Випадки не правильного прописування рецептів.
ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ФАРМАЦЕВТА.
Дотепер в аптечній практиці мають місце випадки надходження рецептів, що не відповідають тим чи іншим вимогам: завищення дозування речовин отруйних, сильнодіючих лікарських речовин для дітей і людей літнього віку, виписування рецептів російською мовою, відсутність печаток, неправильний порядок прописування, неправильне медичне призначення, несумісність прописів.
Контроль правильності прописування рецептів покладається на провізора-технолога, що повинний керуватися наказом МОЗ України «Про порядок виписування рецептів і відпустки лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек», що передбачають права й обов'язки фармацевта у відношенні неправильно виписаних чи нераціональних рецептів.
Рецепт, що не відповідає хоча б одному з вимог даного наказу, чи маючий несумісні лікарські речовини, вважається недійсним. Усі неправильно виписані рецепти, погашаються штампом "Рецепт не дійсний" і реєструються в спеціальному журналі "Журнал обліку неправильно виписаних рецептів". Рецепт віддають хворому, повідомляють керівнику відповідного лікувально-профілактичного закладу. Провізор-технолог зобов’язаний зв’язатися з лікарем в поліклініці, що виписав рецепт, уточнити назву препарату, його дозування, сумісністність, після чого відпусти ліки хворому. У випадку відсутності призначеного препарату, порадити можливість його заміни аналогом.
Керівники органів охорони здоров'я і керівники медичних закладів зобов'язані у всіх випадках порушення правил виписування рецептів вживати термінових заходів дисциплінарного впливу до медичних працівників, що порушують існуючі Правила.
НЕСУМІСНІ СПОЛУЧЕННЯ В ПРОПИСАХ РЕЦЕПТІВ. ПЕРЕДУМОВИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ
В останнє десятиліття арсенал лікарських препаратів значно збільшився. У медичній практиці використовується понад чотири тисячі лікарських засобів.
Сучасні рецепти є складними прописами, тому що відомо, що продумане сполучення декількох лікарських речовин одночасно часто дає більш яскраво виражений терапевтичний ефект, чим використання їх порізно. У своїй сполуці пропис може містити 4-5 і більш інгредієнтів, іноді до 10-15. Прописуючи складну сполуку, лікар в одних випадках передбачає посилення специфічної дії інгредієнтів, що називається фармакологічним синергизмом (від грецького слова sinergia – спільна дія).В інших – ослаблення чи навіть повне знищення побічної дії одного з прописаних компонентів, тобто передбачає розумне використання фармакологічного антагонізму деяких лікарських речовин для досягнення бажаної терапевтичної дії. При цьому лікар звертає серйозну увагу на сумісність лікарських речовин у прописаній лікарській формі.
Однак, дотепер в аптечній практиці мають місце випадки надходження рецептів, що не відповідають тим чи іншим вимогам. Це стається тому, що лікар вирішує задачу підбору потрібних лікарських речовин односторонньо, тобто враховує тільки фармакологічну сторону і не враховує можливість сполучення лікарських речовин у залежності від фізико-хімічних властивостей у тій чи іншій лікарській формі. У результаті чого з’являються несумісні (не раціональні) прописи.
У раніше відомих джерелах літератури терміни «нераціональні» і «несумісні» прописи розділялися і позначали різний ступінь непридатності лікарського препарату. Нераціональними прописами називали такі, у яких при взаємодії вхідних інгредієнтів послаблялося чи зовсім губилася фармакологічна дія лікарського препарату, випадали осади неотруйних речовин, тобто такі, які не робили шкідливої дії на організм хворого. Деякі автори називали "нераціональними" скрутні прописи, але відносили до них і несумісні теж (Гурвич З.Г., 1960). "Несумісними" називали прописи, у яких у результаті взаємодії прописаних лікарських засобів між собою за допомогою організму змінювався ефект дії убік его посилення, виявлялися нові фізико-хімічні властивості лікарського препарату, часто сильнодіючі чи отруйні речовини, що згубно діють на організм хворої людини. В даний час таку границю між цими прописами не проводять, тому що чітко це зробити неможливо, а фармацевт повинний дотримувати однієї, єдино вірної позиції: з аптек можна відпускати тільки повноцінні лікарські препарати, тому всі інші прописи називаються несумісними чи нераціональними.
Несумісностями (Incompatibilita pharmaceutica) називаються такі сполучення лікарських речовин, що приводять, в одних випадках, до часткового, а іноді і повній втраті лікувальних властивостей лікарського препарату чи до посилення токсичного ефекту, в інших випадках - до утворення нових неотруйних чи отрутних сполук, а так само до зміни фізичного стану, тобто до розходжень факторам, не передбаченим лікарем. Іншими словами несумісностями називають такі прописи, при готуванні яких змінюються фізико-хімічні властивості лікарських речовин, а також відбуваються різні хімічні реакції чи в складі яких лежить антагонізм препаратів по дії.
Лікарю усе важче враховувати можливі виникнення несумісностей при сполученні різних інгредієнтів. Тому при складанні складних прописів необхідна взаємна консультація лікаря і кваліфікованого провізора.
КЛАСИФІКАЦІЯ НЕСУМІСНОСТІ
Як провізору, так і лікарю потрібно бути добре інформованому про лікарські препарати не тільки в терапевтичному відношенні, але і знати їх фізико-хімічні властивості, розчинність, рН середовища, леткість і температуру плавлення, можливі взаємодії, реакційну здатність і інші характеристики, щоб вирішувати питання їх сумісності.
У залежності від характеру змін, що можуть виникнути в прописах при сполученнях лікарських засобів, розрізняють три види несумісностей:
- фізичні (фізико-хімічні);
- хімічні;
- фармакологічні.
Характер наслідків, ступінь ваги для хворого після готування лікарських препаратів, що містять несумісні сполучення може бути різні: одні не принесуть зовсім користі, інші - принесуть шкоду, а треті можуть привести до летального результату.
Тому в прописах, що міститять несумісні сполучення інгредієнтів, фармацевт не має право готувати лікарські препарати для хворих. Права й обов'язки провізора-технолога у відношенні таких рецептів викладені вище.
ФІЗИЧНІ НЕСУМІСНОСТІ