Єгипет в добу Середнього царства.
1. 1-ий Перехiдний перiод. Боротьба мiж Гераклеополем та Фiвами за нове об”єднання країни.
Мiж Стародавнiм та Середнiм царством Єгипту лежить тривалий, майже чвертьтисячолiтнiй, Перехiдний перiод, що характеризується розпадом єдиної iригацiйної системи, котра складала основу господарства Єгипту. Це час правлiння VII - Х династiй, коли занепадає сiльське господарство, пасовища перетворюються на болота, все це супроводжується тривалими та жорстокими усобицями. Якоюсь мiрою зростає приватне землеволодiння в цей перiод, оскiльки частина землеробiв освоювала цiлиннi землi / т.зв. " високi поля"/, що не належали сiльськiй общинi i куди не доходила вода Нiлу пiд час розливу.
Слабкiстю єгиптян скористались сусiднi азiатськi i лiвiйськi племена, котрi спустошували територiї номiв. Виникають стихiйнi бунти низiв суспiльства. Ймовiрно, саме подiй цього перiоду стосується змiст заклику якогось Iпувера до вiдновлення єгипетської держави та пророцтво Нефертi нiбито зроблене царю IV династiї Снофру. Сумну картину змальовує Iпувер: краща земля в руках банд, орач йде зi своїм щитом, простолюдин стає власником коштовностей, повсюди кров,варвари ззовнi прийшли в Єгипет, золото висить на шиях рабинь, вельможi голоднi та у вiдчає, воїни бiжать до мiшкiв купця як грабiжники розкрадаючи все майно його; дороги безлюднi бо на шляхах засiдки, люди сидять в кущах, поки пройде нiчний подорожнiй, щоб схопити ношу його; цар захоплений бiдними людьми, таємницi царiв Верхнього та Нижнього Єгипту стали усiм вiдомi, той хто не мiг зробити собi саркофага тепер став власником гробницi, той хто не спав навiть поруч зi стiною тепер зробився власником ложа, власник багатства проводить нiч страждаючи вiд спраги, той хто нiколи не будував собi навiть лодки - власник кораблiв... Нефертi пророкував прихiд з пiвдня царя Аменi, що вiдновить державу.
В серединi ХХII ст. до н.е. вдалось об”єднати частину верхньоєгипетської долини навколо Гераклеопольського ному, правитель якого Ахтой / Хетi/ проголошує себе царем / IХ династiя/. Однак на пiвднi посилюється Фiванський ном. Одночасно з Х гераклеопольською править ХI фiванська династiя. В повчаннi гераклеопольського царя Ахтоя III своїму сину Мерiкара, цар радить жити в мирi з Пiвденним царством. Однак зiткнення було неминучим. Гераклеополь розташовувався на стику мiж дельтою i долиною / Фаюмська оаза/. Там перетинались торговi шляхи, що з”єднували дельту з долиною i Єгипет iз захiдними оазисами i з Сiнайським пiвостровом. У Фiвах схрещувалися торговi шляхи, що з”єднували Єгипет з областями Нубiї, з Червоним морем. Врештi решт Фiви перемогли у цiй боротьбi, фiванський цар Ментухетеп I десь коло 2050р. до н.е. вiдновив їдину єгипетську державу. Це вважають початком Середнього царства / коло 2050-1750 рр. до н.е./.
2. Держава Середнього царства.
Останнi три царi ХI династiї - Ментухетепи,- були вже загальноєгипетськими царями. При них вiдновлюються перерванi зовнiшнi зв"язки.
Об”єднання держави не привело до суттївого послаблення влади номархiв, хоча тепер вони змушенi виказувати бiльше покiрностi царю.
Вершини своїї могутностi Середнє царство досягло при ХII династiї, яка правила бiльше як два столiття / приблизно з 2000 р. до н.е. до поч. XVIII ст. до н.е./. За цей час змiнилось лише вiсiм правителiв. Засновник нової династiї Аменемхет I перенiс столицю країни з Фiв, резиденцiї царiв ХI династiї, на пiвнiч, недалеко вiд Мемфiса, поблизу сучасної Файюмської оази.
Царi ХII династiї, на противагу надмогильним пам"ятникам правителiв ХI династiї, повертаються до будiвництва пiрамiд, якi зовнiшньо нагадували пiрамiди Стародавнього царства. Проте будуються вони з цегли-сирцю i лише одна пiрамiда - Сенусерта I,- складалась з кам"яних клiтей, заповнених пiском та щебенем.
Змiцненню влади ХII династiї сприяли успiшнi вiйни з сусiдами. При Аменемхетi I здiйснюються грабiжницькi походи в Лiвiю i споруджується оборонна фортеця на захiдному кордонi країни. Найбiльш войовничим правителем ХII династiї був Сенусерт III, iм"я якого перетворилось на узагальнююче iм"я фараона-завойовника. При ньому було остаточно пiдкорено пiвнiчну частину Ефiопiї, збудовано фортецi на обидвох берегах Нiла бiля другого порогу.
Найсильнiшим царем Середнього царства був син Сенусерта III - Аменемхет III. При ньому, бiля входу в Файюмську оазу, споруджується величезний заупокiйний храм, який греки назвали Лабiринтом. За свiдченням античних авторiв, цей унiкальний ансамбль площею 72 тис. кв. м., являв собою пантеон чисельних єгипетських божеств. Геродот говорить, що Лабiринт перевершує самi пiрамiди.
Номархи i при ХII династiї залишались могутнiми особами, сила i багатство яких з часом зростають. Однак при Аменемхетi III раптово припиняється будiвництво гробниць обласних правителiв.
Незважаючи на зовнiшню стабiльнiсть Єгипетської держави при царях ХII династiї, в країнi має мiсце внутрiшня боротьба. Фараони турбуються про особисту безпеку. Столиця ХII династiї - Iт-Тауi,- вважалась фортецею, оскiльки її назва обводилась знаком фортечного муру. Було запроваджено особливий загiн тiлоохоронцiв. Проте мав мiсце замах на Аменемхета I, i можливо на Аменемхета II. Царi цiїї династiї, ще за свого життя, признають спадкоїмцiв-спiвправителiв.
Середньоєгипетська держава продовжує iснувати при царях ХIII династiї, хоча значення царської влади зменшується. Iнколи царями стають особи нецарського походження.
Пiд кiнець Середнього царства в Єгипет вторгаються зi сходу племена гiксосiв, панування яких над Єгиптом тривало коло 110 рокiв. Пiзнiше гiксосiв вважали аравiйцями чи спорiдненими з фiнiкiйцями. Завойовники мали на озброєннi небаченi до того єгиптянами бойовi колiсницi. Гiксоси взяли пiд свiй контроль схiдну частину Нижнього Єгипту, де на одному з рукавiв Нiлу вони заснували свою столицю - Аварiс. Захiдна ж Дельта i пiвденнi райони Єгипту не були пiдкоренi гiксосами.
3. Соцiально-економiчний розвиток Єгипту в перiод Середнього царства.
В епоху Середнього царства спостерiгаються суттївi зрушення в економiцi. Починається застосування бронзи, хоча бронзовий вiк в Середньому царствi ще не настав i основним металом у виробництвi як i ранiше залишається чиста мiдь. Поряд з цим продовжують використовуватись кам"янi знаряддя. Удосконалюються знаряддя працi. З часу ХI династiї поширюється бiльш зручний плуг, що дозволяв пiдвищити якiсть обробки грунту. I у землеробствi i у ремеслi з"являються новi знаряддя працi, зокрема новi види рiжучих знарядь. Вдосконалюються знаряддя, що iснували ранiше - зокрема зернотерка дає тепер людинi можливiсть працювати у зручнiй позi, покращується пристосування для вичавлювання плодiв.
Розвивається нова галузь ремесла - виробництво скла. У скотарствi з"являється нова порода овець i баранiв з пiдiгнутими рогами. Починають використовувати коней.
Середнє царство продовжує одержувати iноземну сировину, при чому у ще бiльших розмiрах нiж за попереднiх часiв. Мiдь i бiрюза поступає з гiр Сiнаю, розробляються мiднi копальнi в Нубiї. Золото видобувають в пустелi, на схiд вiд Верхнього Єгипту i на пiвночi Ефiопiї. В Середньому царствi стало срiбла бiльше нiж було його у Стародавньому.
Вiдновлюються i змiцнюються зовнiшнi зв"язки Єгипту. Надзвичайно тiсними вони були з Фiнiкiїю, що постачала добiрний лiс. В Єгиптi знайдено крiтський посуд, а на Крiтi - вироби єгипетського ремесла. Єгипетськi судна продовжують плавати у далекий Пунт.
Протягом I Перехiдного перiоду великi господарства знатi Стародавнього царства занепадають, а їх мiсце займають дрiбнi господарства. Оскiльки вони не могли забезпечити попередню продуктивнiсть, то компенсували це за рахунок вужчої спецiалiзацiї. Це приводить до зростання внутрiшнього обмiну. В кiнцi Середнього царства мiрилом вартостi стає золото,яке коштує вже вдвiчi дорожче за срiбло / до того золото було дешевше/.
Зростає коло осiб, що одержували за свою службу в адмiнiстративному апаратi, при дворi чи у вiйську вiдповiдну плату. В часи Середнього царства зростає роль незнатних людей, велике число яких тепер займає значнi посади.
Головними виробниками всього багатства країни були " царськi люди" /" хемуу нiсут"/. Обов"язком царських хемуу була робота в рамках певної професiї. Вони могли працювати як в царському чи храмовому господарствi, так i в господарствi приватних осiб. Однак в цьому випадку вони належали
не приватному, а тiй посадi, яку вiн в даний момент займає. Дiти хемуу розпридiлялись в будь-яке iнше господарство, тобто посадова особа не мала нiякого права на потомство хемуу, що працювали в його господарствi. Ще в юностi хемуу призначались на роботи, не маючи права на вибiр професiї.
Перш за все найбiльш сильних та витривалих юнакiв вiдбирали в армiю, був шанс потрапити i в нижчi прошарки жрецтва. Щодо ремiсництва то брались до уваги професiйнi навики, син шевця мiг розраховувати стати шевцем. В залежностi вiд потреб господарства країни юнаки направлялись на сiльськогосподарськi роботи. При чому на роботах в полi були задiянi лише мужчини.
Слiд зазначити, що суттївi змiни вiдбулись в органiзацiї працi в епоху Середнього царства. Як i в часи Стародавнього царства землероб не володiє нi землею, нi робочою худобою, нi зiбраним врожаєм. Але на вiдмiну вiд землероба Стародавнього царства, який працював у складi робочого загону, тепер кожен землероб працював на своїй дiлянцi землi, за врожай з якої вiн вiдповiдав. Це ж спостерiгається i в iнших галузях єгипетського господарства.
Хемуу в окремих випадках могли змiнити свою професiю, але при умовi, що людина не може далi виконувати попереднi обов"язки: наприклад в результатi хвороби, калiцтва, вiку.Крiм своїх професiйних обов"язкiв хемуу зобов"язанi були виконувати ще царськi роботи, незважаючи на те в якому господарствi вони працюють. Хемуу розташовувались у спецiальних трудових таборах, одержували певне завдання i пiд наглядом повиннi були його виконувати. Тривало це кiлька тижнiв чи може й мiсяцiв.
Iнша соцiальна категорiя залежних людей - баку. Чисельно вони значно уступали хемуу.Вони експлуатувались лише в господарствах приватних осiб на правах рабiв. Баку не розпридiлялись на роботи в масштабах держави, i могли змiнювати вид занять в залежностi вiд потреб свого господаря.
Часто вони виконували роль особистих слуг, чи виконували якiсь випадковi роботи. Потомство баку було повною власнiстю пана. Баку вiльно продавались i купувались на ринку. Таким чином якщо приватна особа володiла хемуу лише при умовi виконання своїх службових обов"язкiв, то баку були в повнiй власностi свого пана.
З середини правлiння ХII династiї збiльшується кiлькiсть iноземцiв серед залежного населення Єгипту. Це були люди / в основному азiати/, захопленi пiд час вiйськових кампанiй. Як i хемуу вони перебували на облiку в центральному вiдомствi по розпредiленню робочої сили. Як i хемуу вони могли використовуватись на роботах в царському, храмовому чи приватному гоподарствах, однак в приватному господарствi вони могли не мати певної професiї i використовувались на випадкових роботах як i баку. Вони практично не залучались до польових робiт.
Значних змiн в перiод Середнього царства зазнала мова. Разом з тим вона залишалась значно ближче до староєгипетської мови, нiж до новоєгипетської. З пожвавленням та ускладненням господарського життя прямо пов"язаний розвиток дiлового скоропису - т.зв. дiлове iїратичне письмо.
Отже: Середнє царство було промiжним перiодом мiж Стародавнiм та Новим царствами. Це був етап певного зламу у всiх сферах життя i одночасно утвердження ознак нового часу. Загальнепiднесення господарського i суспiльного життя, розвиток науки пiдготували тi величезнi змiни у всiх сферах господарства стародавнього Єгипту, якi ми спостерiгаємо в Новому царствi Єгипту.