5. Роботи, пов'язані з керуванням залізничним транспортом.
6. Роботи, пов'язані з нервово-емоційним навантаженням (диспетчери з керування рухом на залізничному транспорті).
1.8 Особи, які приймаються на залізничний транспорт на посади, пов’язані з рухом поїздів, повинні пройти медичний огляд для визначення придатності їх для виконання відповідної роботи. Надалі періодичне медичне обстеження цих працівників проводиться відповідно до порядку, встановленого Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Особи, молодші 18 років, не допускаються до зайняття посад та професій, передбачених Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами, на яких забороняється застосовування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385 безпосередньо пов’язаних з рухом поїздів.
Особи молодші 18 років не допускаються до заняття наступних посад та професій, безпосередньо пов’язаних з рухом поїздів, а саме: машиністів локомотивів, моторвагонних поїздів, мотовозів і спеціального самохідного рухомого складу, вантажо-підіймальних кранів на залізничному ходу та їх помічників, кочегарів паровозів, електромонтер контактної мережі, диспетчерів, чергових по станціях, чергових постів, парків і гірок, операторів сортувальних гірок, операторів при чергових по станціях, працівників складацьких бригад, регулювальників швидкості руху вагонів, сигналістів, операторів постів централізації, чергових стрілочних постів, шляхових, мостових і тунельних майстрів, бригадирів колій, обхідників, монтерів колій (другого розряду і вище), чергових по переїзду, електромеханіків і електромонтерів з обслуговування пристроїв СЦБ і сортувальних гірок, електромеханіків радіозв’язку, ПОНАБ (ДИСК, АСДК-Б, КТСМ-01Д) і АЛСН, оглядачів-ремонтників вагонів, оглядачів вагонів, начальників (механіків-бригадирів) пасажирських поїздів, провідників вагонів, майстрів і робітників безвідчіпного ремонту вагонів, операторів пунктів технічного обслуговування вагонів, поїзних електромеханіків, майстрів і електромеханіків дистанцій електропостачання, механіків рефрижераторних поїздів і секцій, наладчиків дефектоскопних та колієвимірювальних вагонів, машиністів залізнично-будівельних машин і їх помічників, операторів дефектоскопних візків, операторів із вимірювання колій та їх помічників.
Мета попередніх медичних оглядів при прийманні осіб на роботу полягає у тому, щоб у результаті всебічного обстеження стану здоров’я визначити можливість їх використання на посадах, що пов’язані з рухом поїздів та маневровою роботою. Порядок і періодичність проходження медичних оглядів регламентується відповідними документами Укрзалізниці.
Періодичні медичні огляди необхідні для своєчасного виявлення початкових ознак захворювань. Відповідальність за забезпечення попередніх та періодичних медичних оглядів покладається на відповідні органи охорони здоров’я та адміністрацію підприємств і структурних підрозділів.
Медичні огляди проводяться в поліклініках лікарями - спеціалістами: терапевтом, окулістом, отоларингологом, невропатологом, хірургом, наркологом та психітром. При проведенні попередніх та періодичних медичних оглядів лікарі керуються переліками медичних протипоказань у відношенні роботи, що зв’язана з рухом поїздів.
Адміністрація підприємства та структурного підрозділу зобов’язана вести журнал обліку медичних оглядів працівників, які пов’язані з рухом поїздів та маневровою роботою, і своєчасно вживати заходів щодо направлення працівників на медичні огляди. Адміністрація підприємства наказом призначає осіб, які відповідають за організацію та проведення попередніх (при вступі на роботу) і періодичних оглядів.
Позачерговому медичному огляду підлягають особи, яких переміщують на інші посади, для яких установлені підвищені вимоги до стану здоров’я; особи, які перенесли хворобу, що викликала ускладнення в організмі (за вимогою лікарів медичної установи). Позачерговий огляд може бути організований також за вимогою роботодавця та профспілкової організації, за заявою самого працівника, якщо він відчує зміну у стані здоров’я, що перешкоджає виконанню службових обов’язків.
Фізіологічні особливості підлітків та юнаків роблять їх у порівнянні з дорослими менш стійкими до шкідливих факторів праці. Вони більш, ніж дорослі не стійкі до дії шкідливих метеорологічних умов, вимушеної робочої пози, не витримують напружений ритм праці, шуму та струсів, праці у нічну зміну, відповідальної діяльності.
Таким чином, як унаслідок фізіологічного стану організму людей, що не досягли 18-річного віку, так і внаслідок правових особливостей осіб цього віку, вони не можуть залучатися до заняття ряду посад, що перелічені вище.
1.9 Працівники залізничного транспорту повинні оберігати довірене майно залізниці та вантажі, що перевозяться.
Кожний працівник залізничного транспорту зобов’язаний забезпечувати схоронність довіреного йому майна залізниці та вантажів, що перевозяться. Матеріальна відповідальність працівників залізничного транспорту передбачена діючим законодавством, тому працівники транспорту у відповідних випадках залучаються також і до матеріальної відповідальності, так як охорона майна транспорту і обережне ставлення до нього, з урахуванням специфіки праці залізничного транспорту, мають особливе значення.
Крім того, заподіяння збитку майну підприємства залізничного транспорту, у більшості випадків може бути пов’язане зі скоєнням дисциплінарного проступку або кримінального діяння, що карається. У цьому випадку працівник транспорту повинен не тільки відшкодувати збиток, але і нести дисциплінарну або кримінальну відповідальність у відповідності з діючим законодавством.
1.10 Не допускається виконання обов’язків працівниками залізничного транспорту, які перебувають у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння. Особи, виявлені у такому стані, негайно усуваються від роботи, на них накладається дисциплінарне стягнення.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту” від 26.01.03 р. № 55 визначено, що роль залізничного транспорту в обслуговуванні народного господарства визначає необхідність точного виконання його працівниками діючих у галузі правил, наказів інструкцій та інших нормативних актів, оскільки їх порушення створює загрозу безпеці руху поїздів і маневрової роботи, може призвести до тяжких наслідків для життя та здоров’я громадян, незбереження вантажів, завдати шкоди навколишньому природному середовищу. Особа, яка знаходиться у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння нездатна чітко виконувати будь-які функції і тим більше функції, що пов’язані з забезпеченням безпеки руху поїздів. Кожний працівник повинен знати і неухильно виконувати його вимоги, а саме:
- дотримуватися порядку і правил, установлених чинним законодавством, Правил технічної експлуатації, наказів, інструкцій, та інших нормативних актів, що діють на залізничному транспорті, точно і своєчасно виконувати накази і розпорядження керівників;
- забезпечувати безпеку руху поїздів і маневрової роботи, виконувати вимоги правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки і охорони навколишнього природного середовища;
- дотримувати графік руху поїздів, забезпечувати своєчасну доставку до місця призначення пасажирів і вантажів, піклуватись про пасажирів, забезпечувати високий рівень культури їх обслуговування;
- берегти матеріально-технічні засоби, забезпечувати схоронність вантажів і багажу, вживати заходів до запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, пошкоджень та псування;
Дисциплінарним проступком є провинне порушення дисципліни працівником залізничного транспорту, а саме поява або знаходження на роботі в стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння, підтвердженого в установленому порядку.
Працівник, виявлений на роботі у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння, при виконанні службових обов’язків на території структурного підрозділу, відстороняється від роботи відповідно до чинного законодавства.
Р О З Д І Л 2
С П О Р У Д И Т А П Р И С Т Р О Ї
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
2.1 Споруди та пристрої залізниць повинні утримуватись у справному стані.
Запобігання появи несправностей та забезпечення довгострокової служби споруд і пристроїв мають бути головними у роботі осіб, які відповідають за їх утримання.
Відповідальність за стан споруд і пристроїв несуть працівники, які безпосередньо їх обслуговують, та керівники підприємств, у розпорядженні яких знаходяться ці споруди і пристрої.
Відповідно до своїх обов’язків кожен з цих працівників на своїй ділянці повинен знати правила експлуатації та стан споруд і пристроїв, систематично перевіряти їх та забезпечувати високу якість утримання, технічного обслуговування й ремонту.
Для нормальної експлуатації залізниці є наступні споруди та пристрої: колії, станції з відповідним колійним розвитком, спорудами та пристроями для посадки і висадки пасажирів, навантаження, вивантаження та збереження вантажів і багажу, обслуговування пасажирів, вантажовідправників та вантажоодержувачів, споруди та пристрої сигналізації, зв’язку і обчислювальної техніки; споруди для підготовки до роботи, ремонту та екіпірування локомотивів, моторвагонного рухомого складу, вагонів і контейнерів; споруди та пристрої для забезпечення електроенергією поїздів на електрифікованих лініях; споруди та пристрої енергетики, освітлення, водопостачання, каналізації; рухомий склад, відбудовні засоби тощо. Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 5.05.97 №409 “Про періодичні сть обстежень споруд та інженерних мереж та інженерних мереж з метою попередження аварійності та техногенних катастроф” ці споруди бути паспортизовані.
Від чіткої та безперебійної роботи кожного окремого елементу та всіх споруд, пристроїв та рухомого складу в цілому у величезній мірі залежить нормальна робота залізниць, виконання встановлених розмірів та якості перевезень, їх собівартість, безпека руху. Тому утримання споруд та пристроїв постійно у справному стані, подовження строків їх служби є одним з найважливіших завдань працівників залізничного транспорту. При цьому основа правильного ведення господарства – добре організоване поточне утримання, що полягає у систематичному нагляді за станом кожної споруди, пристрою, машини, механізму.
2.2 Споруди, пристрої, механізми та обладнання мають відповідати затвердженій проектній документації та технічним умовам. На основні споруди, пристрої, механізми та обладнання мають бути технічні паспорти, які містять в собі найважливіші технічні та експлуатаційні характеристики.
Споруди та пристрої залізниць мають відповідати вимогам, які забезпечували б пропуск поїздів з найбільшими встановленими швидкостями: пасажирських – 140 км/год., рефрижераторних – 120 км/год., вантажних – 90 км/год. На конкретних ділянках залізниць відповідно до переліку, затвердженого Державною адміністрацією залізничного транспорту України, встановлюються відповідні швидкості.
Додаткові вимоги до споруд та пристроїв на ділянках, де пасажирські поїзди рухаються із швидкістю більше 140 км/год., встановлюються відповідною інструкцією Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Внесення змін у конструкції споруд та пристроїв допускається тільки з дозволу тих посадових осіб, які мають право затверджувати проектну документацію на ці споруди та пристрої.
Класифікація, строки періодичних ремонтів і норми утримання основних споруд та пристроїв встановлюються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Вказівки та типові технологічні процеси з технічного обслуговування, ремонту та утримання споруд і пристроїв затверджуються відповідними управліннями Державної адміністрації залізничного транспорту України.
На основні споруди, пристрої, механізми та обладнання заведені технічні паспорти, тобто документи, що містять найважливіші технічні та експлуатаційні характеристики. У паспортах вказуються: дата та якість будівництва (виготовлення) даного об’єкту, його основні розміри, розрахункові і фактичні показники пропускної (переробної) спроможності, вантажопідйомності, виробничої потужності, стану в експлуатації, дані про пошкодження, якщо вони мали місце, а також відомості про огляди, ремонти, модернізацію тощо.
Так, наприклад, паспорт дистанції колії є основним документом, що відображає кількісну і якісну характеристику найголовніших елементів колійного господарства дистанції та містить схему дистанції колії, графік її адміністративного поділу, основні характеристики колійних пристроїв (земляного полотна з водовідвідними і укріплювальними спорудами, штучних споруд, переїздів, верхньої будови колії, засобів снігозахисту), дані про колійні та сигнальні знаки, а також відомості про негабаритні місця, колійні майстерні, колійні машини та механізми, лінійно-колійні споруди.
Паспорти ведуться за формами, що затверджені Державною адміністрацією залізничного транспорту України, і зберігаються на підприємствах, на балансі яких вони перебувають.
Усі залізничні споруди та пристрої повинні проектуватися, будуватися та утримуватися, виходячи з умов забезпечення швидкості пропуску поїздів: пасажирських – 140 км/год, рефрижераторних – 120 км/год, вантажних – 90 км/год.
Для забезпечення пропуску поїздів на дільницях, де пасажирські поїзди обертаються зі швидкістю більше 140 км/год, до споруд та пристроїв повинні бути розроблені додаткові вимоги, затверджені відповідною інструкцією Державної адміністрації залізничного транспорту України.
2.3 Заново побудовані та реконструйовані лінії, споруди, пристрої та будівлі повинні бути прийняті в постійну експлуатацію приймальними комісіями відповідно до Правил приймання в експлуатацію закінченого будівництва об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів.
Заново побудовані та реконструйовані споруди і пристрої вводяться в дію тільки після затвердження технічної документації, яка встановлює порядок їх роботи та забезпечує охорону праці й безпеку руху (технічно-розпорядчі акти, інструкції для роботи), і після перевірки знання вказаної документації працівниками, які обслуговують ці споруди та пристрої.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449, а також постановами Кабінету Міністрів України від 6 грудня 1993 року № 990 та від 23 травня 1994 року № 332 про внесення доповнень до зазначеного Положення.
Заново побудовані та реконструйовані об’єкти підлягають прийняттю державними приймальними комісіями.
Для пред’явлення об’єктів державним приймальним комісіям створюються робочі комісії, що призначаються начальником залізниці, які повинні перевірити: відповідність об’єктів і змонтованого устаткування проектам; відповідність виконання будівельно-монтажних робіт обов’язковим вимогам будівельних норм, правилам технічної експлуатації залізниць України; результати комплексного випробування устаткування; підготовленість об’єктів до експлуатації; виконання заходів щодо забезпечення умов праці і виробничої санітарії, захисту навколишнього середовища, пожежної і радіаційної безпеки.
До складу робочої комісії включаються представники замовника, генерального підрядчика, субпідрядних організацій, експлуатаційних організацій, генерального проектувальника, органів Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції по ефективному використанню газу та представник профспілкової організації замовника.
Головою комісії призначається представник замовника.
До складу державної приймальної комісії включаються представники експлуатаційних організацій, замовника, генерального підрядчика, генерального проектувальника, органів Державного архітектурно-будівельного контролю, Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, Державного пожежного нагляду, Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції з ефективного використання газу, Держкоматомнагляду (на підконтрольних об’єктах), органів державної виконавчої влади та виконкомів місцевих Рад народних депутатів, на території яких розташовано побудовані об’єкти, а також представник профспілкової організації замовника або експлуатаційної організації.
Головою державної приймальної комісії призначається представник експлуатаційної організації.
Замовник подає державним приймальним комісіям всю необхідну документацію, включаючи і акти робочих комісій та підкомісій.
Прийняття державними приймальними комісіями закінченого будівництва об’єктів в експлуатацію оформлюється актом.
Заново побудовані та реконструйовані лінії, споруди та пристрої можуть бути прийняті у постійну експлуатацію тільки після випробування дії та перевірки роботи усього встановленого обладнання і механізмів, перевірки наявності відповідного технічного штату, розробки та затвердження відповідної технічної документації, що встановлює порядок їх роботи та утримування. Працівники, які обслуговують ці споруди та пристрої, перевіряються на уміння ними користуватися, а також на знання нової документації.
2.4 Споруди та пристрої загальної мережі залізниць України і під’їзних колій від станцій примикання до території промислових та транспортних підприємств мають відповідати вимогам габариту наближення споруд С, встановленого Державним стандартом.
Споруди та пристрої, які знаходяться на території та між територіями заводів, фабрик, майстерень, депо, річкових і морських портів, шахт, вантажних районів, баз, складів, кар’єрів, лісових та торфових розробок, електростанцій та інших промислових та транспортних підприємств (у тому числі системи Державної адміністрації залізничного транспорту України), мають відповідати вимогам габариту наближення споруд Сн, встановленого Державним стандартом.
Вимоги габаритів С та Сн мають бути витримані при проектуванні, будівництві, реконструкції залізниць, під’їзних колій, споруд та пристроїв на них, при електрифікації й будівництві других колій, а також усіх споруд і пристроїв, які експлуатуються і які раніше були приведені до зазначених габаритів.
Особливості застосування габаритів С і Сн при новому будівництві та реконструкції залізниць, споруд і пристроїв, вимоги до існуючих споруд та пристроїв, побудованих за старими нормами, які не відповідають вимогам габаритів С і Сн, порядок перевірки габаритів споруд та пристроїв і усунення негабаритних місць обумовлені “Инструкцией по применению габаритов приближения строений ГОСТ 9238-83”.
При плануванні перебудови існуючих споруд та пристроїв, які не відповідають вимогам габаритів С і Сн, у першу чергу повинні враховуватися об’єкти, які не забезпечують транспортування перспективного рухомого складу габаритів Тпр і Тц, а також завантажених за зональним габаритом вантажів.
Забороняється порушувати габарити споруд та пристроїв при проведенні різних ремонтних, будівельних та інших робіт.
Габарит наближення споруд являє собою граничний поперечний (перпендикулярний до осі колії) контур, у середину якого не повинні заходити ніякі частини споруд та пристроїв, що знаходяться біля залізничної колії, а також матеріали, запасні частини та обладнання, що лежать біля колії.
Для вільного і безпечного проходження поїздів по мостах, у тунелях, біля будинків або платформ, повз світлофори, стрілочні механізми тощо, необхідне суворе та точне додержання габариту. В іншому випадку поїзд при русі може зачепити за частини споруд або пристроїв, що заходять у середину габариту.
Винятком можуть бути лише пристрої, що призначені для безпосередньої взаємодії їх з рухомим складом, наприклад вагонні уповільнювачі у робочому стані на сортувальних гірках станцій, контактні проводи тощо.
Основні розміри габариту С наведені на рис. 2.1, габариту Сп – на рис. 2.2, верхній контур габаритів наближення споруд С та Сп – на рис. 2.3 та в таблиці 2.1.
Пояснення до рис. 2.1: 1 – лінія наближення прогонових споруд мостів, конструктивних елементів тунелів, галерей, платформ, настилів переїздів, індукторів локомотивної сигналізації, механізмів стрілочних переводів та розташованих у їх межах пристроїв сигналізації, централізації та блокування (СЦБ), а також споруд та пристроїв, що розташовуються на міжколійях станцій;
2 – лінія наближення усіх споруд та пристроїв, що заново будуються, крім тих, що розташовані на коліях, електрифікація яких виключена, навіть, при електрифікації даної дільниці залізничної лінії, у тому числі:
І – ІІ – ІІІ – для перегонів, а також колій на станціях (у межах інженерних споруд), на яких не передбачається технологічна стоянка рухомого складу;