Кримінально-виконавче право — це самостійна галузь права України, яка відображує загальні ідеї, положення, принципи єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Кримінально-виконавче законодавство - це система нормативно-правових актів, яка складається з кримінально-виконавчого кодексу України, інших діючих актах, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які регулюють весь комплекс суспільних відносин, що виникають з приводу та у процесі виконання і відбування кримінальних покарань.
Кримінально-виконавча система - це сукупність інституціональних і правових елементів загальнодержавного механізму боротьби зі злочинністю, яка відповідає сучасному стану політичного, економічного, соціального, культурного, інформаційного, кадрового і науково-технічного розвитку держави і суспільства.
Кримінально-виконавчі правовідносини — це врегульовані нормами кримінально-виконавчого права відносини, що виникають в процесі виконання та відбування покарання між засудженими, представниками адміністрації органів і установ виконання покарання та іншими особами та організаціями, які беруть участь у процесі кримінальних покарань.
Нагляд за засудженими — це система заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінального покарання у виді позбавлення (обмеження) волі шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції і особистої безпеки засуджених та безпеки персоналу установ.
Обов'язки засуджених— це встановлена у забороняючих та зобов'язуючих нормах права поведінка засудженого під час відбування покарання, яка забезпечує: досягнення цілей покарання, підтримання правопорядку в установі виконання покарання під час відбування покарання засудженим, максимально забезпечує дотримання прав та свобод як засудженого так і інших осіб.
Правовий статус засудженого — це збудоване на загальному правовому статусі громадян України і визначене за допомогою правових норм положення засуджених під час відбування ними кримінального покарання, яке складається із сукупності прав, обов'язків та законних інтересів засудженого.
Пенітенціарна політика - (від латинського "роепііепііа" - каяття) це самостійна галузь державно-правової діяльності уповноважених на те суб'єктів соціального управління по визначенню обов'язкових до виконання керівних ідей, принципів, доктринальних положень, установок, вимог, цілей та завдань у сфері забезпечення каяття осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, які б відповідали законам та закономірностям соціалізації особистості, збалансовано забезпечували задоволення законних прав та інтересів громадянина, суспільство і держави.
Пенологія або пенітенціарна наука - це наука про кримінальні покарання пов'язана з позбавленням волі центральною категорією якої є досягнення мети каяття злочинця.
Пенітенціарна злочинність - це злочинність в місцях позбавлення волі.
Пенітенціаріст - фахівець в сфері науки і практики виконання і відбування кримінальних покарань, пов'язаних з позбавленням волі.
Пенітенціарій - в'язниця з максимально суворим рівнем ізоляції і постійним наглядом за засудженим для досягнення мети його каяття.
Примусові заходи медичного характеру — це примусове лікування засуджених, які мають хворобу, що становить небезпеку для інших осіб, та не пройшли повного курсу лікування.
Прогресивна система відбування покарання — це особливий порядок виконання покарання (зміна умов відбування засудженими покарання залежно від його поведінки), що передбачає певну системну сукупність правил, завданням яких є досягнення основних цілей покарання.
Режим у виправних і виховних колоніях — це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Принципи кримінально-виконавчого права — це основні ідеї, керівні положення, які визначають стратегію та напрямки розвитку інститутів і норм цієї галузі права, забезпечують системність правового регулювання суспільних відносин, що виникають при виконанні покарань.
Ресоціалізація — свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Рівень безпеки виправної колонії - загальний критерій класифікації виправних колоній за їх видами в залежності від ступеня суворості вимог по утриманню різних категорії засуджених до позбавлення волі. (ВК -мінімального, середнього, максимального рівня безпеки)
Розпорядок дня — це час підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, перевірки наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання (у виховних колоніях), виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх відділів, служб, об'єктів та дільниць установи, у тому числі ДІЗО, ПКТ, медичної частини, їдальні, перукарні, лазні-пральні, крамниці. Соціально-виховна робота — це цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та
ї інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.
Слідчий ізолятор - установа, яка згідно пюЗюстю18 КВК України виконує функції виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправної колонії середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.
Соціальна адаптація — комплекс правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних та інших заходів, які здійснюються щодо звільнених осіб з метою пристосування до умов соціального середовища, захисту їх прав і законних інтересів.
Соціальний патронаж - комплекс заходів державної підтримки та допомоги звільненим особам, які здійснюються з метою сприяння цим особам у працевлаштуванні, професійній переорієнтації та перепідготовці, створення належних житлово-побутових умов, запобігання впливу на них криміногенних факторів.
Структурні дільниці виправних і виховних колоній - ізольовані одна від одної, в межах виправної колонії, або району її розташування, дільниці, у яких тримаються різні категорії засуджених для більш цілеспрямованого та ефективного застосування до них основних засобів виправлення і ресоціалізації.
Суб'єктивне право засудженого — це закріплена в законі і гарантована державою реальна можливість поведінки засудженого або користування ним соціальними благами, що забезпечується юридичними обов'язками посадових осіб органів та установ які виконують кримінальні покарання, або інших суб'єктів які беруть участь в кримінально-виконавчих правовідносинах.