Прийоми звукового аналізу
1. Підкреслене вимовляння одного звуків у слові. В деяких випадках виділення звука може здійснюватись силою голосу, в інших — протяжністю вимови, наприклад: с-с-син, с-и-и-ин, си-н-н-н. Цей прийом використовується під час виділення із слів голосних, особливо тоді, коли вони утворюють склад (оси, акула, одуд), фрикативних та проривних приголосних, коли вони стоять за межами злиття (лі-с, ду-б).
До цього прийому прилягає також прийом домовляння учнями звука до розпочатого учителем слова. Наприклад, показуючи дітям предметний малюнок їжака, вчитель каже «їжа'...», а учні додають — к.
2. Впізнавання і виділення із слів вірша, скоромовки, потішки найчастіше вживаного звука. Для застосування цього прийому можна використовувати короткі вірші, різного типу потішки, скоромовки, матеріал, пропонований для логопедичних вправ.
Виділення звука із слова на основі словесного опису та спостереження за його артикуляцією. «Сьогодні,— каже вчитель,— ми будемо вивчати такий звук, який утворюється губами. Губи міцно стискаються, і струмінь повітря розриває цю перешкоду. Який це звук, голосний чи приголосний? Впізнайте такий звук у слові «дуб». Як бачимо, цей прийом досить економний у часі. Цінність його полягає в тому, що учні під керівництвом учителя зосереджують увагу на істотних ознаках звука, які добре сприймаються різними аналізаторами — кінестетичним (мовленнєворуховим), слуховим і зоровим. Зрозуміло, що такий прийом корисно застосовувати при вивченні звуків,
артикуляція яких добре піддається спостереженням [о], [у], [б], [п], [м], [с]. До цього ж прийому доцільно вдаватися і при опрацюванні звуків, що є парними за дзвінкістю або глухістю до вивчених раніше. Наприклад: «Сьогодні, діти, ми вивчатимемо звук, який вимовляється подібно до звука [ш], але під час його вимови ми чуємо не тільки шум, а й голос. Приготуйтеся до вимови звука [ш], а тепер вимовте звук [ж ]».
Цей прийом є ефективним під час опрацювання звуків [дж], [дз], [дз' ], правильна вимова яких формується з опорою на парні їм глухі — [ч], [ц], [ц ’ ].
4. Зіставлення слів, які розрізняються одним звуком. Ці звуки можуть стояти на початку слів (рак — мак), у середині (коза — коса), у кінці (сом — сон). Даний прийом можна застосувати також при зіставленні злиттів типу «пг», «п'г»; «Який звук у цих злиттях (складах) однаковий: ра, ро, ру, ре; тя, тю, тє, ті, тьо?»
Під звуковим аналізом слід розуміти не тільки вміння учня виділити певний звук із слова, уміння почути, впізнати його в інших словах, а й самостійно дібрати слово з певним звуком. Тому до прийомів звукового аналізу можна віднести ще два.
5. Впізнавання певного звука у названих учителем словах, визначення його позиції (на початку, в середині, в кінці). Важливою умовою застосування цього прийому є добір для впізнавання звука і таких слів, у яких він відсутній. Це загострює слухову увагу учнів, попереджує звичайне вгадування.
6. Показником осмисленого ставлення учня до фонетичної структури слів є самостійний добір їх із певним звуком. Однак слід мати на увазі, що виконання першокласниками такої вправи пов'язане із значними труднощами, зумовленими, з одного боку, порівняно невеликим словниковим запасом дітей, а з другого — слабким умінням користуватись ним. Тому допомогою для багатьох дітей служитимуть предметні малюнки, виставлені на дошці, серед яких мають бути і контрольні, тобто такі, що не містять у своїх назвах даного звука.
Доречними під час самостійного добору учнями слів із заданим звуком будуть завдання лексичного характеру: «Подумайте, у назвах яких птахів вимовляється звук [с]?», (Соловей, синиця, сойка, сорока, плиска, стриж).
Як бачимо, згадані прийоми передбачають частковий звуковий аналіз слів, тобто виділення тільки окремих звуків із слова. Тому в процесі навчання грамоти застосування їх має в основному підготовчий характер. По-перше, це вправи у виділенні окремих звуків, що служать основою для формування вміння ще в добукварний період виконувати повний звуковий аналіз. По-друге, вони становлять собою підготовчий етап на уроці ознайомлення з новою буквою, що вимагає додаткового зосередження уваги на відповідному звукові.
Прийоми звукового синтезу
1. Утворити склад (злиття) з таких двох звуків: [н ] , [а] — на; [ з ] , [ о ] — зо; [ж ] , [е] — же; [т ’] , [у] — тю; [сг], [о] — сьо та ін.
2. Утворити склад з таких трьох звуків і вимовити його злито: [т], [р], [а] — тра; [к], [ р ] [ о] — кро; [ к ] , [н],[и] — кни; [м], [р'], [І] — мрі.
3. Утворити склади (злиття) приголосного [л] з усіма вивченими голосними (ла, ло, лу, ле, ли); утворити склади (злиття) приголосного [ т'] з усіма голосними (тя, тьо, тю, тє, ті).
4. До названого складу дібрати подібний, але з м'яким приголосним: на (ня), ло(льо),ту (тю), не (нє), кру (крю), сло (сльо) тощо; до названого складу дібрати подібний з твердим приголосним: лє (ле), зя (за), клю (клу), грі (гри) та ін.
б. Утворити за зразком сполучення звука [а ] з різними наступними приголосними, твердими і м'якими (ар, ат, ан, ас, аль, ань, ать).
6. Утворити сполучення звуків, подібні до заданого, але з іншими приголосними: ово (оро, осо, оно, одо, оньо, ольо), ере (ене, есе, еле, еме, еде).
Інтерес учнів до синтетичних вправ значно зростає, якщо в результаті їх утворюються слова. Такі вправи зі словами активізують і збагачують лексичний запас учнів, сприяють зміцненню навичок звукового аналізу. Разом з тим вони готують дітей до усвідомленого засвоєння прийомів злитого прочитування слів із збігом приголосних.
Наводимо приклади синтетичних звукових вправ, спрямованих на утворення і злите вимовляння слів.
1.До даних звуків додати звук [м] і назвати слово, яке утворилось: та-м, со-м, ло-м, грі-м, Кри-м, Кли-м,
2.До даного сполучення звуків додати на початку звук [с] і назвати утворене слово: к-лас, к-ран, к-ріт, к-лубл к-рик, к-рюк.
3.Додати до слова такий звук, щоб утворилося нове слово: рука-в, коса-р, рано-к, коло-с.
4. Утворити слово із звуків, переставивши, якщо треба, їх місцями: [с, н, о ] (сон); [л’ , с, і] (ліс); [а, м, к] (мак)} [ р, с, и] (сир, рис).
5. До поданого складу додати інший, щоб вийшло слово: рі(чка), риб(ка), дру(зі), гру(ша), кві(ти).
У букварний період звукові вправи синтетичного характеру слід органічно поєднувати з буквеними. Частина таких вправ із словами, поданими в аналітико-синтетичній формі та в колонках, виконується безпосередньо за букварем, а частина розрахована на те, щоб учні виконували різноманітні дії з розрізною азбукою. Усі ці вправи спрямовані на формування й удосконалення навички читання, в той же час вони е першими кроками в оволодінні письмом.
Сучасна методика навчання грамоти оперує такими звуковими синтетичними вправами, здійснюваними з опорою на букви:
1. Робота з різними складовими таблицями, яка сприяє безпосередньому
утворенню (синтезуванню) учнями складів з відомих їм букв. Форма, зміст і повнота цих таблиць можуть бути різними залежно від етапу застосування на уроці та поставленої мети, наприклад:
| о | і | у | а | и | |
| М | МО | МІ | МУ | МА | МИ |
| н | но | ну | ни |
| О | А | І | И | У | |
| С | СО | СА | СІ | СИ | СУ |
| Н | |||||
| В | |||||
| Л | |||||
| М |
Використання складових таблиць здійснюється як в індивідуальній роботі, так і в колективній, зокрема на етапі закріплення звукового значення вивчених букв.
2. Побудова слів з розрізнених складів:
СИ НО ЛИ ЛИ МО
КО ВУ КИ НИ
(Коси, косили, носили, лимони, вулики).
го ли Га
(голуби) (Галинка)
би лу нка
3. Читання слів за подібністю. Учням пропонують слова, які за звуковим і буквеним складом мають багато спільного, їх можна розташовувати в колонках або подавати
в аналітико-синтетичній формі.
4. Нарощування букв (на позначення голосних і приголосних звуків), складів на початку і в кінці слів: рак — грак; коса — косар — косарка.
5. Усічення слів (віднімання, як правило, кінцевих букв), що призводить до утворення слова ускладненої графічної структури, яке учні успішно прочитують з опорою на попередні слова: листи — лист, брати — брат.
6. Зіставлення слів за графічною будовою з наступним відтворенням їх звукових форм. Цей прийом широко застосовується для зіставлення способів позначення твердих і м'яких, дзвінких і глухих приголосних: ліс — лось, сад — сядь, коза — коса.
7. Цікавими для дітей синтетичними вправами є доступні для них ребуси та анаграми.
8. Формуванню у першокласників динамічних за характером синтетичних дій сприяють ігри в буквене та складове лото, ігри-змагання в складанні якнайбільшої
кількості слів. Наприклад, з виставлених на набірному полотні букв а, е, о, і; к, л, н, б — учні можуть скласти такі слова: клен, лан, лоб, кіно, білка, небо та ін.
У букварний період аналітичні та синтетичні вправи мають застосовуватись у тісному взаємозв'язку. Незважаючи на те, що на перший план на цьому етапі навчання грамоти виступають синтетичні дії, що пояснюється першочерговим завданням цього періоду — навчити дітей читати, все ж на кожному уроці виникає потреба відводити час і на звуковий аналіз слів.
Виконання учнями значної кількості аналітичних і синтетичних вправ протягом періоду навчання грамоти є основою для вироблення у них правильних уявлень про звукову і графічну системи рідної мови у їх взаємозв'язку, сприяє формуванню навички читання, закладає грунт для орфографічне правильного письма.
Лекція № 2 (2 години)
Періоди та етапи навчання грамоти, завдання кожного з них. Добукварний період навчання грамоти.
План лекції.
1. Періоди навчання грамоти, завдання кожного з них.
2. Основні навчально-виховні завдання добукварного періоду.
3. Особливості роботи з шестирічними першокласниками.
4. Методика ознайомлення учнів з фонетичними уявленнями.
5. Зміст, побудова сторінки "Букваря" добукварного періоду.
6. Зміст, структура і методика проведення уроків мови в добукварний
період
Рекомендована література
1. Каніщенко А.П. Будова слова та матеріали для проведення підготовчої роботи в букварний період (ілюстровані методично-теоретичні матеріали). -К.Д989.-58с.
2. Кондратенко Л.О. Весела грамота. -К., 1994. - 144с.
3. Методика викладання української мови. Навч. посібник. За ред. докт. філол. наук, проф.
С.І. Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992. - 398с.
4. Програма середньої загальноосвітньої школи. 1-4(1-3) класи. - К.: Освіта, 1997.-254с.
5. Савченко О.Я. Урок у початкових класах. Навчально-методичний посібник. - К.: Освіта, 1993. - 224с.