3. Повідомлення теми та завдань уроку, ознайомлення із зоровим планом уроку.
4. Показ написання нової лінії (елемента) вчителем на дошці, коментування рухів руки.
5. Розгляд зразків ліній (елементів), поданих у рядку зошита, порівняння з лініями на малюнках. Обведення тильною стороною ручки.
6. Підготовчі вправи до письма в окремому зошиті без лінійок: вправи на штрихування, вписування ліній (елементів) у малюнок, виконаний за допомогою трафарету, вправи-розчерки, вправи-малюнки тощо.
7. Написання лінії (елемента) в першому рядку зошита.
8. Розгляд написаного в другому рядку зошита. Дописування ліній (елементів) у цьому рядку.
9. Розфарбування малюнків, що містяться на сторінці зошита (кольоровими олівцями).
10. Підсумок уроку.
5. Букварний період. Етапи букварного періоду, особливості опрацювання.
Найбільш тривалим є букварний період навчання грамоти. Його ще називають основним, тому що упродовж цього періоду першокласники навчаються читати й писати.
Основні завдання букварного періоду:
1. Вивчити всі букви, навчити учнів правильно позначати звуки буквами, практично засвоїти правила графіки.
2. Навчити плавно (складами) з переходом на цілі слова читати.
3. Формувати навичку правильного, свідомого, виразного читання.
4. Формувати уміння писати друковані, рукописні рядкові і великі букви українського алфавіту, поєднувати їх під час написання слів.
5. Розвивати мовлення та мислення учнів.
6. Формувати елементарні фонетичні, граматичні, орфографічні, лексичні уміння.
7. Здійснювати патріотичне, громадянське, моральне, естетичне виховання.
Букварний період у сучасній методиці навчання грамоти ділиться на два етапи.
На першому етапі вивчаються букви, що позначають голосні звуки, – а, о, у, и, і, е та букви, що позначають приголосні звуки – м, н, в, л, с, к, п, р, т, д, з.
На другому етапі – букви ь, б, в, г, ґ, ч, й, ч, я, ж, ш, ї, ц, ю, є, щ, ф, буквосполучення дз, дж.
Поділ на етапи доцільний тому, що дозволяє чіткіше визначити завдання кожного з них і таким чином виробити систему роботи вчителя та учнів.
Особливості опрацювання матеріалу на кожному з етапів.
Літери в букварній частині підручника розміщені за принципом частотності, що дає можливість помістити на сторінці (сторінковому розвороті) більше матеріалу для читання. Під час ознайомлення з новою літерою їй дається алфавітна назва (“ем”, “ве”, “ел”).
1. На першому етапі вивчається всі шість букв, що позначають голосні звуки, та одинадцять букв, що позначають найбільш частотні приголосні звуки. Це дає можливість оволодіти читанням прямого складу (злиттям пг, п'г). А оскільки прямий склад часто трапляється не тільки у “чистому вигляді”, але й є частиною майже кожного слова, то навчання його читати уже на першому етапі є “ключем” для прочитування слів ускладненої структури, які зустрічаються на другому етапі букварного періоду [16]. Первинне читання слів на першому етапі здійснюється роздрібленими одиницями (І-ва-н, со-с-на).
2. Уже на першому етапі проводиться паралельна робота з твердими і м’якими приголосними звуками, які позначаються однією і тією ж самою буквою, що сприяє кращому усвідомленню учнями складового читання, а також відпадає потреба на другому етапі переорієнтовувати учнів під час вивчення букв ь, я, ю, є з явищами м’якості приголосних.
4. Перед ознайомленням з новою літерою проводиться робота зі звуками, які ця літера позначає (принцип “від звука – до букви”): звуки [с], [с'] – буква “ес”. Для виділення звуків добирається два слова – з твердим і м’яким, де ці звуки знаходяться в найбільш сприятливій позиції. Для голосних це – буде початок складу чи слова, особливо тоді, коли голосний становить склад (о-си, І-ра); для приголосних – коли вони стоять поза злиттям пг, п'г), зокі є наголошенмрема, тверді приголосні [к], [п], [т] – у кінці слова (рак, сніп, кіт), раптові дзвінкі – на початку слів зі збігом приголосних (брат, звір), м’які приголосні – в кінці слова (кінь, заєць, рись). В окремих випадках виділяємо звуки з прямого складу, хоч тут вони злиті. Це, зокрема, буває тоді, коли потрібно розкрити звукове значення букв я, ю, є, ї (явір, Юля, їхали, Єва).
У Букварі для цих звуків відповідно подані сюжетні або предметні малюнки і звуко-складові схеми до них. Пом’якшені приголосні умовно виносяться як м’які і позначаються двома паралельними рисками [16]:
|
|
– кінь, – кіт
У букварі авторів К.С.Прищепи та В.І.Колесниченко [13] вводиться умовне позначення пом’якшених приголосних довшою і коротшою паралельними рисками:
| ||||
| ||||
– кінь, – кіт
У зв’язку з тим, що під час роботи з твердими і м’якими приголосними у першокласників виникають труднощі, то при розкритті звукового значення виучуваної букви на позначення твердого і м’якого приголосних варто проводити не одночасно, а окремо: спочатку над засвоєнням твердого приголосного звука, далі – м’якого (з наступним) порівнянням. Така послідовність роботи сприяє кращому засвоєнню учнями поняття про те, що твердий і м’який приголосні – це різні звуки і утворюються вони різними мовними органами, а для позначення на письмі твердості чи м’якості є відповідні букви (а, о, у, е, и – для позначення твердості; і, ь, я, ю, є – для позначення м’якості). Звукова робота супроводжується моделюванням звуко-складової структури слова.
5. На другому етапі букварного періоду розв’язуються складніші завдання, пов’язані із засвоєнням звуко-графічної системи рідної мови. Першокласники вдосконалюють уміння розрізняти звуки і букви, усвідомлювати взаємозв’язок між ними (спільне і відмінне). Так з вивченням букв ь, я, ю, є учні знайомляться, що є й інші способи позначення м’якості приголосних на письмі: ось, Оля, ключ, синь. Букви я, ю, є, ї можуть позначати сполучення звуків [йа], [йу], [йе], [йі]: якір, Юра, Єва, їжак.
Дізнаються про те, що [г] і [ґ] – це два різні звуки, звук [г] позначаються буквою “ге”, а звук [ґ] – “ґе”: голуб, ґанок; буква “йот” позначає на письмі завжди м’який приголосний звук [й], він не має парного твердого; знайомляться з буквою “ща”, що позначає два звуки – [шч]: щука, щиро;. вчаться правильно злито вимовляти африкати [дж], [дз], [дз'] і позначити ці злиті звуки на письмі двома буквами; читають слова з апострофом, спостерігають за його роллю у слові.
Звукова робота супроводжується моделюванням звуко-складової структури слова.
Другий етап є важливим ще й тому, що учні переходять до читання слів більш складної структури (із збігом кількох приголосних): подружитись, старшокласник, створили, Батьківщина. Підкреслення прямого складу у важких для прочитання словах [16] полегшує синтетичну діяльність першокласників. Однак на цьому етапі потрібно домагатись, щоб учні читали плавно складами і цілими словами.
6. На першому і другому етапі на уроках читання та письма учні пропедевтично ознайомлюються з елементами фонетики, граматики, орфографії і лексики.
7. Протягом усього букварного періоду у першокласників формуються і вдосконалюються такі якості читання, як правильність, свідомість, виразність шляхом використання різних видів і форм читання слів у колонках, букварних текстів.
8. З перших уроків навчання грамоти здійснюється диференційований та індивідуальний підхід до учнів, тобто враховується рівень підготовки дітей до навчання в школі, до читання.
На кінець букварного періоду учні мають оволодіти такими вміннями:
– вільно і правильно вимовляти всі звуки в слові і поза словом;
– називати послідовність звуків у слові, поділяти його на склади, визначати наголошений голосний у складі;
– складати слово з букв розрізної азбуки (друкувати), в яких немає розбіжності між вимовою і написанням;
– розрізняти тверді і м’які, дзвінкі і глухі звуки;
– знати всі букви українського алфавіту, співвідносити зі звуками;
– читати складами і цілими словами;
– дотримуватись основних орфоепічних норм при повторному читанні слів, текстів, робити паузи і логічні наголоси в найпростіших випадках;
– розуміти прочитане (відповідь на питання, переказ).
6. Структура уроку читання на ознайомлення з новою буквою (конкретний приклад).
У букварний період є такі основні типи уроків читання: урок на опрацювання нової літери, урок закріплення та урок повторення вивчених букв.
Урок, на якому опрацьовується нова літера, проводиться за специфічною структурою, в якій чітко, логічно, згідно провідного принципу звукового аналітико-синтетичного методу (від звука до букви) відображено поетапність виконання дій, яка є обов’язковою, бо таким чином забезпечується послідовна підготовка до здійснення синтезу – читання.
І. Підготовка до ознайомлення з буквою Сс. Звукові аналітико-синтетичні вправи зі звуками [с], [с'].
1. Розгляд малюнка із зображенням волоті рису, називання малюнка, робота над усвідомленням лексичного значення слова рис.