Фармакологічні несумісності
Фармакологічні несумісності – це таке сполучення лікарських речовин, що в одних випадках приведе до зниження чи повної втрати лікувального ефекту, в інших – до посилення його до токсичного чи до прояву небажаної побічної дії.
Питання про фармакологічні несумісності раніше зважувалося лікарем.
Прикладом часткового антагонізму є так званий синергоантагонізм, коли комбіновані лікарські речовини синергічні в одних ефектах і антагоністичні в інших. Це явище має позитивне значення для медичної практики. Наприклад, при лікуванні гострої пневмонії стрептоміцином і аскорбіновою кислотою не тільки помітно знижується токсичність антибіотика, але і поліпшується динаміка рентгенологічних, лабораторних і клінічних показників. Аналогічні результати відзначаються при комбінуванні протитуберкульозних препаратів з піридинвмісними вітамінами: нікотиновою кислотою і піридоксином. Широко розповсюджене призначення кортикостероїдних препаратів під захистом антибіотиків також засновано на явищі синерго-антагонізму.
Усе це говорить про те, що провізор, приймаючи рецепт від хворого, а лікар, виписуючи його, повинні максимально виявляти свої глибокі професійні знання.
У висновку необхідно відзначити, що несумісності, як хімічні, так і хіміко-фізико-хімічні і фармакологічні зустрічаються досить часто. Лікар і фармацевт повинні бути уважні і не допускати відпустку несумісних прописів хвор.
Тепер, коли в зв'язку з новою програмою навчання у вузі знання фармацевтів по біологічному циклі наук розширилися, відповідальність за відпустку несумісностей лягли і на провізора.
Провізор нарівні з лікарем повинний вміти правильно оцінити рецептурні прописи у фармакологічному відношенні.
Комбінація лікарських засобів застосовується з метою одержання більш сильного лікувального ефекту, одночасного їхнього впливу на різні тканини й органи, зменшення негативних побічних ефектів і коригування дії основного лікарського засобу.
Чим більше входить лікарських засобів у пропис, тим складніший їх вплив на організм.
Фармакологічна дія виявляється у вигляді синергізму й антагонізму. Нагадаємо, що синергізм – одночасна дія в одному напрямі двох чи декількох лікарських засобів, що забезпечують більш виражений лікувальний ефект, чим кожне окремо. Синергізм виявляється в двох формах – підсумовування (коли загальний ефект дорівнює сумі ефектів) і потенціювання (коли загальний ефект перевищує суму ефектів).
Однак, при комбінації лікарських засобів не виключена можливість чи ослаблення навіть повної втрати лікувального ефекту в результаті фармакологічної несумісності лікарських речовин.
Класифікація фармакологічних несумісностей:
1. Фармакодинамічні.
2. Фармакокинетичні.
3. Метаболичні.
Істотне значення мають, час і шляхи введення препарату. Так, значну роль грає фізична і хімічна взаємодія лікарських речовин у шлункво-кишечному тракті. Взаємодія лікарських речовин може виявлятися на етапах всмоктування, розподілення і виділення їх з організму і привести до ослаблення терапевтичного ефекту чи до посилення побічної дії. Прикладом останнього є сполучення тетрацикліну зі стрептоміцином, а також з пеніциліном приводить до посилення побічної дії.
У фармакологічних несумісностях частіше приходиться зіштовхуватися з явищем антагонізму – протилежної дії лікарських засобів на організм.
Іноді явище антагонізму використовуються для лікування хворих. Таким прикладом може служити мікстура Павлова, про яку ми уже говорили.
Розрізняють кілька видів антагонізму: прямий, непрямий, однобічний, двосторонній, конкурентний, частковий.
Прямий, однобічний і двосторонній антагонізм відбиває результат протилежних впливів різних речовин на ті самі рецептори. Конкурентний антагонізм демонструє ступінь спорідненості різних речовин з одними ж і тими рецепторами.
Прямий антагонізм можна назвати односистемним, тому що при цьому протилежна дія лікарських речовин реалізується в межах однієї і тієї ж системи. Прикладом може бути застосування атропіну сульфату при отруєнні мухоморами – грибна отрута мускарин збуджує М-холінорецептори, а атропін діє протилежно, блокуючи їх.
Різновидом прямого антагонізму є конкурентний антагонізм, що виявляється в тому випадку, якщо в організмі одночасно знаходиться дві сполуки, близькі по хімічній природі і просторовій структурі, внаслідок чого обидві речовини можуть зв’язуватися з тим самим рецептором клітки.
У такій конкурентній боротьбі перемагає речовина, що знаходиться в організмі в більшій концентрації, або швидше зв'язується з рецепторами. Прикладом можуть служити взаємини між морфіном і налорфіном – речовиною, застосовуваною для лікування гострого отруєння морфіном. Вони є структурними антагоністами, однак, налорфін має більшу спорідненість до опіатным рецепторів і зв'язується з ними, тим самим послабляючи токсичну дію морфіну на дихальний центр.
Досить часто на практиці зустрічається наступна несумісність. З метою лікування запальних захворювань лікар призначає антибіотики для ін’єкцій і сульфаніламідні препарати. Для розчинення антибіотиків застосовується розчин новокаїну (похідне параамінобензойної кислоти). Параамінобензойна кислота включається в структуру фолієвої кислоти, яку синтезують багато мікроорганізмів. У результаті чого зменшується бактеріостатична дія сульфаніламіду, тому що його механізм зв'язаний з конкурентним антагонізмом з параамінобензойною кислотою.
При непрямому антагонізмі лікарських речовин передбачається, что вони діють на різні фармакорецептори і діють при цьому ціленаправлено. Прикладами можуть служити сполучення кураре зі стрихніном для купирования судорг при гострому отруєнні стрихніном. Судорожна реакція, викликана порушенням однієї системи (внутрірецепторні зв'язки спинного мозку), знімається за рахунок пригноблення іншої системи (безпосередньо з нерва на м'яз).
Недоцільно вводити одночасно атропіну сульфат із промедолом через зменшення анальгізуючої дії промедолу під впливом атропіну. Не можна вводити аміназин з адреналіну гідрохлоридом, оскільки перший знижує судинозвужувальну дію другого. Аміназин не слід також призначати хворим із серцево-судинними захворюваннями, що одержують глюкозидвмісні препарати, тому що він знижує дію серцевих глікозидів, артеріальний тиск, сприяє виникненню тахікардії, можлива ішемія міокарда. При сполученні аміназину зі снотворними зменшується діурез, тому що змінюється зворотне всмоктування рідини канальцевим апаратом бруньки. Унаслідок фармакологічного антагонізму несумісність папаверину гідрохлорид із прозерином і т.д.
При двосторонньому антагонізмі лікарських препаратів ефекти взаємно послабляються незалежно від черговості їх прийому. Особливо яскраво це виражено на прийомі речовин збудливих і гнітючих ЦНС. Так, при отруєнні снотворними препаратами застосовують для лікування кофеїн, коразол, фенамін. В умовах попереднього прийому збудливих засобів ефект послабляється, що підтверджує двобічність антагонізму зазначених засобів.
Прикладом аналогічного антагонізму може служити вплив атропіну сульфату і пілокарпіну гідрохлориду на зіницю ока (звуження і навпаки його розширення).
У випадку однобічного антагонізму застосування одного лікарського засобу виключає можливість наступної дії іншого. Наприклад, аміназин цілком усуває ефекти норадреналіну й адреналіну. Додаткове введення цих речовин на тлі попереднього введення аміназину не буде супроводжуватися підвищенням артеріального тиску, тим самим підтверджуючи однобічну фармакологічну несумісність зазначених речовин.
Під терміном частковий антагонізм розуміють такий вплив, коли одна з речовин знімає не всі, а тільки окремі ефекти іншої речовини. Це є позитивним моментом медичної практики для зниження побічних ефектів деяких лікарських препаратів. Наприклад, при лікуванні шоку широко застосовується морфіну гідрохлорид, що, знімає явища перепорушення ЦНС, гнітить також і дихальний центр, що є вкрай небажаним. Одночасне введення атропіну сульфату попереджає пригноблення дихального центру, не знижуючи протишокового впливу морфіну на головний мозок.
Питання самоконтролю :
1. Визначення утруднених прописів і шляхи усунення утруднень (з наведенням конкретних прикладів у різних лікарських формах).
2. Випадки неправильного виписування рецептів, що надходять до аптек (завищена доза, відсутність печаток і пропису латинською мовою, неправильне медичне призначення тощо).
3. Визначення поняття “несумісність”. Права і обов’язки фармацевта щодо неправильно виписаних рецептів відповідно до вимог наказу МОЗУ № 360 від 19.07.2005р.
4. Класифікація несумісних сполучень (фізико-хімічні, хімічні і фармакологічні).
5. Причини, що обумовлюють фізико-хімічні несумісності. Навести приклади.
6. Класифікація хімічних несумісностей за типом реакцій, що протікають, і їх проявом при взаємодії інгредієнтів лікарських форм.
7. Характеристика фармакологічних несумісностей. Види антагонізму. Навести приклади.
8. Умовні несумісності, їх медичне застосування.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Основна: