Єгипет Раннього та Стародавнього царства.
СТАРОДАВНIЙ ЄГИПЕТ.
Єгипет Раннього та Стародавнього царства.
1. Природа та населення стародавнього Єгипту.
Пiвнiчно-Схiдна Африка - одне з найдавнiших вогнищ стародавньої цивiлiзацiї. Тут протiкає одна з найдовших рiк свiту - Нiл / єгиптяни називали його " Хапi"/. Довжина Нiлу - 6670 км., ширина - бiля Елефантiни - 500 м., потiм - до одного км., глибина досягає 10 м. Пiсля розливу цiїї рiки земля навколо неї вкривалась намулом i ставала чорною та родючою. Шар намулу досягав десяткiв метрiв.Висока та стабiльна врожайнiсть забезпечувалась щорiчним вiдновленням родючостi грунту, що збагачувався новими вiдкладами намулу, котрий пiд впливом сонячного тепла видiляв сполуки азоту та фосфору, необхiднi для майбутнього врожаю. Таким чином, грунт не потребував додаткових мiнеральних чи органiчних добрив. Єгиптяни називали свою країну " Та Кемет"- Чорна Земля. Там де закiнчувалась чорна земля починався свiт пiщаних та кам"яних пустель: Червона країна, Дезере.
Сучасна назва Єгипет походить вiд стародавнiх грекiв, котрi називали цю країну " Айгюптос", вiд єгипетської назви древньої столицi Хет-ка-Птах, яку греки називали Мемфiсом. Справедливими видаються слова Геродота:" Єгипет - дар Нiлу". Справдi, коли у V тис. до н.е. зменшився вплив вологих вiтрiв, знизився рiвень грунтових вод - наступ пустелi змушував пастушi племена тягнутись до Нiлу, де вони поряд iз збиральництвом, мисливством, рибальством та скотарством займаються вже i землеробством.
Вже в стародавнi часи Єгипет складався з двох частин: Верхнього i Нижнього Єгипту. Верхня країна являла собою смугу землi вздовж течiї рiки вiд перших порогiв. Ширина нiльської долини змiнювалась вiд 1-2 до 20 км. Нижнiй Єгипет - це частина рiки перед впадiнням Нiлу в море. Вона починалась за 200 км. вiд берега моря i являла собою розрiзану рiчковими рукавами заболочену мiсцевiсть. Своєю трикутною формою вона нагадувала букву грецького алфавiту, через що ми сьогоднi називаємо її Дельтою.
Навеснi, коли в горах Ефiопiї тане снiг, а в тропiчнiй Африцi в розпалi дощовий сезон, рiки, якi дають початок Нiловi, одночасно вбирали в себе велику кiлькiсть надлишкової води. В серединi липня повiнь досягала пiвденних кордонiв Єгипту. Потiк води перевищував звичайну норму в десять разiв.
Найвищий рiвень припадав на серпень-вересень i перевищував звичайний на пiвднi на 14 метрiв, а на пiвночi на 8-10 метрiв. В серединi листопада вода починала спадати, а земля вкривалась шаром чорного, дуже родючого намулу, гумусу / так називали часточки, що мiстились у водi/.
Жорстокi умови, з якими зiткнулась бiльшiсть жителiв Єгипту, поставили їх перед вибором. I вони зробили його, вважаючи, що краще згуртуватися i напружено працювати на чорнiй землi, нiж без води i їжi блукати Червоною країною.Долина рiки заселяється починаючи з VI тис. до н.е. Племена, що приходили сюди, говорили рiзними мовами i мали рiзноманiтний зовнiшнiй вигляд. Проте тисячолiття проведенi разом привели до появи їдиного народу - єгиптян. Їхня мова належала до однiїї з африканських груп афразiйських чи семiто-хамiтських, мов. Єгиптяни були середнього зросту, мали широкi плечi, смугляву шкiру та чорне, пряме волосся. Жiнок єгипетськi художники
зображали свiтлiшими / можливо, вони намагались уникнути загару/.
2. Особливостi економiчного, соцiального та полiтичного життя Єгипту у перiод Раннього царства.
Всi джерела - i єгипетськi i греко-римськi,- першим правителем Єгипту називають царя на iм"я Мiна. Згiдно царських спискiв Манефона - єгипетського жерця, про якого ми вже говорили, i який за правлiння Птолемея II Фiладельфа / 283-246 рр. до н.е./ виклав грецькою мовою iсторiю Єгипту,- саме Мiна об”єднав Єгипет i заснував I династiю.Геродот, посилаючись на слова єгипетських жерцiв, теж називає першим царем Єгипту Мiну, приписує йому заснування Мемфiса та будiвництво в ньому храму бога Птаха / iсторик називає його " святилищем Гефеста"/. Вiдомостi про цього царя подають Дiодор, Плiнiй та Плутарх.
Ймовiрно, Мiна може бути ототожнений з царем, тронне iм"я якого найдавнiший єгипетський лiтопис передає як Хор-Аха /" Хор боїць"/. Ми знаємо, що у цього правителя були попередники, при чому влада деяких з них поширювалась на обидвi частини країни. Разом з тим не можна вважати, що Мiна завершив об”єднання країни, оскiльки i пiсля нього боротьба з Нижнiм Єгиптом тривала i припинилась остаточно лише при II династiї.
Задовго до Мiни, в умовах штучного зрошення, мiсце родової общини займає сусiдська землеробська община. Вождi та старiйшини органiзовують колектив на виконання складних робiт. В часи, що передували утворенню об”єднаної держави, в Єгиптi iснувало кiлька десяткiв областей /"сепат"/, якi ми називаємо номами / грецький термiн/. Кожен ном мав власну територiю, котра була пов"язана з мiсцевою системою дамб, загат та каналiв. Адмiнiстративним центром його було оточене стiнами поселення в якому перебував правитель ному / номарх/ разом зi своїми наближеними. Тут же був храм мiсцевого божества. На всiй територiї Єгипту було утворено коло 40 номiв.
Утворення номiв не могло вирiшити всi проблеми єгиптян. В руки археологiв, котрi починаючи з 1895 року ретельно i методично розкопували найдавнiшу цивiлiзацiю, попали таблички додинастичного часу / видiляють перший i другий додинастичнi перiоди - приблизно друга половина IV тис. до н.е./ на котрих символами зображенi вiйни i жорстокi сутички на землi i на рiцi, полоненi, зв"язанi один з одним, захоплення черiд худоби. Сильнiшi номи прагнули пiдкорити слабших сусiдiв. Таким чином в Єгиптi утворювались об”єднання номiв, очолювали якi правителi нома-переможця.
В кiнцi IV тис. в країнi залишилось два великi утворення: Верхнiй Єгипет та Нижнiй Єгипет.
Центр Верхнього Єгипту був у мiстi Гiєраклеополь, а Нижнього - у мiстi Буто. Правитель Верхнього Єгипту носив на головi корону бiлого кольору, а Нижнього - Червоного.
Звичайно вiйни були бiдою для єгиптян, однак утворення номових об”єднань давало змогу удосконалити iригацiйну систему, полегшувало її ремонт. При цьому були створенi органи управлiння, котрi керували цими роботами. Для управлiння необхiдне було письмо i єгиптяни створюють його в кiнцi IV тис. до н.е. - першими в свiтi. Десь в той час, тобто наприкiнцi IV тис. до н.е., вiдбувається об”єднання країни, iнiцiаторами якого виступають правителi Верхнього Єгипту. Ми не знаємо нi хто перший об”єднав пiд своєю владою обидвi частини країни, нi коли це було,- мабуть, задовго до Мiни.
Взагалi будь якi дати додинастичного часу чи перiоду Раннього царства слiд розглядати як умовнi. Десь коло 3000 р. до н.е. починається правлiння Мiни, а з ним i першої династiї. Раннiм царством ми називаємо перiод правлiння двох перших династiй / коло 3000-2800 рр. до н.е./. Царi перших двох династiй були родом, мабуть, з верхньоєгипетського ному Тiнiса / в середнiй частинi Верхнього Єгипту/. Звiдти ж були i попередники Мiни, тобто царi додинастичної епохи.
Згiдно традицiї Мiна побудував боговi Птаху, який за єгипетськими вiруваннями створив свiт - храм, а собi - палац. Вiд назви палацу - Пер Ао -
Великий Дiм - утворилось слово " фараон". Фараон очолював державу. Тепер вiн носив двi корони: бiлу i червону, вставленi одна в одну. Разом з тим єднiсть не була мiцною. Перiод Раннього царства єгиптяни називали боротьбою Очеретинки з Бджолою / багатого очеретом Нижнього Єгипту i багатого вуликами Верхнього Єгипту/. Останнє вiдоме нам повстання Нижнього Єгипту припадає на кiнець правлiння II династiї, при чому загинуло бiльше 47 тис. повстанцiв.
Ще з додинастичних часiв царi незмiнно iменували себе Хорами / Хор, чи Гор - бог сонця/. Однак, один з царiв II династiї проголосив себе Сетом - противником Хора. Пiсля нього, вже в самому кiнцi II династiї правив цар, в титулатурi якого спiвiснували поруч i Хор i Сет. Можливо, це вiдображення якихось внутрiполiтичних процесiв, суть яких нам невiдома. Врештi решт все це завершилось вiдновленням попереднiх " позицiй" Хора, а iм"я Сета зникає з тронної царської титулатури.
Мабуть, iснувало вже якесь постiйне вiйсько. Царi перших двох династiй, окрiм придушення сепаратизму Пiвночi, здiйснюють постiйнi походи на схiд, захiд i пiвдень. Пiдтверджують це i знаки воїна з луком в руцi, котрi дiйшли до нас з часiв I династiї.
Раннє царство - це час складання загальноєгипетського державного апарату. До традицiйних вiдомств i посад, що iснували ще в додинастичний перiод, додаються новi, покликанi удосконалити систему управлiння. Вельможi, що посiдали найбiльш важливi посади, вiдiгравали в державi значну роль. Їхнi поховання нагадують царськi: велика гробниця заповнена рiзноманiтним добром, оточують вельможу, як i царя, його люди, улюбленi тварини. Ми знаємо, що в серединi царського господарства були видiленi " дiм царя" i " дiм царiвни". Мабуть, iснували i нецарськi господарства вельмож. Отже знать, будучи в економiчному планi потужною силою, повинна була мати i значну полiтичну вагу.
Археологiчнi данi свiдчать про iснування чисельної середної верстви в серединi правлiння I династiї. Разом з тим зустрiчаємо поховання надзвичайно бiднi: без труни, з найпростiшим глиняним посудом, а деякi навiть i без таких простих речей. Таким чином, аналiз поховань часiв I та II династiй доводить iснування рiзкої майнової диференцiацiї в перiод Раннього царства. Про методи ж експлуатацiї людей, що працювали в царському господарствi чи господарствах знатi ми нiчого не знаємо.
Вже на початку першої династiї у великiй кiлькостi виготовляли рiзноманiтнi мiднi знаряддя. Про їх досконалiсть говорить те, що цi ж типи знарядь продовжували виготовляти без змiн i в перiод Стародавнього царства. Поряд з мiдними, продовжують широко використовувати крем"янi знаряддя. В будiвництвi використовують камiнь, правда в незначних масштабах. У великiй кiлькостi виготовляють посуд з обпаленої глини / не вiдомо чи знали вже гончарне коло/. Крiм того користувались посудом з так званого єгипетського фаянсу / особлива, тверда, на поверхнi склоподiбна, маса/, мiдi, каменю / переважно алебастру/.
Будували в основному з цегли-сирцю. Однак використовували в будiвництвi i дерево, в обробцi якого досягли високої майстерностi. В перiод Раннього царства країна була багатша на дерево нiж в пiзнiшi часи. Легше було добути слонову кiстку, нiж при наступних династiях. З неї виготовляли рiзноманiтнi речi, якими користувались представники вищих та середнiх верств суспiльства.
У сiльському господарствi використовують знаряддя по сутi iдентичнi знаряддям пiзнiшого Стародавнього царства: плуг, мотика, дерев"янi серпи з крем"яними вкладками. Бцуло розвинуте льонарство, користувались ткацьким верстатом виготовляючи полотно високої якостi. Процвiтало виноградарство - в основному, мабуть, в Нижньому Єгиптi.
У скотарствi продукували бикiв, ослiв, кiз, баранiв з великими рогами / ця порода потiм зникає/.
Отже: природнi умови долини Нiлу дозволили наприкiнцi IV - поч. III тис. до н.е., використовуючи недосконалi ще знаряддя працi, одержувати високi врожає i створити одну з перших держав свiту.
3. Розквiт давньоєгипетської держави у перiод Стародавнього царства.
Стародавнiм царством ми називаємо перiод iсторiї стародавнього Єгипту, що охоплюї бiльше нiж п"ятсот рокiв: поч. XXVIII ст. до н.е. - сер. XXIII ст. до н.е., i включає в себе правлiння III, IV, V i VI манефоновських династiй. Засновник III династiї i Стародавнього царства в цiлому - Джосер, - вiдомий перш за все тим, що саме для нього була збудована перша в iсторiї стародавнього Єгипту пiрамiда. Ця велична 60-метрова ступiнчата споруда, перед якою тмянiють попереднi досягнення єгипетських будiвничих, є символом нової епохи в iсторiї стародавнього Єгипту.
Про III династiю ми знаємо дуже мало. Набагато бiльше вiдомостей дiйшло до нас вiд перiоду правлiння IV династiї. Засновник її - Снофру,- проводив активну зовнiшню полiтику,здiйснював вiйськовi походи проти ефiопiв, лiвiйцiв, - приводячи тисячi полонених, десятки i сотнi тисяч голiв худоби. Вiд цього царя дiйшло до нас двi пiрпмiди, висота однiїї 100 м., другої- 99м./ другу довелось спорудити, оскiльки перша вийшла не зовсiм вдало/. Однак найбiльшу пiрамiду було збудовано для сина i спадкоїмця Снофру - Хуфу /Хеопса/. її висота перевищувала 146 м., площа основи дорiвнювала 54.300 кв.м.
Саме при Хуфу самодержавство єгипетських фараонiв досягає найвищого рiвня. Однак вже при його синi i спадкоїмцi Джедефрi воно дещо похитнулось. Про це говорять i значно меньшi розмiри його пiрамiди, довжина сторони основи якої дорiвнювала 100 м. Якщо Хуфу вважав себе другим сонцем, то Джедефр першим з єгипетських царiв називає себе сином Сонця /" сином Ра"/.
Наступний правитель - молодший син Хуфу Хафра / Хефрен/,- спорудив пiрамiду майже таку як його батько: висота 143,5 м., довжина сторони основи 215,5 м. Вона видавалась навiть вищою за батькiвську, оскiльки стояла на бiльш високому мiсцi, i мала бiльш пишне облицювання. У поминальних спорудах Хафра зустрiчаються величезнi кам"янi брили вагою до 425 тон. При ньому ж, мабуть, з природної скелi було висiчено величезного сфiнкса висотою 20 м., з головою цього царя.
Iз збiльшенням розмiрiв пiрамiд спостерiгається i збiльшення розмiрiв гробниць знатi. Слiд зазначити, що при IV династiї вельможi значною мiрою складались з царських родичiв. В кiнцi правлiння IV династiї в країнi, ймовiрно, мала мiсце якась внутрiшня боротьба, проте нiчого певного сказати ми не можемо. В цих умовах до влади приходить засновник V династiї Усеркаф. Будуються пишнi поминальнi храми, проте пiрамiди не йдуть в нiяке порiвняння з пiрамiдами Хуфу чи Хафра. Царi V династiї прагнули пiдкреслити свою прихильнiсть сонцю, майже кожен з них пiд час свого правлiнняспорудив сонячний храм.
На фонi зменшення розмiрiв царських пiрамiд, збiльшуються гробницi знатi, якi поступово перетворюються в справжнi кам"янi палаци. Поступово царi V династiї змушенi поступатись важливiшими державними посадами, якi вiдтепер обiймають не родичi царя, а представники вельможної знатi.
Ми не знаємо як прийшла до влади VI династiя. її засновник Тетi /Ататi/, за словами Манефона, був убитий власними тiлоохоронцями. Будуються досить високi пiрамiди - до 100 м. висотою, проте якiсть робiт невисока i жодна з них не дiйшла до нас в належному станi. Припинилось будiвництво сонячних храмiв. Ще пишнiшими стають гробницi знатi. Проте спостерiгається нове явище - зростання ролi i значення мiсцевої, нестоличної знатi. Правителi VI династiї, як i попередники, здiйснювали частi вiйськовi походи за межi країни, а також вели обмiн з iншими народами.
Говорячи про будiвництво пiрамiд, розумiємо, що таке зрушення у будiвельнiй справi свiдчить про господарське пiднесення в Єгиптi перiоду Стародавнього царства. Чим же викликане це пiднесення?
Стародавнє царство у великiй кiлькостi використовує мiднi знаряддя. Оскiльки мiдь - метал м"який, їй надавали твердостi холодним куванням, а виготовляючи пили та свердла використовували пiсок, крупинки якого, в”єдаючись в мiдь, рiзали камiнь. Разом з тим, господарство того часу е могло обiйтись без кам"яних знарядь. Але якiсть цих знарядь, по сутi, не вiдрiзняється вiд того, що було вже в перiод Раннього царства. Особливо показова тут ситуацiя iз землеробськими знаряддями, оскiльки саме землеробство було основою економiки Стародавнього царства. Так от i плуг, i мотика, i серп приблизно тi ж, що i в Ранньому царствi. Вирощували в основному тi ж культури, розводили ту ж худобу. Таким чином в сiльському господарствi, як i у виробництвi знарядь працi, якiсних змiн при переходi до Стародавнього царства немає. Мабуть зменшились запаси деревини. Разом з тим перiоду V династiї стосується зображення гончарного кола, хоча його могли знати i ранiше.
Таким чином шукати передумови господарського пiднесення Єгипетської держави перiоду Стародавнього царства слiд в першу чергу у завершеннi об”єднання країни, припиненнi боротьби мiж Пiвнiччю та Пiвднем i вивiльненнi великої кiлькостi робочих рук.
Вiдповiвши на запитання що дало можливiсть побудувати такi грандiознi споруди, ми постаємо перед питанням: для чого це було зроблено? Висловлювались i висловлюються рiзнi думки. Мабуть, пiрамiда повинна була назавжди зберегти iм"я царя, а це, згiдно уявлень сучасникiв, давало йому можливiсть iснувати вiчно.
В Стародавньому царствi iснували господарства 4-х типiв: царське, храмове, вельможе та дрiбне. Провiдне мiсце в господарствi країни належало вельможому господарству. Мабуть саме у господарствах такого типу була задiяна бiльша частина працездатного населення країни. Ймовiрно, вельможе господарство складалось з господарств у Верхньому та Нижньому Єгиптi. Крiм виробництва продукцiї сiльського господарства, вельможi господарства продукували i вироби ремесла, до їх складу входили великi ремiсничi майстернi. Засоби виробицтва в майстернях, як i зерно для посiву i упряжки належали господарю. Люди, що працювали в господарствi, цим господарством i утримувались. Господарство забезпечувало їжею як робiтникiв в полi, так i в майстернях. Праця була, мабуть, примусовою,- iснували наглядачi, якi користувались важким джгутом чи палицею. Разом з тим, працiвники вельможних господарств не були рабами, а самi цi господарства не базувались на рабствi. Праця органiзовувалась за принципом " загонiв", якi виконували будь-яку роботу, на яку їх спрямовували.
Царське господарство i господарства храмовi були за своєю суттю подiбнi до господарств вельмож. Разом з тим розмiри царського господарства вимагали бiльшої роздрiбленостi в управлiннi. Храмовi господарства, як i самi храми Стародавнього царства, були скромними. Жерцi, службовцi та робiтники храмiв, одержуючи царськi льготнi грамоти, звiльнялись вiд царських чи iнших робiт. Недоторканим вважалось храмове майно.
Iснували i дрiбнi господарства, було їх, мабуть, немало. Але сказати щось певне про них ми не можемо.
У Стародавньому царствi iснувало рабство. Людей можна було продавати i купiвати, при чому такi угоди закрiплялись купчими. Крiм того людей заповiдали i спадкували. Проте рабство, мабуть, в цей перiод не виходить за межi домашнього. Раби поповнювались за рахунок захоплених у вiйськових походах, що здiйснювались у сусiднi країни. Боргового рабства, мабуть, не було,- про це мовчать джерела та й низький рiвень розвитку товарно-грошових вiдносин не сприяв цьому.
Данi, якi ми маємо, свiдчать, що у Стародавньому царствi не було купцiв. Iснувала мiнова торгiвля, при якiй рибу, наприклад, можна було обмiняти на взуття чи щось iнше. Однак оцiнювали предмети у зернi, а можливо i у металi, якi таким чином виступали мiрилом вартостi. Мiжнародну торгiвлю здiйснювали чиновники царя, десь вимiнюючи потрiбнi речi, а десь, можливо, забираючи силою. Предметом такої торгiвлi, наприклад, було добротне будiвельне дерево. Пiд час правлiння засновника IV династiї Снофру в Єгипет прибули 40 суден з кедром, з якого спорудили корабель понад 50 м. довжиною i виготовили палацовi дверi.
Єгипетськi трудiвники, руками яких створювались тi чи iншi блага, в матерiальному планi жили значно гiрше нiж вельможi - власники господарств. Одяг мужчин складався лише iз куска тканини навколо стегон чи навiть пояса з клаптями спереду. Працювали часто оголеними. Жiнки носили вузьку сорочку без рукавiв. Взуття простi трудiвники, мабуть, не носили. Дiти взагалi не мали нiякого одягу. Багато хто не лише не мав одягу, а навiть полотна, в якому його можна було б поховати. Пiсля смертi, як вiрили єгиптяни, такого нещасного чекали голод, спрага i повне знищення.
Жiнка, за своїм правовим становищеммало чим вiдрiзнялась вiд мужчини. Знатнi жiнки могли одержати освiту, розпоряджатися своїми володiннями, перебувати на державнiй службi i займатись наукою.
Посилення позицiй номової знатi супроводжувалось послабленням центральної влади. Влада Мемфiса над Єгиптом стає номiнальною. I у ХХIII ст. до н.е. держава розпадається на ряд незалежних областей-номiв, що воюють мiж собою. Це вважається кiнцем Стародавнього царства.