[41] Квітка Климент. Порфирій Демуцький //Етнографічний вісник УАН. – 1928, кн. 6. – С. XLVII.
[42] Тут: відродження (від грецьк. άναβίωτις – поверення до життя, оживання).
[43] Квитка Климент. Избранные труды: В 2 т. /Составление и комментарии В.Л.Гошовского; общая ред. П.Г.Богатырева. – Москва, 1971, 1973.
[44] Квітка К.В. Вибрані статті: У 2 ч. /Передмова, упорядквання та коментарі А.І.Іваницького. – Київ, 1985, 1986.
[45] Wiora Walter. Älter als die Pentatonik //Studia memoriae Belae Bartók sacra. – Budapest, 1957. – S. 185-208. Докладніше див.: Квитка К. Избранные труды. – Т. 1. – С. 274-278, 308-311 тощо.
[46] Merriam Alan P. The Anthropology of Music. – Evanston, 1964. Докладніше див.: Квитка Климент. Избранные труды. – Т. 2. – C. 253, 277-278, 325-326 тощо.
[47] Докладніше див.: Квитка Климент. Избранные труды. – Т. 2. – С. 194-196.
[48] Докладніше див.: Квитка Климент. Избранные труды. – Т. 1. – С. 59-60; т. 2. – С. 193 тощо.
[49] Докладніше див.: Квитка Климент. Избранные труды. – Т. 2. – С. 38-39; Квітка Климент. Вибрані праці. – Ч. 1. – С. 64-65.
[50] Квитка Климент. Избранные труды. – Т. 1. – С. 285 (“ангемітоніка”); т. 2. – С. 67 (“етнофонія”), с. 157 (“межиспів”) і т. ін.
[51] Квітка Климент. Максимович і Аляб’єв в історії збирання українських мелодій //”Первісне громадянство та його пережитки на Україні”. – 1928, вип. 1. – С. 119–144. Стаття була написана між 22 липня та 4 вересня 1928 року, як це випливає з листів К.Квітки до Ф.Колесси, відповідно, від 22.07.1928 року (листок 3) та 04.09.1928 року (листок 2, зворот) (Листування К.Квітки і Ф.Колесси. – С. 380, 382).
[52] Квітка Климент. Вступні уваги до музично-етнографічних студій //”Записки Етнографічного Товариства”. – 1925, кн. 1. – С. 8-27 (перевидано зі скороченнями в російському перекладі: Квитка Климент. Избранные статьи. – Т. 2. – С. 3-27).
[53] Варто нагадати, що 1930 року в США було засноване Sosiety for Comparative Musicology (див. виноску 6).
[54] Там само. – С. 8-9 (с. 4 рос. перевидання). Варто при цьому звернути увагу, що К.Квітка дав однозначне визначення предмета (об’єкта) науки про т.зв. народну (традиційну) музику ще задовго до того, як воно гостро стало на порядку денному років з п’ятдесят тому, і воно в основному співпадає з дефініціями, що можна вважати нині класичними для теперішньої західної етномузикології (Merriam Alan P. Definitions of «comparative musicology» and « ethnomusicology»: An historical-theoretical perspektive. – P. 201-204). Таке ж широке розуміння даного поняття К.Квітка задекларував ще раніше – у Передмові до свого другого збірника, зазначаючи що “...народна пісня не є виключно пісня селянська, але всяка пісня, масово поширена хоч в якійсь верстві народу без нот і без постійної контролі фіксованого друком словесного і музичного тексту” (Квітка Климент. Українські народні мелодії. – С. IX), у той час як, скажімо, і Б.Барток, і Ф.Колесса, й ін. принципово ототожнювали народну музику із селянською (Барток Бела. Народная музыка Венгрии и соседних народов. – Москва, 1966. – С. 11-12; Колесса Філарет. Українська усна словесність. – Львів, 1938. – С. 3).
[55] Квітка Климент. Вступні уваги до музично-етнографічних студій. – С. 9 (с. 4-5 рос. перекладу).
[56] Свою позицію він аргументував так: “Коли б ставилося питання про те, чи треба українцям у своїм ужитку змінити традиційну назву «музична етнографія», то поважнішою причиною до зміни було б пристосування до недавньої, але міцної традиції німецької науки, що в особі названих високо заслужених учених [К.Штумпф, Е.Горнбостель, Р.Лях, Ґ.Шюнеман і инші. – Б.Л.] адоптувала назву «порівняльне музикознавство»” (там само). Подібний арґумент, як видно, при виборі назви для створюваного Кабінету спочатку мав вирішальне значення для самого К.Квітки, але згодом став малопереконливим.
[57] Див. виноску 33.
[58] Квітка Климент. Максимович і Аляб’єв в історії збирання українських мелодій. – С. 126, а також: його ж, Порфирій Демуцький //Етнографічний вісник. – 1928, кн. 6. – С. LXIII.
[59] Квітка Климент. Максимович і Аляб’єв в історії збирання українських мелодій. – Там само.
[60] Там само.
[61] Ясна річ, з поправками на усну природу предмета.
[62] Пор., наприклад: Marx Adolf. Allgemeine Musiklehre. – Leipzig, 1839; Riemann H. Handbuch der Kompositionslehre. – Leipzig, 1889; Способин Игорь. Музыкальна форма. – Москва, 1947; Мазель Лев. Строение музыкальных произведений. – Москва, 1960; Людкевич Станіслав. Загальні основи музики (теорія музики). – Коломия, 1921; Якубяк Ярема. Аналіз музичних творів (Музичні форми): Підручник. – Тернопіль, 1999. – Ч. 1; тощо.
[63] Інша назва, вживана в наукових працях: “артефіціальна музика” (від лат. arte + ficatio – штучно роблю).
[64] Термін “натуральна (природна) музика”, як протилежний “артефіціальній”, практично не вживається.
[65] Ethnomusicology: An Introduction; Nettl Bruno. The Dual Nature of Ethnomusicology in North America: The Contributions of Charles Seeger and George Herzog. — P. 266-277; Czekanowska Anna. Etnomuzykologia współczesna: Refleksje metodologiczne. – Bydgoszcz, 1987; Żerańska-Kominek Sławomira. Muzyka w kulturze: Wprowadzenie do etnomuzykologii; тощо.
[66] Людкевич Станіслав. Передмова //Роздольський Йосиф, Людкевич Станіслав. Галицько-руські народні мелоді. – Ч. 1. – С. ХІ.
[67] Докладніше див.: Токарев С.А. История зарубежной этнографии. – Москва, 1978. – Главы 8-9; Чекановска Анна. Музыкальная этнография: Методология и методика. – Москва, 1983. – С. 21-24
[68] Merriam Alan P. The Anthropology of Music. – Evanston, 1964. – 358 p.
[69] Ibid. – P. 109.
[70] Див., наприклад: Балахов Л.Ю. Проблемы государственной стандартизации терминологии. – Москва, 1968; Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии: Вопросы теории и методики. – Москва, 1961; Как работать над терминологией: Основы и методы. – Москва, 1966; тощо.
[71] Sobiescy Jadwiga i Marian. Polska muzyka ludowa i jej problemy /Red. L.Bielawski. – Kraków, 1973.
[72] Chybiński Adolf. O polskiej muzyce ludowej: Wybór prac etnograficznych /Red. L.Bielawski. – Kraków, 1961.