“неокласика” як літературне явище
Мета: з’ясувати специфіку української “нелкласики”, її естетику. На прикладі індивідуальних стилів М.Зерова, П.Филиповича, М.Драй-Хмари, М.Рильського, Ю.Клена розглянути особливості “неокласики”.
План
1. М.Зеров – лідер “неокласиків”. Образна парадигма збірки “Камена” (1924), оригінальність індивідуального стилю.
2. Сонетарій М.Рильського періоду “неокласики”. Художнє осмислення “вічних мотивів” і “вічних образів”.
3. М.Драй-Хмара і “неокласика”: свіжість і класичність збірки “Проростень” (1926).
4. Творча доля П.Филиповича: тематика та художні особливості поезій, широкий культурологічний діапазон літературознавчих праць.
5. Ю.Клен як “неокласик”: переосмислення традиційних сюжетів і мотивів у пізній збірці “Каравели”.
Література:
1. Шудря М. Неокласики, або “Гроно п¢ятірне нездоланих співців” // Укр. мова та літ. – 1999. – Ч.7. – С.3-11.
2. Астаф’єв О. Стилі української еміграції: естетика тотожності // Укр.. мова та літ. – 2000. - № 7. – С.1-2.
3. Бондаренко Л. “Ми самотою йдем…” // Укр.. літ. в ЗОШ. – 2000. - № 1. – С.29-32.
4. Хропко П. Український неокласицизм: Орієнтація на тисячолітній розвиток європейської культури // УМ й Л в серед. шк., гімназ., ліцеях, колегіумах. – 2000. - № 3. – С.37-46.
5. Шпильова О. Український неокласицизм // Урок української. – 1999. - № 1. – С. 32-35.
6. Наливайко Д. Чинник повноти і цілості // Зар. літ. – 1999. - № 15. – С.1-2, 7-8.
7. Українське слово: Хрестоматія… : У 4 кн. – К., 1994. – Т. 1. – С.499-513 (М.Драй-Хмара), С.513-522 (М.Зеров), С.597-613 (Ю.Клен), Т.2. – С.91-106 (М.Рильський), Т.4. – С.121-128 (П.Филипович).
МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР
До цієї умовної “школи” належали Микола Зеров (1890 – 1937), Максим Рильський (1895 – 1964), Павло Филипович (1891 – 1937), Михайло Драй-Хмара (1889 – 1939) та Освальд Бургардт (Юрій Клен) (1891 – 1947).
По-європейськи освічені люди, київська професура (Зеров і Филипович), тогочасна еліта української інтелігенції, неокласики закликали осягати вершини світової культури, трансформувати її форми та образну систему на рідному українському ґрунті, щоб піднести вітчизняне красне письменство на вершини світового рівня. Тому в їхній творчості простежуються урбаністичні і пейзажні, інтимні й філософські мотиви.
Поети-неокласики активно розвивають жанр сонета, а також створюють елегії, медитації, філософську лірику. Їхню творчість живлять образи світової поезії (особливо поціновували античність, французьких поетів-“парнасців” і російську поезію “срібного віку”), а також джерелами образності були світові міфології, Біблія.
Утверджувався неокласичний стиль з його рівновагою, мальовничими епітетами, міцною логічною будовою і “строгою течією мислі” (М.Зеров).
Як “буржуазні” митці були засуджені, загинули від репресій М.Зеров, М.Драй-Хмара і П.Филипович. М.Рильський, який рано відійшов від “неокласики”, продовжував писати. Ю.Клен реемігрував до Німеччини, приєднався до “празької школи” поезії, помер після Другої світової війни в еміграції.
Практичне заняття № 7