— А тепер за цим же зразком встановіть зв'язки між словами в іншому реченні — Батьківщина добре дбає про дітей.
II. Формування поняття «Члени речення».
—Отже, речення складаються зі слів, які відповідають на певні питання. Усі ці слова, до яких можна поставити питання від інших слів, є членами речення. А чи можна поставити питання до слів в, про? Звичайно, не можна. Це прийменники. Вони допомагають пов'язувати слова між собою. Вони вживаються з тими словами, які відповідають на питання: (д е?) в (у) школі; (про кого?) про дітей.
—Сьогодні ви дізнаєтесь, що означає кожен член речення, як він називається і як його визначати.
III . Формування понять про основу речення — головні його члени (підмет і присудок).
На дошці записуються речення:
Птахи відлетіли. Завмерли гаї. Сіло сонце за горою. Виплив місяць золотий.
—Назвіть те слово у кожному реченні, яке вказує, про кого або про що говориться (птахи, гаї, сонце, місяць). На які ж питання вони відповідають? Відлетіли (х т о?) птахи, завмерли (щ о?) гаї, сіло (щ о?) сонце, виплив (щ о?) місяць.
—Як же називається той член речення, який вказує, про кого або про що говориться в реченні і відповідав на питання хто? або щ о? Знайдіть відповідь на це питання в підручнику. Прочитайте її.
—А тепер самостійно знайдіть підмет у таких реченнях: До школи поспішають маленькі школярі. Маленькі школярі поспішають до школи. (Речення спроектовуються на екран.)
Учитель зверне увагу учнів, що підмет може стояти в різних місцях речення: на початку, в середині, в кінці.
— Тепер знайдемо у кожному реченні ті слова, які вказують, що говориться про підмет, тобто про птахів, про гаї, сонце, місяць. На які питання ці слова відповідають?
Птахи (що зробили?) відлетіли, гаї (що з р о б и л и?) завмерли і т. д.
—Що ж ми вже знаємо про цей член речення? (Що він вказує, що говориться про підмет і відповідає на питання що зробили? що зробило? що зробив?)
—Відшукайте цей же член і в спроектованому реченні (поспішають). На яке питання він відповідає? Школярі (що роблять?) поспішають.
—Бачите, на які різні питання може відповідати цей член речення.
—Як же він називається? Прочитайте у підручнику. Учні ще раз зачитують правило з підручника.
Запишемо ще два речення: Мій батько — інженер. Він добрий. Відшукаємо в них підмет і присудок. Про кого говориться у першому реченні? (батько). Назвіть те слово, яке вказує, про кого говориться, і відповідає на питання х т о? у другому реченні (він). Отже, підмети ми знайшли. Що сказано про батька у першому реченні? (інженер). Отже, слово інженер є присудком. Яке ж питання можна поставити до цього слова? (Хто він такий?) Що сказано в другому реченні про підмет він?— Добрий. На яке питання відповідає присудок у цьому реченні? (Який він є?)
—Отже, діти, ви дізналися, що присудок може ще відповідати на питання хто він такий, який він є?
—Повернемося ще раз до речення Маленькі школярі поспішають до школи. Підкреслимо підмет і присудок умовними лініями.
—Спробуємо скоротити це речення, але так, щоб воно не втратило головної думки. Запис набуде такого вигляду: Маленькі школярі поспішають до школи.
Школярі поспішають до школи.
Школярі поспішають.
—Чи можна ще скоротити речення? (Не можна.) Чому?
—Якщо вилучимо слово школярі, то стане незрозуміле, про кого говориться в реченні. Якщо вилучимо слово поспішають, стане незрозумілим, що вони роблять. Отже, ці члени (підмет і присудок) є найважливішими у реченні, тому вони й називаються головними членами
речення і становлять основу речення. А всі інші члени, крім підмета і присудка, є другорядними.
IV. Підсумок уроку.
—Отже, з якими новими поняттями ви ознайомились сьогодні на уроці?
—Які члени речення є основою речення? Чому?
—Наведіть приклад речення і назвіть у ньому головні члени.
V. Домашнє завдання.
У практиці навчання рідної мови в середній школі існує традиційний порядок здійснення одного з видів мовного розбору — встановлення зв'язків між членами речення. Його треба дотримуватись і в 3—4 класах з метою наступності між початковими і середніми класами. Порядок такий: 1) визначення основи речення шляхом встановлення зв'язків між підметом і присудком; 2) відшукування залежних слів від підмета; 3) відшукування залежних слів від присудка (терміни «група підмета», «група присудка» не вживаються); 4) встановлення залежності між іншими другорядними членами.