Особливості підготовчої роботи до написання твору
1. Створення емоційного фону до написання твору
В.О. Сухомлинський в одному з розділів книги "Серце віддаю дітям" писав: "Спостерігаючи протягом багатьох років розумову працю учнів початкових класів, я переконався, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною... Думка учня початкових класів невід'ємна від почуттів і переживань. Емоційна насиченість процесу навчання, особливо сприймання навколишнього світу, — вимога, що висувається законами розвитку дитячого мислення".
Емоційно-образна підготовка учня до написання твору є одним із головних завдань кожного вчителя.
1. Емоційна насиченість змісту уроку передбачає добір обладнання, яке ілюструє тему:
репродукції картин, малюнки дітей, зразки народних промислів. Це допоможе формувати
естетичні почуття, образні уявлення, подив, захоплення.
2. Невичерпним джерелом емоційності навчання є спілкування з природою. Тож екскурсії до
лісу, у парк, в поле допомагають дітям співставити почуте і побачене, створити нові образи,
заповнити їх яскравими деталями.
3. Сприймаючи музику, наш мозок фіксує її і відтворює в уяві певні фантазії, образи, сюжети,
думки. Тому до кожної теми твору необхідно підбирати конкретний музичний супровід. Це
можуть бути класичні твори, українські народні пісні, дитячі пісеньки, звуки, що імітують спів
птахів, голоси лісу, шум моря тощо.
Музичні твори можна використовувати на будь-якому етапі уроку, поєднувати зі звучанням віршів, розповіддю педагога. Використовуються тематичні музичні фізкультхвилинки, під час яких вчитель і учні можуть рухатись і співати.
Все унаочнення має бути чітко продумане, щоб воно не заважало, не розсіювало увагу дитини, а створювало гармонію із самим уроком, підкреслювало його тему.
2. Збирання фактичного матеріалу
Написати твір, вдало розкривши тему, можна лише в тому випадку, коли ти добре знаєш, про що йдеться, що хвилює тебе. Тому дуже важливо, щоб учні під час підготовки до написання творів мали достатньо матеріалу, яким можна вільно оперувати, вибирати потрібне.
У методичній літературі прийнято поділяти дібрані для твору матеріали на дві групи:
1) ті, що узагальнюють та систематизують життєвий досвід самого учня:
2) ті, що узагальнюють та систематизують людський досвід.
Кожна дитина є особистістю. Діти живуть в різних умовах, бувають в різних місцях, займаються різними справами. До того ж, у 6-10-річних дітей цей життєвий досвід ще дуже маленький, і його необхідно розширювати, спеціально доповнювати.
Велику роль у накопиченні матеріалу відіграють міжпредметні зв'язки (особливо зміст уроків читання природознавства, образотворчого мистецтва).
Молодші школярі можуть вести зошит "Мовна скарбничка", куди записувати гарні висловлювання, влучні порівняння, поетичні описи, дотепні фразеологізми, народні прислів'я за певними темами.
Учні збирають тематичні вирізки, листівки, малюнки і зберігають їх у папках відповідно до тем (наприклад: "Осінь", "Зима", "Калина", "Домашні улюбленці" тощо).
На уроках художньої праці і малювання діти виготовляють саморобки, сувеніри, малюнки, панно, мозаїки.
Важливо, щоб накопичення матеріалу сприяло інтелектуальному розвиткові дитини. Вчитель повинен спрямовувати таку діяльність. Процес цей має бути цікавим, захоплюючим, він стимулюватиме учня до пошуку нових слів, зворотів, вчитиме грамотно будувати речення, текст.
3. Робота над лексикою
Основною одиницею мови є слово. Багатий активний словник людини свідчить про високий інтелектуальний розвиток. Особливістю словникової роботи у школі є те, що вона проводиться у процесі всієї навчально-виховної діяльності вчителя. Важливо, щоб засвоєння нових слів не відбувалось хаотично, щоб педагог керував цим процесом і в такий спосіб полегшував його для учнів, забезпечував правильність, повноту засвоєння слів.
У лексичній роботі над твором вчителю потрібно намагатися використовувати всі можливості мовних засобів: порівнянь, епітетів, метафор, стилістичних фігур (синонімів, антонімів) тощо.
В художньому тексті слова і їх поєднання мають додаткове значення, утворюють яскраві образи.
Найважливішою частиною лексичної роботи у ході написання учнями творів є робота з синонімами. Система практичних вправ з синонімами складається з наступних елементів.
1) Знаходження синонімів у прочитаних текстах, з'ясування відтінків їх значень.
Балакуни
Будував Базіка дім — сім дверей і вікон сім.
Торохтій допомагав: язиком дошки тесав.
Метушився Пустомеля:
— Скоро будуть стіни й стеля!
Говорун клав на словах з жесті цинкової дах.
І Патякало не плакав:
— Я усе покрию лаком.
Балакун все щебетав, нахвалявся, обіцяв
для гостей спекти в печі пиріжки та калачі.
В дім без вікон, без дверей
Лепетун скликав гостей.
(О, Сенатович)
— Назвіть героїв вірша. Чим вони схожі? Що ви можете сказати про слова, що називають цих героїв?
2) Підбір синонімічного ряду до даного слова (використовуються словники).
Мати — матуся, матінка, неня, ненечка, мама, берегиня.
3) Підбір конкретного синоніма (вимагання певного відтінку значення слова).
4) Виправлення мовних помилок, заміна одного слова іншим, більш вдалим у даному
тексті.
— Розташуйте синоніми, збільшуючи, підсилюючи їх значення, чи навпаки.
Учням пропонується група слів: великий, здоровенний, величезний гігантський, маленький, невеликий, крихітний.
Дається завдання скласти з деякими синонімами речення, які підкреслюють їх значення. Наприклад: "Гігантські хвилі колихали море ", "З-під снігу вигулькнув крихітний пролісок ".