Комплексна країнознавча характеристика Австрії
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут міжнародних відносин
Кафедра країнознавства
Комплексна країнознавча характеристика Австрії
Підготувала:
студент І курсу
І групи
Відділення МВ
Ткаліч Дмитро
Викладач:
Кривонос Р.А.
Київ 2010
План характеристики
1. Вступ.
2. Географічне розташування, природно-кліматичні умови і сировинні ресурси, найбільші міста, структура транспортних сполучень.
3. Історичні витоки та основні етапи розвитку нації і державності.
4. Державний устрій, адміністративно-територіальний поділ, політична система і політичний розвиток.
5. Особливості соціально-економічного розвитку, зовнішньоекономічні зв'язки.
6. Геополітичне середовище, зовнішньополітичні пріоритети, геополітична орієнтація країни.
7. Демографічний потенціал, структура зайнятості, національний склад населення, міграційні процеси і проблеми міграції у зовнішній політиці держави.
8. Розвиток освіти, науки, культури, етноконфесійний склад населення та міжконфесійні стосунки.
9. Висновок.
10. Список використаних джерел та літератури.
Вступ
Австрія - досить компактна країна, але при цьому вона володіє величезною різноманітністю пейзажів і різноманіттям культурної спадщини. Величні міста, чарівні села, гори, розлогі рівнини, королівські курорти мінеральних вод, альпійські озера - все це створює мальовничу картину.
Австрійці - пристрасні шанувальники музики, танців і співу. Всьому світу відомі тірольські пісні з характерними горловими звуками. Австрія - батьківщина вальсу. Особливо відомі як творці вальсу батько і син Штрауси. Столиця Австрії Відень була і залишається одним з музичних центрів Європи. З нею пов'язана творчість не тільки великих австрійських композиторів Гайдна, Моцарта, Глюка, але і Бетховена, Ліста, Брамса. Щорічно до Відня і Зальцбург з'їжджаються на музичні фестивалі тисячі любителів музики з багатьох країн світу.
Австрія - країна традиційного активного, культурного та «зеленого» туризму. Відвідування Австрії головним чином включає в себе поїздку до Відня, відвідини пабів і насолоду музикою Віденського Вальсу.
Найбільшу увагу туристів привертає австрійський лижний спорт і піший туризм. Для зацікавлених мистецтвом в Австрії є безліч музеїв і театрів.
Географічне розташування, природно-кліматичні умови і сировинні ресурси, найбільші міста, структура транспортних сполучень
Австрія - держава Центральної Європи. Межує на півночі з ФРН і Чехією, на сході - з Угорщиною і Словаччиною, на півдні - з Словенією й Італією, на заході - з Швейцарією і Ліхтенштейном. Площа - 83,858 тис. км2. Максимальна довжина із заходу на схід - 579 км. Найбільшими містами є Відень, Грац, Лінц і Зальцбург.
Австрія, територія якої витягнута у виді клина, що сильно звужується до заходу, є невеликою країною на карті Європи. Розташування в центрі Європи робить Австрію перехрестям ряду транс'європейських меридіальних шляхів (зі скандинавських країн і держав центральної Європи через альпійські перевали Бреннер і Земмерінг в Італію й інші країни).
Державні кордони Австрії здебільшого збігаються з природними рубежами - гірськими хребтами чи ріками. Тільки з Угорщиною, Чехією і Словаччиною (на невеликому відрізку) вони проходять майже по рівній місцевості.
Рельєф
Четверту частину поверхні Австрії займають молоді складчасті хребти Східних Альп, поєднані у субширотні ланцюги. Осьова зона гір з гірничо-льодовиковими формами рельєфу на заході піднімається вище 3300-3500 м (вершина Гросглокнер, 3797 м), на сході до 2400 м. Снігова межа в середньому знаходиться на висоті 2500-2800 м. Деякі вершини увінчані льодовиками (Пастерце, довжина 10,2 км). Одна з особливостей Альп полягає в тому, що вони розчленовані глибокими і широкими поперечними долинами, завдяки чому глибинні частини Альп порівняно легко доступні, а невисокі зручні перевали дозволяють без особливих труднощів перетинати країну з півночі на південь у цілому ряді місць. Так, перевал Бреннер має висоту 1371 м, а перевал Земмерінг - 985 м.
Уздовж північної периферії Альп, від західного кордону Австрії на захід до Віденського Лісу - флішові низькогір'я. На сході розташована Штирійсько-Бургенландська горбкувата рівнина, що спускається до Віденського басейну і є частиною Середньодунайської рівнини; на півночі і північному сході - горбкуваті низькогір'я (400-900 м).
У північно-східній частині країни, переважає рівнинний рельєф. Рівнини і горбкуваті низовини простираються звідси далеко на південь уздовж усього кордону з Угорщиною і займають 20% території.
Клімат
Оскільки значна частина країни знаходиться в горах, її кліматичні умови досить різноманітні. Залежно від регіону в тій чи іншій мірі позначаються атлантичні, континентальні і середземноморські впливи. Північно-західні вітри, що панують на півночі і заході, несуть м'яку і вологу погоду з Атлантичного океану в Середньодунайську рівнину. Тут середньорічні температури становлять від 7 до 9°С, у найхолодніші місяці падають в середньому до - 1-7 нижче нуля, а влітку піднімаються до 18-24°С. На сході Австрії сильніше виражені континентальні впливи. Опадів тут менше, хоча влітку частіше бувають зливи. Річна норма опадів в Австрії всюди, крім Віденського басейну, деяких районів Бургенланду й окремих міжгірних долин, перевищує 760 мм. Сніг тримається на рівнинах від одного до шести місяців у рік. Упродовж більшої частини зими в долинах тримаються тумани.
Клімат рівнин і передгір'їв виразно континентальний, на заході - більш вологий. Середня температура січня від -1°С до -4°С, липня від 15°С до 18°С. Опадів - 500-900 мм на рік; у горах 1500-2000 мм. На навітряних північно-західних схилах гір випадає більше опадів, зими більш м'які, літо більш прохолодне і вологе, аніж на підвітряних південно-східних схилах гір.
Для Альп дуже характерні місцеві вітри. Найважливіший з них - теплий і сухий фен, що утворюється в результаті опускання повітряних мас по гірських схилах. Це істотно підвищує місцеву температуру.
Природні ресурси
Рослинні зони на території Австрії змінюють одна одну в наступному порядку: широколистяні (дуб, бук, ясен) ліси в долині Дунаю змінюються змішаними лісами передгір'їв. Вище 2000 - 2200 м їх витісняють хвойні ліси.
Гірські ліси - одне з національних багатств Австрії. Особливо багато придатних для промислової експлуатації лісів знаходиться у Верхній Штирії. Над лісами знаходяться карликові чагарники і альпійські луки.
Фауна Австрії - типова центрально-європейська. Околиці озера Нойзидлер-Зе - це унікальні заповідні місця гніздування птахів різних видів. У високогірних районах Східних Альп склад фауни типово альпійський. У гірських лісах, в основному в заповідниках, живуть копитні - благородні олені, сарни, гірські барани, гірські козли. З птахів - глухарі, тетеруки, куріпки.
Річки Інн, Залках і Енс, що протікають північною міжальпійською улоговиною, дренують північ Австрії, Драва в південній частині - південь країни, а Мур і Мюрц - її східну частину. Єдина судноплавна ріка - Дунай, що протікає через Австрію від Пассау на кордоні з Німеччиною до передмість Братислави в Словаччині. Найважливіша притока Дунаю на австрійській території - Інн. Крім того, Австрія має великі запаси чистої прісної води, зосередженої крім льодовиків і рік у численних альпійських озерах.
В Австрії близько 580 озер, переважно льодовикового походження. Їх особливо багато в північних передгір'ях Альп (Аттер, Траун та ін.).
Бурі лісові ґрунти переважають у передгір'ях Альп і Шумави, різновиди чорноземів - на північному сході, але вони складають досить незначну частину сільськогосподарських площ. Переважають гірські ґрунти - худі, щебнисті, "вимиті" рясними дощовими і талими водами.
Надра Австрії багаті на різноманітні корисні копалини:
- залізна руда, основне родовище якої знаходиться в Штирії (гора Ерцберг, у районі Ейзенерца), а також свинцево-цинкові руди (район Клагенфурта - Блейберга), мідна руда, марганець, сурма, молібден і інші. Промислові запаси алюмінієвої руди відсутні;
- з нерудних копалин найважливіше значення має буре вугілля, що залягає в Штирії і Верхній Австрії (кам’яне вугілля відсутнє) і нафта, значні родовища якої зустрічаються на північному сході країни у Віденському басейні. У Верхній і Нижній Австрії також є родовища газу;
- запаси графіту, що розташовані в Штирії і солі в Зальцбурзі.
- значні запаси будівельних матеріалів - граніту, мармуру, вапняку, каоліну залягають в Каринтії.
В Австрії надзвичайно добре розвинутий транспорт. Загальна протяжність австрійських залізниць – 6,670 тис. км., з яких 3,545 тис. км. Електрифіковані. 5,656 тис. км. складає протяжність федеральних залізниць. У 2005 році об’єм перевезених вантажів склав 85, 4 млн. т., що на 4.2 % більше за 2004 рік. Транзитні перевезення склали 15,6 млн. т. Пасажирські перевезення склали 187, 9 млн. чол. Автодоріг - більш 30 тис. км. Австрія славиться системою своїх автодоріг, у країні приблизно 1600 км швидкісних автострад, 20 тис. км магістралей. У країні нараховується майже 3 млн. легкових автомобілів і 250 тис. вантажівок. У 2005 р. автотранспортом було перевезено 308 млн. т. вантажів. Окремою проблемою є зростання об’ємів перевезень вантажним автотранспортом через територію країни. Великий потік вантажівок створює перешкоди на магістралях, особливо у літні місяці. У зв’язку з цим розробляються положення, щодо перенесення більшої частини транзитних вантажів на залізничний транспорт.
Найбільшим транспортним центром країни є Відень. У ньому прокладено 5 ліній метрополітену. Міська залізниця призначена, в основному, для зв'язку з найближчими передмістями. Високої щільності трамвайної мережі могли б позаздрити багато великих міст.
На 2003 р. в Австрії працює 55 аеропортів. Водні шляхи становлять 358 км. Найбільші порти - Лінц, Відень, Кремс. По Дунаю суднами щорічно перевозиться приблизно 5 млн. т. вантажів.
Історичні витоки та основні етапи розвитку нації і державності
Австрія - німецькомовна країна, де представлені південно-німецькі діалекти. Слов'янською і хорватською розмовляють етнічні меншини, що проживають в основному на півдні і сході, у землях Каринтія, Бургенланд і Штирія. Австрійці, як і більшість європейців, мають змішане походження. У створенні "австрійського типу" історія, релігія і культура відіграли більшу роль, ніж етнічне походження; однак він має антропологічні риси, характерні для альпійсько-динарської групи.
Близько 390 до н.е. на територію Австрії вторглися кельти. Кельтська культура розвивалася аж до римського завоювання території нинішньої Австрії наприкінці 1 ст. до н.е. У ході майже 400-річного римського панування населення було латинізоване і набуло деяких середземноморських рис. У період розпаду Римської імперії через територію Австрії кількома хвилями пройшли німецькі племена. Пересування слов'ян на захід, що відбувалося в той же період, внесло слов'янський елемент в етнічну історію Австрії. Завоювання Карла Великого і місіонерська діяльність сприяли поступовій асиміляції германців і слов'ян.
Німецька мова в Австрії, за винятком західних областей, є різновидом баварського діалекту. Мова каринтійців і штирійців, відділених від іншої країни гірськими ланцюгами, значно відрізняється від лексики і фонетики нижніх австрійців. Жителі Тіролю і Форльбергу діалектично близькі до швейцарських німців і швабів.
Основні історичні віхи
На початку II ст. до н.е. влада Риму поширювалася до Дунаю. До IV ст. відноситься християнізація цього регіону. У V i VI ст.ст. німецькі племена заповнили більшу частину римських володінь у західній частині сучасної Австрії. У східну і південну частини сучасної Австрії вторглися тюркомовні кочовики - авари, разом з ними мігрували слов'янські народи. Карл Великий розгромив аварів.
У 907 р. угорці захопили Східну марку. Оттон I, німецький імператор і засновник Священної Римської імперії переміг могутнє угорське військо в 955 р. Місце вигнаних угорців зайняли німецькі переселенці. Баварська Східна марка, яка охоплювала в той час район навколо Відня, була передана в 976 р. у володіння роду Бабенбергів. Австрія вступила в пору розквіту в період правління герцога Леопольда VI. Династія Бабенбергів згасла в 1246 р.
У 1282 р. - герцог Рудольф оголосив землі Австрії, що належали йому, спадковим володінням дому Габсбургів. Тіроль був приєднаний до володінь Габсбургів у 1363 р. У 1374 р. була приєднана частина Істрії, що виходить до північного краю Адріатичного моря. У 1452 р. Фрідріх V був коронований як імператор Священної Римської імперії під ім'ям Фрідріха III. З 1453 р. і до формальної ліквідації Священної Римської імперії у 1806 р. Габсбурги зберігали імператорську корону.
У 1619 чеський сейм відмовився визнати імператором Фердинанда і обрав королем курфюрста Фрідріха V, пфальцграфа Рейнського. Цей демарш призвів до початку Тридцятирічної війни. За допомогою найманців з Німеччини армія Габсбургів у 1620 вщент розбила чеських повстанців у битві біля Білої Гори під Прагою. Чеська корона була раз і назавжди закріплена за двором Габсбургів.
У другій половині ХVІІ ст. армії османів поновили натиск на Європу. Австрійці почали боротьбу з турками за контроль над нижньою течією рік Дунай і Сава. У 1683 р. турецька армія тримала в облозі Відень протягом двох місяців. Обложене місто було врятоване польсько-німецькою армією 12 вересня 1683 р. під командуванням польського короля Яна Собеського.
Австрія приєдналася до Росії і Пруссії в першому поділі Польщі (1772) і отримала князівства Освенцимське і Заторське, південну частину Краківського і Сандомирського воєводств, Російське (без Холмської землі) і Белзьке воєводства.
Воєнні дії проти наполеонівської Франції почалися в 1792 р. і продовжувалися з перервами до осені 1815 р. Територіальні зміни в Європі, що відбулися за доби Наполеона, торкнулися й Австрії. Під скіпетр Відня перейшли Далмація, західна частина Істрії, острови в Адріатиці.
Протягом першої половини XIX ст. провідною постаттю у державному житті Австрії був імператор Франц I. Канцлер імперії, Меттерніх, також мав велику політичну вагу. На революцію в Парижі в 1848 році відгукнулися виступами у Відні, Чехії, Угорщині та італійських провінціях. Імперії Габсбургів загрожував розпад. Князь Меттерніх пішов у відставку з державних посад і в країні була ухвалена конституція.
У 1867 р. Австрійська імперія, проголошена в 1804 р., була перетворена на дуалістичну Австро-Угорщину, з верховенством угорців в Угорщині і австрійців - в іншій частині нової держави.
Після невдалої Першої світової війни серед народів імперії зростали настрої сепаратизму. У жовтні 1918 р. національні ради Австрії оголошували про незалежність земель і територій. Карл I відрікся від влади 11 листопада 1918 р. Наступного дня була проголошена Австрійська Республіка.
У травні 1934 р. була ухвалена нова Конституція, що перетворила Австрію в корпоративну державу на основі католицьких соціальних принципів. Включена в Німецький рейх як провінція внаслідок аншлюсу, Австрія стала працювати на нацистську військову машину. Після Другої світової війни Австрія була розділена на чотири зони окупації.
У 1943 р. на зустрічі в Москві керівники Радянського Союзу, Великобританії і США оголосили про свій намір відновити Австрію як незалежну, суверенну і демократичну державу. Державний договір відновив незалежність і повний суверенітет Австрії. Він набрав чинності 27 липня 1955 р., після чого війська союзників були виведені з країни. У грудні 1955 р. Австрія була прийнята в члени ООН.
У червні 1994 р. на всенародному референдумі дві третини виборців проголосували за приєднання країни до ЄС. 1 січня 1995 р. Австрія, разом з Фінляндією і Швецією, стала членом ЄС.