Теоретичні питання, що відображають зміст тем № 10 та 11

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 8

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

1. Нараховують 12 пар черепних нервів. Частина з них є чутливими (I, II, VIII пари), частина – чисто руховими (III, IV, VI, XI, XII пари) і частина – змішаними (V, VII, IX та X пари). Змішані, як і деякі рухові (III) містять не тільки чутливі та рухові волокна, а й вегетативні.

2. Спочатку наводимо загальний огляд анатомії та функції черепних нервів, проілюстрований на малюнках 1 – 3.

3.

Рис. 1. Розташування чутливих та рухових ядер ЧМН у стовбурі.

3. N . olfactorius. Чутливий нерв, що забезпечує функцію нюху. Чутливі клітини нюху з рецепторами розташовані в слизовій носа (I нейрон). Їхні волокна йдуть в порожнину черепа через продірявлену кістку та закінчуються у нюховій цибулині (II нейрон), на основі мозку та черепа, в передній черепній ямці. Звідси волокна йдуть у складі нюхових трактів, що закінчуються у первинних центрах нюху – нюховий трикутник, trigonum olfactorium, передня продірявлена речовина, substantia perforate anterior, напівпрозора перетинка, septum pellucidum (III нейрон). Волокна третього нейрону йдуть над- та під мозолястим тілом, до кіркових центрів нюху – в скроневу долю: амонів ріг, звивина морського коня, мигдалина, парагіпокампальна звивина. Проекції III нейрону є двосторонніми і одностороння втрата нюху може бути тільки при ураженні I та II нейронів (при процесах на основі лобової частки – пухлинах).

Рис.2. Вихід корінців ЧМН з стовбура мозку.

Рис.3. Вихід корінців ЧМН з черепа.

4. Дослідження нюху проводиться за допомогою набору розчинів, що мають певний аромат. Флакон з розчином підносять до однієї ніздрі і пацієнт має сказати, чи відчуває він запахи та чи розрізнює їх. Останнім часом стали доступні спеціальні тестові системи з різним рівнем інтенсивності запахів, що дозволяє оцінювати функцію нюху у кількісному вимірі. Не слід використовувати розчини речовин з різким запахом, що може викликати подразнення рецепторів трійчастого нерву в слизовій носа і давати хибний результат оцінки нюху.

5. Зниження нюху позначають як гіпосмія , а втрату – аносмія. Подразнення кіркових зон нюхового аналізатора може викликати нюхові галюцинації.

Рис. 4. Черепні нерви та зони їхньої інервації.

5. N . opticus. Чутливий нерв, що забезпечує зір.

Рис.5. Схема ходу волокон зорового нерву.

6. Перші три нейрони зорового нерву розташовані в сітківці ока: палички та колбочки, біполярні вставочні нейрони і гангліозні клітини, від яких, власне і формується зоровий нерв. Від ока він проходить через канал зорового нерву і входить в порожнину черепа, де попереду від турецького сідла відбувається перехрест (chiasma opticum): перехрещуються тільки волокна від внутрішніх половин сітківок кожного ока, що забезпечують зір у зовнішніх половинах полів зору. Після перехресту формуються зорові тракти, кожен з яких несе волокна від однойменних половин сітківок обох очей. Зорові тракти закінчуються в первинних підкіркових центрах зору: латеральному колінчатому тілі, подушці зорового горба і верхніх горбиках 4-горбикового тіла (покришка середнього мозку).

7. Від латерального колінчастого тіла відходить зоровий пучок (radiatio optica) Граціолє – через задню третину заднього стегна внутрішньої капсули і аж до кори потиличної ділянки, до її внутрішньої поверхні, де по берегах шпорної борозни лежать кіркові проекційні зорові центри: клин та язикова звивина. Зважте, що і зорові тракти, і первинні зорові центри, і зоровий пучок, і кора потиличної частки несуть зорову інформацію від однойменних половин сітківок обох очей. Разом з тим, вони забезпечують зір у протилежних половинах полів зору.

8. Сліпота позначається, як амавроз, а зниження гостроти зору – амбліопія.

Ключовими для оцінки функції зорового аналізатора є визначення гостроти зору, дослідження полів зору та обстеження очного дна. Гострота зору досліджується за допомогою таблиць (Сівцева, Снеллена), на яких зображені ряди букв чи символів різного розміру і лікар має встановити, який з рядів пацієнт бачить чітко з фіксованої відстані (6 м).

D

Дистанція D – це відстань, з якої пацієнт в нормі може побачити букви цього розміру. Реальна гострота зору позначається як відношення d до D (d/D, наприклад 6/12 або 0,5). Гострота зору (в нормі – 1,0) може знижуватись як в наслідок очних захворювань (патології сітківки чи оптичних середовищ ока), так і при ураженні зорового нерву.

9. Поля зору досліджується за допомогою периметра: пацієнт фіксує зір в одній точці і в його поле зору вводиться об’єкт (білий чи кольоровий кружочок на тонкій паличці). Проводячи об’єкт по сферичній поверхні в різних напрямках, лікар може встановити контури полів зору, відобразивши їх на бланку дослідження.

Можна користуватись і більш грубим методом оцінки, у ліжка хворого: пацієнт фіксує погляд одного ока на переніссі дослідника і останній вводить в його поле зору свій палець. Пацієнт має сказати, коли він побачить палець.

10. Очне дно досліджується за допомогою офтальмоскопії. При цьому дослідник бачить на очному дні диск зорового нерву, з центру якого виходять та входять артерії та вени і макулу (fovea, жовта пляма) – місце концентрації колбочок, що є центром фокусування зображення на очному дні. В нормі сітківка ока виглядає рожевою, диск зорового нерву – блідо-рожевий, з чіткими контурами. Калібр артерій та вен 2:3.

11. Основні терміни та поняття:

· Амбліопія – зниження гостроти зору

· Афакія – відсутність кришталику (внаслідок операції видалення катаракти)

· Міопія – короткозорість, порушення зору внаслідок надмірної рефракції: зображення фокусується перед сітківкою

· Гіперметропія , гіперопія – далекозорість, порушення зору внаслідок недостатньої рефракції: зображення фокусується позаду сітківки

· Пресбіопія – порушення зору, зумовлені віком (як правило- гіперопія)

· Скотома – ділянка зниження або відсутності зору (в полі зору), оточена нормальними ділянками

· Сліпа пляма (фізіологічна скотома) – ділянка сліпоти, зумовлена положенням диску зорового нерву (5^◦ х 8^◦), майже по екватору, у висковій половині поля зору.

· Геміанопсія – втрата зору на половині поля зору одного чи обох очей

· Гомонімна геміанопсія – втрата однойменних половин полів зору (правих або лівих)

· Гетеронімна геміанопсія – різнойменна: втрата, наприклад, носових чи вискових половин полів зору (у одного ока – правої, а у іншого - лівої)