1 Визначення типу організаційної структури управління
КУРСОВАЯ
Вступ
Проектування організаційної структури управління здійснюється підчас створення нової організації, проведенні різноманітних заходів щодо реорганізацій на підприємстві, реструктуруванні цільових установок організації, зміні її стратегічних орієнтирів.
Пропонується сформувати організаційну структуру управління – спочатку аналізуючи виконувані в організації функції менеджменту, діяльність тієї або іншої служби підрозділу організації, формуючи їх структури управління, а потім синтезуючи структуру управління організацією в цілому.
Отримуємо набір основних характеристик організації, на підставі якої вибираємо і обґрунтовуємо тип організаційної структури управління, в рамках якої відбувається подальше проектування.
Використовуючи запропоновану функціональну структуру підприємства, визначаємо перелік служб, які, на його думку, забезпечать нормальне функціонування організації, і проектуємо структуру управління кожним таким підрозділом. При проектуванні враховуються такі регламенти як «норма керованості», «мінімальне необхідне число підлеглих в підрозділі» і ін. Організаційна структура управління формується з використанням базового елементу розрахунку, за допомогою якого визначається кількість персоналу в підрозділі.
Отримані структури управління підрозділами об'єднуються проектувальником в єдину організаційну структуру управління підприємством. При необхідності формуються ланки, яких не вистачає для ефективного функціонування обраної структури (наприклад, при формуванні дивізійної структури знадобиться сформувати загальнокорпоративні органи управління як лінійного, так і функціонального характеру).
Побудована структура управління перевіряється на дотримання норм керованості і мінімального числа підлеглих, при необхідності вносяться корективи або обґрунтовується відхилення від цих норм.
Для одного з підрозділів розробляється Положення про підрозділ і посадова інструкція одного з працівників цього підрозділу.
Менеджмент являє собою систему методів, принципів і технологічних прийомів управління, створених на основі інформа-тивних даних, отриманих в результаті спостережень і досліджень в різних областях наукової та господарської діяльності.
МЕНЕДЖМЕНТ – это деятельность, направленная на преобразование исходной ситуации в желаемую. Из этого определения следует, что мы все постоянно занимаемся менеджментом, часто сами того не подозревая.
МЕНЕДЖЕР – лицо, принимающее управленческие решения в системе социально-экономического управления. (В отличие от системы административного, бюрократического, военизированного управления, где социальная принадлежность и экономические интересы не играют существенной роли).
1 Визначення типу організаційної структури управління
Тип структури управління: Функціональна
У функціональних структурах створюються функціональні підрозділи, що наділені повноваженнями і відповідальністю за результати своєї діяльності. Лінійні ланки відрізняються від функціональних інтеграцією функцій управління об'єктом, набором повноважень і відповідальності.
Суть полягає в тому, що виконання окремих функцій та конкретних питань покладається на фахівців, тобто кожен орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності. В організації, як правило, фахівці одного профілю об'єднуються у спеціалізовані структурні підрозділи (відділи), наприклад плановий відділ, бухгалтерію і т. д. Таким чином, загальне завдання управління організацією ділиться, починаючи з середнього рівня, за функціональним критерієм. Звідси і назва - функціональна структура управління (рис. 11.2). Замість універсальних менеджерів, що повинні розбиратися і виконувати всі функції управління, з'являється штат фахівців, що мають високу компетенцію у своїй сфері і відповідають за певний напрямок (наприклад, планування і прогнозування).
Функціональна структура управління
Функціональна структура реалізує принцип розподілу і закріплення функцій управління між структурними підрозділами, передбачає підпорядкування кожного лінійного підрозділу нижнього рівня кільком керівникам вищого рівня, що реалізує функції управління. Переваги і недоліки цієї структури представлені
Переваги і недоліки функціональної структури управління
| Переваги | Недоліки |
| Висока компетентність фахівців, що відповідають за здійснення функцій (підвищення професіоналізму). Звільнення лінійних менеджерів від вирішення деяких спеціальних питань. Стандартизація, форматизация і програмування процесів і операцій управління. Виключення дублювання і паралелізму у виконанні управлінських функцій. Зменшення потреби у фахівцях широкого профілю. Централізація стратегічних рішень і децентралізація оперативних | Надмірна зацікавленість у реалізації цілей і завдань своїх підрозділів Труднощі у підтримуванні постійних взаємозв'язків між різними функціональними підрозділами. I Поява тенденцій надмірної централізації. Тривалість процедур прийняття рішень. Щодо застигла організаційна форма, насилу реагує на зміни. Складність поділу влади (множинність підпорядкованості) |