№53.Поясніть як відбувалося перетворення України в імперську провінцію.

Дата: 2025-05-21; Просмотры: 5
Оценка:
0.00 из 5.00 — оценок
Скачиваний: 0

З кінця XVIII ст. українські землі Наддніпрянщини були перетворені на звичайну провінцію Російської імперії. На них був поширений загальноімперський адміністративний порядок. Вона була поділена на дев'ять губерній — по три в кожному регіоні: Харківська, Чернігівська і Полтавська — на Слобожанщині і Лівобережжі; Київська, Подільська і Волинська — на Правобережжі; Катеринославська, Херсонська і Таврійська — у Південній Україні. Крім того, кожен регіон був генерал-губернаторством — відповідно Малоросійським, Київським і Новоросійським.

Частина компактно заселених українцями земель опинилася поза межами дев'яти українських губерній. Це райони Кубані, Війська Донського, Воронезької, Курської, Гродненської та Могильовської губерній. Разом із цим в ці губернії увійшли райони, де компактно проживало російське населення. Такий адміністративно-територіальний поділ був спрямований на посилення контролю над українцями та прискорення їх русифікації.

Національна політика царського уряду в Україні ґрунтувалася на вимогах перетворення українців на росіян і мова про незалежність України навіть не йшла. Вони були позбавлені права на вільне використання рідної мови; обмежувався вільний розвиток української культури.

Ліквідація автономії Гетьманщини різко погіршила соціальний стан місцевого населення. Українське селянство знову закріпачувалось. Найбільш поширеним було кріпацтво на Правобережжі. На Лівобережжі кріпацтво не набуло такого поширення, оскільки багато козаків Гетьманщини було перетворено на державних селян.

Політичний курс російського царизму стосовно України зумовив заселення українських міст переважно мігрантами: російськими чиновниками, купцями, робітниками, єврейськими ремісниками і дрібними торговцями, представниками інших національностей.

54.Проаналізуйте соціально-економічний розвиток України в останній чверті ХVІІІ – першій половині ХІХ ст.

 

Коли Укр. Наприкінці 18 ст втратила свою державність, її становище дещо погіршилось. У той час як Західна Європа розвивалася у всіх напрямках, кріпосницька росія досі була зосереджена на сільському господарстві. В Україні стали домінувати типові для росії Кріпосницькі порядки. Більшість земель належало поміщикам,а селяни бідували. Укр селяни сіяли жито,овес гречку тощо. Завдяки широким степовим просторам почала розвиватися суконна промисловість. У Криму розвивалось виноградарство та виробництво шовку.

У 30-40рр в Україні та Російській Імперії почався ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ. Соціальний наслідок перевороту – формування міської буржуазії та робітників. Насамперед почали формуватися підприємство ХАРЧОВОЇ промисловості. Хліб, м’ясо-молочні продукти та цукор користувалися великим попитом на ринках Зх.Європи. Після того як у 18 ст були відкриті поклади вугілля та залізної руди почала розвиватися ГІРНИЧА та МЕТАЛУРГІЙН ПРОМИСЛОВІСТЬ. Існували торги та ярмарки, повним ходом тривало формування ринкових відносин.

Кількість та розміри міст збільшувалися, активно розвивалися такі портові міста як Київ, Миколаїв, Одеса, Херсон. України на достатньому рівні забезпечувала Росію продовольством, яка у свою чергу керувала розвиток укр. Промисловості. Серед буржуазії та торговців домінували росіяни, яким належали провідні позиції у торгівлі. Лише в 40 рр 19 ст з явилися перші укр. Підприємці – Яхненки та Симиренки.

 

Основою економіки в Австрійській імперії залишалося сільське господарство. Тим більше це було характерним для західноукраїнських, словацьких та польських земель, які опинилися під пануванням Габсбургів. Звичайно, існували певні промисли, які починають переростати у промисловість. Карпатські гори завжди славились своїми лісами, і не випадково саме тут виникли різноманітні тартаки (лісопилки). Ліси інтенсивно вирубували й сплавляли з гір по річках або ж перевозили возами до місця збуту. Карпати були також відомі соляними розробками, особливо під Галичем та у Величці (під Краковом), деякими іншими промислами (видобуток сірки). Хоча з 20-х років XIX ст. у цих регіонах України посилилися капіталістичні тенденції в розвитку економіки, особливо у таких містах як Львів, Перемишль та Чернівці, що стали одночасно значними торговельними центрами, однак ще кілька десятиліть тут домінували підприємства мануфактурного типу. Соціальна структура населення підавстрійських земель України була відсталою і не сприяла соціально-економічному розвиткові. Це було наслідком колоніального становища українських земель і дискримінації українського населення. Тяжкий стан селянства, яке у своїй масі ледь животіло, призводив до пасивного опору і до гострих соціальних конфліктів. Селяни скаржилися у вищі інстанції на свавілля панів, часто тікали від панів, сподіваючись на ліпші умови життя у інших, при цьому навіть переходили кордони Османської та Російської імперій, де було більше незаселених земель. В 40-х роках XIX ст. селянські повстання стали масовішими й краще організованими, про що свідчить повстання взимку 1843—1844 pp. у Північній Буковині на чолі з Лук'яном Кобилицею.

 

 

55. Проаналізуйте стан економіки України в першій половині ХІХ ст. і назвіть чинники, які б свідчили про посилення розкладу кріпосницької системи і розвиток капіталістичних відносин.

  1. Наддніпрянщина

Чинники, які свідчили про посилення розкладу кріпосницької системи і розвиток капіталістичних відносин:

· Колишня Гетьманщина стала вотчиною поміщиків, а більшість козаків зубожіли, потрапили у кріпацтво.

· В Україні стали домінувати типові для кріпосницької Росії порядки.

· Основна маса селян (91% - на Поділлі, 90% - у Київській губернії, 74% - на Волині) потрапила в кріпаки, яких нещадно експлуатували поміщики.

· В Україну була занесена звична для Росії практика, коли власники ділили кріпацькі сім’ї і продавали різним панам, міняли на собак тощо.

Економіка:

  1. Західноукраїнські землі

Ситуація була дещо кращою. Йосип II скасував особисту залежність селян від пана, зробив неможливим продаж кріпаків окремо від землі, на якій вони господарювали, скоротив панщину. А у 1848 році були остаточно ліквідовані панщина та відробіткова рента, а кріпацтво в імперії скасовано повністю.

Хоча в 20-х років XIX століття в цих регіонах України посилилися капіталістичні тенденції в розвитку економіки, особливо в таких містах, як Львів, Перемишль та Чернівці, які стали одночасно значними торговельними центрами, однак це кілька десятиліть тут домінували підприємства мануфактурного типу.

Що стосується економіки, то основою економіки в Австрійській імперії залишалось сільське господарство. Карпатські гори завжди славились своїми лісами, і не випадково саме тут виникли різноманітті тартаки (лісопилки), ліс інтенсивно вирубували і сплавляли з гір річками або ж перевозили возами до місця збуту. Карпати також були відоми соляними розробками, особливо під Галичем, деякими іншими промислами (видобуток сірки).

56. Поясніть який вплив мали суспільно-політичні рухи в Європі на політичну ситуацію в першій половині ХІХ ст. в Європі.

Перша половина XIX ст. — це період визрівання глибокої суспільно-політичної кризи в Російській імперії, складовою якої були українські землі. Ця криза зумовила виникнення суспільних рухів метою яких було знайти вихід із скрутного становища. Посилення експлуатації селянства в умовах занепаду феодально-кріпосницької системи призвело до протидії пригнічених народних мас. У 1803 р. на Правобережній Україні відбулися масові виступи селян 24 сіл та містечок Черкаського повіту Київської губернії. Окремі виступи першої половини XIX ст. були досить тривалими. Після закінчення війни з Францією серед селянства активно поширювалися чутки про те, що незабаром буде скасовано кріпацтво і поміщицькі землі передадуть селянству. Щоб припинити чутки, Микола І був змушений у травні 1826 р. видати спеціальний маніфест, у якому підтверджував непохитність кріпосницьких порядків та обіцяв не омріяну волю, а суворе покарання всім противникам панівного режиму. Однак цей документ не зупинив розгортання селянського руху. У 1829 р. розпочалося повстання в Шебелинській слободі на Слобожанщині, під час якого місцеві селяни виступили проти нав´язаного їм статусу військових поселенців. Наступні дві хвилі селянських виступів були пов´язані з польським повстанням 1830—1831 pp. (Київщина) та голодом 1832—1833 pp. (Харківщина, Херсонщина, Чернігівщина).

Під час Кримської війни виникла нова форма селянського руху, яка мала назву Київська козаччина. Він охопив понад 400 сіл, майже 180 тис. осіб і був придушений лише силою зброї. Починаються народні виступи Устима Кармелюка. Все це підриває авторитет влади . Отже, селянський рух наростав та набирав розмаху, але через неорганізованість, локальність тощо він був більшою мірою свідченням поглиблення суспільно-політичної кризи в суспільстві, ніж реальною загрозою панівному режимові.

 

58.Проаналізуйте як змінювалося політичне та соціально-економічне становище України у складі Російської імперії у ХІХ ст

На початку XIX ст. українські землі , які входили до Росії, були повністю інтегровані у політичну та економічну систему імперії, тут було встановлено російський адміністративно-територіальний поділ на губернії і повіти.Визначальною особливістю господарського розвитку був швидкий занепад феодально-кріпосницької системи. Найбільш яскраво це виявилося в розвиткові товарно-грошових відносин, проникненні капіталістичних відносин у сільське господарство, занепаді кріпосницької мануфактури. Наслідками цього процесу стали зростання товарності сільського господарства, поглиблення спеціалізації окремих районів України в сільськогосподарському виробництві. Починається технічний переворот у промисловості. Прискорюється процес створення та розвитку фабрично-заводського виробництва.Перше місце у промисловості України посідає цукрова галузь, яка забезпечувала 80 % виробництва цукру в Росії.

Найзначнішими на Правобережній Україні були виступи селян у 24 селах і містечках Черкаського повіту на Київщині в 1803 р. У 1819 р. відбулося заворушення серед військових поселенців Чугуєва (Харківщина). У 1824 р. неврожай і голод спричинили селянські виступи на Катеринославщині. На початку 1826 р. спалахнуло селянське заворушення на Уманщині, що охопило декілька сіл повіту. Селяни оголосили себе вільними, почали захоплювати поміщицьке майно, арештовувати поміщиків. Влада жорстоко розправилася з повсталими.Щоб не допустити непередбачуваного соціального вибуху царизм змушений був вдатися до проведення косметичних реформ. 19 лютого 1861 р. маніфестом Олександра II було проголошено скасування кріпосного права. Це був початок аграрної реформи в Росії, її перший етап.

Згідно з реформою ліквідувалася особиста залежність селян від поміщиків. Селяни дістали право укладати торговельні угоди, вільно займатися промислом чи торгівлею, переходити в інші верстви суспільства (міщани, купці), вступати на службу, до навчальних закладів, мати власне рухоме й нерухоме майно, вільно ним розпоряджатися та успадковувати за законом. Отримали вони й громадянські права.Другим етапом аграрної реформи стало прийняття у 1866 р. закону про державних селян, які в Україні складали понад третину всього селянства. У власність державних селян перейшли ті земельні ділянки, що були в їх користуванні до реформи, але не більше 8 десятин у малоземельних губерніях і 15 – у багатоземельних.

З 1906 по 1911 р. з ініціативи голови Ради Міністрів Росії П. Столипіна здійснювався третій етап аграрної реформи. Вона передбачала:

· – знищення общинного землекористування і перетворення селян на індивідуальних власників землі – фермерів;

· – ліквідацію аграрної перенаселеності європейської частини країни шляхом переселення селян у східні райони Росії;

· – заснування т. зв. іпотеки, селянських поземельних банків, в яких селяни під заставу землі могли брати кредити для облаштування господарства.

В Україні ця реформа мала найбільший успіх – з общини вийшла майже половина селянських господарств, що сприяло розвитку капіталізму на селі. Україна дала і найбільшу кількість переселенців до Сибіру і на Далекий Схід (близько 1 млн. осіб).Отже, аграрна реформа, незважаючи на її половинчастість і недосконалість сприяла розвитку капіталістичних відносин на селі, зростанню продуктивності сільськогосподарського виробництва. Зросли посівні площі, валовий збір зерна, товарність сільського господарства.У 1870 р. здійснюється перехід і до міського самоврядування. Значна увага була також приділена реформуванню судової системи (1864 р.). Чималі зміни відбулися у сфері освіти. Освіта, в тому числі університетська, ставала доступнішою. Університети набули більшої автономії. Помітна увага приділялася поширенню знань серед населення, виданню підручників, народних книжок, організації шкіл. Для дорослих відкрилися освітні курси по неділях, через що такі школи й називалися недільними.Важливе значення мала військова реформа 1874 р., за якою запроваджувалася загальна військова повинність, починаючи з 21-річного віку. Замість 25 років рекрутської служби перебування в армії і на флоті скорочувалось до 6-7 років. Для осіб з освітою встановлювались менші строки служби. Вводились правила звільнення від військової повинності (відстрочки). Реформуванню підлягала й організація та побудова армії. Уся територія імперії поділялась на військові округи. Українські землі увійшли до складу Київського, Одеського і Харківського округів.У 1862 р. було реформовано фінансову систему. Управління грошовим господарством стало централізованим, зросла роль міністерства фінансів. Було створено Державний банк і мережу приватних банків.Значення реформ адміністративно-політичного управління 60–70-х років XIX ст. полягає в тому, що, незважаючи на свою обмеженість та непослідовність, вони прискорили перебудову життя Російської імперії на нових капіталістичних засадах, у т. ч. й на Україні.

Суспільно-політичні рухи в Україні: декабристи, Кирило-Мефодіївське братство

У 1823 р. у Новограді-Волинському постає третя таємна організація – Товариство об’єднаних слов’ян, фундаторами якого були брати Борисови. У 1825 р. воно об’єдналося з Південним товариством.Першою політичною організацією на Україні було Кирило-Мефодіївське братство, засноване в Києві 1846 р. Членами братства, очолюваного істориком, ад’юнкт-професором Київського університету М. Костомаровим, були полтавський учитель В. Білозерський, службовець канцелярії генерал-губернатора М. Гулак. Пізніше до них приєдналися П. Куліш і Т. Шевченко. Це був цвіт тогочасної молодої української інтелігенції. Всі вони захоплювалися ідеями свободи і демократії, всеслов’янського єднання, тому й свою таємну організацію назвали на честь великих слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія.Після скасування кріпосного права активізувалося створення недільних шкіл для неписьменних. Побачили світ „Буквар южноруський” Т.Шевченка, „Граматика” П. Куліша та ін. Громадівці всіляко пропагували культ козацтва, волелюбних запорожців та гайдамаків, які, на їхню думку, символізували прагнення українських мас.Студенти, молода інтелігенція Києва також організовують громади, недільні школи для неписьменних. Національний рух поширювався й на Полтавщині, Чернігівщині, Харківщині, Одещині. У другій половині XIX ст. він був відомий під назвою українофільства.Таким чином, національна політика царського уряду в другій половині XIX ст. продовжувала в цілому залишатися реакційною, зокрема антиукраїнською за своєю спрямованістю. Однак вона була неспроможна знищити в українському народі прагнення до самовизначення, до вільного соціального та національного розвитку. Попри політичну реакцію, переслідування, заборони й заслання в українському суспільстві визрівали нові ідеї, насамперед у середовищі передової інтелігенції, яка мріяла про визволення української нації.