Питання, що підлягають вивченню на занятті.
МОЗ України
Вінницький національний медичний університет ім.М.І.Пирогова
Кафедра нервових хвороб
з курсом нейрохірургії
тел. (+0432) 35 – 40 – 75
НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ
для самостійної роботи студентів під час практичного заняття
по учбових темах:
Тема № 21. Епілепсія те неепілептичні пароксизмальні стани.
Тема № 22. Перинатальні ураження нервової системи. Дитячий церебральний параліч. Сирінгомієлія
Питання, що підлягають вивченню на занятті.
1. Питання термінології, етіології та патогенезу епілепсії.
2. Принципи Міжнародної класифікації епілепсій та епілептичних синдромів.
3. Клінічні прояви генералізованих (судомних та без судомних) припадків.
4. Клінічні прояви фокальних (парціальних) припадків.
5. Причини формування та клінічна картина епілептичного статусу
6. Основні клінічні прояви неепілептичних пароксизмів (істеричні, гіпнічні припадки, син копальні стани, вегетативні кризи).
7. Принципи лікування епілепсії.
8. Лікування епілептичного статусу.
9. Прогноз, соціально-психологічна реабілітація та профілактика формування передумов етіопатогенезу.
10. Особливості неврології раннього дитячого віку: залежність неврологічного симптомокомплексу від часу дії патологічного фактора, не специфічність реакції мозку
11. Патогенні фактори, що спричиняють до перинатального та натального ураження нервової системи.
12. Дитячий церебральний параліч (ДЦП): визначення терміну, основні клінічні форми, перебіг, прогноз.
13. Принципи етапного лікування ДЦП, реабілітація в спеціалізованих центрах . Проблеми соціально забезпечення, освіти, працевлаштування та профілактики.
14. Сирінгомієлія: етіологія, сучасні уявлення про патогенез, патоморфологія, клінічні прояви, лікувальні заходи, прогноз.
ЕПІЛЕПСІЯ
Епілепсія (від грец. epilepsia - напад) — хронічне поліетіологічне захворювання головного мозку, якому властиві судомні, без судомні або змішані напади з емоційними і психопатологічними розладами. Описи цього захворювання зустрічаються ще в папірусах єгипетських жерців (близько 5000 років до н.е.), лікарів тібетської медицини, арабомовної медицини і інших народів. В Україні епілепсія мала різні назви, зокрема - “чорна хвороба”.
Захворювання трапляється часто: 3—5 випадків на 1000 населення. У дітей зустрічається в 5-10 разів частіше, ніж у дорослих, що зумовлюється незавершеність процесів мієлінізації, підвищеною проникливістю церебральних судин, лабільністю та генералізацією збудження, нестійкістю обмінних процесів.
Стосовно термінології – потрібне правильне тлумачення часто вживаних термінів.
Приступ (пароксизм) - раптовий епізод хвороби, що виникає у людини в здоровому стані або при різкому загостренні хворобливого стану (приступ апендициту, кашлю, пароксизмальної тахікардії, тощо).
Припадок – приступ церебрального походження. Для нього характерні швидкоминучі рухові, вегетативні, чутливі або психічні феномени, що наступають раптово внаслідок тимчасової дисфункції всього мозку або тих чи інших його ділянок.
Якщо припадки розглядати стосовно епілепсії, то їх умовно можна поділити на епілептичні та неепілептичні (істеричні, метаболічні, токсичні, гіпнічні та ін.). і припадки, що займають проміжне місце між цими двома видами (фебрильні, респіраторно-афективні)
Припадки кожної з вказаних груп, в свою чергу, можуть бути судомними і безсудомними.
Судоми (спазми, корчі, судороги) – в клінічній практиці сприймаються як переривчасті м’язові скорочення. В залежності від тривалості скорочення і послаблення м’яза розрізняють наступні різновиди судом: тонічні (судоми тривалого спазму), клонічні (чергування відносно коротких скорочень та послаблень м’яза) або їх сполучення чи перехід одних в другі (тоніко-клонічні, клоніко-тонічні) та міоклонічні (швидкі, блискавичні скорочення окремих м’язів або їх груп).
Етіологія і патогенез епілепсії . До обов’язкових умов розвитку будь-якої форми епілепсії належить формування (внаслідок спадкової схильності і/чи екзогенних факторів) патофізіологічного феномена – епілептичного вогнища і/чи епілептичної системи (група нейронів, здатних до самозбудження і поширення гіперсинхронних розрядів). Спадкова схильність пов’язана з індивідуальними особливостями обміну речовин. До екзогенних чинників відносяться інфекції нервової системи, черепно-мозкові травми, інтоксикації, перинатальна патологія (особливо пологові травми, асфіксія). Провокувати епілептичні напади можуть психічні переживання, вживання алкоголю, мерехтіння яскравого світла, інфекції тощо.
Патоморфологія при епілепсії характеризується залишковими явищами травматичних, інфекційно-запальних, токсичних і судинних процесів, атрофією мозкової речовини, гліозом, спайками, кістоутворенням; збільшенням об'єму цистерн і шлуночків мозку тощо. Найбільш часта локалізація цих змін - скронева частка, ділянка аммонового рогу. 
В основу сучасної Міжнародної класифікації епілепсії та епілептичних синдромів покладено два основних принципи.
1. За клінічною характеристикою, які характеризуються визначеною локалізацією епілептичного вогнища, всі епілепсії та епілептичні синдроми поділяються на локалізаційно-обумовлені (парціальні) і генералізовані.
2. За етіологією – на ідіопатичні, симптоматичні, криптогенні. Симптоматичну епілепсію розглядають як наслідок відомих чи можливих хвороб нервової системи. Ідіопатична епілепсія і відповідні синдроми характеризуються як хвороби, що не викликаються відомими причинами, за винятком наявної спадкової схильності. Термін “криптогенна епілепсія” визначає хвороби з невстановленою, прихованою причиною, і в багатьох випадках більшість її видів можуть бути зараховані до епілепсії симптоматичної, з невідомою етіологією.
Генералізовані припадки супроводжуються повним виключенням свідомості з подальшою амнезією, той час як при фокальних (парціальних) припадках передбачається можливість збереження свідомості, або її часткового порушення.
При первинно-генералізованих нападах в патологічний процес первісно залучаються обидві півкулі.
Генералізовані припадки можуть бути судомними (великими) і безсудомними (малими).