Деліріозний синдром – галюцинаторне потьмарення свідомості, що проявляється переважно зоровими ілюзіями та галюцинаціями, образним маяченням, виразним руховим збудженням при збереженій самосвідомості.
Виникає в основному при інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях, соматичних хворобах, значно рідше при гострих порушеннях мозкового кровообігу, черепно-мозковій травмі.
Виразні вегетативні розлади: пітливість, тахікардія, мінливість АТ. Іноді спостерігаються легкі неврологічні порушення - анізокорія, ністагм, тремор, рефлекси орального автоматизму, гіперрефлексія. Вихід з деліріозного стану частіше спостерігається зранку після нетривалого сопорозного сну, після чого на деякий час зберігається загальна астенія і депресія.
Аментивний синдром проявляється розгубленістю, беззв’язністю мислення і мови. Спостерігається при тяжкому перебігу загальних інфекцій, енцефалітах з ураженням стовбуру мозку, септичних станах. Хворі дезорієнтовані в місці, часі, оточуючій обстановці і власній особистості. Вони створюють уявлення розгубленості, загального нерозуміння, здивування, їх мова недоладна (з окремих слів або звуків, вигуків).
Онейроїдний синдром – особлива форма потьмарення свідомості, що проявляється фантастичним маренням з яскравими мрієподібними галюцинаціями. Зустрічається при епілепсії, шизофренії, органічних захворюваннях головного мозку, симптоматичних психозах
Сутінкове потьмарення свідомості – пароксизмально виникаюче потьмарення свідомості з відсутністю зв'язку з оточуючою дійсністю або викривленим її сприйманням при збереженості звичайних автоматизованих дій. Зустрічається при епілепсії, черепо-мозковій травмі, реативних психозах, іноді при істерії. Розрізняють просту форму сутінкового потьмарення свідомості і з продуктивними розладами.
Зміни психіки також досить часто слугують загальномозковим синдромом. У деяких випадках вони спостерігаються тільки в гострій фазі хвороби, в інших - супроводжують основне неврологічне захворювання. Як вже зазначалося, в гострій фазі менінігітів, енцефалітів, порушень мозкового кровообігу, різних інтоксикаціях спостерігаються різні прояви деліріозного синдрому - від короткочасного загального збудження до психотичного стану з маяченням, «застрашливими» галюцинаціями, різким руховим збудженням. При внутрішньочерепній гіпертензії вони виникають одночасно з головним болем і характеризуються помітним зниженням активності, дратівливістю, швидкою виснажливістю, емоційною неврівноваженістю. При зростанні гіпертензії ці явища стають більш стійкими, з'являється виразна астенізація, змінюється поведінка.
Судоми клонічні локалізаційно пов’язані з кортикальними структарами, тонічні – з глибинними відділами головного мозку. При дифузному ураженні мозку судороги частіше генералізовані. У деяких хворих можуть спостерігатися локальні напади, причому ця локальність має «мерехтливий» характер: судороги правих кінцівок переміняються судорогами лівих кінцівок або переходять у генералізований припадок. Прогностично найбільш несприятливими є розгинальні тонічні судоми кінцівок децерабраційного типу. Судомний статус з зростанням тонічного компоненту є характерною клінічною ознакою набряку головного мозку.
5. Синдром хронічного вегетативного стану – симптомокомплекс, якій інколи виникає після виходу хворого з коми та характеризується відновленням бодрствування при повній втраті пізнавальних функцій, циклічна зміна сну та бодрствування може бути збережена. Очі хворого відкривається мимовільно. Нормально функціонує дихання, системний кровообіг та серцева діяльність, проте в той самий час відсутні рухи, мова, та реакція на вербальні стимули. Вегетативний стан, що триває на протязі 2-4 тижнів, як правило, дає привід до абсолютно поганого прогнозу – практично усі хворі помирають від інтеркурентних інфекцій або пролежнів. Морфологічна основа вегетативного стану – масивне ураження переднього мозку, нерідко повна загибель кори головного мозку, гіпокампу та базальних ядер, в той самий час як мозковий стовбур залишається інтактним. Остання обставина відрізняє вегетативний стан від смерті мозку.
6. Синдром «запертої» людини - характеризується відсутністю адекватної реакції на зовнішні, в тому числі і вербальні, стимули через тетраплегію та параліч більбарної, мімічної та жувальної мускулатури. Найбільш часта причина – інфаркт основи мосту, що зумовлює деструкцію кортіко-спинального та кортіко-нуклеарного шляхів. Через збереженість супрануклеарних волокон до окорухової мускулатури відмічається збереженість рухів очей та мигання. Також не ушкоджується і ретикулярна формація, що визначає відсутність дефектів свідомості.
7. Смерть головного мозку – це кома при якій мозок незворотньо вражений і не функціонує, а серцева та дихальна функції підтримуються штучно. Діагностика смерті мозку базується на відсутності мозкової діяльності, стовбурових функцій та незворотності стану. Критерії смерті мозку: зіниці фіксовані, розширені та не реагують на світло; кореальні рефлекси відсутні; відсутні окулоцефалічний та окуло вестибулярний рефлекси; відсутній глотковий рефлекс; відсутні цілеспрямовані рухи або лицеві гримаси на больові стимули, що застосовуються на кінцівках, тулубі або обличчі; дихальний центр пацієнта не відповідає на підвищення рівня СО2 в крові у випадку, якщо пацієнта відключено від ШВЛ; електричне мовчання мозку (ізоелектрична ЕЕГ). Такі тести повинні бути повторені декілька разів через інтервали з метою переконання, що ознаки залишаються відсутніми.
8. Інтелект – це здатність сприймати абстрактні поняття, встановлювати їх взаємозв‘язок, міркувати про них. Ця надзвичай складна психічна функція містить у собі безліч компонентів – опит, пам‘ять, здатність до навчання, увагу, розуміння, судження, абстрактне та асоціативне мислення, мову, математичні здібності, орієнтацію та сприйняття.
9. Деменція - це синдром, що характеризується порушеннями в мнестичній та інших когнітивних сферах, включаючи мову, орієнтацію, абстрактне мислення, праксис. Ці зміни повинні бути виражені на стільки, щоб призводити до утруднень у повсякденному житті або професійній діяльності. Часто деменція супроводжується змінами особистості або емоційно-афективними розладами, проте рівень свідомості залишається незмінним. Діагноз вірогідної деменції потребує наявності когнітивних порушень на протязі не менш, ніж 6 місяців. Основні причини деменції є дегенеративні процеси,судинна патологія. Поєднання дегенеративних та судинних процесів. Суттєво рідше причиною деменції є метаболічні енцефалопатії, алкоголізм, пухлини головного мозку, ЧМТ, нормотензивна гідроцефалія, хвороба Паркінсона, інфекційні захворювання ЦНС та ін.
В практичній діяльності використовують критерії деменції по DSM-IV:
1.порушення пам‘яті (короткочасної та тривалої);
2. порушення хоча б одної з вищеперерахованих вищих мозкових функцій:
- праксису; -гнозису; -мови; -здатності до узагальнення та абстрагування; - регуляції довільної діяльності.
3.Утрудення в професійній сфері та побуті.
4.Органічне ураження головного мозку.
5.Збереженність свідомості.
10. Дослідження когнітивної сфери містить у собі – увагу; - орієнтацію; - пам‘ять на нещодавні та віддалені події; - мову; - праксис; - зорово-просторові функції; - рахування; - здатність до висловлення міркувань. При цьому важливу інформацію можливо отримати при використанні різноманітних шкал, з яких найбільш широке застосування має MMSE (англ.Mіnі-Mental State Examination), стисла шкала психічного статусу. Оцінка менш ніж 24 бали вказує на можливу деменцію.
11. Особливості обстеження людини при порушенні свідомості.
А. Збір анамнезу. Особливо важливими є відомості про травми та захворювання, вживання лікарських засобів, наркотиків, алкоголю, наявності психічних розладів.
Б. Загальне обстеження.
1. Життєво важливі функції. Необхідно визначити прохідність дихальних шляхів, стан кровообігу та дихання, температуру.
2.Шкіра. Важливі ознаки травми, печінкові знаки, сліди ін’єкцій, прояви інфекційних хвороб та емболій.
3. Голова. Симптом Беттла (гематома в ділянці соскоподібного відростка), локальна болючість, крепітація, кровотеча з вух та носу — ознаки перелому основи черепа.
4. Ригідність потиличних м‘язів може бути ознакою менінгіту, травми або субарахноїдального крововиливу.
5. Грудну клітину, живіт, серце і кінцівки обстежують за загальними правилами.
6. Запах з ротової порожнини може вказувати на ураження печінки (печінковий запах), кетоацидоз, алкогольну інтоксикацію, уремію.
В. Неврологічне обстеження:
1. Положення хворого.
2.Ступінь порушення свідомості.
3. Розлади дихання (по типу Чейна-Стокса, центральна нейрогенна гіпервентиляція, апнейстичне дихання, хаотичне дихання, пригнічене дихання).
4. Положення голови та очей.
5. Дослідження полів зору та офтальмоскопія.
6.Стан зіниць та збереження зіничних реакцій.
7. Рухи очних яблук.
8. Рухова активність.
9. Дослідження чутливості.
