше надати допомогу собі та потерпілій поруч з вами людині.
Кожен поріз практично завжди супроводжується кровотечею. Таким чином, організм виробляє захисну функцію – промиває рану від мікробів. Зазвичай кров зупиняється через декілька хвилин.
Незначні порізи та садни звичайно не вимагають звернення до травмпункту. Проте вчасно вжиті заходи допоможуть уникнути інфікування та інших ускладнень. Нижче наведені рекомендації по обробці невеликих ран.
Зупиніть кровотечу. При неглибоких порізах і саднах кровотеча зазвичай припиняється сама по собі. Якщо кров не зупиняється, злегка притисніть ранку шматочком чистої тканини або щільно забинтуйте. Тримайте ранку притиснутою протягом 20-30 хв. Не відкривайте її, щоб подивитися, чи припинилася кровотеча – це може привести до пошкодження або відриву згустків, які формуються, і кровотеча відновиться.
Очистіть ранку. Промийте її чистою водою. Мило може викликати роздратування, тому намагайтеся, щоб воно не потрапляло безпосередньо на рану. Якщо після промивання рани в ній залишається бруд або сторонні частинки, видаліть їх пінцетом, попередньо обробивши його спиртом. Ретельна обробка ранки знижує ризик інфікування або занесення збудника правця. Область навколо рани промийте з милом і мочалкою. Змащувати ранку йодом або дезінфікуючими засобами не обов'язково.
Нанесіть антибактеріальний крем або мазь. Після обробки рани нанесіть тонкий шар антибактеріального крему або мазі (неоспорін, поліспорін і т.п.) так, щоб поверхня рани залишалася вологою. Ці засоби не прискорюють загоєння, але вони перешкоджають розвитку інфекції, сприяючи кращому загоєнню рани. Деякі інгридієнти антибактеріальних мазей можуть в окремих випадках викликати невеликі шкірні висипання. При появі яких, застосування мазі слід припинити.
Накладіть пов'язку. Пов'язка оберігає рану від забруднення і занесення інфекції. Після того, як рана заживе, пов'язку краще зняти – вільний доступ повітря прискорить подальше загоєння.
Міняйте пов'язку. Міняйте пов'язку принаймні раз на добу. Робіть це кожний раз, коли вона забрудниться чи намокне. Якщо у вас алергія на речовини, що входять в склеювальний шар багатьох перев'язувальних засобів, використовуйте стерильні марлеві серветки, що закріплюються за допомогою паперової стрічки, стерильний бинт або нетугий еластичний бинт.
Глибокі рани вимагають накладення швів. Рани глибиною понад 6 мм, різані і рвані рани з відкритими ділянками підшкірно-жирового шару або м'язів вимагають накладення швів. Один-два шматочки пластиря допоможуть стягнути краї невеликої рани. Однак, якщо не вдається самостійно закрити рану, слід як можна швидше звернутися до фахівця. Правильне закриття рани протягом перших годин після травми допомагає знизити ризик занесення інфекції.
3. 3 Забезпечення безпеки учнів при проведенні позашкільних захо-дів з народознавства
Позашкільна виховна робота народознавчого характеру проводиться в Будинку школярів, школах та академіях народних мистецтв, університетах українського народознавства, фольклорно-етнографічних студіях, музеях, осередках козацьких організацій «Джура», «Січ».
Особливістю виховної роботи з народознавства є те, що дитина працює не на оцінювання. Адже вона не відтворює те, що засвоює, а розвиває отримані знання чи вміння, вдосконалює їх відповідно до закону творчої поведінки, який заперечує функціональний підхід до дитини, однобічність, фрагментарність, інтелектуальну перевантаженість. Педагог у такому процесі діє не за програ-мою, а «за дитиною» – її настроєм і внутрішнім станом [7].
Кожний класний керівник проводить інструктажі учнів з безпеки життєдіяльності під час навчальних занять:
а) вступний на початку навчального року з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять на сторінці класного керівника або в журналі реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності для учнів встановленого зразку;
б) інструктує учнів під час проведення позакласних і позашкільних заходів з реєстрацією у спеціальному журналі.
Кожен учень повинен знати такі правила безпеки при проведенні позашкільних заходів:
- під час проведення заходу, слід перебувати у полі зору вчителя чи вихователя, чітко виконувати його вказівки та інструкції, не займатися сторонніми справами та не відволікатись;
- забороняється застосовувати образи, силу проти товаришів, вступати у бійку;
- забороняється брати з собою небезпечні предмети (ріжучі, колючі, вибухові, вогненебезпечні);
- бути завжди уважним на дорогах, вчасно помічати перешкоди;
- переходити проїжджу частину дозволяється тільки по пішохідним переходам, які обладнані відповідними знаками та дорожньою розміткою. Перед переходом слід впевнитись у відсутності транспортних засобів;
- чекати громадський транспорт слід у відведених місцях: на зупинках, узбіччі – подалі від транспорту, що рухається;
- під час перебування у громадському транспорті забороняється голосно розмовляти, бігати по салону, порушувати поведінку;
- після виходу не затримуйтесь біля дороги, ідіть разом з усіма. Обходити автобус слід тільки ззаду;
- знаходитись близько до зовнішніх стін будівель, під дахами будівель (особливо взимку) категорично забороняється;
- під час перенесення чи використання с/г інвентарю, який використо-вується для трудової діяльності учнів (сап, лопат, граблів, ножовок) бути особливо обережним, застосовувати їх тільки з дозволу вчителя. Під час транспортування, гострі частини інструменту повинні бути захищені відпо-відним накладками;
- під час перебування на масових заходах слід знати місцезнаходження основного та запасного виходу. Під час виходу слід дотримуватись спокою, не штовхатись, не панікувати, не затримуватись біля дверей.
Недотримання правил безпеки учасниками навчально-виховного процесу може призвести до їх травмувань, або загибелі [8]. Тому всі учні повинні знати правила поведінки під час екскурсій:
У музей, на виставку:
- Веди себе спокійно, стримано.
- Уважно оглядай, слухай, не перебігай безладно від одного експонату до іншого.
- Нічого не чіпай без дозволу.
- Голосно не розмовляй.
- Не забудь подякувати екскурсоводу.
На природу:
- Візьми чисту воду для пиття та миття рук.
- Не пий сиру воду з природних водоймищ.
- Не збирай невідомі тобі рослини, ні в якому разі не бери їх до рота.
- Не сміти.
- Не розпалюй багаття.
- Не ламай дерева.
- Дотримуйся правил дорожнього руху.
Інструкція з правил дорожнього руху:
- Іди по тротуару тільки з правого боку. Якщо немає тротуару, йди по лівому краю дороги, назустріч руху транспорту.
- Дорогу переходь у тому місці, де вказана пішохідна доріжка або встановлено світлофор. Дорогу переходь на зелене світло.
- Коли переходиш дорогу, дивись спочатку ліворуч, потім праворуч.
- Перетинати вулицю треба прямо, а не навскоси.
- На проїжджій частині ігри суворо заборонені.
- Не виїжджай на проїжджу частину на велосипеді.
Правила поведінки в громадських місцях:
- На вулиці не можна голосно розмовляти, кричати, непристойно сміятися.
- Не можна смітити на вулиці: кидати папірці, лушпиння від насіння, обгортки від кондитерських виробів, огризки від яблук.
- Під час відвідування кінотеатру не треба шуміти, бігати, затівати ігри.
- Під час перегляду кінофільму непристойно заважати глядачам, гриміти стільцями, свистати, тупотіти.
- При вході в зал і при виході не треба поспішати, штовхатися.
- Будь ввічливим [9].
Стан і результати позакласної та позашкільної роботи необхідно систематично обговорювати на педагогічних радах і методичних об'єднаннях. До оцінки проведених виховних заходів слід залучати і школярів, використову-вати в цих цілях шкільне радіо, стінні газети, виставки.