Signa. По 2 краплі 6 разів в день
В осад випадає цинку гідроксид.
Крім алкалоїдів, азотистих основ, дубильних речовин, серцевих глікозидів, похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів солі важких металів утворять осади з галогенами, ферментами, барвниками, іхтіолом, солями лужних і лужноземельних металів.
У рецептах зустрічаються хімічні несумісності зі сполуками ртуті, срібла, цинку, свинцю й алюмінію. Наприклад:
#
Rp.: Argenti nitratis 0,4 – 200 ml
Natrii hydrocarbonatis 4,0
Misce. Da.
Signa. По 1 столовій ложці 2 рази в день
#
Rp.: Natrii tetraboratis 4,0
Hydrargyri dichloridi 0,5
Spiritus aethylici 70 % 15 ml
Aquae purificatae ad 100 ml
Misce. Da.
Signa. Для дезінфекції
При готуванні лікарських препаратів у першому випадку утвориться пластівчастий осад срібла гідрокарбонату, у другому – жовтій ртуті оксид, що виходить при взаємодії ртуті дихлориду з їдким натром, останній виходить при гідролізі бури.
Крім етого солі важких металів можуть взаємодіяти з антибіотиками.
#
Rp.: Ephedrini hydrochloridi 3 % 20 ml
Zinci sulfatis 0,03
Benzylpenicillini-kalii 20 000 ED
Sol. Adrenalini hydrochloridi 0,1 % gtts. X
Misce. Da.
Signa. Краплі для носа
Під впливом цинку сульфату відбувається інактивація пеніциліну, утвориться осад бензилпеніцилінової кислоти.
Осадки в лікарських формах з антибіотиками утворяться також під впливом кислот і сполук лужного характеру.
#
Rp.: Benzylpenicillini-kalii 125 000 ED
Sol. Acidi ascorbinici 5 % 5 ml
Misce. Da.
Signa. По 2 краплі в праве око
У кислому середовищі, створюваним кислотою аскорбінової, утвориться осад бензилпеніцилінової кислоти.
#
Rp.: Streptomycini sulfatis 250 000 ED
Sol. Norsulfazoli-natrii 2 % 100 ml
Misce. Da.
Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день
У лужному середовищі норсульфазолу-натрію відбувається розкладання стрептоміцину сульфату до основи.
Підводячи підсумки по «Несумісностям, що супроводжується утворенням осадів», необхідно помітити, що нерозчинні сполуки можуть утворюватися в результаті реакцій обміну, витиснення слабких кислот більш сильними кислотами, окиснення-відновлення і нейтралізації. Приклади цих несовместимостей розглянуті у відповідних розділах.
2. Зміна кольору лікарських препаратів частіше відбувається в результаті процесів відновлення-відбудови-окиснення-відновлення, рідше в результаті утворення пофарбованих продуктів.
Зміна кольору відбувається при сполученні окисників з відновниками чи будь-якими речовинами органічного походження; комбінації резорцину й інших фенолів з лугами під дією повітря, у присутності оксиду водню; наявність кислоти аскорбінової, як відновника, у порошках і рідких лікарських формах у сполученні з речовинами лужного характеру, нітритів і т.д.
Прикладами утворення пофарбованих продуктів можуть служити:
-мікстура, що містить натрію нітрит і антипірин утвориться смарагдово-зеленого кольору нітрозоантипірин;
-лугу з лактатом заліза і кислотою аскорбіновою – фіолетового кольору заліза аскорбінат;
-мазь калію йодиду з розчином свинцю ацетату основного – яскраво-жовтого кольору (свинцю йодид);
-краплі розчину пероксиду водню й адреналіну гідрохлориду – бурі продукти розпаду.
3. Зміна запаху лікарського препарату і виділення газів може відбуватися в результаті реакції витиснення слабких кислот і лугів більш сильними, реакцій відбудови-окиснення-відновлення; при сполученні натрію нітриту, солей амонію, карбонатів і гідрокарбонатів, пероксиду водню з різними компонентами; при руйнуванні хлоралгідрату, гексаметилентетраміну і подібних їм речовин.
Наприклад, найбільше часто спостерігається виділення окислів азоту з натрію нітриту під впливом кислот (хлороводневої, аскорбінової, нікотинової) і речовин кислого характеру (солей алкалоїдів і ін.).
Під дією сильних чи лугів речовин лужного характеру із солей амонію виділяється аміак, з кислот – вуглекислий чи сірчанокислий газ. Пероксид водню несумісний з колларголом, жирами, резорцином, з лугами, у результаті хімічної реакції виділяється водень. При сполученні мазі Вількінсона з кислотою саліциловою в процесі збереження утвориться вуглекислий газ, при взаємодії кальцію карбонату, що входить до складу мазі, з кислотою саліциловою.
У присутності великої кількості кислот гексаметилентетрамін може гідролізувати з появою запаху формальдегіду; у лужному середовищі спостерігається розкладання хлоралгідрату з утворенням хлороформу і т.д.
4. Зміни, що протікають без видимих зовнішніх проявів можуть виникати в лікарських препаратах, що містить антибіотики, серцеві глікозиди, ферменти, вітаміни, солі алкалоїдів і азотистих основ, у результаті реакції гідролізу, відновлення-відбудови-окиснення-відновлення й ін.
З антибіотиків несумісні сполучення частіше утворяться з пеніциліном.
Пеніцилін є похідним тіазолідину, що містять дуже нестійке лактамне кільце, що легко піддається гідролізу під дією лугів, кислот, деяких спиртів, солей важких металів, ферментів, пероксиду водню.
У рідких лікарських формах і мазях пеніцилин не слід сполучити з гліцерином, резорцином, тіаміну бромідом, цинку оксидом, ефедрином, адреналіном, йодом і йодидами, глюкозою.
Активність стрептоциду знижується в присутності глюкози, нуклеїнових кислот, пептону, сироватки крові. Він осаджується алкалоїдними реактивами, барвниками, а також легко піддається окислюванню.
Тетрацикліни, в основному, стабільні в кислому і нейтральному середовищі і легко руйнуються в лужному, однак окситетрацикліни руйнуються в кислому середовищі.
Хлороводневі солі тетрациклінів утворюють несумісні сполучення, характерні для хлоридів і алкалоїдів. Натрієві солі у водяних розчинах через лужне середовище несумісні із солями органічних основ, кислотами і різними металами. Тетрацикліни легко піддаються окиснюванню: несумісні із солями кальцію, кислотами аскорбінової і нікотиновий,
сульфаніламідними препаратами, натрію гідрокарбонатом, натрію тетраборатом, ефедрином, тіаміну бромідом, цинку сульфатом.
Левоміцетин легко інактивується в сильнолужному середовищі (рН=9,5), легко окисляються, його розчини хитливі при автоклавуванні.
У препаратах серцевих глікозидів під впливом кислот і лугів відбувається гідроліз, у результаті чого знижується активність серцевих глікозидів уже через кілька годин на 50-60 %; через добу – на 80 %, тому сполучення настоїв наперстянки і горицвіта з натрію гідрокарбонатом, натрієвими солями барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів є несумісними.
З ферментних препаратів несумісними з лікарськими речовинами, в основному, є пепсин і панкреатин.
Що стосується вітамінів, то для жиророзчинних вітамінів потрібно враховувати їхній легку окиснюваність киснем повітря (вітаміни А, Е, Д).
Водорозчинний вітамін У1 (тіаміну хлорид і бромід) руйнується в лужних і нейтральних розчинах, інактивується під впливом окисників і відновників, особливо в лужному середовищі.
Рибофлавін у нейтральному середовищі є слабким окисником і сильним відновником. На світлі, особливо в лужному середовищі, розкладається.
Ціанкобаламін адсорбується тальком у таблетках. Його не можна сполучити з токоферолом ацетатом, аскорбіновою, фолієвою і нікотиновою кислотами, окисниками і відновниками.
В усіх розглянутих випадках контроль рецептів здійснюється фармацевтом, що зобов'язаний попередити приготування хімічно несумісного сполучення.
Інакша справа при змішуванні декількох лікарських речовин в одному шприці. У цьому випадку сторонній контроль відсутній і хворому може бути введене токсичне, несумісне сполучення препаратів. Ряд речовин, розчини яких неприпустимо змішувати в одному шприці (крапельниці), приведені в таблиці 2 на стор. 55 у книзі Максимовича Я.Б., Гайденко А.И. «Прописування, несумісність і побічна дія лікарських засобів», 1987 року видання й у таблиці 41 на стор. 94-99 «Довідкового навчального посібника по АТЛ»(1998).
Підсумовуючи даний розділ варто вказати, що в несумісностях може спостерігатися одночасно кілька типів хімічних реакцій, що супроводжуються як візуальними змінами, там і без видимих ознак.