Майкл Моріс Кілланін (1972—1980)
Ірландець лорд Майкл Морріс Кілланін, католик, ліберал, займався боксом і веслуванням, а також був відмінним наїзником. Одержав освіту в Паризькому і Кембріджському університетах. У 1935—1936 р. був співробітником лондонської газети «Дейлі експрес», у 1937—1938 р. — військовим кореспондентом в Азії, у 1938—1939 р. — політичним оглядачем газети «Дейлі мейл» і «Санді диспатч». У 1938—1945 р. — офіцер британських збройних сил, учасник другої світової війни. Наприкінці 40-х—початку 50-х років займав адміністративні посади в різних промислових компаніях.
У 1950 р. обраний президентом НОК Ірландії, з 1952 р. — член МОК, з 1965 р. член Виконкому, з 1968 р. — віце-президент і з 1972 р. по 1980 р. — президент МОК. У 1983 р. написав книгу «Мої олімпійські роки», у якій докладно описує свої погляди на проблеми олімпійського руху.
Велику роль зіграв М. Кілланін у налагодженні відносин між МОК і МСФ і НОК, у проведенні XI Олімпійського конгресу 1973 р. у Варні, у проведенні Олімпійських ігор у 1980 р. у Москві.
Досить обережно відносився М. Кілланін до проблеми професіоналізації олімпійського спорту. У той же час М. Кілланін був прихильником реалістичної політики МОК, що дозволяла б не порушувати олімпійських принципів і одночасно враховувати реальні зміни, що відбуваються у світі. Це проявилося, приміром, у зміні відношення МОК до проблеми комерціалізації спорту і статусу «спортсмена-аматора».
М. Кілланін безуспішно намагався послабити політичні суперечки і політичну напругу навколо Олімпійських ігор шляхом реорганізації порядку проведення Ігор, «усунення винятково великої концентрації змагань у двотижневому періоді Олімпійських ігор». Кілланін пропонував поширити олімпійські змагання на всі континенти і на тривалий період.
Кілланін відзначав, що «існує справжня прірва між спортсменом високого класу, що стоїть на п'єдесталі пошани в очікуванні золотої медалі і школярем, що прагне його перевершити, що тренується на примітивній площадці десь на краю міста чи в пісках пустелі. Однак, наша ідея полягає в тому, щоб із самого важкого початку кожний мав рівні можливості поступово досягти спортивних вершин, хоча на Олімпійському п'єдесталі виявиться лише дуже невелика частина».
Прагнув Кілланін і до широкого поширення олімпійської ідеї, її виходу за рамки Олімпійських ігор: «Олімпійський рух не є прямим придатком до Олімпійських ігор. Він існує в усьому світі протягом 24 годин кожного дня кожного року».