Між частинами складнопідрядного речення може ставитися тире для їх-нього сильнішого інтонаційного виділення: Щоб глибоко збагнути душу наро-
ду — треба знати його літературу (Ю. Мартич).
Крапка з комою ставиться, якщо однорідні підрядні речення поширені і мають у своєму складі інші розділові знаки: Немає для вчителя більшого щастя, ніж бачити своїх учнів вихованими, старанними й кмітливими; ніж чути про них тільки добре слово (3 газ).
Двокрапка ставиться перед сполучником або сполучним словом, якщо друга частина речення коментує або доповнює першу: Не так серце любить, щоб чим поділитися, не так воно хоче, як Бог нам дає: воно жити хоче, не хоче журиться: "Журись", — каже думка, жалю завдає (Т. Шевченко).
Кома і тире ставиться перед головною частиною, якщо вона стоїть після під-рядної і містить висновок: А хто від правди ступить на півметра, — душа у ньо-го сіра й напівмертва (Л. Костенко).
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
1. Перепишіть речення. Підкресліть підрядні частини, визначте їх різновиди. Розставте розділові знаки, поясніть їх вживання.
Варіант 1
Де для других джерело втіхи для мене озеро смутку (О. Бабій). Деякі люди бачать правим і лівим оком одне й те саме. І вважають що це об’єктивність (Є. Лєц). Слава великих людей завжди повинна вимірюватись способами якими вона була досягнута (Ф. Ларошфуко). Розу-міючи що без краси немає поезії бойова вдача Євгена Маланюка примусила його присвятити творчість боротьбі за волю (Б. Романенчук). Очевидно правдиво буде сказати що Леся вся була складена із суцільних захоплень. І це чудово! Чудово тому що всі її захоплення чисті світлі й благородні одне слово високі (Б. Степанишин ). ...«Автобіографія» Григора Тютюнника сприй-мається читачем як цілком завершений художній твір перейнятий глибокими почуттями душев-ним щемом за все пережите яке згодом ожило на сторінках його творів (3. Шевченко).
Варіант 2
Класична українська література починаючи від Шевченка чи навіть ще й від Котля-ревського показала нам приклад того як треба ставитись до народної мови цього ясного і справ-ді цілющого для художника джерела. Кажуть що там де побуваєш лишається частка твого серця (О. Гончар). Треба глибоко розуміти що мова тільки та невичерпно багата й гарна яка виплекана твоїм рідним народом яка живиться із народних джерел що ніколи не замулюються (П. Панч).
Якби мої думи німії
та піснею стали без слова
тоді б вони більше сказали
ніж вся оця довга розмова.
(Леся Українка)
І кожний з нас те знав що слави нам не буде
ні пам’яті в людей за сей кривавий труд
що аж тоді підуть по сій дорозі люди
як ми проб’єм її та вирівняєм всюди
як наші кості тут під нею зогниють.
(І. Франко)
7. Перепишіть речення . Визначте тип підрядності . Поставте розділові знаки . Обґрун-туйте їх .
Варіант 1
1. Густа біла рослинність що оточувала навкруги переносила мрію в якусь зачаровану країну (М. Коцюбинський).
2. Але Юрій мріє побувати в інших країнах що славляться своїми науковими центрами йому сняться бібліотеки з тими книгами яких ще не читав (Ф. Михайленко).
3. Хоч як не лютували ворожі пілоти хоч скільки бомб вони не скинули а міст стояв неушкоджений (Ю. Збанацький).
4. Марко таки справді все бачив і все знав: бачив він що кругом нього скрізь дерево в білому цвіту бачив що всі хати вкриті зверху білими ковдрами що скрізь у маленьких вікнах жовтіют крізь якусь сітку плям світла (С. Васильченко).
5. Це був один з тих моментів коли солдатові раптом чогось ніби гостро забракне коли серце йому безпричинно защемить коли несподівано відчуєш як ти далеко зайшов як тобі важко повернутися назад яка холоднеча відстані відділяє тебе від рідного краю (О. Гончар).
6. Соняшники високо попіднімали свої жовті голови мов становилися навшпинячки щоб мерщій погрітися на сонці, котре дугою світу збігало через гору і осідало золотим піском аж ген за ставом на луках (Панас Мирний).
7. Коли я їхав до Львова то моїм бажанням було побачити місто про яке я так багато чув а потім нізащо не хотів його покидати (Б. Певний).
8. Я вишукав діаманти слів щоб якнайповніше змалювати мою казкову рідну Полтав-щину (Г. Тютюнник).
9. Море було таке гладеньке синє наче туго натягнений екран на якому показували небо (М. Коцюбинський).
10. Від того що сонце ніколи не заглядало в це тісне місце дощова вода нікуди не стікала тут завжди було вогко (Панас Мирний).
Варіант 2
1. Столітні липи обабіч дороги затінюють її так що дівчина ступає дорогою неначе зеленим тунелем (І. Вільде).
2. На луг на ріку на зелені комиші на озера і болота що димлять туманом на піщані схили горбів що обступили Посулля лягає чарівна тиша вечорова (Г. Тютюнник).
3. Де зорі падають у землю і сонце снує мережі стоять осокори як люди на золотім узбережжі (А. Малишко).
4. Колоски торкались його плечей обличчя немов хотіли втихомирити і не могли втихомирити страждання людини (М. Стельмах).
5. Здоровенний дуб розлягся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним (М. Коцюбинський).
6. Він засвітив там на всю ніч яскраве світло щоб цієї ночі бачили його кораблі і щоб жоден не потонув (О. Іваненко).
7. Хоч сахарня давно вже залишена розсипалася і поросла травою в порожніх будинках її раз у раз вчувався шум немов гомін машин і робітників лишився на старому житлі (М. Ко-цюбинський).
8. Вогонь пречистий вогонь горіння людського що живе ні на яких не гасне вітрах не зникає з життя безслідно (О. Гончар).
9. Усі слова співучі струни коли під майстровим смичком (М. Рильський).
10. Як люблю оці години праці коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі (Леся
Українка).
8. Перепишіть речення . Поставте , де потрібно , тире .
1. Не знаю й сам чому я знов весь день до Вас лечу думками (Олександр Олесь).
2. Як тільки займеться десь небо з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (М. Коцюбинський).
3. В ярмо сам запряжуся потягну не гірше вола ти б щасливою була (Якуб Колас).
4. Раз вночі прокинув вітер і угледіть захотів чи ніхто не порушає тиші мертвої гаїв (Олександр Олесь).
5. Як дзвони б’ють встає минуле лихо як дзвони б’ють здригається земля (В. Сосюра).
6. Щоб жить ні в кого права не питаюсь. Щоб жить я всі кайдани розірву (П. Тичина).
7. Коли із дому бігла була ще молодою верталася додому була уже стара (І. Драч).