Види вправ із синтаксису й пунктуації

У методиці викладання мови в по­чаткових класах вправи з реченням ділять на аналітичні, якщо пере­важає аналіз готових речень, і синтетичні, які передбача­ють самостійне складання речень. І ті, і ті вправи викорис­товуються на різних етапах навчання. Найчастіше синтетич­ні вправи виконуються на основі аналітичних. Спочатку діти аналізують готове речення, вказуючи, із скількох слів воно складається, визначають основу речення тощо, а по­тім самостійно конструюють речення такої ж самої будови. Синтетичні вправи можуть виконуватись і без попередніх аналітичних, але обов'язково супроводжуються внутріш­ньою аналітичною роботою мислення, у процесі якої здій­снюється контроль за правильністю побудови речення, поєднання слів і т. п.

Залежно від ступеня самостійності і пізнавальної актив­ності учнів вправи з реченням діляться на три групи: на основі зразка, конструктивні, творчі.

Вправи за зразком використовуються на різних етапах навчання. Суть їх у тому, що учні спостерігають, аналізу­ють речення, відтворюють їх інтонаційну будову і склада­ють свої власні такої самої будови на основі наслідування зразків. Спостереження речень має велике значення для засвоєння граматичної будови рідної мови, для розвитку зв'язного мовлення школярів. Учні читають і записують зразки речень, відтворюють за вчителем інтонацію їх, нерідко й запам'ятовують. Граматичний аналіз при цьому може і не проводитись, головне полягає в тому, щоб діти почули і відтворили речення, наслідуючи зразок.

Перша книга учня — буквар — містить багато речень, різноманітних за будовою, за метою висловлювання, за інтонацією, з однорідними членами і звертаннями. Спосте­рігаючи такі речення на письмі, читаючи їх і переписуючи, діти засвоюють зразки, наслідують їх при складанні влас­них висловлювань. Прекрасним зразком для наслідування є українські народні казки, приказки, прислів'я й загадки.

На будь-якому етапі початкового навчання при читанні окремих речень і текстів учитель повинен привертати увагу учнів до всього, що сприяє засвоєнню граматичної будови рідної мови, збагаченню мовлення школярів, виробленню мовного чуття.

До конструктивних відносять вправи на побудову і пе­ребудову речень. При їх виконанні учні спираються на те­оретичні знання. Конструктивні вправи застосовуються в 2—4 класах після вивчення певних відомостей з синтакси­су. Мета їх — закріпити набуті знання на практиці. До них належать такі:

1. Відновлення або побудова речень із розрізнених слів. Виконуючи таку вправу, діти встановлюють порядок розташування слів у реченні, пов'язують слова за допомогою закінчень, прийменників і сполучників. Може бути кілька варіантів таких вправ: 1) усі слова деформованого речення подаються у потрібній формі: Вітчизну, щиро, ми, рідну, любимо, і, дорогу; 2) деякі слова даються в початковій фор­мі: ми, щиро, дорога, любимо, рідна, Вітчизну; 3) всі сло­ва подаються у початковій формі: щиро, рідна, любити, до­рога, і, ми, Вітчизна.

2.Поділ деформованого тексту, надрукованого без ве­ликих букв і крапок, на окремі речення. Виконуючи такі вправи, діти замислюються над змістом написаного, вчать­ся правильно оформляти речення на письмі. Таку роботу корисно проводити у кожному з початкових класів, посту­пово ускладнюючи завдання добором деформованого тек­сту з більш поширеними реченнями.

3. Поступове розгортання (поширення) речень за допомогою питань. Це — перші вправи, спрямовані на вироб­лення навичок удосконалення написаного, редагування. Дуже важливо роботу організувати так, щоб діти чітко уявили процес поширення речень. Тому хід розгортання ре­чення варто показати на дошці:

Квіти зацвіли. (які?)

Різнобарвні квіти зацвіли. (де?)

Різнобарвні квіти зацвіли в лузі. (коли?)

Різнобарвні квіти зацвіли весною в лузі.

4. Поступове згортання (скорочення) речень. Такі впра­ви допомагають простежити, як речення втрачає виразність, усвідомити, до якої межі можливе скорочення.

Малий синьоокий хлопчина захоплено читає цікаву книж­ку про тварин.