Глава 9 Вища рада юстиції України
§ 1. Правові засади діяльності Вищої ради юстиції України
За правовим статусом (ст. 131 Конституції України і ст. 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції" ) Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування суддівського корпусу в державі, здатним професійно, кваліфіковано, відповідно до вимог чинного законодавства чинити правосуддя. Водночас цей орган держави в межах своєї компетенції здійснює дисциплінарні функції, приймаючи рішення стосовно порушень суддями й прокурорами вимог щодо несумісності. Фактично це дорадчий (узгоджувальний) орган, який формують за принципом представництва.
На зразок Вищої ради юстиції в інших країнах, зокрема у Франції, Італії, Португалії, Румунії, Колумбії, Алжирі та низці інших країн, наявний аналогічний орган. Вища рада магістратури (Так її називають у більшості західних країн) - це особливий орган державної влади, основне завдання якого - добір кандидатур на посади суддів і прокурорів, а також здійснення дисциплінарної функції щодо суддів. Переважно у Вищій раді магістратури головує президент держави. Членів цієї ради призначає президент республіки (Франція, Алжир), обирають палатами парламенту (Румунія) або визначають іншим способом. Наприклад, у Італії дві третини членів Ради обирає сам суддівський корпус, одну третину - парламент, а перший голова й генеральний прокурор касаційного суду входять до ради за посадою. До відання ВРЮ в Україні належить внесення подань про призначення на посади суддів і звільнення їх з посад, розгляд справ про порушення суддями й прокурорами вимог щодо несумісності. Останні мають право звернутися до Ради зі скаргою на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Вища рада юстиції - єдиний орган, якому Конституцією України надано право відкривати дисциплінарне провадження щодо Голови, заступників Голови, суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів. Зазначені посадові особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги та за наявності підстав, передбачених Законом України "Про статус суддів". Процедуру притягнення цих посадових осіб судової влади до дисциплінарної відповідальності може бути розпочато лише за поданням народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або члена Вищої ради юстиції. Для забезпечення виконання своїх повноважень Вищу раду юстиції наділено відповідними правами.
Конституційний склад Вищої ради юстиції - 20 членів.
Враховуючи специфічні повноваження та завдання Ради, її формують не тільки трьома гілками влади - законодавчою, виконавчою та судовою, а й прокурорською системою та інститутами громадянського суспільства - адвокатурою, навчальними й науковими юридичними колами. Верховна Рада України, Президент України, з'їзди суддів, адвокатів, представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох.
До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду, Міністр юстиції та Генеральний прокурор. Строк повноважень членів Вищої ради юстиції (крім тих, хто входить до її складу за посадою) шість років.
Свою діяльність Вища рада юстиції розпочала 31 березня 1998 Року.
Вища рада юстиції певною мірою є контрольно-наглядовим органом (на зразок прокуратури, державних інспекцій тощо), про що свідчить її статус, специфіка прав і обов'язків. Цей конституційний орган не можна віднести до якоїсь із гілок влади, зокрема законодавчої або виконавчої.
Визнати її органом судової влади також неможливо, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні. А згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Таким чином, Вища рада юстиції належить до кола державних органів, місце яких визначено їх контрольно-наглядовими повноваженнями та конституційним статусом серед інших органів держави, зокрема міністерств, відомств, контролюючих і правоохоронних органів.
Вища рада юстиції цілеспрямовано впливає на такий важливий суспільний процес, як формування суддівського корпусу й забезпечення правосуддя. Отже опосередковано ВРЮ впливає на правосуддя, на формування системи судочинства.
Крім того, Вища рада юстиції є апеляційною інстанцією в системі дисциплінарного провадження щодо суддів апеляційних і місцевих судів та прокурорів усіх рівнів.
Вона має забезпечувати гарантію незалежності суддів у здісненні правосуддя від можливого тиску з боку інших гілок влади або посадових осіб.
§ 2. Організація діяльності Вищої ради юстиції України
Вища рада юстиції України організовує свою діяльність за колегіально-секційним принципом. У структурі ВРЮ діють дві секції: а) з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад; б) дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності й прийняття рішення про порушення суддями та прокурорами вимог щодо несумісності. Координує роботу ВРЮ Голова, а за його відсутності - заступник Голови Вищої ради юстиції. На постійній основі у ВРЮ працюють лише Голова, заступник Голови, секретарі секцій.
Осіб, яких призначено до складу ВРЮ (крім народних депутатів), прикомандировують до неї.
Вища рада юстиції приймає такі акти: подання, рішення й ухвали. Подання приймають із питань призначення суддів і про звільнення суддів з посади. Рішення приймають стосовно порушення вимоги щодо несумісності, про дисциплінарну відповідальність, за скаргою на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Ухвали - процедурний акт, його приймають під час відкриття дисциплінарного провадження та під час відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність. За відмови в поданні про призначення на посаду також приймають рішення, а не ухвалу. За невиконання або несвоєчасне виконання актів Вищої ради юстиції, а також за ухилення від подання або порушення строків подання витребуваних матеріалів або документів посадові особи несуть відповідальність за законом.
Як і будь-який інший орган держави, ВРЮ має свій апарат (секретаріат), функції якого полягають у забезпеченні діяльності Вищої ради юстиції, яка є похідною (організаційно залежною) інституцією щодо носіїв судової влади - судів і суддів, без яких її наявність неможлива. Отже, діяльність ВРЮ мають забезпечувати кваліфікаційні комісії суддів, кадрові підрозділи органів прокуратури, суди, підприємства, установи й організації громадян та їхніх об'єднань.
Колегіальні засідання ВРЮ вважають правомочними за присутності не менш як двох третин від її конституційного складу. Засідання є відкритими; їх документують протоколом, рішення приймають простою більшістю від конституційного складу. Під час розгляду справ ВРЮ може витребувати необхідну інформацію, в тому числі судові справи.
Засідання секції ВРЮ вважають правомочним, якщо на ньому присутні не менш як три чверті від її складу. Члени ВРЮ мають право знайомитися з матеріалами, поданими на розгляд Ради, брати участь у їхньому з'ясуванні та перевірці, заявляти клопотання, наводити свої мотиви, подавати відповідні документи.
Відвід члена ВРЮ здійснюють у разі, якщо він особисто є родичем особи, стосовно якої розглядають питання, або є сумніви щодо його упередженості. Відвід може бути заявлено в будь-який час до прийняття ВРЮ рішення. Відвід має бути вмотивований, викладений у письмовій формі до початку розгляду питання.
Існує спеціальний порядок розгляду матеріалів у ВРЮ. Контрольні питання організації діяльності ВРЮ відображено в Регламенті ВРЮ (від 7 листопада 2001 р.), згідно з яким до її розгляду приймають:
- матеріали про призначення громадянина України на посаду судді вперше;
- звернення про звільнення суддів з посади;
- матеріали стосовно порушення суддями та прокурорами вимог щодо несумісності, а також порушення суддями вимог присяги;
- подання про відкриття дисциплінарного провадження щодо керівників судових органів;
- скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів.
За особливих обставин суб'єкт звернення (народний депутат України, Уповноважений ВРУ з прав людини, член ВРЮ) може звернутися з пропозицією про звільнення судді з посади. Цей суб'єкт має довести ґрунтовність і правомірність звернення.
На засіданні секції щодо кожного матеріалу (кожної персони) дають висновок по суті порушених питань. За дорученням секції ВРЮ її секретар доповідає матеріали на засіданні ВРЮ.
Усі члени Вищої ради юстиції користуються рівними правами під час розгляду матеріалів, звернень, справ, скарг. Під час засідання кожен із них має право: заявляти клопотання, викладати свої міркування, подавати відповідні документи, вносити пропозиції щодо прийняття рішення.
Головуючий на засіданні не має права обмежувати членів Вищої ради юстиції у можливості ставити запитання доповідачеві та особам, які беруть участь у засіданні, знімати запитання, коментувати висловлювання й запитання членів Вищої ради юстиції та осіб, які беруть участь у засіданні.
Для забезпечення цілеспрямованої роботи засідання, головуючий може запропонувати членам Вищої ради юстиції зняти з обговорення питання, що не стосується предмета розгляду.
Рішення про зняття питання з обговорення приймають більшістю від конституційного складу Вищої ради юстиції.
Розгляд матеріалів, звернень, подань, справ, скарг на засіданні Вищої ради юстиції, здебільшого, проводять за участю запрошених осіб, стосовно яких вирішують питання, їх виклик є обов'язковим, крім осіб, що перебувають під вартою або відбувають покарання у вигляді арешту, позбавлення волі.
На засідання Вищої ради юстиції запрошують переважно суб'єктів подань, звернень та інших осіб, коли необхідно заслухати їх по суті внесених подань, звернень, прийнятих до її розгляду.
У разі неявки судді чи прокурора на засідання без поважних причин розгляд дисциплінарної справи проводять за їх відсутності за ухвалою Ради.
Закрите засідання проводять за рішенням більшості від конституційного складу Вищої ради юстиції у разі, коли розгляд звернень, подань, справ, скарг може зумовити до розголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, або особистого чи сімейного життя осіб, щодо яких вирішують питання, та з інших поважних причин.